В кінці червня Андрію Стеценкові подзвонила його молодша сестра. Попросила прихистити на два тижні свою колегу з університету Ірину. Сама, мовляв, приїхати поки не може, але за подругу дуже просить. Він легко погодився. У свої тридцять п’ять Андрій знову був холостим, а дітей у нього й не було ніколи. До того ж, він уже майже два роки був власником невеличкого будинку на узбережжі. Покрутившись у різних конторах, працюючи на знос, він, нарешті, виконав свою мрію — переїхав із пильного спекотного мільйонника в невеличке приморське містечко.
Будинок був невеликим, але міцним, хоча йому вже виповнилося більше півстоліття. Мав дві кімнати та підвал. Купивши його, Андрій переробив велике горище на простору спальню й перебрався туди. Унизу він користувався лише кухнею, тому дві кімнати пустували.
Після покупки він, трохи хизуючись, наполегливо запрошував свою сестричку погостити, розписуючи вроду міста, теплого моря, особливо наголошуючи на вигоді безплатного проживання на курорті. Вона обіцяла, збиралася, але навчання в аспірантурі та робота поки не дозволяли їй приїхати.
— Замість мене нехай побуде Ірка, — пожартувала вона. — Їй відпочити треба, розвіятися. А у бюджетників із грошима сам розумієш як. Вона тихенька, тебе не потіснить.
— Сподіваюся, вона симпатична? А то в мене зараз пауза, немає коханої жінки, і я просто вмираю від самотності.
— Ну, у неї інші чесноти, розумниця, і все таке… До того ж вона тихоня. Навряд тобі сподобається, я ж знаю твій смак. Але все одно не треба там своїх кавалерійських наскоків. Пам’ятай, вона моя подруга. Не лякай юну дівчину. І так коштувало великих сил умовити її…
Ого, юну дівчину. Сестра молодша за нього на десять років. То скільки ж їй, подрузі, якщо вона називає її юною? Вісімнадцять?
У призначений час він, поїхавши на вокзал, зустрів Ірину. Сестра його не обдурила, лише трохи підколола, назвавши подружку юною дівчиною. З вагону вийшла типова ботанічка, у простенькому одязі, з волоссям, забраним у тоненький хвостик. Дрібні риси обличчя та очі, сховані за окулярами, лише підкреслювали образ. Якщо вона й була молодшою за сестру, то не набагато, років на два, не більше. Юною її не назвеш. Якби тільки вона не була такою ботанічкою… Андрій одразу втратив інтерес до гості. Заради сестри потерпить пару тижнів.
Привізши її додому, коротко показавши будинок і кухню, і вручивши другий комплект ключів від вхідних дверей та калитки, він із почуттям виконаного обов’язку поїхав по своїх справах.
Перші три дні він майже не помічав свою мешканку. Виділивши вечір, показав їй містечко, відвіз увечері до сусіднього, що здавалося майже райцентром, посидів із нею в ресторані — на цьому вважав свій обов’язок гостинності виконаним.
Ірина, видається, теж з полегшенням зітхнула, оцінивши ненав'язливість господаря. Вона проводила весь час або неподалік на пляжі, або читаючи електронну книгу. Андрій навіть не бачив, щоб вона з кимось листувалася чи дзвонила. «Ботанічка — що з неї взяти?» Так би все й тривало, якби не випадок.
Однієї ночі він прокинувся від нестерпного бажання відлити. У будинку стояла мертва тиша, і порушувати її шумом води не хотілося. Вийшов у двір. Зробивши своє під яблунею, Андрій вирішив обійти будинок — бешкетуючи заглянути у кімнату Ірини. «Нічого такого, просто цікаво», — виправдовувався він перед собою, тихенько пробираючись крізь кущі. Виявилося, не дарма заглянув.
