Припаркувавши машину, Олександр відчув невелике хвилювання. Втім, не без причини — він приїхав, можна сказати, на побачення. Працюючи програмістом 1С на великому підприємстві, він час від часу підробляв — їздив увечері на невеликі замовлення, приватним порядком. От і зараз він приїхав встановлювати оновлення у невелику фірмочку, що займалася продажем комплектуючих для водогону та сантехніки. Олена, головний і єдиний бухгалтер у фірмі, попросила його встановити чергове оновлення і ще дещо, по дрібницях.
Пройшовши через торгівельний зал, завішений і заставлений стендами з фітингами, гайками, кранами та іншою дрібнотою, Олександр постукав у двері бухгалтерії. Олена вже чекала на нього.
Він знав її близько двох років. Симпатична, струнка дівчина, чи молода жінка, яка виглядала років на двадцять п’ять, а скільки насправді — хто її знає. Весела, життєрадісна, трохи язиката й іронічна, що тільки додавало їй чарівності. У них давно встановилися дружні стосунки, але нещодавно дещо змінилося.
Регулярно переписуючись в скайпі, то консультуючись по програмі, то просто балакаючи про те, про се, півтора місяця тому випадково зайшла розмова про стосунки між чоловіком і жінкою. До цього якось не траплялося такої теми. Він, під настрій, поділився з нею деякими випадками зі свого тридцяти трирічного життя та досвідом одного невдалого шлюбу, поскаржившись, що йому не щастить із жінками. Вона взяла дружню участь у його проблемі, і сама собою, відповідно, зайшла розмова про секс.
Олена поділилася досвідом подруг, і, розбалакавшись, обмовилася про свої з чоловіком деякі хуліганства, як вона висловилася. Так і пішло — спілкування стало дуже відвертим. Вони обмінялися кількома фантазіями на тему: що було б, якби ми вдвох опинилися там-то і там. У пориві відвертості вона дала йому посилання на сайт, де вони з чоловіком іноді розміщували її фото ню, у масці та перуці, але все ж…
Олександр провів чимало приємних хвилин, розглядаючи на фото її груди, попку, стрункі ноги, не забувши розродитися бурхливим захопленням із приводу її краси та сміливості, попутно випитуючи подробиці. Олена осміліла і часом надсилала йому вже інші фото, немасковані, з сімейного, так би мовити, архіву. Але от особисто вони в цей час не бачилися, не було приводу.
Обмінявшись вітанням з Оленою та зробивши комплімент її красі, Олександр сів за комп’ютер і зайнявся своєю роботою. Вона вмостилася на стільці навпроти.
Кабінетик був маленький, витягнутий у довжину, десь два на чотири. Відстань між ними була зовсім нічого, створюючи, як здавалося Олександрові, дещо інтимну обстановку.
Відпочиваючи від утомливої поїздки розпеченим містом у прохолоді кабінету, Олександр готував програму до оновлення, перекидаючись з Оленою нічого не значущими фразами.
Трохи посидівши з ним, Олена вийшла на кухню по каву, замкнувши за собою двері (в офісі була своя кухня для співробітників). Олександр із задоволенням відзначив, що шум робочого дня за зачиненими дверима бухгалтерії стихає. Двері в кабінет Олени завжди були зачинені, незалежно від того, була вона там чи ні, щоб не заважали непосидючі покупці, які мали звичку ломитися в будь-які двері, ніби їм мало товару, виставленого в торгівельній залі.
Клацнув замок дверей, і зайшла Олена з двома філіжанками кави. Її наздогнав один зі співробітників:
— Олено Миколаївно, ми всі пішли. Вхідні двері зачинимо. До завтра.
— Гаразд, до завтра.
Вони з Олександром залишилися самі в порожній конторі.
Запустивши, нарешті, обробку й відпивши кави, Олександр із задоволенням розглядав Олену, що сиділа перед ним, вгадуючи під легкою літньою сукнею спокусливі вигини фігури, знайомі йому з надісланих фотографій. З деяким хвилюванням він помітив, що з-під короткої спіднички виглядають білі трусики.
— Чого ти так на мене дивишся? — зніяковіла вона.
— Милуюся твоєю фігурою, заодно згадую деякі деталі, приховані одягом. Якщо судити з фотографій, треба відзначити — дуже спокусливі деталі.
— Фотографії — це одне, а в натурі може бути зовсім інше, — насмішкувато, у своїй манері парирувала вона.
— Наскільки я зараз можу судити, дещо виглядає так само, як і на фото.
— Що, наприклад?
— Наприклад, твої біленькі трусики. Вони точно такі самі, як на фотографії? Стрінги? — на одній із надісланих фотографій Олена була в маленьких біленьких стрінгах. — Ти на фото ще так спокусливо нахилилася, виставивши напоказ свою чудову попку.
— Сашко! Ти просто збуджений! — удавано обурилася вона, гарно округливши очі, але ніжки не зсунула. — Замість того, щоб підказати мені поправити спідницю, ти сидиш тут і витріщаєшся. Як це називається? Одружитися тобі треба, або дівчину знайти, а не фотки розглядати.
