Клацнув замок вхідних дверей, і за секунду на порозі кімнати Дениса з’явилася сяюча Зоя із запотілою пляшкою шампанського.
— Денис! Можеш привітати мене! Перший розділ моєї дисертації нарешті прийняли! Нумо святкувати.
— Вітаю! Молодець! — він відірвався від роботи. — Але, бачу, ти вже відсвяткувала?
— А! Дрібниці, — відмахнулася вона. — З дівчатами в кафе трохи посиділи. Чекаю тебе на кухні.
Зоя, його двоюрідна сестра, вже півтора місяця жила в нього. Сама з районного містечка, навчаючись в університеті, а потім в аспірантурі, вона жила в «своєї» бабусі по батькові. Потім — сама, коли бабуся померла. А пів року тому родичі вирішили продати бабусину квартиру. На частку матері Зоя купила однокімнатну квартиру в новому будинку. Здачу будинку затримували, і Денису, під тиском матері та тітки, довелося прихистити її. Мовляв, у тебе три кімнати, живеш сам, а з особистим життям потерпиш, якось влаштуєшся. Не в гуртожитку ж дівчині жити. Вмовили, одним словом.
У принципі, вона його не обтяжувала. Виявилася досить хазяйською, хоч і була молодшою за нього на дванадцять років. Та й не так уже й часто вони перетиналися. То він на роботі допізна, то вона вчиться або десь підробляє.
Коли він прийшов на кухню, там уже все було готово. Переодягнувшись, Зоя не стала особливо заморочуватися — нарізала фрукти, поставила вазочку з цукерками та дістала келихи.
Він відкрив шампанське і розлив. Побажав їй успіхів, щиро радіючи за неї. Вони чокнулися.
Зоя взялася ділитися подробицями. Нескінченні правки й доповнення. Як невчасно вийшла книжка почесного академіка з її проблеми, і довелося переписувати майже третину. Як вона боялася критики від одного типу, що якось до неї залицявся, але вона його відшила. Думала, що згадає — і помститься. Але обійшлося…
За розмовами шампанське непомітно закінчилось.
— А навіщо ти його відшила? Кажеш, він же нормальний, видний, неодружений. Ти дівчина вільна, може щось вийшло б? — запитав Денис, відкриваючи їй пляшку вина зі своїх запасів, а собі наливаючи коньяку.
Зоя, добряче сп'яніла, сумно розвела руками.
— Ну, їх всіх. Хоча, звісно, справа не в них, просто я така. — вона потягнулася до нього з келихом. — Гаразд. Давай! За свободу. Ти не уявляєш, яка гора з плечей звалилася. Тепер можу з чистою совістю тиждень відпочити.
Денис задивився на кузину. Випивка додала їй чарівності. Домашня футболка вільного крою, час від часу облягаючи тіло, виявляла її гарні груди, які навівали аж ніяк не родинні думки.
Він згадав, як одного разу застав сестру, коли вона пестила себе. Повернувся раніше, а двері у кімнату були прочинені. Досі не міг забути розкинуте на ліжку оголене тіло, ліву руку, що м’яла простирадло, гладенький, без жодної волосинки лобок, напружені соски з невеликими коричневими ареолами навколо, привідкриті губки, прикушений нижній край, та приглушений стогін, що почувся наприкінці. Задивившись, він засунув руку в кишеню. Стояв, милувався та гладив член через труси. Потім оговтався. Потихеньку повернувся до передпокою, навмисне стукнувши дверима, довго топтався там, ніби роззувався.
До того вона була для нього родичка, і сама — нічого особливого. Але після того випадку він став інакше дивитися на Зою. То в очі впаде край трусиків, що визирає з-під штанів, то відстовбурчена попка, коли дівчина нахилялася, то — соски, що випирають крізь футболку, то крізь сукню проступатиме зворушливий силует попи зі стрункими ногами…
— А з тобою що? Ти ж у повному порядку, симпатична, молода. Не розумію? — йому стало її шкода, захотілося допомогти або поспівчувати. Шампанське, а потім ще й коньяк добряче подіяли, змусили з любов’ю дивитися на весь світ.
