Будь-хто, хто знімав у Криму квартиру, добре знає різницю між «зовсім не з’являються» та «майже не з’являються» господарями. Степан Вікторович, який нещодавно перетнув за віком шостий десяток, був саме з других. Дружина його була одержима кімнатними рослинами, але через свою вагу, що наближалася до тризначної цифри, бігати з дому в дім їй було важко, тому догляд за «горщиковими підопічними» вона доручала чоловікові, який не надто відрізнявся габаритами.
Вікторович особливо не заперечував — адже супроти можливості зайвий раз випити без нагляду (хлопці сумлінно наповнювали холодильник алкоголем) сперечатися було безглуздо, а пити він любив. Свою відсутність ввечері в подружньому ліжку він пояснював дружині містко й емоційно:
— Надюшо, сифон полетів! Ледве весь дім не затопили!
Він чудово розумів, що фраза про «летючі сифони» давала йому як мінімум годину часу в голові дружини, забитій потоком незрозумілої інформації.
Саме цим, користуючись вимушеною гостинністю хлопців, Вікторович і займався зранку. Коли Діма з Семеном повернулися, Володя вже вп’яте слухав історії про «популярність Вікторовича в молодості». На його словах, лише страшний збіг обставин (а саме — народження дочки) змусив його одружитися з жінкою, чиї об’єми перевищували всіх «здобутих» раніше ним моделей разом узятих.
Чи були в його житті моделі — історія замовчує. А от Семен із Дімою, яким до полудня вже набридло чекати, коли «найпопулярніший чоловік Криму» нарешті вже піде, щоб поділилися з Серьогою вранішніми враженнями. Відео, скинуте на привезений ноутбук, повернуло до життя Сергія, який починав ненавидіти Степана Вікторовича разом з усіма його вигаданими (і не дуже) жінками. Але ще більше зацікавився сам господар квартири:
— Гарна сучка! І що, ця дівчина зараз прийде?
Через хвилину він уже дзвонив дружині:
— Надіє, щось із краном у хлопців нелад, треба подивитися…
Як виявилося, жили хлопці майже по сусідству — у такій самій рідкісній для Криму багатоповерхівці, але з величезним балконом, який тягнув на третю кімнату. Діма відчинив двері, спочатку жестом, а потім поштовхом руки під сідницю запросив Юлю увійти. Еротичні оповідання на paprikolu.net.ua. Так само він провів її до кімнати. Три пари очей чоловіків, що сиділи за столом, зустріли її хтиво-привітно.
— Здрастуйте… — опустивши очі додолу, промовила Юля.
Справдилися її найгірші очікування: кількість чоловіків уже вчетверо перевищувала її уявлення про секс. А те, що секс сьогодні буде, навіть Юля, при всій своїй наївності, не сумнівалася.
— Ну нарешті!
«Знаряддя» Сергія піднялося на Юлю ще з перших кадрів відео і з того часу не опускалося. Тепер підвівся і він сам, рушаючи до дівчини, яка так і не відірвала погляду від підлоги.
Вигляд у неї був, звичайно, чарівний. Гарних дівчат у Криму багато, але Юлю відрізняло дивовижне поєднання: «Уся в страхах, але готова на все» — така красуня не могла залишити байдужим нікого.
— Постривайте, хлопці! — з інтонацією, що підкреслювала, хто тут господар, заговорив Вікторович, з трудом відриваючи свій живіт від дивана. — А ну ходімо, доню, зі мною. — Він кивнув у бік другої кімнати.
Юля покірно пішла. Звернення «доню» навіть вселило в неї надію на пару секунд — рівно до того моменту, поки Степан Вікторович, однією рукою зачиняючи двері, іншою не заліз під її спідницю.
Якби господар квартири не був так збуджений від стискання молодих сідниць, він би, мабуть, почув слова Сергія з сусідньої кімнати:
— От старий пердун! Півдня мізки виносив, а тепер ще й тьолку забрав. Та в нього ж не встане!
Тим часом у сусідній кімнаті лунали «батьківські» повчання:
— Ось я і своїй доньці, твоїй ровесниці, завжди кажу: надягни нормальну спідницю, увесь сором же на виду! Ось випороти б вас!..
Ніби підтверджуючи рішучість своїх намірів, Вікторович підняв Юльчину спідницю.
— Я так більше не буду… — немов входячи в роль доньки, що провинилась, промовила Юля. Несподівано навіть для себе вона трохи нахилилася.
Якби Серьога був поруч, він би забрав своє «Та в нього ж не встане!» назад. Встав — і ще як!
Кілька секунд Юля намагалася втримати трусики, які нахабно стягували нетерплячі дорослі руки.
