Яна закохалася у свого шефа з першого погляду, як тільки її взяли на роботу. І той, звичайно ж, не забув скористатися цим — він одразу примітив новеньку молоду дівчину й те, як вона на нього дивиться. Яна була саме до його смаку: брюнетка середнього зросту з гарненькими грудьми та пружними сідничками, а головне — не одружена, що спростило зближення з нею. Спочатку роман між одруженим шефом і молодою співробітницею розвивався цілком традиційно: залицяння, компліменти, рідкі побачення задля сексу в орендованому номері. Однак дуже скоро досвідчений чоловік зрозумів, наскільки сильно закохалася в нього Яна, і почав використовувати це на повну...

Під потужними поштовхами все тіло Лілі ходило ходуном, її сісечки так спокусливо підстрибували, наче просилися в руку — і парубок, звісно, не залишив їх без уваги. Не зменшуючи темпу, він почав грубо їх м’яти, стискаючи так, що на білій шкірі залишалися помітні рожеві сліди. При цьому покидьок ще й встигав знущатися з мене: — Ну що, рогатий, так і не згадав код від сейфа? Дивись, як твоя сучка благає, щоб ти нарешті згадав...

Я почала нудьгувати й замовила в барі джин з тоніком. Відійшла вбік і почала потягувати напій через трубочку. Раптом із темряви виринув Валерка й галасливо привітався. Цей Валерка вже другий рік залицявся до мене й, схоже, не збирався зупинятися. Він був "першим хлопцем у селі", а його батьки вважалися найбагатшими у нашому містечку. Йому йшов двадцять другий рік, але виглядав він набагато старше. Одягався модняво, завжди гладко виголений і постійно брязкав золотими ланцюжками. Через нього пройшло півсотні дівчат, але він не зупинявся на досягнутому. Він хотів мене, і я це знала...

Парами розійшлися по кімнатах. Едуард Миколайович взяв Мар'яну, а Ірині дістався Роман Юхимович. Не гаючи часу, вона ротом підняла його член із відкритою голівкою, тим же ротом «одягла» його у скафандрик. Хотіла вже сісти верхи, але він раптом, спалахнувши пристрастю, перекинув її на спину й навалився. Багровіючи від досади, безпорадно тикався. Вона допомогла йому рукою знайти «вхід». Сопучи та похрюкуючи, швидко засовався. Його тіло стало мокрим від поту. «Брр! Огидно...»

Вона йшла впевненою швидкою ходою, як солдат, а не жінка. Жодної жіночності, ніякого погойдування стегнами — нічого. Її квартира виявилася невеликою, але переробленою зі смаком. Вона дала мені рушник і відправила до ванної. Довелося вийти, загорнувшись у нього. Окинувши мене швидким поглядом, Марго сама пішла під душ. Я побачив широкий диван і ліг, чекаючи. Очікування було не стомливим, а болючим. Я боявся того, що станеться, коли вона вийде. А вийшла вона ефектно — абсолютно оголена і мокра.

…Він старався з усіх сил. Як приємно його язик ялозив між моїми нижніми губками. Ох, я відчувала, як розганяється моя кров і набрякає мій клітор. Я ледь подалася вперед стегнами й трохи прогнулася, щоб йому стало зручніше. Моя соковита кицька текла, соки змішувалися з його слиною. Толік непогано працював язичком — спочатку він ледве торкався вузлика, потім ніби намагався проникнути всередину й смачно причмокував, немов щось висмоктував. Я схопилася рукою за його голову й притиснула до себе, згораючи від бажання відчути його язик глибше. Він почервонів і, здається, важкувато дихав. Я трохи відпустила його, і водночас моя рука стиснулася на його ширинці. Член був напружений. І мене це тішило — мені за сорок, а в молодого хлопця на мене встав через мої втіхи. Я прибрала ногу зі стільця й опустилася перед ним на коліна...

…Літній інквізитор у цей час стояв за потайними дверима камери й дивився у вічко. Він бачив, як його напарник покрився потом, потім, немов сомнамбула, підійшов до жінки, почав гарячково розв’язувати шнурівку на її грудях. Літній залишався байдужим у той момент, коли високі груди Марти постали у всій красі, він бачив її напружені соски й продовжував спостерігати, як товстий інквізитор ударив її. – Ну ж бо, ну, давай, – шепотіли його губи...

Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

Дістав із ящика ніж і перерізав скотч на ногах і на руках. Допоміг Юлі встати на ноги. Вона стояла перед ним, похитуючись на ногах, що підгиналися, губи запеклися, шалені очі вичікувально дивилися на нього. Чекала його наказів, боячись зайвий раз поворухнутися без дозволу. Сергій усміхнувся і великодушно сказав: — Пити хочеш? Іди, попий. Юля потягнулася до шафи за кухликом, витягуючись у струнку, нахилилася, мимоволі демонструючи йому попу з червоними відбитками стека, вологі губки й зморщений анус, що мелькнув на секунду перед його очима.