— Це тільки так здається, а насправді... — вона замовкла, замислилась, потім струснула головою. — Я не можу з чоловіками, не виходить.
— А з ким можеш, з жінками? — Денис нічого не зрозумів.
— Ні, ну що ти! — Зоя подивилась на нього здивовано. Вона була в тому стані, коли всі навколо здаються такими рідними, і хочеться вилити їм душу.
— Ні, жінки мене не цікавлять. У мене з чоловіками нічого не виходить. Так усе нормально — обійми там, поцілунки. А доходить до головного — я в ступор впадаю. Завмираю, як колода, бажання зникає начисто. Лежу, терплю. Чекаю, коли все закінчиться, тріщини на стелі рахую, — вона гірко усміхнулася. — Отак. Так що якщо в тебе на мене плани — забудь! Не знаю, в чому справа. Здогадуюсь, але це з області фантастики, — вона пильно подивилась на Дениса і гірко усміхнулася.
— Ну, ти загнула! — турботливо зітхнув він. — По-перше, планів, як ти висловилась, у мене на тебе нема... ну, або майже нема. Ти ж все-таки моя кузина. По-друге, в тебе все в порядку. Все, що треба, всюди є. Не будь ти... гаразд. А сама можеш? — побачивши її кивок, продовжив: — І, по-третє, будь-яку проблему можна вирішити. Во! Бачиш, я вже науковими термінами заговорив — від тебе нахапався.
— Ага, нахапався, — вона усміхнулась. — Не прибідняйся. У тебе теж диплом є. Рішення, — протягнула вона. — Яке тут може бути рішення? Фантастичне?
— Нам судилося мрію зробити реальністю, — прогомонів Денис. — Знаєш, випадки різні бувають. Не хочу вихвалятись, але одній я допоміг. Дуже цікавою коханкою виявилася. Потім... — Денис замовк, лаючи себе. Навіщо він лізе зі своєю турботою? Було — й було. Шкода тоді стало дурепу, от і вліз у її справи. Намучився спочатку... Але та — чужа, а ця — родичка. Навіщо йому проблеми? А Зою шкода — пропадає дівка.
— І що треба робити, докторе? — спитала Зоя, дивлячись у бік.
— Для початку розкажи свою фантастику, а там вирішимо.
— А, гаразд, — безтурботно махнула рукою вона. — Я зараз п’яна... Слухай, тільки сильно не смійся з дурної дівчини.
— Я ще в школі вчилась, у старших класах, коли влітку до сусідської бабці онук приїхав у гості. Симпатичний хлопець, розумний, з Рівного. Старший за мене десь на три роки. Сподобався мені. Ми стали з ним гуляти. Нічого такого... Ми навіть не цілувалися. Гуляли, спілкувались. Я, взагалі, була не дуже товариська. Подружка — одна-єдина. Він теж з нашими хлопцями не водився. Ну, от... А потім у нас зайшла розмова про кохання, і ми зізналися одне одному. Це було як у казці... Але вирішили, що нічого такого — перевіримо наші почуття. У мене з досвіду — тільки невинні поцілунки, а в нього... Не знаю. Він завжди уникав відповіді, та й нечасто я питала. Коротше, не ліз він до мене, нічого такого — самі розмови й прогулянки, та пара поцілунків. Я навіть замислилася — що зі мною не так, але потім вже було не до того...
