Тут читайте початок розповіді
— Це ж Кощій у спідниці, справжнісінький, — схлипувала Ніночка, розмазуючи яскраво-червону помаду, туш і соплі по обличчю. — Ну не зійшовся через мене баланс, але ж я все правильно рахувала.
— На, валер'янки випий, — важко ступаючи, простягнула їй Зінаїда Іванівна пляшечку.
— А може коньячку? — усміхнувся жартівливий Толік, підморгуючи мені лівим оком.
Я ж взагалі мовчав поки що. Не доріс, так би мовити, за вислугою років. У нашій компанії фінансовий відділ займався всім – рахунками, виписками, платежами та бухгалтерією також. Усілякою звітністю, приходом-витратою. Я сюди потрапив ще на п’ятому курсі, відбув практику, написав диплом і отримав місце як перспективний співробітник і майбутній великий фінансист.
Плачуща Ніночка – це наша вічна роззява. Причому по життю. Начебто жінці за тридцять, а в неї все виходить абияк. І прикро те, що вона щиро старається, але… десь забуде, десь запізниться, переплутає чи помилиться. Мати-одиначка з двома дітьми, від різних чоловіків, яка так і не побувала заміжньою. Тому всі її й жаліють, або підколюють, як Толік.
Зінаїда Іванівна – жінка сувора і принципова. Її боялися в компанії всі, але й усі поважали. А інакше не можна. Сам переконався. Фінанси люблять суворий облік.
Жартівник Толік – зовні веселий чолов'яга років тридцяти п’яти, з невеличким уже животиком, при цьому голова у нього варить, хоч куди. Не курить, іноді п’є дорогий коньяк, фліртує направо й наліво з жінками, залишаючись вірним чоловіком і люблячим батьком маленької донечки. От він який – половина молодих осіб прекрасної статі в компанії душі в ньому не чують, але далі чаю-кави він собі нічого не дозволяє.
Стервозний оргазм Марго (ОПОВІДАННЯ)
14 878
🇵🇱 Po polsku!
Ну і нарешті наша головна, та сама, яка Кощій. Я, правда, про себе назвав її Сніжною королевою. Маргарита Адольфівна (отакої), худе стерво. Її волосся завжди ретельно зачесане, костюми лише брючні, які підкреслюють, з одного боку, її суворість, а з іншого – відсутність будь-яких форм і хоч краплі зайвого на всіх частинах тіла. Як жартує Толік, побачити Марго у купальнику – і відразу краще вмерти. Чому? Втратиш інтерес до жінок, якщо не назавжди, то надовго.
Але при всьому цьому – вона профі. Скільки вона знає й вміє, з якими людьми знайома, яким чиновникам може подзвонити просто так із мобільного, щоб вирішити питання. І не дай Біг, якщо вона знайде в тебе косяк! Я весь цей час боявся лише цього…
…Але, як виявилося, боятися треба було іншого. Моя ділянка була простою – реєстрація платіжок, відправлення повідомлень і перерахування платежів за розпорядженням згори. Звітність – простіше не буває, все система формує. Але того разу я вляпався. Виконав платіж ніби авансом, отримавши запевнення, що як тільки приїде директор, то відразу завізує. А в кінці дня Сніжна Марго попросила мене зайти до неї в кабінет.
— Давно ви взяли на себе обов’язки директора? – суворо поцікавилася вона.
— У якому сенсі? – пробурмотів я.
— В цьому, — вона показала мені роздруковану платіжку. — Наш директор її не завізував. Це зробили ви? Замість нього?
— Ну, він мав... мені обіцяли... як тільки, — лепетів я.
— Вам обіцяли? Директор? Особисто?
— Ні, інша людина...
Зрозуміла річ, тій іншій людині подзвонили, увімкнули гучний зв’язок, і він усе заперечував, окрім самого факту, що документи на оплату готував, а на візу директору подати не встиг. Можна сказати, для мене це був шок.
— Нікуди не йдіть, — холодно наказала мені Марго. — Ми дочекаємося директора. Чекайте на мій виклик.
Я сидів, тупо втупившись у монітор, не бачачи нічого навколо. Можливо, мені щось казали, може, жартував Толік, напевно, лізла зі співчуттям Ніночка — я навіть не помітив, як вони пішли. Найпопулярніші порнооповідання на paprikolu.net.ua. Я вражався людській підлості.
