із примушуванням

До того дня я ніколи не дивився на маму як на жінку. Я звичайно розумів, що вона начебто досить симпатична, з доволі жіночними формами. Але про це думати було соромно і мені не подобалося.Того дня я прийшов додому трохи випивши і зіткнувся з мамою. Вона теж тільки що прийшла, здається з дня народження знайомої і була тоді ошатно одягненою, з макіяжем, який вона зазвичай ніколи не робила. Мама завжди була дуже соромливою і дуже рідко ошатно одягалася. А ще на ній була святкова темно-червона обтягуюча оксамитова сукня трохи вище колін. Вона піднімалася сходами і я не міг відвести око від її немаленької дупи...

Я всадив член на всю довжину, і ми шалено зарухалися, злягаючись з неприборканою похіттю. Кабінка ліфта тряслася і розгойдувалася від наших диких перегонів. Але Ксенія Сергіївна випереджала мене: менше ніж через хвилину її голова закинулася назад, обличчя покрилося бісеринками поту і спотворилося судомою близького оргазму. Я не хотів, щоб вона кінчила без мене, і, схопившись за її широкі стегна, знову з силою висмикнув з неї член...

З Яною ми були знайомі давно. Періодично бачилися в одному клубі і перетиналися в кіно. Вона була молодша за мене на 6-7 років, вчилася на першому курсі в моєму універі на моєму факультеті, і іноді просила допомоги або просто шукала поради. В той день я прийшла в клуб занадто рано. Приміщення було практично порожнім, нікого з відвідувачів я не знала, тому, забравши з барної стійки свою каву, сіла біля книжкових полиць, обдумуючи, що б почитати. Потрібно було згаяти час. Я вже давно обіцяла показати тобі, де і з ким я зазвичай проводжу вихідні, і ось через годину ти повинен бути тут...

Щойно всі розійшлися, я дав команду доставити цю дурепу мені додому, а заразом і зібрати по ній інфу. Тож вже через дві години ми знову зустрілися. Але цього разу обставини були куди приємнішими. Дівчину привели прямо до мене в спальню і вже, звісно, не в робі, а в легенькій сукні, в якій вона мала ще спокусливіший вигляд. Щойно увійшовши, вона одразу ж почала обурюватися: Що ви собі дозволяєте, накажіть цим виродкам відпустити мене. Думаєте, якщо ви власник заводу, то вам усе можна?..

Ми з Наталею одружені 18 років. Історія, яку я хочу вам розповісти, трапилася роки два тому. Ми приїхали в Київ зі Жмеринки у пошуках кращого життя. Оселилися у моєї тітки на проспекті Перемоги та почали пошук роботи. Після двох тижнів наполегливих пошуків дружині вдалося влаштуватися на ринок, а мені сторожем на автобазу. Як виявилося все далеко не так, як ми собі уявляли, але вибору не було. Якось мені потрапило в руки оголошення «Потрібні дівчата на роботу у фотостудію, оплата висока»...

Усі інші викладачі поїхали в місто і мали повернутися тільки завтра до вечора, мене ж залишили одну з тридцятьма студентами. І оскільки я сама ще нещодавно була студенткою, я неабияк хвилювалася, адже чудово знала, на що здатні 18-19-ти річні студенти, які опинилися далеко від дому без опіки батьків. Особливо мене турбували хлопці з 8 кімнати. З ними й до цього вже проблеми були, і це при тому, що керівником археологічної практики був декан. Тож я взагалі слабо уявляла, як із ними впораюся, якщо вони почнуть чудити...

Шлях був не близький і вже доволі остогидлий. Мені не хотілося вступати до військового училища, але діти військових мають ставати військовими — так було і завжди буде. І це попри мої сумнівні фізичні можливості та гуманітарний склад мислення. За вікнами потягу миготіли назви вокзалів і станцій, на одній з яких зійшов четвертий пасажир нашого купе. Молода подружня пара з Франківська, що займала нижні полиці, Петро та Ніна, привітні й милі люди, всю дорогу пригощали мене чудовим молдавським вином і бринзою власного виготовлення. Напевно, вино і стало причиною всього, що сталося...