Одного разу вдень ми розійшлися біля моєї хвіртки — він пішов до себе, а я до себе. І тут я захотіла йому щось сказати, перебігла через двір — дивлюсь, а він у сарай із сіном заходить. У його бабці хата була маленька, він у сараї на сіні спав. Тут курка вискочила в город. Поки я її ловила та виганяла на вулицю, минув якийсь час. Я — через паркан, до сараю, і чорт мене смикнув у дірку заглянути. Заглянула — й обімліла. Міша лежав на ковдрі, розстебнувши шорти, і пестив себе. Ну, ти розумієш як... Це стало для мене таким потрясінням. Таке я бачила вперше. І сам розумієш — не просто хлопець, а мій Міша. Але мені так стало цікаво, чи що... Соромно, що підглядала, а відірватись не могла. Одним словом, я додивилася до самого кінця. І після цього так до нього й не пішла. От.
І після того випадку мене наче біс поплутав. Після кожного побачення зі мною він робив це в сараї, а я підглядала. Лаяла себе, що це погано — і все одно підглядала. І не просто підглядала, а ще й себе пестила. Там, між парканом і сараєм, такий затишний закуток — ніхто не побачить, треба спеціально зазирнути в вузьку щілину, щоб щось розгледіти.
Інколи його то бабуся кликала, то ще щось — тоді Міша просто вставав, застібався і виходив, а потім повертався. За сарай ніхто ніколи не заглядав, я й звикла. Почувалася в безпеці. І допідглядалася...
Якось удень, у будній день, мої батьки були на роботі, а його бабуся дрімала, перечікуючи спеку. Ми сходили разом у магазин і розійшлися до вечора — мені мама надавала завдань по дому. Він — у свій сарай, я — до своєї щілини. Усе як завжди. Дивлюсь, сама себе пестю. Раптом, на найцікавішому моменті, він встає, а я до паркану притулилася, очі заплющила, чекаю, коли він повернеться, і далі себе пестю. Шорти розстібнуті, рука в трусиках... І тут мені на плече лягає чиясь рука. Відкриваю очі — Міша! От, блін!
А в нього очі сумні, печальні. Почав мене дорікати, що я зрадила нашу любов, що ми домовлялися бути відвертими одне з одним, нічого не приховувати, а тут я так підло... Не сказала чесно... І пішов у свій сарай. Я за ним побігла. Почала виправдовуватись. Вмовляти його. Сказала, що боялася зізнатися. Що мені подобалось і все таке. Повний сумбур і розгардіяш почуттів. У нього, до речі, теж. Він мене докоряє і сам вибачається, і я вибачаюсь, і йому догану роблю. І якось так вийшло, що ми домовилися робити це одне при одному. Така от не надто сучасна парочка... Мовляв, він не хоче псувати мені життя, а я... сама не знаю, що я.
Домовились — і зробили. Він — на ковдрі, я — стоячи. Так і пішло. Все як завжди — гуляємо, розмови піднесені. Про «це» — ні-ні. А потім — у сарай... Він постійно мною захоплювався, і я не одразу, але почала роздягатись повністю. Він теж. Тоді я вперше і відчула оргазм. Ледь не впала. До цього, коли сама це робила — приємно було, інколи дуже, і все. А тут таке! Такий збочений секс вийшов. Іноді, коли він кінчав, то й на мене попадало. Мені це особливо подобалось. Ми навіть паперові серветки завели, щоб витиратися.
А потім він поїхав. До армії його забрали, і він там залишився за контрактом. Ми переписувалися, але з часом усе зійшло нанівець. Та і я школу закінчила, в універ вступила.
Але тепер по-іншому не можу. Мені треба бачити, як чоловік себе пестить, інакше — ніяк. А чоловіки чомусь соромляться це робити. Я кілька разів набралася сміливості, попросила — так мене ледь не збоченкою назвали. Розходились. От така я дурна.
Зоя допила залишки вина й уставилася в стіл, боячись підняти очі. Денис знову і знову прокручував у думках її розповідь, уявляючи у подробицях описаний образ, відчуваючи, як налився бажанням член у шортах. Подивився на кузину — та сиділа, задумливо вертячи келих у руках. І тут він помітив, що й вона не залишилася байдужою. Очі заблищали, соски затверділи й чітко проступили крізь футболку.
