Якось так склалося, що після розлучення я став частіше бувати у своєї двоюрідної сестри Олени. Якщо в дитинстві різниця у п’ять років здавалася непереборною, і Олена зовсім не цікавилася своїм молодшим братом — до того ж двоюрідним — то тепер ми зблизилися, і я, можна сказати, став другом родини. Чоловік у неї зник давно, і вона сама виховувала доньку Ольгу. Цього літа донька вступила до коледжу на перший курс. З матір’ю стосунки в Олі були не завжди гладкі, а зі мною спілкувалася набагато простіше.
Вона була звичайною дівчинкою — симпатична, жвава, бойка, з хлоп’ячою фігурою. Іноді кокетувала зі мною, стріляла оченятами. Нічого серйозного, звісно, просто пробувала на мені свої жіночі чари, дорослішаючи. Я не звертав на це уваги. Так тривало до початку жовтня.
Того вечора я сидів вдома один, десь о сьомій — дзвінок від Олі. З панікою в голосі вона благала мене терміново зайти до них (Олена з донькою жили у кварталі від мене). Судячи з голосу, трапилося щось серйозне, я не гаявся й за кілька хвилин був на місці. Вона зустріла мене біля під’їзду, розкуйовджена, губи тремтять, очі на мокрому місці.
— Дядьку Сашко, там Олег відео зняв... ми з Катькою роздягалися, а Михась сказав — не треба... А він його ударив, губу йому розбив... А нам сказав — якщо відсмокчемо, то він зітре, а інакше всі дізнаються... Я не знаю, що робити... Вони ще не виходили... Допоможи, будь ласка... — і вона заридала.
— Стій, стій! Не торохти, а більш-менш зрозуміло скажи, у чому справа, — прикрикнув я, щоб перервати цю безладну балаканину. — Заспокойся й розказуй. Швидко, чітко. Подробиці потім. Хто такий Олег? Навіщо ви роздягалися? Давай.
— Коротше, ми з Катькою посварились, це моя подруга з двору. Хтось сказав: "Нащо лаятись? Влаштуйте батл — хто більше з себе зніме, той і правий". От... Ми такі й почали роздягатись. А Олег, він старший, йому років двадцять, Вірин хлопець, почав знімати нас на телефон. А ми цього не знали. Потім Мишко з ним зціпився. Він Мишка ударив. Ми так і дізнались. Він, козел, сказав, що якщо ми у нього відсмокчемо, то він зітре, а якщо ні — то всі у дворі знатимуть. От!
— Тепер зрозуміло, ходімо. Які двері у квартирі — дерев'яні, залізні? Куди йти?
Вона махнула на будинок навпроти, відповідаючи на ходу.
— Залізні. Але я, коли втікала, ключі взяла — вони у Катьки завжди на поличці лежать. А замок просто захлопується. Квартира шістдесят перша, сьомий поверх.
Відчинивши двері й почувши метушню у великій кімнаті, я, не роззуваючись, попрямував туди. Оля розсудливо трималася позаду мене.
У залі було три дівчини й два хлопці, точніше один старший, другий молодший. Той, що старший — шуканий Олег, скоріш за все, стояв у центрі кімнати у розстібнутих джинсах з оголеним членом. Перед ним на колінах стояла заплакана дівчина, на ній залишилися лише біленькі трусики. Хлопець ліниво дрочив член, знущаючись:
— Давай, давай, не мнись. Вже ж погодилась. Тобі сподобається...
Дві дівчинки з цікавістю спостерігали за тим, що відбувалося. Другий хлопець, відвернувшись, сидів на дивані, притискаючи розбиту губу. У повітрі пахло пивом і сигаретами. Я злісно гаркнув:
— Так! Усі припинили. Ти! Вставай з колін, одягайся. А ти, виродку, — ткнув пальцем в Олега, наказав я. — Іди сюди!
Хлопець остовпіло витріщився на мене й Олю. Вагався, заправляючись, нервово смикаючи блискавку на ширинці. Оченята перелякано бігали.