Штори на вікні були розсунуті, і світло повного місяця добре освітлювало кімнату: стілець, на якому акуратно лежав її одяг, столик біля ліжка з «читалкою». На ліжку, зсунувши простирадло, лежала абсолютно оголена Ірина. Незасмагле худе тіло, здавалося, світилося на простирадлі. Вона, заплющивши очі й закинувши голову назад, пестила себе. Андрій чітко бачив її невеликі міцні груди з дрібними сосками, родимку під лівою грудкою, напружені ноги, трохи розсунуті, щоб дати місце руці. Її пальці швидко перебирали ніжні складки вологих геніталій. Вказівний пальчик час від часу неглибоко занурювався у щілинку. Рот наполовину розкритий, дівчина дихала глибоко, її груди з напруженими сосками ходили вгору-вниз від прискореного дихання.
Очманівши від побаченого, Андрій так і завмер, вдивляючись у вікно, вбираючи кожен рух її пальців. Здавалося, усім тілом він відчував потік, що випромінювався від неї й вільно проникав крізь скло. Він чітко розрізняв кожну деталь її тіла. Йому здавалося, що він відчуває навіть запахи — і її шкіри, і її вологи. На нього накотило шалене бажання, а стоячий член натягнув шорти. Андрій машинально провів кілька разів по ньому пальцями, пестячи крізь кишеню, потім, не витримавши, вивільнив важкий, набряклий член. Не відриваючи погляду від дівчини, почав повільно дрочити.
На секунду він уявив, що водить членом прямо над її обличчям, що в якийсь момент вона розплющує очі й тягнеться до оголеної голівки пересохлими від збудження губами… Картинка миттєво спалахнула й зникла, а дівчина за вікном рухалася до розв’язки. Її пальці запрацювали швидше. Вона застогнала — спочатку тихенько, потім усе голосніше й голосніше. Спина вигнулася, пальці здригнулися востаннє й завмерли на точці, в яку вона перетворилася. Глухо простогнавши, вона застигла на кілька довгих, солодких секунд. Андрій не міг відірвати очей від цієї картини, не припиняючи ганяти рукою по стовбуру члена. А Ірина, схлипнувши, упала на ліжко, поступово розслабляючись.
Від шаленого бажання кінчити, Андрій ледь не втратив рівновагу, дивом не вдарившись лобом у вікно, але залишків розуму вистачило відскочити вбік. Зробивши ще кілька рухів, він кінчив сам, тремтячи й рясно поливаючи темні кущі спермою.
Побувавши в літньому душі, Андрій прокрався до себе, клянучи колишнього господаря, який сумлінно встановив щільні двері, що не пропускали жодного звуку. «Знати б раніше, які насправді бувають ботанічки…»
Прокинувся бадьорим і свіжим, настрій був чудовим. На мить навіть здалося, що йому все наснилося, але, звісно, це було не так. Цієї ночі він вчинив один із найдивніших своїх вчинків — підглядав у вікно і дрочив, ніби йому п’ятнадцять. «Та й тоді так не робив жодного разу», — усміхнувся Андрій про себе, але одразу ж поправився: «Може, тому що випадків не траплялося?»
Ірина на сніданок не вийшла, але так бувало й раніше — вона часто читала до пізньої ночі, а потім спала майже до полудня.
Графік в Андрія був вільний, тому він міг серед дня заїхати додому на дві-три години, щоб потім знову вирушити до вечора. Ось і сьогодні він вирішив пообідати вдома.
Застав Ірину на кухні — вона якраз готувала окрошку й запропонувала йому приєднатися. Андрій не став відмовлятися. Помивши руки, сів за стіл, потайки споглядаючи на дівчину. Сьогодні вона була в білій футболці та обтискаючих шортах. Її груди просвічувалися крізь тканину, соски стирчали гострими кінчиками. «Може, була збуджена, а може, просто реакція на прохолоду», — посміявся Андрій про себе над своїми збоченими думками. Але в будь-якому разі після вчорашнього він почав дивитися на неї іншими очима.
Видається, Ірина відчула його інтерес. Говорила мало, на нього намагалася не дивитися, поверталася до нього спиною. А перед тим як сісти за стіл, пішла переодягнутися — змінила футболку й наділа бюстгальтер.
