Гаряче південне сонце приємно пестило ніжну шкіру Варі, що лежала на шезлонгу. Відчуваючи ці дотики, вона посміхнулась і крізь темні окуляри подивилась на хвилі, що набігали на золотистий пісок. Трохи далі біліли кілька вітрил яхт, а на самому обрії повільно плив величезний лайнер. Ця чудова картина просто заворожувала своєю безтурботністю і ніби виривала дівчину з реальності. Але ось вона почула збоку знайоме бурчання і, повернувши голову, зупинила погляд на чоловікові, що лежав на сусідньому шезлонгу...

Я відчувала себе останньою підстилкою, сучкою, дуполизкою. І мені це подобалось. Мені доставляло кайф доводити до оргазму таку жінку. Коли я виснажилася, Лінда підняла мене, взяла за підборіддя, облизала моє обличчя, поцілувала в губи. — Ти молодець, цукерко. Давненько я так не кайфувала. Зараз перепочинемо, вип’ємо, а потім продовжимо. Окей? — Так, моя господиня...

Паша стягує з себе труси, а я підіймаю нічну сорочку. Зазвичай чоловік спочатку цілує мене, лежачи на боці. Потім рукою гладить мої груди крізь тканину, а далі його спритні пальці вже мнуть мої соски під сорочкою. Паша проводить рукою по моєму животу й стегнах, навмисно дражнячи й не торкаючись самого потаємного. Я вже течу й облизую губи. Мої пальчики ніжно стискають його пульсуючий член, гладять головку, розмазуючи його вологу. Найбільше у такі моменти Паші подобається, коли я беру його палець у рота й облизую. Його збуджує вологе й гаряче нутро мого ротика...

Мер виліз із джакузі й, покликавши дівчат із собою, пішов до масажного стола, що стояв неподалік. Подавши Варі пляшечку з олією, а Люді — рушник, він сів на край і дозволив білявці себе витерти. Люда обтирала тіло пана дуже ніжно, але ретельно промокаючи пухнастим рушником кожну крапельку вологи. Особливо довелося попрацювати в районі лобка й сідниць, але незабаром Едуард Олексійович був сухим і цілком готовим до масажу. Він звалився на стіл, ліг на живіт і пробурмотів: — Починай, Варюшо, і Люду по ходу справи вчи...

Вона сиділа на стільці зі зв’язаними за спиною руками, її легка сукня розірвана, через що прекрасно проглядалася оголена ніжка. Підвівши погляд вище, я помітив доволі великі груди, які помітно здіймалися з кожним її подихом. Шкода, погано видно під тканиною. Проте обличчя розгледіти ніщо не заважало — гарне, майже аристократичне, тільки бліде від страху. Так, їй було чого боятися. Бісова війна…

Як і передбачав помічник мера, Варя та Люда не змогли відмовитись від настільки "заманливої" пропозиції відпочити кілька тижнів із таким поважним паном. Йому навіть не довелося пропонувати їм гроші - вистачило легких погроз. Дівчата одразу забули про своїх хлопців, навчання, друзів і зрозуміли, що потрапили у пастку. Після розмови з Юрієм обидві впали у відчай, уявляючи, що їх чекає. Варя навіть не втрималась і почала шукати в інтернеті фото мера. Вона, звичайно, знала, як він виглядає, але намагалась якось підготувати себе до майбутнього. Сама думка про близькість з кимось під примусом була їй огидна, але в цьому випадку все було ще жахливіше. Едуард Олексійович був просто бридким. Чим довше Варя розглядала його, тим більше він нагадував гібрид кабана та якогось лепрекона з фільму жахів...

Спочатку це було весело та захопливо. Моє листування зі Славком перетворилася на справжній віртуальний роман. Можна сказати, я зраджувала чоловікові. Хоча яка ж то зрада, якщо я зі своїм коханцем навіть не бачилася? У мене не було таємниць від Слави, я розповідала йому абсолютно все, як, до речі, і він. Дуже скоро ми почали обмінюватися фотками. Він, правда, надсилав не часто, а ось я захопилася цим. І саме це мене й підвело...

Юрко мене зовсім не впізнавав, хоча я вже явно у всі очі на нього витріщалася. Усього вісім років минуло, а він уже не впізнає. Невже я так змінилася? Постаріла? Та наче всі кажуть, що ні... А я ж його тоді безтямно кохала, та й зараз — тільки-но глянула на нього, одразу забула, що за місяць заміж виходжу. Та й взагалі, може, ця зустріч — це доля? Мене вже почало дратувати те, що моє перше кохання ніяк не реагувало на мої усмішки, і я вирішила підійти першою. От тільки треба було дочекатися, коли він буде наодинці...