Відчуваючи, що допомоги від новоявленого «тата» не дочекатися, Юля перестала чинити опір і покірно переступила через трусики, що впали на підлогу.
— Ну от, а ти боялася! — підбадьорював Степан Вікторович, заглядаючи під Юльчину спідницю, немов грибник, який зазирає під ялинку в пошуках вдачі. Його «удача» завдяки стрункій фігурі дівчини та гладко виголеним інтимним місцям нагадала йому підліткові підглядання за дівчатками в піонертаборі.
— А тут у нас що?.. «Батьківський» погляд, втомлений від сімейної сексуальної одноманітності, піднявся вгору, а руки почали неспішно, подовжуючи задоволення, розстібати блузку. За хвилину блузка вже лежала на підлозі. Ще кілька секунд — і там же опинився ліфчик.
— Вікторовичу, нам-то хоч щось залиш! — почувся Димчин голос із сусідньої кімнати.
Юля чомусь інстинктивно прикрила груди руками. Саме так, зі схрещеними на грудях руками, вона через мить опинилася перекинутою на диван. Спідниця від падіння задралася. Погляд хазяїна квартири вліпився у Юльчину промежину. Дівчина, залишивши одну руку на грудях, іншою підтягнула спідницю донизу.
Ця кімната поза сезоном належала його доньці Наді, і на цьому самому дивані Степан Вікторович бачив чимало молодих дівчат — подружок доньки, що часто гостювали у них. Багато з них залишалися на ночівлю, і, заходячи перед сном побажати «доброї ночі» (а інколи й з менш невинних приводів), він косив поглядом, а то й відверто розглядав незахищені нічними сорочками частини тіла дівчат, які розглядали якийсь журнал. Подружок у доньки було чимало — стрункі й повненькі, гарненькі й не дуже, але для Степана Вікторовича їх об’єднувало одне: усіх цих юних сексуальних ласунок страшенно хотілося «спробувати» з усіх боків, але навіть затримувати на них погляд було небезпечно.
І ось нарешті з’явився шанс віддячити в особі Юлі за всю їхню недосяжність! На неї можна дивитися без жодного остраху. І не на те, що випадково відкрилося, а на те, що хочеться! І можна чіпати, м’яти, і… так, взагалі, можна все!
Хоча Юля була старшою за Надю на п’ять років, своєю зовнішністю, пружною фігурою та обличчям вона дуже нагадувала випускницю школи — саме такою вона лежала зараз на дивані в кімнаті незнайомого чоловіка, маючи на собі лише спідницю.
— Ну що ж ти, мила, знову закрилася? — посміхаючись, запитав Вікторович, знімаючи разом зі штанями сімейні труси.
Тепер він дивився Юлі в очі, насолоджуючись її перелякано-приреченим поглядом. Саме таким поглядом вона зустріла член, що вирвався із сімейників немолодого поціновувача випускниць. Здавалося, ніби саме на ньому тримався його живіт, що звисав. Чоловік продовжував свій метушливий стриптиз, і вслід за сімейниками на підлогу полетіли сорочка та майка.
Він заліз на диван, схилився над Юлею й почав жадібно м’яти її пружне тіло. Здалеку можна було подумати, що чоловік замішує тісто. Міцні руки м’яли груди, відтягували соски, проникали у вагіну (від чого Юля мимоволі скрикувала), перевертали дівчину на живіт, аби ляснути по сідницях чи розсунути їх… Ось так, поки Юля лежала на животі, Вікторович, засунувши два пальці в її щілинку, підняв її сідниці вгору й впхнув свій почервонілий від збудження член у пізду. Юля з сумом відзначила, що сьогодні, видно, ніхто не збирається вживати запобіжних заходів.
Хвилини дві господар довбав Юлю ззаду, примовляючи щось на кшталт:
— Отримуй… Дострибалася… Лялечка…
Потім він витягнув член і знову перевернув Юлю на спину. Дівчина на мить затримала погляд на його статевому органі, але Вікторович, що смакував кожну мить, це помітив.
— Що, подобається? — посмішка на його обличчі оголила пару золотих зубів. — На, подивись ближче. Він сів на диван на рівні Юльчиної голови й майже ніжно взяв її за потилицю.
Юля підкорилася й опинилася на колінах, притиснувши щоку до волохатого живота.
— Ну давай, цілуй його. — Вікторович ткнув Юлю губами в голівку члена. Губи покірно розкрилися й трохи зволожили її, але рухатися далі в такій позі було важче через надмірну повноту господаря квартири.
— Злазь на підлогу. — Він ляснув Юлю по сідницях, і вона слухняно злізла. — Сідай отут на коліна. — Він широко розсунув свої товсті стегна й посадив Юлю між ними. — А тепер давай! — Відкинувшись назад, він із задоволенням спостерігав, як Юлині губи наближаються до його члена, що занудьгував за молоденькими.