Під час обіду більше мовчала, втім, як завжди. Андрій продовжував непомітно розглядати її, шукаючи на обличчі сліди минулої ночі. Звісно, нічого не знайшов — перед ним знову сиділа тихоня-ботанічка. «Хто б міг подумати, що вона витворяє вночі…»
Згадавши вчорашнє, Андрій знову відчув збудження, але з невдоволенням прогнав його. Так його відвідала думка: як спостерігати за своєю загадковою мешканкою з більшим комфортом?
Після обіду він взявся втілювати свій план у життя. Поїхав, купив необхідне й швидко повернувся. Ірини вдома не було — у цей час вона завжди ходила на пляж, — тому Андрій без труднощів встановив камеру в її кімнаті, ретельно замаскувавши її серед коробок на шафі.
І… І нічого. День — нічого. Два дні — нічого. Ірина приходила, роздягалася й пірнала в ліжко. Довго читала, засинала. Він переглядав і денні записи — теж нічого. «Що за чортівня?!» Єдине, на що Андрій звернув увагу: перед тим як переодягнутися, Ірина завжди закривала штори.
Але на третю ніч його старання не пропали дарма. Ірина знову влаштувала виставу, яку він так чекав. Наче щось відчуваючи, Андрій увімкнув перегляд саме в той момент, коли вона почала.
У кімнаті горіло настінне бра, даючи достатньо світла. Одягнена Ірина сиділа на ліжку, читала. Потім раптом встала, підійшла до дверей і закрила їх на клямку, намагаючись зробити це тихо, але собачка замка зрадницьки клацнула. Вона здригнулася, завмерла біля дверей. Прислухалася. Заспокоївшись, пройшлася кімнатою.
Андрія вразила зміна, що відбувалася з нею. Ще хвилину тому це була сіра мишка, що прошмигнула у свою нірку, а тепер з кожним кроком мишка перетворювалася на чуттєву дівчину. Здавалося, вона не йшла, а плила. Кожен її рух був наповнений чуттєвістю.
Ірина підійшла до вікна, глянула крізь штори у двір. Млосно, наче кішка, потягнулася, розсунула штори й залишилася стояти, продовжуючи дивитися у вікно. Тільки зараз він помітив, що вона сильно притиснулася лобком до кутка підвіконня й ледь-ледь терлася об нього. На обличчі дівчини грала ледве помітна посмішка.
Через деякий час вона зупинилася, відійшла від підвіконня, трохи прогнулася, граючись провела кінчиками пальців по грудях, трохи затримавшись на сосках, ніжно пестячи їх крізь тканину футболки. Потім руки опустилися на сідниці, гладили їх і знову притискали до підвіконня. Ірина пару разів підвелася й опустилася. Потім завмерла із заплющеними очима, ніби до чогось чи до когось прислухаючись.
Раптом вона відійшла від вікна й швидко роздягнулася.
Андрій не зводив очей з екрана, буквально вбираючи кожен жест, кожен рух. Здавалося, він відчуває навіть запах, що йшов від гарячого тіла дівчини. Розгледів знайому родимку під лівою грудкою, ще одну — на лобку, праворуч.
Оголена Ірина щось дістала із шафи — якийсь невеликий подовжений предмет. Покрутила його в руках, перекладаючи з руки в руку, ніби пестячи. Заінтригований Андрій впився очима в екран, намагаючись розгледіти, що ж це таке. Але ніяк — Ірина не випускала предмет із рук. Єдине, що вдалося побачити, — це шнурок, який ніби був прив’язаний до загадкового предмету.
І раптом Ірина розтиснула руку. Загадка розв’язалася. На шнурку, хитаючись, повис подовжений світлий камінь — «курячий бог», округла галька з наскрізною діркою, завдовжки сантиметрів п’ять чи шість. Такі, хоч і рідко, можна було знайти на пляжі.
Ірина підійшла до вікна і почала грати з грудьми, проводячи камінцем, що гойдався, по напружених сосках, обмотуючи їх шнурком і знову розпускаючи. Цей незвичайний кулон ковзав не лише по збудженим, важкуватим грудкам, а й по животові, щоразу нижче, опускаючись до жаданого трикутника лобка, з кожним разом наближаючись до вологих губок. Нарешті вона торкнулася ним губок, здригнувшись, ніби це був не камінець, а розпечене вугілля. Торкнулася, відвела камінець, але потім знову і знову повертала його до губок, вигинаючись так, щоб він міг ковзати по них якомога більше.