— Вона сама. Вона сама хотіла. Я нічого... Вона сама, — пробурмотів він, відсуваючись.
Зробивши крок уперед, я із задоволенням вдарив його у дихалку. Він охнув, згорнувшись. Додав ще зверху, і хлопець впав, скорчившись. Дівчата завищали. Я мстиво штовхнув Олега каблуком у стегно, перекидаючи покидька на бік. Настановливо промовив, дивлячись йому у вічі:
— Хлопче, коли тобі кажуть "іди сюди", треба йти. Інакше буде боляче. Це зрозуміло?
Побачивши кивок, я прошипів:
— Телефон, суко, давай! Телефон, швидко! А то вб'ю нахер!
Він заметушився на підлозі, витягуючи телефон із тісної кишені джинсів. Я обернувся до решти. Оля допомагала Каті одягатися. Інші застигли, наче стовпи.
— Сіли на диван, усі! Потім із вами розберуся, — прикрикнув я на них, вирвав телефон із пальців Олега. Знайшов відео — їх виявилося два. Цей недоумок зняв потім і саму Катю, коли Оля втекла. Усе було на картці пам'яті. З хрустом знявши задню кришку, я вийняв картку пам'яті. Подивився вниз. Хлопець лежав тихо, не наважуючись підвестись. Під моїм поглядом здригнувся.
— Засунути тобі його в дупу, щоб трохи дійшло? Га, виродку? — сказала я, похитуючи в руках телефон. — Чи обійдемося без аналу? Просто розчавимо тобі яйця, щоб дурні думки не заважали тобі жити. Га? Чого мовчиш? Вякни щось! — я поставив ногу між його ніг, трохи натиснув. Хлопець, дивлячись на мене невидючими очима, почав відповзати.
— А що такого він зробив? — підхопила одна з дівок, трохи старша за інших. — Вони самі...
— Засохни, мала, ціліша будеш, — відмахнувся я. — Хто ще щось знімав? Ну, швидко телефони сюди, тарантіни доморослі! Швидко, я сказав!
— Більше ніхто, — схлипуючи, промовила Катя. Вона, уже вдягнена, стояла поруч з Олею, осторонь від усієї компанії.
— Значить, ти у нас один Оскара захотів? — я подивився на Олега й несильно штовхнув його між ніг. Він протяжно охнув, прикриваючи пах руками.
Нахилившись і схопивши його за волосся, я притулив його скронею до підлоги. — Запам'ятай, тварюко, якщо хоч слово, хоч натяк десь пролунає про це — неважливо від кого — я тебе знайду й відірву тобі яйця. Зрозумів?
Він поспіхом закивав, старанно демонструючи повне розуміння. Залишивши його в спокої, я обернувся до решти, що притихли на дивані.
— Зрозуміло всім? Чи ні? — І дочекавшись неодночасних кивків, продовжив. — Дівчата, дозволяли себе знімати? Га, барани? Яке право він мав це робити? І ще шантажувати їх? Що, лише в одного мізків вистачило зрозуміти, що це огидно? Решта видовищ захотіли? Покидьки! — Я зробив паузу й подивився у вічі дівчині, що намагалася заступитися за Олега. — Що ти там варнякала, коза? Мовчиш! Правильно, краще мовчи, — і вже до всіх. — Швидко валіть звідси. І цього гобліна заберіть, щоб інтер'єр не псував.
Перешкоджаючи один одному, вони кинулися до виходу, позаду плентався Олег, на ходу застібаючи джинси.
З Олею ми розсталися біля під'їзду. Вона вже заспокоїлася.
— Дякую, дядьку Сашко! Якби не ти, я навіть не знаю, що б було... Ти матері не будеш казати? — вона з надією подивилася на мене.
— Не бійся. Все буде тип-топ, — я потріпав її по голові, отримавши на дяку поцілунок у щоку.
Про картку пам'яті я згадав, лише роздягаючись перед сном, намацавши її в кишені. Вагався — дивитися чи ні, але цікавість взяла гору. Вставив у ноутбук і відкрив файл.
