Від протесту до бажання — історія Зої (ОПОВІДАННЯ)

— Я вважаю, що це збочення, просто патологія якась! Жодна нормальна, без девіацій, людина не погодиться на таке! Як можна так низько впасти, щоб добровільно піддаватися приниженню або покаранням? Ні, це справжнє збочення! — Зоя з обуренням відвернулася від фотографії, що висіла на стіні в залі у Кирила.
Збільшене чорно-біле фото зображало голу дівчину в нашийнику, яка стояла на колінах біля ніг чоловіка, що тримав у руках батіг. Фотограф дуже вдало вловив одночасно переляк, покору й обожнювання на обличчі дівчини.
Кирило, побачивши це фото на виставці художників, вирішив, що воно чудово доповнить його вітальню, витриману у двох кольорах — чорному та білому.
Тепер, сидячи на осліплювано білому дивані, він із деякою насмішкою слухав обурений монолог дівчини.
Вона була однокурсницею його молодшої на дев’ять років сестри Олени й приїхала, після дворічних вмовлянь, погостювати — навідати подружок по університету.
На лихо, перед самим приїздом довгоочікуваної подруги, в Олени стався потоп, і вона терміново почала ремонт. Анітрохи не соромлячись, вона легко отримала дозвіл Кирила підселити до нього подружку.
Майже тиждень він ділив свій дім (котеджем він його не називав, його скромний будиночок із трьох житлових кімнат на це гучне звання не тягнув) з «квартиранткою».
Зоя його не напрягала. Цілими днями, а іноді й вечорами, вона пропадала разом з Оленою на зустрічах із подружками, згадуючи студентські роки та обмінюючись новинами. За два роки після випуску новин, певно, назбиралося чимало, раз він її майже не бачив.
І, слава богу, що не бачив. Зоя являла собою типовий приклад сильно зануреної в науку дівчини. Зачіска — коротка стрижка. Окуляри. Обличчя звичайне, косметикою вона не користувалася. Ніби фігурка нічого, але незграбна хода псувала все враження.
У відповідь на його обурення — що за диво ти мені підсунула, — сестричка відповіла, що поряд із Зоєю вона завжди виглядала, як королева краси. Додавши: Зоя дуже перспективна, майже закінчила дисертацію. Кирило лише буркнув у відповідь, що в її двадцять чотири є й інші задоволення, крім науки. Сестричка тільки розсміялася, мовляв, вона ж йому її не сватає, поживе місяць і поїде, потерпи.
Сьогодні якраз вечір у дівчат виявився вільним, і він, як гостинний господар, розважав Зою найпримітивнішим способом — виставивши пляшку вина та нехитру закуску під класичну американську мелодраму.
Розмова, що точилася навколо кіно, добре знайомого обом, перейшла на цю злощасну фотографію.
— Я б не був таким категоричним, — він знову всміхнувся, тішачись її не награним обуренням, — люди різні бувають. Одному подобається чорне, іншому біле. По секрету тобі скажу: такі речі, у різній мірі, подобаються майже всім жінкам. Комусь більше, комусь менше.
— Дурниці! Типовий приклад мислення збоченого самця! Я і мій член — от найвище досягнення, і всі мають нам підкоритися! Я теж відкрию тобі страшну таємницю: у жінок є не тільки тіло, а й дещо й тут, — вона виразно ткнула пальцем у чоло, — причому, у всіх, навіть у блондинок!
Кирило тихо розсміявся.
— Про це я й кажу. У голові вся справа. У почуттях, або, точніше, у фантазіях, часом неусвідомлених чи таких, що лякають. Дай жінці можливість не стримувати свої бажання — і вона втратить голову. Це називається пристрастю. З будь-ким може статися, навіть із найрозумнішою та найрозсудливішою.
— Ні, не з будь-ким. Є такі, але не всі. Все й завжди можна контролювати, — у її голосі відчувалася залізобетонна твердість.
— Та ладно. Невже ти можеш контролювати себе під час оргазму? У цей момент усі втрачають контроль, і ми, і ви, ви навіть більше, як я міг спостерігати, — він із цікавістю подивився на свою візаві.
— Ха, не лови мене! Я завжди себе контролюю. І не треба робити таке самовдоволене обличчя, мовляв, крихітко, зараз я тобі покажу, що таке справжній член. Не треба. Плавали, знаємо. Я тобі не дівчинка, не скажу, що багато, але пробувала. Так собі заняття. Суцільне тваринне вовтузіння, — вона замовкла, з викликом дивлячись на нього.