— Ні-ні. Не треба. Я це вже проходив. Як одружишся — секс кудись зникає. А дівчина… Порівняно з тобою всі якісь нецікаві здаються. Ось і шукаю схожу на тебе.
— Скажеш теж. Прямо-таки всі, — комплімент Олені припав до душі. — І найголовніше, що тобі з цього маленького шматочка білої тканини?
— Ти абсолютно права, — сумно зітхнув він, — майже нічого. Я навіть не можу зрозуміти, ті це трусики чи не ті.
— Можна подумати, ти зміг би визначити? Труси і є труси.
— Напевно зможу, якщо побачу їх трохи більше, — з ентузіазмом відповів Олександр. — Може, пожалієш нещасного програміста і трохи піднімеш спідницю. Все одно ці трусики, чи такі самі, я вже бачив на фотографії…
Олена уважно подивилася на нього. Еротичні оповідання paprikolu.net.ua. Усміхнулася і зсунула край спідниці трохи вгору, показуючи білий трикутник трусиків. Олександр, не очікуючи такої легкої перемоги, навіть видихнув від хвилювання — настільки спокусливо виглядала Олена, що сиділа на стільці перед ним із задертою спідницею. Він скоріше вгадав, ніж бачив її губки, обтягнуті тонкою тканиною.
— Ех, все одно не можу зрозуміти, ті трусики чи ні, — він намагався якомога щиріше зобразити розчарування. — На тих, що на фото, на поясі був маленький пікантний бантик.
— Сашко, мабуть, я тебе розчарую, але це не ті трусики, — єхидно посміхнулася Олена, розводячи руками.
— Це лише твої слова, всього лише слова, а я хотів би переконатися сам, особисто. Може, тепер ночей спати не буду через твою фальшиву сором’язливість.
— Слова кажеш? Добре, дивись.
Встала зі стільця, підійшла до дверей і підняла спідницю до пояса. Усміхнулася, бачачи ошелешене обличчя Олександра, обернулася на місці, показуючи попку з тонкою біленькою смужкою, що йшла в щілину між половинками. Член у штанях підняв голову.
— Бачиш, хоч бантик і є, але резинка блакитна, а в тих, здається, була біла, — вивела його зі ступору Олена, поправляючи спідницю. — Тож якщо я сказала, так і є. Я просто слова на вітер не кидаю, — зробила підколюючий коментар.
Все ще, перебуваючи під враженням промайнулої картини, він мовчав, не знаючи, що сказати. Потім його осінило.
— Так, ти маєш рацію. Але твої натяки про вітер мене зачіпають не менше. А у мене для тебе є подарунок. Який якраз буде до теми. Зараз на дворі двадцять перше століття і є технології, що доводять — слова можуть значити дуже й дуже багато, — впевнено промовив Олександр, збираючи думки, радіючи, що все так вдало вийшло.
Подарунок він, справді, купив у пориві якогось незрозумілого імпульсу, перебуваючи під враженням чергової надісланої фотографії. Але це була така річ… Як вручити її малознайомій дівчині, як Олена, він не уявляв. А хотілося б…
— Що за подарунок? Що за технології? Покажи! — негайно зацікавилася Олена, дивлячись на нього сяючими очима.
— Тільки обіцяй, що не будеш ображатися, — уточнив Олександр, все ще сумніваючись, чи варто дарувати такий подарунок, повільно витягуючи з сумки невелику коробочку.
— Обіцяю, обіцяю, — нетерпляче відмахнулася Олена, відкриваючи подарунок. — Ой! Що це?
— OhMiBod. Революційний інноваційний пристрій… справжній фурор… премія AWARDS і таке інше. Найкращий приятель жінок, одним словом.
— Сашко, це просто вібратор із дистанційним керуванням. Красивий і незвичайний, однак, просто вібратор. А ти тут накрутив, — Олена, не розуміючи, подивилася на Олександра і докірливо похитала головою, із розчаруванням відклала пристрій вбік. — І до чого тут твої розмови про слова.
— Ось у цьому й річ. Це не просто вібратор. Принципово відрізняється від усього, що ти бачила… Довго пояснювати, простіше спробувати, — наставницьки промовив він і неохоче додав: — Якщо ти не боїшся, — протягнув руку і включив пристрій.
Знову взявши пристрій, Олена задумливо покрутила його в руках, недовірливо подивилася на свого спокусника.
— Я не боюся. Чого мені боятися? Але дивись, Сашко, якщо обдуриш, ніколи не прощу. Відвернись.
Через хвилину дозволила обернутися. Застигла перед ним, вперши руки в боки.
— Ну і...
Діловито діставши з коробки пульт керування, Олександр включив його і підніс до рота. Чітко і голосно, роблячи паузи між словами, промовив:
— Олена, ти найкрасивіша і найцікавіша дівчина, яку я зустрічав у своєму житті. Відтоді як я пізнав тебе ближче, я не можу знайти спокою, настільки ти мене вразила!