Судячи з усього, Олег не одразу почав знімати. У кадрі різко опинилися Оля з Катею. Катя вже була у трусиках і футболці, а Оля лише знімала свої штани. Чулися підбадьорливі вигуки й дурнуваті реготи, тупі коментарі. Схоже, компанія добре прийняла пива й раділа безкоштовній розвазі.
Дія на екрані тривала. Оля остаточно позбулася штанів. Катя зверхньо подивившись на неї, одним рухом здерла з себе футболку й залишилася перед публікою у трусиках і ліфчику.
Невпевнено тереблячи блузку, Ольга завагалася. Хтось крикнув: «Здаєшся?». Вона подивилася кудись убік, мабуть, на того, хто кричав, і рішуче, розстібнувши ґудзики, зняла блузку. Причина її вагань стала зрозумілою — на ній не було ліфчика, і її невеличкі, як половинки апельсина, грудки опинилися на загал. Роздався жереб'ячий регіт. Оля швидко прикрила груди руками. Якась дівчина крикнула: «Так не рахується, руки забери». Навіть при низькій якості відео було видно, як вона почервоніла, опускаючи руки.
Я вп'явся очима в екран. Відроду не помічав у себе інтересу до малоліток, але тут мене завело. Пружні грудки Олі завзято — по-іншому й не скажеш — дивилися вперед, завершуючись невеликими, набряклими від збудження сосками. Виглядала дівчина чудово! Груди ідеально гармоніювали з її худесенькою фігуркою. У своїх біленьких трусиках Оля здавалася такою гарненькою, тендітною й дуже, дуже сексуальною. Я відчув незручність у штанях і поправив члена, що набрякав, продовжуючи з цікавістю дивитися далі.
Каті не залишалося нічого іншого, як скинути з себе ліфчик, щоб наздогнати суперницю. Мабуть, їхній спір був дуже важливий для них, коли жодна не хотіла поступатися.
На відміну від тендітної Олі, Катя виглядала зовсім по-іншому, як сформована дівчина. Груди в неї були трохи більші ніж в Ольги, стегна ширші. Лише личко видавало її вік.
Залишившись в одних трусиках, дівчата вагалися. Проте публіка сходила з розуму, своїми криками провокуючи їх рухатися далі. І Оля виявилася рішучішою. Закусивши нижню губу, вона двома руками стягнула свої трусики до колін, оголюючи рідкісні чорненькі волосики на лобку. Запрацював зум, і камера наїхала на лобок дівчини, вихоплюючи ледь виступаючі губки з вузликом клітора. Знову хтось зареготав, роздалися рідкісні оплески. Глядачі були в захваті, отримавши своє сповна. І, мабуть, у цей момент Мишко помітив, що Олег знімає. Почувся вигук: «Ти, чого це? Навіщо?» Камера різко пішла вниз, затріпотіла, мелькнула підлога, почулася метушня, приглушені вигуки й ролик закінчився.
Переглянув другий ролик, з одною Катею. Напівгола плачуща дівчина на колінах, голівка члена, що хитається перед її обличчям, тупі погрози — неприємне видовище... Натиснув «Видалити».
Знову із задоволенням запустив перший ролик, смакуючи окремі деталі. Останній кадр, коли Оля стояла зі спущеними трусиками, уперто підійнявши підборіддя з закушеною від сорому губою, і виставивши вперед свої грудки, довго стояв у мене перед очима.
Наступного дня, тільки но я, прийшовши з роботи, встиг переодягнутися й вимити руки, як у двері подзвонили. Блищачи очима, на порозі стояла Оля, одягнена в сорочку й вільні джинси.
— Дядьку Сашко, а ти... — почала вона й почервоніла, заглянувши в зал. На журнальному столику стояв ноутбук зі зрадницьки стирчачою з картридера карткою. — Ти бачив цей ролик, — приглушеним голосом промовила вона.
— Який? Їх було два. Я видалив той, де лише Катерина, — я не збирався полегшувати їй життя. Дівчина вже велика, має думати хоч інколи.
