Мені самій цікаво, як це. Слухай, давай я сяду, як зазвичай, а ти, щоб не піддаватися зараз тортурам середньовікової інквізиції, попісяєш у мене у вільний простір між моїх сидячих ніг. Михась нічого не відповів, лише ще ошелешеніше дивився, але я помітила, як його член встав. Але не так сильно, бо він був трохи під хмелем. Як, власне, і я. Я спустила штани, а він, у знак солідарності, почав розстібати свою ширінку...

З дитинства я був трохи закритим і замкненим, не знав, про що спілкуватися з дівчатами, як із ними розмовляти. Стосунки, якщо і починалися, то лише якось випадково або самі собою, але якщо дівчина мною не цікавилася, я ніяк не міг привернути її увагу. Мене це дуже дратувало. Хотілося це змінити, стати душею компанії, зачаровувати жінок на вписці. Мій хороший друг допомагав мені, як міг, часто влаштовував вписку. Його тусовки тривали тижнями, жінки змінювалися, але мною так ніхто і не зацікавився, навіть на одну ніч...

— А знаєте, що я придумав? — Герман був великим любителем жартів і парі. Особливо на гроші. — Хто з нас зможе залізти всередину монастиря… Тому я дам десять тисяч баксів! Хлопці переглянулися. Герман міг побитися об заклад на що завгодно і з ким завгодно. І найчастіше він програвав. Том і Поль вирішили, що цього разу буде так само, знизали плечима і… Погодилися...

Паша стягує з себе труси, а я підіймаю нічну сорочку. Зазвичай чоловік спочатку цілує мене, лежачи на боці. Потім рукою гладить мої груди крізь тканину, а далі його спритні пальці вже мнуть мої соски під сорочкою. Паша проводить рукою по моєму животу й стегнах, навмисно дражнячи й не торкаючись самого потаємного. Я вже течу й облизую губи. Мої пальчики ніжно стискають його пульсуючий член, гладять головку, розмазуючи його вологу. Найбільше у такі моменти Паші подобається, коли я беру його палець у рота й облизую. Його збуджує вологе й гаряче нутро мого ротика...

У машині Едуард Олексійович зручно розмістився між двома красунями та одразу поклав обидві руки їм між ніг. Він не поспішав, не ліз до дівчат у трусики, а просто ліниво погладжував їхні кицьки прямо через спортивні лосини, постійно переводячи погляд з однієї на іншу, спостерігаючи за їхньою реакцією...

Парами розійшлися по кімнатах. Едуард Миколайович взяв Мар'яну, а Ірині дістався Роман Юхимович. Не гаючи часу, вона ротом підняла його член із відкритою голівкою, тим же ротом «одягла» його у скафандрик. Хотіла вже сісти верхи, але він раптом, спалахнувши пристрастю, перекинув її на спину й навалився. Багровіючи від досади, безпорадно тикався. Вона допомогла йому рукою знайти «вхід». Сопучи та похрюкуючи, швидко засовався. Його тіло стало мокрим від поту. «Брр! Огидно...»

Ну не до батька ж іти грошей просити… Так я й опинилася через 20 хвилин у його квартирі, у коридорі. Він був тільки в одних трусах і капцях. А там уже було видно, що член у нього ще не повністю стоїть, але вже й не просто «пів на шосту». — Так, часу в мене небагато — давай одразу берися до відпрацювання — сказав він і зняв труси з капцями. Член його до того моменту вже повністю стояв...

Через хвилину велика порція сперми Діда (Анатолія) Мороза вирвалася з його голівки та заповнила мій рот, потрапляючи в горло. Я рефлекторно ковтала. Не повертатися ж зі слідами додому. Боялася тільки, що Гриша з’явиться — тоді був би ще той кіношний сюжет...

Після розлучення так склалося, що, крім усього іншого, саме гараж залишився мені. Звісно — він же батьківський. Чи потрібен він мені — як чортові бантик. Вирішила продати. Але я ж у цьому не тямлю. Попросила знайомого — хорошого сусіда, дядька Толіка, йому вже за п’ятдесят — допомогти з продажем. Усе одно по допомогу до тих мужиків, пияків чоловіка, в яких були сусідні гаражі, звертатися не хотіла. Тобто дядько Толік мав бути присутнім, коли з’явиться охочий купити гараж. Так ми знайшли людину і домовилися про зустріч...