Награвшись і ще сильніше збуджуючи себе, вона різким рухом вставила камінець всередину, у дірочку, і завмерла, стиснувши ноги. Лише шнурочок гойдався між стегон. Її збудження зростало просто на очах. Рот розкрився, тіло напружилося. Вона піднялася на пальчики, стискаючи й розслабляючи ноги, пройшлася від вікна до ліжка і назад. Її плоскі сідниці тремтіли при ходьбі у такт коливанням шнурка, що пікантно звисав між ніг.
Андрій вже давно роздягнувся і повільно дрочив члена, спостерігаючи за видовищем, що розгорталося на екрані ноутбука. Гра з камінцем йому сподобалася, але він не поспішав, очікуючи нових спокусливих картинок від дівчини. Довго чекати йому не довелося.
Ставши посеред кімнати, Ірина опустилася на коліна, трохи розсунувши ноги, і закинула руки за голову, зціпивши їх на потилиці й застигнувши в цій позі. Очі були заплющені. Вона не рухалася, лише стискала й розтискала ноги — він бачив, як напружується й розслабляється її попка. Час зупинився. Андрій бачив і вбирав збудженим поглядом усе: її білі зуби, сліди слини на напіврозкритих губах, крапельку вологи, що повисла на губках і ось-ось готова була стекти по шнурку... Він не знав, як довго тривала пауза — йому здавалося, що минула щонайменше година, перш ніж Ірина поворушилася. Відкривши очі, вона опустилася на навкарачки й поповзла до ліжка, кілька разів вульгарно виляючи попою, ніби дражнячи його.
Тепер Андрій міг бачити її мокру щілину, що блищала від вологи, шнурок, що втікав між ніг і чіплявся за шкіру стегон. Вильнувши попою востаннє, Ірина зупинилася біля ліжка. Повільно піднялася, залишаючись на колінах, обперлася об ліжко. Недовго постоявши так, ніби демонструючи йому себе цілком, вона піймала шнурок рукою й повільно витягла камінець із дірочки. Трохи підвівшись, облизала камінець, забираючи його глибоко в рот. Дівчина була настільки збуджена, що ледь не плакала, але чомусь не торкалася себе пальцями, ніби давши собі зарок на сьогодні.
У Андрія промайнула божевільна думка спуститися донизу і взяти цю сіру мишу, що виявилася такою розпусницею. Еротичні фантазії на paprikolu.net.ua. Він на секунду заплющив очі, уявляючи, як його член владно розсуває податливі губки, занурюючись у вологий гарячий теплий простір, як його пальці впиваються у вузькі стегна й, залишаючи синці на ніжній шкірі, натягують тонке тіло на член, змушуючи його занурюватися повністю, на всю глибину, як вона стогне під ударами його нетерплячого члена, піддаючи попою назустріч... Він навіть підвівся з ліжка, але вчасно оговтався, плюхнувшись зі стоячим кийком членом назад, посміхаючись над собою.
А Ірина у своїй кімнаті продовжувала спокушати його. Вигнувшись попою догори, вона притиснула камінець до своєї щілини, повільно проводячи ним від ануса вниз, до клітора. Напевне, задоволення від цих пестощів було таким сильним, що вона, не соромлячись, голосно застогнала й, вже не звертаючи ні на що уваги, взявши камінець у щіпку, пестила себе швидкими рухами, здригаючись і вигинаючись усім тілом, схлипуючи й майже кричачи від насолоди.
Рука Андрія швидко заходила вгору-вниз по стовбуру члена, і він кінчив одночасно з Іриною, ділячись із нею своїм задоволенням... Потім крізь часті удари голосного серцебиття він почув поспішні кроки знизу — Ірина пішла у ванну. Зашуміла вода...
«Зараз вона викупається і знову стане сірою мишкою до наступного нападу», — розслаблено подумав він. «Цікаво, що вона вигадає наступного разу?»