фантастика

Меків створив колодязь неподалік від табору, з мілкого озера, розташованого в затишному скромному лісовому острівці. Меків ніжно підняв тремтячого мага на руки та відніс до імпровізованого колодязя. Обережно поклавши у воду, Верховний зняв ковдру з чарівниці, оголивши її тремтяче тіло. Головний подивився на місяць; наближається. У повній тиші почулися звуки одягу, що падав: брязкіт обладунків, шурхіт легкої тканинної броні...

Сексуальна чарівниця тонкими пальцями стиснула напружений член юнака. Міцно стиснувши, кілька разів провела від основи до голівки. Рішучим поривом відьма змінила позицію, і тепер її пружні сідниці опинилися над обличчям блондина. Він висунув язика і провів ним по її вже розкритій від хтивості киці. На смак вона була солодкою, вабною. Жар від відьомської вагіни все більше збуджував юнака, і член у руках чарівниці ставав товщим...

Ельфи славилися своєю пристрастю до магії. Щоб вижити у світі, наповненому Демонами Темряви, вони створили Місячний колодязь, з якого черпали чарівні сили. Це був особливий груповий ритуал. У третій повний місяць всі ельфи збиралися біля колодязя, роздягалися, заходили у чан, який сяяв і віддавалися масовій оргії...

Скільки я себе пам’ятаю — в моєму житті завжди був чоловік, на якого я могла покластися. У буквальному сенсі цього слова. Він був ідеальним у всьому: зовнішність, розум, кмітливість, азарт, харизматичність. Одним словом — ідеал. Але навіть у цього ідеалу були свої таємниці. Я жила не зовсім звичним життям. Леді аристократичного походження, яку з дитинства привчали бути ідеальною в усьому: шахи, вишивання, підтримка розмов на політичні теми… Скільки я себе пам’ятаю — мене все завжди дратувало. І я б утекла з дому найближчим часом, якби не наш дворецький. Так, він мені подобався, приваблював, але чим саме — я не була впевнена. У ньому була якась сила, сила притягувати до себе людей...

Приблизно за годину я відчула поруч із собою його присутність. Це було як тепло від багаття. І воно наблизилось до мене. Ні. Я не бачила його вигляду, його обличчя, його фігури. Я не уявляю, ким він взагалі міг бути. Несподівано моє тіло напружилося. Раптом соски затверділи, а важкість унизу живота стала нестерпною. Я ніби наповнилася пекельним бажанням. І не одразу зрозуміла, що хочу чоловіка. Це складно уявити. Щойно ти лежала просто на якомусь столі — і раптом твоя дірка починає текти соками, а ти просто хочеш чоловіка. Неважливо якого, неважливо де і як. Просто хочеш, щоб тебе взяли тут і зараз...

…Літній інквізитор у цей час стояв за потайними дверима камери й дивився у вічко. Він бачив, як його напарник покрився потом, потім, немов сомнамбула, підійшов до жінки, почав гарячково розв’язувати шнурівку на її грудях. Літній залишався байдужим у той момент, коли високі груди Марти постали у всій красі, він бачив її напружені соски й продовжував спостерігати, як товстий інквізитор ударив її. – Ну ж бо, ну, давай, – шепотіли його губи...

Ми пішли, потім спустилися вниз по вузьких сходах. Справді «Погребок»! Двері були ніби дерев’яні, але з кільцем-ручкою. Заходимо. І завмираємо на місці. Яскраве освітлення, окремі відгороджені кабінки, м’які крісла й дивани, увесь такий нарядний і розфарбована помадою офіціянтка. Пройшли, сіли у першій же кабінці, взяли в руки меню. Ех, і що з того? Усе написано італійською, і що означають ті писання — секрет. Окрім двох пунктів — «Vodka» та «Cola». — Нормаль, — сказав Шура. — Шкода, закусону нема. Нічо, прорвемось!

Залишилося останнє — я скинула з себе накидку й оголена лягла на кам’яну поверхню. Ну, і як мене обиратимуть? …Через деякий час з’явилися всі послушники. Кожен із них став біля одного з вівтарів. Біля мого опинився той самий, мій наречений чоловік. Від його погляду серце забилося сильніше, затріпотіло, і знову тугий вузол зав’язався внизу живота. У залу увійшла Намісниця в довгій до п’ят абсолютно білій накидці. Вона уважно подивилася на мене й ледве помітно усміхнулася. Але не сповільнила кроків, прямувавши до вівтаря через два від мого. Я повернула голову. Там лежала друга Посвячена, теж гола, також біля її ніг стояв послушник. Той самий, у якого був величезний чоловічий орган...

Ми всі, одягнені у світлі, вибілені полотнини на голе тіло, півдня проводили в молитвах, доглядали за вівтарем бога, слухали проповіді його слуг. Всі вони були високорослі, як варвари, волосся росте на їхніх тілах, здавалося, скрізь, де можна. Вони ходили лише у лілових пов’язках на стегнах, змушуючи нас розглядати їхні м’язисті тіла. Мене до цього не цікавило тіло мого чоловіка, але тут я почала порівнювати тих, кого бачила у храмі. Через кілька днів я навіть несвідомо почала виділяти того, хто подобався мені найбільше...

Домашній халат розв'язався, і тепер вона самовіддано скакала переді мною у прозорих трусиках, бовтаючи в усі боки оголеними цицьками. У мене відпала щелепа. Здається в розпалі вона, навіть цього не помічала. Проте мій член зрадницьки поважчав і вперся в тканину штанів. — Усе! Вони уповзли! Більше нікого нема! — прохрипів я, блукаючи поглядом від лахматого трикутника лобка під тонкою тканиною трусиків до білих, обвислих грудей з великими стирчачими сосками. Мати завмерла наче вкопана. Дихання важке, волосся розкуйовджене. Її очі спинилися на моєму обличчі, повільно простежили за моїм поглядом і впилися у власні груди...

У майбутньому одяг людей сильно змінився, з'явилися нові елементи, що повертали моду на оголене тіло. Наприклад, після стрінгів з'явилися трусики на липучці, які закривали лише піхву. Вони мали різний дизайн, деякі цнотливо закривали весь лобок, інші просвічували ажурними елементами, треті взагалі відкривали поглядам волоски на лобку...