Зацікавлена племінниця пройшла в зал і задумалася, накручуючи пасмо волосся на палець.
— Значить, перший ти зберіг? — на мене вона не дивилася.
Я промовчав — і без слів усе зрозуміло.
Вона ще постояла і, прийнявши якесь рішення, струснула головою...
— Міняю той ролик на живу картинку, — випалила Оля, втупившись у мене.
Настала моя черга очманіти й витріщатися на неї, не розуміючи.
Оля усміхнулася й торкнулася руками ґудзика на поясі. Дивлячись у вічі, розстібнула джинси й штовхнула блискавку донизу. До мене дійшло... Я усміхнувся.
— А вийде рівноцінний обмін? Вистачить рішучості?
— Вистачить, — лукаво посміхнулася вона й, виляючи стегнами, опустила джинси донизу. Звільнивши ноги, поклала джинси на крісло.
— Подивимося, — я сів на диван і, закинувши ногу на ногу, приготувався дивитися, розмірковуючи, де вона зупиниться.
Оля пробіглася пальцями по ґудзиках сорочки, трохи забарилася і спритно скинула її з себе, кинувши поверх джинсів. Густо почервоніла — від вух до шиї пішли плями — але не зупинилася. Еротичні табуйовані оповідання на paprikolu.net.ua. Знайомо закусивши нижню губу, взялася за трусики. Відвернулася. Завмерши на кілька секунд, збираючись із духом, потім, присівши, зняла їх і випрямилася, зім'явши трусики в кулачку. Я клацнув зубами...
Одна річ — як учора, уявляти собі, ніби вона роздягнеться для мене, і зовсім інша — побачити її голою, наживо, тут, буквально на відстані витягнутої руки! Побачити її всю: грудки, плаский животик, лобок, чорненькі волосики, губки... Член у штанях ворухнувся, як мені здалося, з відчутним шелестом. Бісова дівка все чудово бачила й переможно посміхнулася.
— Тепер рівноцінно? — весело подивилася вона на мене, облизнувши пересохлі губи.
— Цілком, — я продовжував розглядати племінницю, смакуючи деталі.
Оля раптово ступила вперед і опустилася на коліна, якраз між моїх розставлених ніг.
— А це — щоб напевно, — неголосно промовила вона й спритно розстібнула ґудзик на моїх штанах.
Я на секунду розгубився. А вона швидко рипнула блискавкою й потягнула гумку трусів униз, оголюючи мій набряклий, що поривався на волю член. Оля, не кваплячись, нахилилася, але я вже прийшов до тями. М'яко відсунувши нахабну дівчинку, поправив труси, ховаючи свого «хлопця». Застібаючи штани, сказав:
— Переконала, переконала. Здаюся.
Витягнувши картку з картридера, поклав її на столик поруч із комп'ютером. Оля встала задоволена собою, усміхнулася й, підхопивши одяг, зникла у ванній.
Незабаром з'явилася вдягнена, звичайна, як завжди. Лише рум'янець на щоках нагадував про сцену, що відбулася кілька хвилин тому.
— Ну, я пішла, дядьку Сашко, — просто сказала вона, кинувши незрозумілий погляд на мою ширинку.
— Ага, — видавив я, намагаючись виглядати байдужим.
Зачинивши за нею двері, повернувся в зал і плюхнувся на скрипучій диван, лаючись від надлишку почуттів. Оглянувся навколо, згадуючи, як усе було, й завмер... На журнальному столику лежала зловісна картка пам'яті. Ми про неї зовсім забули... Посміхаючись, подзвонив Олі.
— Картка! Ти її забула, — промовив я, почувши Олине «ало».
— От, блін! Точно! — здивовано відгукнулася вона. — Значить, іншим разом зайду. Добре?
Мені здалося, що вона хихикнула.
— Звісно, тобі є на що її обміняти.
— Гаразд, — вже явно хихикнула Оля.
Я перервав телефонний дзвінок й подивився на картку, як на величезну коштовність.