Вона йшла впевненою швидкою ходою, як солдат, а не жінка. Жодної жіночності, ніякого погойдування стегнами — нічого. Її квартира виявилася невеликою, але переробленою зі смаком. Вона дала мені рушник і відправила до ванної. Довелося вийти, загорнувшись у нього. Окинувши мене швидким поглядом, Марго сама пішла під душ. Я побачив широкий диван і ліг, чекаючи. Очікування було не стомливим, а болючим. Я боявся того, що станеться, коли вона вийде. А вийшла вона ефектно — абсолютно оголена і мокра.

— Як я розумію, вас хвилюють сексуальні стосунки у вашій сім’ї? Розкажіть про свою дружину. Яка вона? Якою вона була, коли ви познайомилися? — Ліза, їй 39 років. Познайомилися ми давно, років двадцять тому на вечірці в клубі. Тоді вона мені здалася непримітною. Знаєте, як людина, яка хоче бути непомітною, але при цьому все тримати під контролем. Вона не лізла в центр кола, брала келих і відходила вбік. Одягалася теж – спідниця коротка, але не так щоб зухвало, блузка без усіляких мережив та стразиків, але та, що підкреслювала груди. — А зараз вона така сама? — Не зовсім, докторе...

Ось мила домашня студентка. У неї немає хлопця, батьки навіть трохи починають хвилюватися через це, але, відриваючись на таких же милих домашніх вечірках, вона ніколи не трахається з менш ніж трьома партнерами одразу, бо десь вичитала, що еякулят одного — автоматичний контрацептив для іншого...

— Піди-но спину йому потри… Іди, кому кажу. Чи не сподобався дівер? Ніна спалахнула, блиснула подовженими зеленими очима й вилетіла за двері. Образа на такого гада, відчуття безпорадності — куди вона подінеться від нього в 38 років з малою дитиною, яку любить втричі сильніше, бо старші діти зрадили — викликали короткі злі сльози, і вона затрималася на ґанку, перш ніж ступити у бік лазні. Так само зло скинула з себе одяг у передбаннику й увійшла всередину, прикриваючи соски рукою — не від сорому, а від жару. Але жару особливого не було, мабуть, Микола не любив паритися й вистудив лазню. На високого, гарно скроєного Сергія він не був схожий навіть статурою — невисокий, кістлявий, але з тією особливо сяючою гладкістю шкірою, яка буває тільки в молодих сильних чоловіків і якої вже не було в Сергія...

…Я дівчина наполеглива, від свого не відступаю ніколи. А Олька, моя сестричка, просто тихоня й зубрила, могла померти незайманою. Хоч у монастир віддавай. Ні, ми цю справу так не залишимо. Не може бути, щоб їй єбля не сподобалася! Головне, щоб хлопець нормальний трапився. А де його взяти? Правильно, Василь, мій залицяльник, саме воно. Для початку він зробить те, що я попрошу, завжди робить. Ну й взагалі він хлопець хоч куди, і агрегат у нього у стоячому положенні в долоню не поміщається, і в рот цілком не пролізає. Олька, ясна річ, буде проти, ну так я ж наполеглива. Я ж казала…

Ірина перелякано завмерла, боячись обернутися. Що це? Натяк на минуле? Якої реакції він від неї чекає? Може, вдати, що вона нічого не розуміє? Вона гарячково гадала, як відреагувати на репліку Ігоря Миколайовича, шукаючи правильну лінію поведінки. Нарешті вирішила розвернутися — і побачила спину заступника директора, який віддалявся коридором, притискуючи телефон до вуха. «Мабуть, співрозмовник виявився балакучим, і Ігорю Миколайовичу довелося лише слухати». В Ірини відлегло від серця — йому до неї й діла нема, а вона надурно переймалася. Від щирого серця посміявшись зі своїх страхів, Ірина пішла далі по своїх справах. Спокій тривав недовго. Через кілька днів, повернувшись з обіду, вона побачила на столі візитку готелю «Мрія». Усі колишні сумніви миттєво повернулися. Невже Ігор Миколайович, «щоб його біс узяв», згадав її й вирішив так ненав’язливо натякнути на пригоду в номері, сподіваючись на продовження?..