Я, як завжди, бігла на роботу з підстрибом, хоч зовсім не була трудоголіком — швидше навпаки. Втім, посада у мене була така, що особливо й працювати не доводилося — головне, щоб інші працювали.
Ледь зайшовши до кабінету, я одразу запитала у секретарки:
— Саша на місці?
— Так, Маргарито Іванівно, на місці. Покликати?
Слова секретарки мене порадували, і я, ледве стримуючи збудження, суворим голосом відповіла:
— Так, щоб через п’ять хвилин був у мене з документами по базі.
Я відкинулася в кріслі й, заплющивши очі, опустила руку між ніг. Усі мої думки вже були лише про Сашу. Одразу чомусь згадалася наша перша зустріч, перший раз... Як він відмовлявся, і мені довелося погрожувати йому звільненням. Минуло всього пів року, а як усе змінилося.
— Можна, Маргарито Іванівно? — почувся за дверима несміливий голос Олександра.
— Заходь.
Саша вже без нагадувань зачиняє за собою двері — він чудово знає, що ніякі документи мені не потрібні. Який же він гарненький: високий, білявий, з трохи пухкими губками й, як завжди, трохи сумними очима, схованими за лінзами окулярів. Одного погляду на хлопця вистачило, щоб мої стегна самі роз’їхалися в боки, ніби запрошуючи його.
Він швидко підійшов і, не кажучи ні слова, опустився біля моїх ніг. Засунув руки під спідницю й, дивлячись на мене своїми блакитними оченятами, почав стягувати трусики.
— Що, сумував за моєю дівчинкою, Сашенько? — запитала я, погладивши молодого хлопця за вушком.
Він ковтнув слину й, облизнувши пересохлі губи, із зусиллям відповів:
— Дуже, Маргарито Іванівно.
Я, звичайно, знала, що він бреше — йому це зовсім не подобалось, хоча лизав він просто блискуче. Але мене це влаштовувало. Ба більше — я була в захваті від того, що він робить це через силу, під примусом.
Ось він зняв трусики з ніжок і акуратно поклав їх на стілець. Світла голова повільно опустилася до кицьки. Як же я люблю це перше ранкове дотикання його губ — таке ніжне, наче дотик крилець метелика. Кицька відразу ж починає текти сильніше. Вона в мене взагалі дуже соковита, особливо коли Сашко працює своїм язиком.
Ось він почав, як завжди — обережно, лагідно, ніжно посмоктуючи кожну губку окремо, злизуючи з кіски мої соки, щоб було зручніше лизати дірочку. Але поступово Саша прискорюється, сміливіше працює язиком, його голова починає легенько гойдатися. Я кладу свою руку на його м'яке волосся й починаю його розчісувати — обожнюю псувати йому зачіску.
Ось язик уже пробрався всередину й почав вилизувати її зсередини. Приємне тепло поступово наповнює тіло. Хоч хлопець робить усе правильно, я все одно тисну йому на потилицю, сильніше притискаючи губами до пісечки, і максимально злобно шепочу:
— Що ти, сученя, тільки зверху лижеш? Давай глибше!
Саша щось бурмоче, але покірно тягнеться язиком глибше. Який же в нього міцний язичок! Аж мурашки проймають. Еротичні розповіді з підкоренням та приниженням на paprikolu.net.ua. Цікаво, про що він зараз думає? Напевно, ненавидить мене. Хоча, можливо, я помиляюся, і насправді йому це подобається — адже не може ж він кожного дня принижуватися лише через роботу. Треба буде це дізнатися.
Тим часом Сашко вже перейшов до клітора, і я почала тихенько стогнати. Він узяв його губами й почав посмоктувати, ніжно зсовуючи шкірку. Вже зовсім скоро — відчуваю, як у низу живота приємно потягнуло, а кіска ніби стиснулася. Обидві мої руки вже на голові Олександра — зараз почнеться.
Мої широкі стегна зімкнулися, наче пастка, затиснувши його голову з обох боків. Тепер він повністю в моїй пастці. Ледве стримуюся, щоб не верещати від задоволення — звукоізоляція тут, звичайно, гарна, але не настільки. Усе тіло покривається мурашками, я ворушу сідницями в кріслі й починаю заливати обличчя Саші своїм нектаром.
Я завжди кінчаю зі сквіртом, але цього разу якось дуже рясно. Чую, як хлопець натужно сопе, продовжуючи вилизувати мою дівчинку й ковтаючи вологу. Як йому ще в такому положенні вдається орудувати язиком? Не розумію.
Оргазм тривав довго — аж стегна втомилися. І як тільки останній спалах задоволення згас, я випустила Сашу на волю. Але від пісечки він не відстав — знає, що його робота ще не закінчена. Йому доведеться ще все чисто вилизати, а потім серветками витерти насухо. Я більше не притискаю його голову, лише ніжно гладжу по волоссю й іноді, потягнувши за нього, відриваю обличчя від кіски, щоб помилуватися чудовою картиною.
Хлопець увесь забруднений — мої соки скрізь: на губах, щоках, навіть на окулярах якісь плями. Так, добряче я його сьогодні залила — просто чудово.
Хвилин через п'ять Саша закінчує з «прибиранням» і повертає мої трусики на місце. Не встаючи з колін, він піднімає на мене очі й тихо питає:
— Я можу йти, Маргарито Іванівно?