— Так, чудернацька історія. Цікава. Зворушлива… Значить, через таку дрібницю в тебе не виходить? — він помовчав. — Просто не пощастило тобі з хлопцями. Попадалися сором’язливі. Якісне порно українською paprikolu.net.ua.
— Та де ж їх знайти — не сором’язливих? Сам знаєш, які подобаються, або вже зайняті, або… — вона зробила паузу й раптом випалила: — Або не мають планів на мене. Тільки нишком розглядають, будячи в бідної дівчини всілякі фантазії.
Почувши таке зізнання, Денис на хвилину втратив мову. Уважно подивився на кузину, роздягаючи поглядом. Вона почервоніла, але очей не відвела.
— Ти погано слухала мене. Я ж сказав — майже не мають. Майже, у такому випадку це суттєво.
Він відсунувся від столу на стільці, розстібнув ширинку й верхній ґудзик, діставши набряклого члена. Розсівся зручніше й не поспішаючи почав дрочити, повільно водячи пальцями. Зоя дивилася на нього, не пропускаючи жодної деталі. Її ротик трішки розкрився, блиснувши зубками. Висунувши рожевий язичок, вона облизнула миттєво пересохлі губи. А Денис не кваплячись продовжував дрочити, час від часу оголюючи блискучу від вологи головку. На кухні повисла тиша, тільки чулося збуджене дихання дівчини.
— Якщо ти роздягнешся, мені буде легше, — тихо промовив він. — Покажи, як ти стояла там, у сараї.
Зоя повільно встала, стягнула шортики разом із трусиками вниз, акуратно склавши їх на стільці. Потім, вагаючись, зняла футболку. Завмерла під пильним поглядом Дениса. Потім, бешкетно блиснувши оченятами, опустила руку вниз і почала перебирати пальчиками ніжні складки губок. Рука Дениса зарухалася швидше. Раптом він зупинився й миттєво роздягнувся. Знову сів на стілець.
Він сидів, насолоджуючись виглядом оголеної сестри, яка пестила себе, надрочуючи свій гарячий, тремтячий від нетерпіння член, повільно водячи рукою вперед-назад, захоплюючись видовищем. Зоя уважно, вражена братом, дивилася вниз, на руку. Тобто не на руку... Було видно, що це її заворожує. Вона дивилася на нього із захопленням, повагою та заздрістю, перебираючи внизу свої намоклі губки.
Бажання швидко наростало, і Денис дрочив усе швидше й швидше. Заплющив очі. І раптом настав той момент. Як вибух, як грім! В останню мить він підскочив, зробив крок уперед до Зої, і тільки тоді випустив довгий білий струмінь — один прямо на її налиті груди, другий на плоский живіт. І ще один, слабший! Кінчав він, мабуть, цілу хвилину. Коли він зміг нарешті вдихнути, перед очима плавали золоті кільця, у вухах дзвеніло, а рукою він міцно притискав до себе кузину, яка, стогнучи, вчепилася в нього, дряпаючи шкіру. Вона ще довго тихо стогнала й схлипувала, опираючись на Дениса.
А він відчув, що знову хоче. Розвернувши все ще тремтячу дівчину, він спритно поклав її на стіл і швидко увійшов у вологу щілину. Зоя лише охнула, приймаючи його затверділий член, а Денис вже рухався в ній, збуджуючи знову свою несподівану коханку, натягаючи її на себе за слизькі від поту стегна, не звертаючи уваги на небезпечний дзвін посуду на столі...
Кінчили вони разом, і Денис ще довго тримав тремтяче тіло дівчини, безладно шепочучи щось ніжне й ласкаве...
Потім, коли вона трохи заспокоїлася, він притягнув її до себе, обійняв, поцілував.
— Знаєш, вранці я відчуваю шалене бажання, і не був би проти, якби ти в цей момент знову дивилася на мене.
Зоя повільно підняла вії та знову опустила їх, погоджуючись.