Зі ступору мене вивів різкий у тиші дзвінок. Вона викликала мене до себе в кабінет. Я ніби прокинувся, здивовано помітивши, що вже майже восьма вечора і давно стемніло. Заходячи в її стильний кабінет, я йшов майже навшпиньки, але побачивши, що вона сама, трохи підбадьорився. Може, директор не стратить мене.
— Я вирішила поки що нічого не казати директору, — вона дивилася на мене, не кліпаючи. — І знаєте чому?
Я знизав плечима.
— Ви мені подобаєтесь, — вона підвелася зі столу і чіткими кроками на підборах підійшла до мене. — Я маю на увазі як чоловік. Питання лише в тому, чи подобаюсь я вам. Ми поїдемо до мене і вирішимо це в мене.
Вона пройшла повз, і мені нічого не залишалося, крім як іти за нею. Вона йшла впевненою швидкою ходою, як солдат, а не жінка. Жодної жіночності, ніякого погойдування стегнами — нічого.
Її квартира виявилася невеликою, але переробленою зі смаком. Вона дала мені рушник і відправила до ванної. Довелося вийти, загорнувшись у нього. Окинувши мене швидким поглядом, Марго сама пішла під душ. Я побачив широкий диван і ліг, чекаючи. Очікування було не стомливим, а болючим. Я боявся того, що станеться, коли вона вийде.
А вийшла вона ефектно — абсолютно оголена і мокра. Чесно кажучи, Толік перебільшував — Марго була худуватою, але не анорексичною. Так, її груди були як у підлітка, взятися було ні за що, але стегна виглядали соковитими, хоча коліна загострювалися, а щиколотки були зовсім тоненькими. Плоский живіт був пружним, а прес — тренованим. При цьому рівний засмаг із солярію гарно вкривав усе тіло, залишаючи білою лише смужку бікіні.
Вона витягнулася поруч зі мною на дивані, потягнувшись, немов кішка. Крапельки води покривали її тіло, і вона, повернувши голову, сказала:
— Я ще довго мерзнутиму?
Я простягнув руку й торкнувся її грудей — шкіра була холодною. Відкинувши рушник убік, я перекотився, підім'яв її під себе й почав злизувати крапельки води з її тіла. Вона айкнула й незграбно обійняла мене. Я цілував її маленькі грудки й повільно збуджувався. Від спогадів про Юльку. Вона показувала свої груди у нас у дворі за гаражами. Нам було тоді років 13, і вона завела мене у відлюдне місце, піднявши майку, показала це диво. І навіть дозволила торкнутися їх. У Марго вони були майже такі самі. Її соски закам’яніли, але зовсім не збільшилися. Вона обома руками гладила мою спину й ледь чутно стогнала.
Я повільно спускався нижче. Її стегна розсунулися, і я припав губами до її статевих губ. Вони розкрилися, відкриваючи чудову картину. Язик ковзав по них, я натрапив на клітор, який пульсував бажанням. Навіть легкий дотик до нього викликав вигук моєї начальниці. Я влаштувався зручніше й почав вилизувати її щілину, губи, посмоктуючи це чутливе місце. Дуже скоро вона затремтіла й скрикнула, вигнувши спину. Оргазм був нетривалим — швидше за все, через те, що в неї давно не було сексу. Я підвівся.
— Презервативи на тумбочці, — важко дихаючи, промовила вона. — Трахни мою манду.
Сказала це так, ніби віддавала звичайний наказ по роботі чи розпорядження. Хотілося козирнути й виконати. Що ж, зроблю на найвищому рівні...
...Я поставив Марго раком, у мою улюблену стійку. Я їбав її так, як мені подобається, хоча її худий зад особливо не потискаєш і не поляскаєш. Самі кістки. Вона люто двигалася назустріч моєму поршню, а я, трохи відкинувшись назад, лише регулював її рухи. Пульсації в її пісці ставали все сильнішими, і я хотів кінчити, коли вони вибухнуть усередині неї. Шкода, що на мені гума, та й біс із ним. Службовий роман на paprikolu.net.ua. Я трохи прискорив рухи стегнами, і ось воно!!! Ось! Ого-го! Марго вже просто верещала, схлипуючи й ледве не падаючи без сил. Я ткнув її ще пару разів і вийшов із полегшенням...
...Нічого я їй не сказав і нічого не почув у відповідь того вечора, точніше, майже ночі. Я одягнувся й навіть не попрощавшись пішов, залишивши її — голу й вологу від поту — лежати на дивані. Я знав, що все найцікавіше тільки починається...
МАТЕРІАЛ З РОЗДІЛУ Порно оповідання