Шість жахливих місяців тренувального табору позаду – за цей час я майже забула про своє колишнє життя, про родину та коханого, залишилися лише дуже невиразні спогади, які вже нічого не значили. Тепер я була повністю готова до продажу. У таборі мене повністю перевиховали, навчили справді слухатися чоловіків і доставляти їм задоволення. І ось настав вирішальний день, день, коли мене продадуть, і я дізнаюся про свого господаря...

Паша стягує з себе труси, а я підіймаю нічну сорочку. Зазвичай чоловік спочатку цілує мене, лежачи на боці. Потім рукою гладить мої груди крізь тканину, а далі його спритні пальці вже мнуть мої соски під сорочкою. Паша проводить рукою по моєму животу й стегнах, навмисно дражнячи й не торкаючись самого потаємного. Я вже течу й облизую губи. Мої пальчики ніжно стискають його пульсуючий член, гладять головку, розмазуючи його вологу. Найбільше у такі моменти Паші подобається, коли я беру його палець у рота й облизую. Його збуджує вологе й гаряче нутро мого ротика...

Мер виліз із джакузі й, покликавши дівчат із собою, пішов до масажного стола, що стояв неподалік. Подавши Варі пляшечку з олією, а Люді — рушник, він сів на край і дозволив білявці себе витерти. Люда обтирала тіло пана дуже ніжно, але ретельно промокаючи пухнастим рушником кожну крапельку вологи. Особливо довелося попрацювати в районі лобка й сідниць, але незабаром Едуард Олексійович був сухим і цілком готовим до масажу. Він звалився на стіл, ліг на живіт і пробурмотів: — Починай, Варюшо, і Люду по ходу справи вчи...

Стас вже пішов, а я вирішила ще трохи повалятися у зім’ятому після сексу ліжку — повертатися додому зовсім не хотілося. Та й спішити не було потреби: чоловік у будь-якому разі мав повернутися лише через кілька годин. Я запустила руку між ніг і почала пестити ще вологий від злягання клітор. Знизу живота одразу ж відізвався знайомий потяг… От дідько! Мені й так мало — чоловік, коханець, а я все ненаситна. Розсердившись на саму себе, різко підвелася й пішла у душ...

Я відкинулася в кріслі й, заплющивши очі, опустила руку між ніг. Усі мої думки вже були лише про Сашу. Одразу чомусь згадалася наша перша зустріч, перший раз... Як він відмовлявся, і мені довелося погрожувати йому звільненням. Минуло всього пів року, а як усе змінилося. — Можна, Маргарито Іванівно? — почувся за дверима несміливий голос Олександра. — Заходь...

Ніжно-рожеві соски поступово набували яскраво-червоного відтінку через його покусування та відтягування — саме цим чоловік і займався. У дівчини перехопило подих. Так, вона, звичайно, все розуміла, але… але! До такого вона не була готова. Марина все ще намагалася вивільнити руки з міцної хватки, що їй, власне, не вдалося...

Далі за «імпровізованим планом» йшла решта явно непотрібного одягу. Костюм покоївки виявився далеко не таким простим, як здавався спочатку. Різні ґудзики, паски та стрічки. Вільям знатно помучився, поки з усім цим впорався. До цього йому й на думку не спадало зв’язуватися зі слугами, а тим більше — як було згадано — спати з ними. Але ця дівчина його зацікавила. Незрозуміло чим, але встигла. Вже за кілька хвилин, хоч вони його й втомили, молодий лорд нарешті впорався. Але чим далі він заходив, тим активніше покоївка намагалася сховати своє оголене тіло, незважаючи на зв’язані руки. Кілька таких спроб почали бісити, тому пан вирішив дати непокірній дівчинці урок. Він навис над оголеним тілом, підняв одну руку догори, ще міцніше стиснувши зв’язані зап’ястя, щоб її пальці не тремтіли...

Весна 1893 року. Міський перон був заповнений людьми, які чекали на черговий потяг рейсом Лондон — Париж. Юрби навколо намагалися всунути перехожим у руки якісь брошури, сподіваючись заробити пару монет на прожиття. Блукаючі п’яниці, що своїм жебрацтвом заважали руху поспішаючих на роботу. Дівчата у відкритих сукнях, що нахабно цокали підборами по мостовій, пропонуючи своє тіло черговому втомленому клеркові...