Сергій поворушив мишкою — і на екрані виник браузер із купою відкритих вкладок. Він, нудьгуючи, переглянув їх — звичайна жіноча маячня. Закриваючи вкладки одну за одною, побачив відкриту аську Юлі. На екрані залишився останній її лист, відправлений якомусь Костянтину: «Обіцяю, виправлюся, мій Хазяїн!» Що за дурня? Сергій поцокав мишкою — інших повідомлень із цим контактом не було. Який ще хазяїн? Він ліз у комп’ютер. Знайшов історію аськи (Юля, мабуть, не догадалася налаштувати автоматичне видалення) і перечитав листування. Запустивши пошук зображень, знайшов приховану теку, наївно сховану серед системних під назвою «syswin», де Юля зберігала кілька роликів і картинок, завантажених з інтернету. А в окремій теці лежали фото, які вона зробила сама й відсилала цьому козлові...

Ірина перелякано завмерла, боячись обернутися. Що це? Натяк на минуле? Якої реакції він від неї чекає? Може, вдати, що вона нічого не розуміє? Вона гарячково гадала, як відреагувати на репліку Ігоря Миколайовича, шукаючи правильну лінію поведінки. Нарешті вирішила розвернутися — і побачила спину заступника директора, який віддалявся коридором, притискуючи телефон до вуха. «Мабуть, співрозмовник виявився балакучим, і Ігорю Миколайовичу довелося лише слухати». В Ірини відлегло від серця — йому до неї й діла нема, а вона надурно переймалася. Від щирого серця посміявшись зі своїх страхів, Ірина пішла далі по своїх справах. Спокій тривав недовго. Через кілька днів, повернувшись з обіду, вона побачила на столі візитку готелю «Мрія». Усі колишні сумніви миттєво повернулися. Невже Ігор Миколайович, «щоб його біс узяв», згадав її й вирішив так ненав’язливо натякнути на пригоду в номері, сподіваючись на продовження?..

Сидимо на кухні, у напівтемряві. Загальне світло вимкнене, горить лише підсвітка, створюючи затишну атмосферу. Не любила вона яскраве світло. П’ємо чай, балакаємо про плани на вихідні — попереду субота. Ось тут вона мені й видала: — А ти знаєш, мене в дитинстві карали. Навіть не в дитинстві, а пізніше, коли я старшою стала. І не батьки…

— Ось завдання для сміливої дівчини. Виходиш з машини так, як зараз одягнена — тобто в одній туніці. Береш із собою решту одягу. Переходиш рейки й на дальній зупинці акуратно складаєш шортики й трусики на лавку. Я сиджу в машині й спостерігаю за тобою. Потім знімаєш туніку, теж складаєш її на лавку. Чекаєш на мій дозвіл. Коли я тобі дозволю, підходиш роздягнена до машини, відчиняєш двері — і я кажу тобі, що взяти. Повертаєшся, береш потрібну річ і знову несеш до машини. Кладеш на заднє сидіння. Потім приносиш другу річ. Коли і її донесеш, повертаєшся, надягаєш туніку, сідаєш у машину — і ми їдемо. На сторонніх людей і машини не реагуєш і не закриваєшся, якщо такі раптом з’являться...

Мої обов’язки прості – возити Олю, студентку першого курсу, на заняття й назад, та її матір, куди скажуть. Робота, звісно, лакейська, але коли в тридцять з хвостиком вмирає твоя контора, і ти пів року не можеш знайти роботу, то погодишся на будь-яку пропозицію заради грошей. Треба сказати, що господарі поводилися по-людськи. Не хамили, зі слугами тільки на «ви», у них така мода. Та й Оля не схожа на типового представника золотої молоді — дівчина вся понура, замкнена в собі. За пів року, звісно, траплялося всяке, можливо, я б і пішов, якби не вона, точніше, не наші з нею вечірні прогулянки містом...

Цієї ночі я не могла заснути. Голова була забита різними думками. Я думала про чоловіка, про Ігоря, про всю цю ситуацію. Сором, страх та збудження. Все змішалось у мене в голові. Минали дні і я намагалася забути те, що сталося, але не могла. Часто зустрічаючи Ігоря на майданчику чи на подвір'ї, я відчувала, що у мене щось починало свербіти поміж ніг. Ба більше, під час останнього сексу я помітила, що думаю не про чоловіка, а про Ігоря. Представляла якісь вульгарні картини. При цьому в мене наставало дике збудження...