При перших словах Олена ойкнула, зігнулася, метнулася руками до трусиків, потім спробувала вирівнятися, але кожне слово, вимовлене Олександром, змушувало її здригатися, ойкати, відчайдушно стискати ноги, згинатися. Кожне слово пронизувало її немов спис, гострим імпульсом проходячи крізь тіло, миттєво збуджуючи.
У кінці своєї короткої промови Олександр включив на телефоні відтворення аудіофайлу. З динаміків голосно пролунало його читання віршів, звісно ж про кохання, чітко й розставлено. Можна було б підібрати якусь клубну музику, але вірші були більше до теми.
Олена остаточно розгубилася. Вона стояла, однією рукою тримаючись за стіну, на очах виступили сльози. Друга рука накрила лобок, безжально пом’явши спідницю. З напіввідкритого рота виривалися безладні вигуки.
— Сашко! Ой! Сашко! О, Господи! О, Боже! Сашо, не треба, припини! Сашко-о-о!
Куди поділася насмішкувата, впевнена у собі красуня? Перед ним стояла збуджена до межі, забувши про все на світі, мріючи тільки про одне, безпомічна дівчина, з якою можна було зараз робити все, що завгодно.
Олександр встав зі стола, зробив крок до Олени, розстебнув ширинку. Діставши свій стоячий член, почав його дрочити, спостерігаючи, як вона звивається перед ним. Побачивши, що він робить, вона ахнула і, здригаючись та тремтячи від збудження, не відводила очей від пальців чоловіка, що безсоромно пестили член поруч із нею.
Він ненадовго зупинився. Залишивши свій стоячий член у спокої, Олександр розстебнув блузку Олени й розкрив її. Вона невпевнено намагалася йому перешкодити, заперечуючи й благаючи пересохлими губами, але він не зупинився. Відстебнувши бретельки та розібравшись із застібкою, звільнив її від ліфчика. З насолодою накрив її невеликі груди долонями, із задоволенням відчуваючи, як упираються збуджені тверді соски. Його стоячий член уперся у спідницю. Олександр розстебнув і спідницю, допомагаючи їй впасти на підлогу. Тепер Олена опинилася перед ним майже гола. Вона вже не робила спроб опору, без спротиву підкоряючись йому.
Вібратор жужжав і клацав у такт звукам, що лунали з телефону, збуджуючи дівчину все більше й більше. Олена вже не могла стояти — у неї підгиналися ноги. Підібравши її на руки, Олександр поклав її на стіл. Поклавши свій член на її праву грудку, він почав її трахати, двигаючи членом між долонею та грудьми. Охмібод працював, член рухався туди-сюди, збудження стрімко наростало. У якийсь момент Олександр витягнув його й почав дрочити сам, час від часу проводячи вологою голівкою по животові, щоці та шиї дівчини, залишаючи на шкірі мокрі пряні сліди.
Олена збудилася так сильно, що вже нічого не розуміла. Вона голосно стогнала, мотала головою з боку в бік, покірно сприймаючи все, що він робив із нею. Здавалося, що кожен дотик до її тіла лише додавав збудження. Раптом Олександр відчув, що більше не може терпіти. Взявши пульт, він перемикнувся на ручне керування вібратором, задавши найімпульсивніший режим. Вже не стримуючись, кількома швидкими рухами він довів себе до кінця, і, відчуваючи рух сперми по каналу члена, включив на пульті максимальну потужність.
Олена закричала, звилася на столі, зваливши на підлогу стаканчик з олівцями, степлер, дирокол, телефон. У цей момент перший струмінь вирвався з члена, полоснув її по грудях і шиї. Кілька крапель досягли підборіддя, а потім вистрілив другий струмінь — слабший, і третій. Олександр закрив очі та завмер, важко дихаючи. Перед очима плавали золоті кільця. Він знесилено потягнувся і вимкнув пульт. Внизу, на столі, постогнувала і схлипувала, затихаючи, Олена.
Вони довго не могли поворушитися, переживаючи те, що сталося. Нарешті Олександр відкрив очі й зустрів насмішливий погляд Олени. На нижній губі в неї блищала крапелька сперми.
Ти знаєш, хто, після цього… Ти брудний збочений негідник і спокусник. Задурив мені голову і нахабно скористався… Тобі більше нема довіри!
Можливо, вона б ще щось сказала, але пролунав короткий писк, що сповістив про оновлення програми. Виявилося, що пройшло всього двадцять п’ять хвилин, а здавалося — ціла вічність.
І сааме у цей момент задзвонив телефон Олени.
Це чоловік! — прошепотіла вона, кидаючи Олександру страшні очі. Розхристана, з краплями сперми на тілі, Олена схопила телефон і швидко затараторила в трубку: — Так, майже все готово. Хвилин двадцять, може трохи більше. Чекатимеш на стоянці? Добре. Я швидко, — і повісила слухавку, полегшено видихнувши та машинально облизавши губи, злизавши ту краплю.
Негідник … — з докором промовила вона, дивлячись на Олександра.
Вони привели себе до ладу й зібралися. Олександр склав OhMiBod у коробку й вже потягнувся до сумки, але Олена зупинила його.
Ти ж казав, це мій подарунок? — промовила вона, забираючи коробочку з пристроєм.