Він підняв руки, здаючись. Не пощастило, нарвався на «синій панчіх» із мізерним досвідом. Однак, що з нею таке? Надто вже гаряче вона виступала, надто енергійно. Піднявши келих, вітаючи свою співрозмовницю, він сказав:
— Давай, за повний контроль, — вони цокнулися. Вона, як йому здалося, дивилася на нього з почуттям зверхності. Звикла, мабуть, завжди мати рацію.
Вино приємно розтікалося в роті. Попри все, розмова йому подобалася. Кирилу стало цікаво. Зої вдалося його зачепити.
— Знаєш, є гарний засіб вирішити нашу суперечку. Наприклад, скувати тобі руки наручниками та подивитися, що ти будеш відчувати.
— Невже ти гадаєш, що якась залізяка щось змінить? Дурниці, — відмахнулася гостя. — Та й де ти візьмеш кайданки?
— Є в мене. Тримаю для різноманітності, — відповів він недбало і, побачивши її багатозначний погляд, пояснив: — Наручники використовують не тільки для нижніх, якщо ти про це. Багато пар так граються. Тому й тримаю і наручники, і стек.
— Та мені байдуже. Як ти там сказав — нижні. Знаходиш таких збоченок — будь ласка. Тягни свої наручники, я тобі доведу, що є на світі й нормальні люди, без усяких «ізмів».
Кирило не кваплячись приніс наручники, обшиті м’якою шкірою, і стек. Поклавши кайданки на стіл, зробивши гості запрошувальний жест.
Вона всміхнулася, підійшла й застебнула перше кільце на лівій руці.
— Хай руки будуть скуті ззаду, якщо ти не проти, — підказав він. Вона завела руки назад і клацнула другим кільцем. Подивилася з викликом на нього.
— Як бачиш, нічого не змінилося. Я почуваюся так само.
— Звісно, адже минуло мало часу. Хай наш експеримент триватиме пів години. І ще, — він дістав з кишені широку темну стрічку. — Давай зав’яжемо тобі очі, щоб ти не відволікалася. Так би мовити, для чистоти експерименту.
Зоя погоджуючись кивнула, мовляв, подумаєш.
Зав’язавши їй очі й перевіривши пов’язку, щоб не тиснула й не сповзала, він став навпроти дівчини, взявши в руки стек.
Вона стояла перед ним, дивлячись прямо, гордо піднявши голову. Кирило навіть помилувався її стрункою витягнутою фігурою. Тонка футболка й невеличкі шортики мало що приховували.
— Бачиш, усе одно нічого не змінилося. Це просто залізяка і просто стрічка. Вони ніяк не можуть змінити мого ставлення до навколишнього світу.
— Тут дозволь із тобою не погодитися. Наручники змінюють твоє становище у світі. Ти стала частково невільною, на відміну від мене. Це як дотики: начебто всі однакові, але, тим не менш, дотик, скажімо, до руки у переповненому автобусі відрізняється від такого ж дотику в кімнаті, коли ти наодинці з чоловіком. Чи не так? — на доказ він торкнувся стеком її оголеного передпліччя. Зоя здригнулася.
— Не бувши твої руки скутими, ти могла б відвести стек, закритися рукою або зробити щось інше. Але зараз ти невільна, тому я можу торкатися тебе де захочу, — з цими словами він провів стеком по її руці. Торкнувся її волосся, погладжуючи їх, доторкнувся до відкритої шиї. — Звісно, ти будь-якої миті можеш вимагати, щоб я тебе звільнив, і я це зроблю. Але зараз твоя свобода, чи то несвобода, тобі вже не належить, вона залежить від мене. Хоча ти й наділа наручники добровільно, — він продовжував час від часу торкатися та погладжувати її по волоссю, шиї, плечах. Дуже скромно, майже невинно. — І ти чудово усвідомлюєш цей момент — ти віддала частину своєї свободи в моє розпорядження. Причому абсолютно добровільно. Збуджуючі інтимні оповідання на paprikolu.net.ua. Мені здається, в цьому й полягає основне значення такого аксесуара, як наручники. На відміну від нашийника, який носять нижні, — Кирило вимовляв слова розмірено й неголосно, ніби розмірковуючи вголос, продовжуючи погладжувати її стеком по «невинних» місцях.
Вона мовчала, не заперечувала, трохи опустивши голову.