Ніжно-рожеві соски поступово набували яскраво-червоного відтінку через його покусування та відтягування — саме цим чоловік і займався. У дівчини перехопило подих. Так, вона, звичайно, все розуміла, але… але! До такого вона не була готова. Марина все ще намагалася вивільнити руки з міцної хватки, що їй, власне, не вдалося...

Далі за «імпровізованим планом» йшла решта явно непотрібного одягу. Костюм покоївки виявився далеко не таким простим, як здавався спочатку. Різні ґудзики, паски та стрічки. Вільям знатно помучився, поки з усім цим впорався. До цього йому й на думку не спадало зв’язуватися зі слугами, а тим більше — як було згадано — спати з ними. Але ця дівчина його зацікавила. Незрозуміло чим, але встигла. Вже за кілька хвилин, хоч вони його й втомили, молодий лорд нарешті впорався. Але чим далі він заходив, тим активніше покоївка намагалася сховати своє оголене тіло, незважаючи на зв’язані руки. Кілька таких спроб почали бісити, тому пан вирішив дати непокірній дівчинці урок. Він навис над оголеним тілом, підняв одну руку догори, ще міцніше стиснувши зв’язані зап’ястя, щоб її пальці не тремтіли...

Весна 1893 року. Міський перон був заповнений людьми, які чекали на черговий потяг рейсом Лондон — Париж. Юрби навколо намагалися всунути перехожим у руки якісь брошури, сподіваючись заробити пару монет на прожиття. Блукаючі п’яниці, що своїм жебрацтвом заважали руху поспішаючих на роботу. Дівчата у відкритих сукнях, що нахабно цокали підборами по мостовій, пропонуючи своє тіло черговому втомленому клеркові...

Під потужними поштовхами все тіло Лілі ходило ходуном, її сісечки так спокусливо підстрибували, наче просилися в руку — і парубок, звісно, не залишив їх без уваги. Не зменшуючи темпу, він почав грубо їх м’яти, стискаючи так, що на білій шкірі залишалися помітні рожеві сліди. При цьому покидьок ще й встигав знущатися з мене: — Ну що, рогатий, так і не згадав код від сейфа? Дивись, як твоя сучка благає, щоб ти нарешті згадав...

Лежала й гадала – а що такого особливого зі мною сталося цього року? По-великому рахунку – й згадати нічого. Ні, було звісно багато всього – і на ура, і дно. Але в плані чогось виняткового – хіба що... Про це й напишу, навіть настрій одразу піднявся від спогадів. Це було влітку. Стоп, так – Настя, так мене колись назвали батьки. Навчаюсь я на четвертому курсі в НАУ на економічному факультеті. Хлопець у мене є – вже рік. Дивись та читай порно на paprikolu.net.ua. Неважливо, як його звати. Тобто ми з ним разом вже й були до того випадку, про який хочу розповісти. Так, він мене любить, а я з ним – просто тому, що він мене любить. Звучить дурнувато. Але так у більшості ж...

Одразу скажу — анітрохи не шкодую. І хай усі знають, дурень ти кінчений. Уся в не собі, я кинула сумку з речами під диван у залі й, мов підкошена, вийшла на вулицю. Вітя все ще грався у дворі. Я завернула за куток будинку й просто пішла подвір’ями, взагалі не розуміючи, що робити далі і як жити. У будь-якому разі треба було десь переночувати. З купи варіантів вибрала — поїхати до Таньки (це моя подруга, вона працює адміністратором у невеличкому готелі, і тієї ночі була її зміна). Так і зробила: взяла таксі, дорогою подзвонила їй, сказала, що скоро буду. Як я взагалі не ревіла — не розумію. Ані сльозини. Навіть самій дивно...

Того дня – це була п’ятниця – я вранці забула ключі від квартири. Так і пішла на роботу. Працюю я в дизайнерському агентстві – творча особистість, але без крайнощів. Чоловікові вірна. За п’ять років шлюбу – ані-ні. Отже, ми домовились із чоловіком зустрітися біля входу в парк, неподалік від моєї роботи – він передасть мені ключі, а сам поїде ще у справах своєї фірми. Ну а я через парк на метро – і додому. Так і перетнулися біля входу – цьомки-бомки, як пройшов робочий день. Усе нормально. Я взяла ключі, а він сів у машину та поїхав у інший бік...