— Та не поспішай ти. Робота нікуди не дінеться...
Я не хочу відпускати хлопця – тим більше, що я ще не отримала відповіді на турбуюче мене питання. Кивнувши головою на стілець, ласкавим голосом запитую:
— А я тобі подобаюся, Сашко?
Хлопець, сівши на стілець, розгублено дивиться на мене і явно підбирає слова. Встаю з крісла, підходжу прямо до нього й, трохи нахилившись, починаю м'яти груди перед його обличчям.
— Ну що? Подобаюся? — повторюю питання.
— Так! Маргарито Іванівно, подобаєтесь...
Несподівано мені в голову спадає цікава ідея, і я, не довго думаючи, реалізую її. Різко підіймаю ногу й ставлю її до паху хлопця, притиснувши підбором туфлі саме туди, де має бути член. Відчуваю твердість. Натискаю сильніше.
Саша починає ворушитися й благати:
— Мені боляче, Маргарито Іванівно...
— Гаразд. Нумо, покажи, що там у тебе.
Пожалівши підлеглого, забираю ногу й із цікавістю спостерігаю, як він спускає штани. Так і є – член стоїть у всій красі: невеликий, але червоний, чи то від збудження, чи то від мого тиску. Наказую:
— Дрочи.
А сама починаю розстібати блузку, щоб порадувати Сашка грудьми. Його погляд прилип до моїх грудей, рука працює все швидше, над верхньою губою виступає піт – таке відчуття, що він зараз знепритомніє.
Підношу груди майже впритул до його окулярів. По очах бачу – зараз кінчатиме. І в цю мить різко хапаю його за руку й суворо промовляю:
— Ви вільні, Олександре Кириловичу. Ідіть працюйте.
Ох, як же блиснули його оченята! Здається, зараз заплаче. Але перечити не сміє – ховає надрочений пісюн в штани й застібає штани. Він так розгубився, що, виходячи з кабінету, навіть забуває витерти забризкане обличчя й окуляри.
Цікаво, хтось у фірмі здогадується, чим ми тут займаємося? Якщо є така людина, то, напевно, посміхнеться, побачивши плями на обличчі Сашка. Від цієї думки мені самій стає весело, і я, як дурна, починаю сміятися наодинці.
Робочий день, на жаль, пролетів швидко, і ось я вже підходжу до дому. Але додому я зовсім не поспішаю – адже мене там чекає зовсім не Сашко...
Легенько відчиняються двері, і одразу ж з порогу лунає:
— Де ти шлялася, суко? Ти мала бути вдома сім хвилин тому!
Двері зачиняються, і рука чоловіка, міцно схопивши мене за потилицю, шпурляє на підлогу. Намагаюся якось виправдатися:
— Вибач, любий, я просто...
Договорити він мені не дає. Отримую смачного ляпаса й знову чую образи й матюки. Я знаю, як заспокоїти чоловіка, тому хапаюсь рученятами за його стегна й, притулившись обличчям до паху, тихо шепочу:
— Не сердься, Олеже... Вибач мені.
Починаю цілувати його крізь штани вже закам'янілий член. Чоловік продовжує лаятися, але його голос стає тихішим, рука опускається на моє волосся – і ось він уже майже без злості промовляє:
— Добре, Ріто. Але ти постараєшся, щоб я тебе пробачив – не як минулого разу.
З полегшенням зітхаю, стягую з чоловіка штани разом із трусами й одразу вкриваю поцілунками його могутній член. Відкриваю ротика й обхоплюю губами широку голівку, починаю посмоктувати. Але в Олега, видно, інші плани на мій рот. Він хапає мене за волосся обома руками й збуджено гарчить:
— Ши́рше рот!
Член залітає одразу по гланди. Боляче... Ну що ж, тепер лише терпіти. Член ходить як поршень, збиваючи в ротику слину – я відчуваю, як вона починає стікати підборіддям. Я безсила перед чоловіком і лише тихенько мугикаю, намагаючись стримати його натиск, ледь впираючись руками в стегна – але не надто сильно, щоб не розлютити. Олег задоволений.
— Отак, суко. Будеш знати, як запізнюватись. Глибше пропускай.
Хотілося б покашляти, але через член, що затикає горло, навіть цього я не можу зробити. Давлюся й захлинаюсь слиною. Треба дотерпіти – залишилося зовсім трохи.
Ось член виривається з ротика, і я бачу, як у мої очі летить білий струмінь. Олег щось гарчить, але не розібрати – все обличчя вкривається теплою рідиною.
Кінчивши, чоловік бере мене під руку й, підіймаючи з колін, незвично ніжно шепоче:
— Іди сюди, моя лялечко... Тільки подивись, яка ти в мене зараз гарна.
Я дивлюсь у дзеркало на своє відображення: по обличчю повільно стікає сперма, залишаючи прозорі смужки. На якусь секунду я раптом згадую обличчя Сашка – так само забруднене й розчервоніле. Але ось ззаду з’являється голова чоловіка, і образ Сашка розчиняється.
Олег із посмішкою питає:
— Ну що, подобається?
— Так... дуже.
Я дивлюсь на обличчя чоловіка й розумію – не можу сердитись на нього навіть за таке. Я люблю його...