— Нашийник — це просто символ, особливо без повідця. Наручники, якщо можна так висловитися, — безпосередній вплив. Погоджуєшся зі мною? — він підняв стеком її обличчя вгору. — Погоджуєшся? — повторив він питання, продовжуючи тримати її стеком за підборіддя.
Зоя невдоволено хитнула головою.
— Ні, — видушила вона, але вже не таким упевненим голосом.
В принципі, Кирилу й так усе було зрозуміло. Соски, що стирчали крізь тонку тканину футболки, видавали її з головою. Але йому хотілося, щоб вона сама визнала його правоту.
— Здається мені, ти підтасовуєш результати нашого експерименту. Твої слова суперечать реакції тіла.
Легенько торкнувшись стеком грудей дівчини, він повів його вгору до стирчачого соска. Затримавшись на ньому, трохи посилив натиск і потягнув стек угору, чіпляючи сосок. Коли він зробив те саме з другою груддю, Зоя мовчки переступила з ноги на ногу й прикусила губу.
— То як? Ти й зараз будеш стверджувати, що це просто залізяка?
Зоя промовчала. Кирило залишив її груди в спокої й опустив стек до ніг. Провів ним по внутрішньому боці засмаглих стегон. Легенько ляснув, наказуючи розставити ніжки. Зоя слухняно це зробила. Стек, погладжуючи її, піднявся вище, торкнувшись краю шортиків. Там і зупинився.
Н-нe потрібно, – пробурмотіла гостя, не зробивши, втім, спроби зімкнути ніжки.
– Не думаю, що ти справді хочеш, аби я зупинився, – замислено промовив Кирило й торкнувся її щілинки стеком крізь шортики. – Гадаю, твій опір – це данина тій дурнуватій ролі, яку нав’язує сучасне суспільство жінкам. Але нам із тобою на допомогу приходять «просто залізяки», і ти стаєш просто жінкою, якою вас і задумала природа.
Кирило, спостерігаючи за реакцією гості, провів ребром стека по самій щілинці й на кліторі зупинився. Зоя невловним рухом подалася вперед, і Кирило не став її розчаровувати. Стек затремтів у його руці, пестячи крізь два шари тканини клітор дівчини, і за кілька миттєвостей почулося глибоке зітхання. Зоя розслабилася, трохи похитнулася, але жодних спроб до опору не вживала.
А стек продовжував пестити дівчину між ногами — то ніжно й лагідно, ледь торкаючись її, то грубувато ляскаючи її по найчутливішому місцю. Зоя тремтіла. Її губи пересохли. Вона глибоко дихала.
Кирило перевернув стек і ручкою, відтягнувши збоку шортики, погладив Зоїну щілинку крізь одні лише трусики. Ручка була особлива, у вигляді кількох зліплених між собою кульок, і Зоя коротко і тихо простогнала, коли ручка рухалась вгору, через клітор, відділений від нього тонкою тканиною трусиків. Кирило не наважився роздягати гостю, хоч як йому того хотілося, продовжуючи пестити Зою ручкою під шортиками, час від часу змінюючи напрямок руху по щілинці та прискорюючи ритм. Дівчина збуджувалась все сильніше і сильніше. Раптом вона закинула голову, прикусила губу, вигнулася… і солодко і повільно видихнула. Деякий час вона відпочивала, на її обличчі проявилось блаженство, губи розслабились…
Повільно витягнувши стек із шортиків, Кирило вимогливо натиснув ним на плече дівчини, і Зоя, дещо затримавшись, опустилася на коліна. Він усміхнувся і нарочито голосно вжикнув блискавкою шортів. Рот дівчини ворухнувся, не залишаючи жодних сумнівів. Вона чекала…
Що ж, тепер можна і себе побалувати. Він взяв зі столу келих, наповнив його вином і сів на диван навпроти дівчини, що стояла на колінах. Відпив із келиха і тихо наказав:
— Повзи до мене.
Зоя схлипнула і невпевнено переставляючи коліна вирушила до нього. Кирило дістав член, і вона вткнулася обличчям в нього. Він допоміг їй взяти член у ротик і задоволено відкинувся на дивані, потягуючи вино маленькими ковтками, доки дівчина старанно трудилася язичком…
Правильно він помітив, надто вже бурхливо вона обурювалася і невдоволена була. Усе це не більше ніж прикриття, щоб замаскувати свої фантазії. Це добре. Значить, три тижні, що залишилися принесуть їм обом чимало задоволень…