Це вже був третій член за день, що прямував у Юльчин ротик. Дівчина піймала себе на думці, що ранкові чоловічі органи були їй приємніші, попри екстремальність ситуації. Точніше — менш неприємні. Юля проганяла від себе будь-яку думку про задоволення. Вона ж заміжня! І все, що вона робить зараз, робиться виключно через любов до чоловіка.
Смоктати вона не любила, але чудово розуміла: на пенсіонерів, що проходять повз, тут не поспираєшся. А отже, лише старанне смоктання, можливо, врятує її й цього разу від «пострілу» в матку чужою спермою.
— Яєчка! — прохрипів господар...
Юля, не звільняючи рота, почала гладити яєчка рукою. (Про це колись просив і Слава, тож рухи були знайомі).
— Язичком давай! (А ось про це чоловік хоч і мріяв, але просити не наважувався).
Двічі просити не довелося.
На піку такого несподіваного щастя Вікторович почав кінчати в рот. Перші струмені вдарили Юлі прямо в гланди. Мимоволі ковтнувши «первак», дівчина зрозуміла, що рот усе одно заповнюється цією в’язкою рідиною. Частина стікала з губ по підборіддю.
— Ось розумничка моя, — тимчасово задоволений Вікторович поєднував компліменти з мацанням Юліних грудей. — Яка солодка дівчинка...
Втомлений і щасливий Вікторович уже зазбирався до своєї дружини, коли Юля, знову одягнена й трохи приведена до ладу, вийшла з кімнати Наді.
До речі, господарі під час здачі квартири забирали лише близько половини речей, а решту складали у великі сумки на балконі. Цікавість хлопців у перший же день змусила їх дослідити вміст кількох сумок. Нічого особливого, але пара речей Надії не могла не привернути уваги. Це була ультракоротка спідниця зухвалого червоного кольору та стрінги з матеріалу, схожого на темну тюль, які через свою прозорість не залишали майже ніяких секретів.
Саме ці стрінги крутив на пальці Семен, зустрічаючи Юлю нетерплячим:
— Ну нарешті!
— Навіщо вдягалася? Все одно все зніматимеш! — засміявся Діма.
— А може, Юля хоче показати нам стриптиз? — встряв у розмову Сергій.
Не чекаючи, поки питання перетвориться на наказ, Юля почала розстібати блузку, а потім зняла ліфчик.
— О! А сочки-то стоять! Збудилася, ну нарешті? — Семен підійшов до Юлі й потягнув її за сосок.
Юля покірно чекала, поки він награється.
Відпочинок вийшов недовгим. Її поставили в вже знайому зранку позу літери «П» — з тією лише різницею, що обидва ранкові члени тепер були перед її обличчям, а ззаду нею впевнено оволодів Сергій, не забувши вголос відзначити, що дівчина вже мокра.
— Та вона природжена шльондра, просто прикидається, — відповів на це Семен, зібравши у жмут Юльчине волосся, яке заважало дивитися на її личко.
— А можна тільки в мене не кінчати? — Юля благальним поглядом подивилася на Семена, відчуваючи, що саме його слово тут вирішальне.
— Ну звісно! Може, взагалі просто у пляшечку пограємо? — Майже не замислюючись, Семен зруйнував останні надії Юлі.
— А давай так, — втрутився Серьога. — Ось якщо встигнеш відсмоктати хлопцям раніше, ніж я кінчу, то й тобі в рот виллється. Ну а якщо ні — готуватимемо чоловікові сюрприз.
Хлопці засміялися — ця гра їм однозначно подобалася. Юля збільшила темп удвічі, тепер вже не стільки смоктала, скільки штовхала обидва члени собі в рот. І за пару хвилин Діма кінчив. На відміну від ранкових капризів, цього разу Юля проковтнула все до останньої краплі й одразу ж зосередилася на Семенові.
Юлі здавалося, що Семен теж ось-ось кінчить. Ситуація змушувала її буквально мріяти швидше відчути його сперму у себе в роті. Але кілька сильних поштовхів ззаду — і Серьога з неприхованою насолодою «розрядився» в Юлю, ігноруючи її розчарування. Швидкість мінету одразу знизилася.
— Ну що ж, тоді продовжимо робити тебе мамою, — з цими словами Семен розвернув Юлю до себе спиною. Виявилося, що вона не встигла зовсім трішечки — буквально за хвилину Юльчина матка познайомилася й зі спермою Семена.
Заспокоюючи себе думками про відносно безпечні дні свого циклу, Юля виснажено сіла на підлогу.
— Може, вип’єш? — звернувся до неї Діма. — Вечір лише тільки починається!