Діна йшла по набережній Дніпра, стояла прохолодна осіння погода і від води віяло могильним холодом, який до кісток пронизував тіло й змушував дівчину постійно тремтіти, щільніше загортаючись у плащ. Повертаючись увечері п’ятниці з роботи, красуня вибрала необачний шлях і замість того, щоб доїхати до метро автобусом, помилково пішла пішки й тепер вкрай шкодувала про це. Мало того, що одяг дівчини погано її зігрівав (джинси в обтяжку і легкий пуловер), так ще й від мрячного дощику намок замшевий плащ, що жодним чином не сприяло збереженню дорогоцінного тепла.
– Ще й смердиш, як смітник! – злобно буркнула дівчина річці.
– Іййй, Іййй, – відгукнулася самотня чайка, що летіла над головою дівчини.
– І серед цього гівенця, яких тільки мутантів не водиться, – винесла науковий вердикт Дінка.
Чайка зробила кілька печальних кіл над дівчиною і знову розродилася гидким істеричним криком.
– Та щоб ти здохла, перната пацючиха! – побажавши подальшої долі пташці, дівчина щільніше закуталася у промоклий плащ і похмуро побрела далі.
Двадцятидвохрічна Діна Сіренко відрізнялася високим зростом і стрункою фігурою. Дівчина мала неймовірно красиві, виразні очі, пухкі від природи губи й шикарне русяве волосся, що пишним каскадом спадало на її плечі. Дінка була помішана на здоровому способі життя, а постійні заняття у спортзалі загартували її тіло. Вона мала стрункі підтягнуті ноги, апетитну випуклу попку, а рельєфний животик переходив у пишні груди четвертого розміру. Крім того, її бюст вирізнявся дуже важливою рисою – на відміну від більшості щасливих власниць м’яких форм, її дівчатка, загартовані контрастними душами, купаннями взимку та всіма іншими процедурами, були пружними, немов гумові м’ячі. Але якою б моржихою не була Діна, тіло, що промокло в холодну погоду, нічого доброго не віщувало.
Неочікувано послизнувшись на слизькому осінньому асфальті, дівчина втратила рівновагу і, зробивши кілька невдалих па, вдарилася об парапет. Хоч сама дівчина і не постраждала, але катастрофа вже назрівала: невеличка жіноча сумочка вилетіла з рук і весело покотилася похилою бетонною поверхнею, аж поки не з’їхала до самої крайки води, на невеликий майданчик.
– Чудово, просто чудово! – крізь зуби прошипіла дівчина. – Що ще сьогодні може статися? – настрій Діни плавно перетікав у стадію «ненависті до всього буття», тож і без того неприємна за характером дівчина перетворилася на ще менш привабливу особу.
Шиплячи про себе всілякі лайки, вона обережно й граційно, наскільки дозволяли туфлі на невеличкому підборі, почала спускатися вниз.
– Ага! – переможно вигукнула Сіренко, піднявши втікачку. У цей момент дівчина так і не помітила, як із чорної води вилізло довге щупальце і, блискавично обвивши ногу Діни, різко потягло її в ріку.
В одну мить світ Сіренко різко закрутився і, завалившись на дупу, вона швидко з’їхала у воду, затягувана небаченими силами. Лише чорна сумочка так і залишилася сирітливо лежати на бетоні. З гучним сплеском Діна почала занурюватися на дно, перед очима дівчини миготіли яскраві вогні міста, і вони поступово зникали під товщею каламутної води. Отямившись, Сіренко почала активно борсатися, намагаючись виплисти. Її не надто лякав холод, але одяг намок і перетворився на важкий тягар, що не давав рухатися й тягнув донизу. Дівчину щось тягло з величезною швидкістю кудись на дно ріки, а всі спроби Дінки виглядали жалюгідними порівняно з потугою чудовиська.
За кілька секунд Сіренко вже нічого не бачила над собою – лише темрява оточувала її. Серце билося з шаленою швидкістю і з останніх сил, зберігаючи рештки повітря в легенях, Діна намагалася не вдихнути цієї гидкої води. «Ніколи б не подумала, що моє життя обірветься ось так!» – майнула думка. Ком страху, відчаю й безвиході тільки наростав.
Поступово Діна почала помічати, що швидкість руху знижується, вона м’яко занурилася в густу, тягучу субстанцію. Сіренко наважилася розплющити міцно стиснуті очі й зрозуміла, що здатна бачити. Не чітко, розмито, але принаймні розрізняти обриси предметів. Від рідини, у якій вона перебувала, йшло червонувате світіння. А рухатися в ній було ще важче, немов це був тягучий кисіль. «Ну, ось і все, мені більше нічим дихати. Напевно, це найпаскудніша смерть!» – дівчина вдихнула дивну бражку на повні груди.
Тепла густа субстанція заповнила її легені, захлинувшись, Діна й наглиталася її, але що дивно – дівчина не відчувала задухи! Вона могла спокійно дихати й отримувати кисень. На смак ця дивна рідина нагадувала фруктовий сироп, трохи солодкуватий і з приємним тропічним присмаком. «Що за чортівня тут коїться, де я?» – вона почала крутитися довкола, озираючись. Сіренко зрозуміла, що перебуває у коливальній сфері, яка складалася з цієї червонуватої рідини, і що найдивніше – вона не відчувала ані холоду, ані голоду, усі страхи відходили кудись убік. Мирний перебіг рідини заколисував її.
Ззовні сфери обережно з’явилося довге щупальце брудно-сірого кольору, воно обережно проникло всередину колиски Дінки, де вона, згорнувшись у позі ембріона, перебувала у стані напівдрімоти.
Дівчина позбулася однієї туфлі, потім другої, за ними повільно послідували плащ і шкарпетки. Красуня в сонній незібраності колихалася, огортаючись теплою рідиною, вона просто не помічала, як витончене щупальце позбавляє її предметів одягу. Еротичними вигинами голі ступні переходили в чудові ноги в обтягувальних джинсах, які, здавалося, от-от розірвуть кайдани матерії. Що ж до задніх принад, то для багатьох хлопців залишалося загадкою, як така попка взагалі могла вміститися в одязі. Верх дівчини прикривав сірий пуловер, що додавав їй тепла й домашності, але був неспроможний приховати апетитні форми грудей.
Діна постаралася розігнати дрімоту: «Та що це за день такий!» – до дівчини почала повертатися тверезість розуму. Вона спробувала відштовхнути щупальце вбік, воно ж уже намірялося стягнути верхній одяг. Дівчина струснула головою і, скинувши останні залишки загадкового мороку, активно попливла у тому напрямку, де, як вона вважала, знаходився берег.
Але, по-перше, попри добру фізичну форму, вона з труднощами пересувалася у в’язкій рідині, а по-друге, щупальце обвило їй ногу й перешкодило спробі втечі. З темряви з’явилося кілька щупалець, які, обхопивши решту вільних кінцівок, припинили будь-які ознаки спротиву.
У дівчини вже не залишалося сил боротися, вона відганяла перші думки, що спали на гадку. Уява малювала в голові нещасних японських школярок і кровожерних кальмарів, але, дідько забирай, у цей клятий день у Дінки просто закінчувався ліміт здивування – зараз мало що могло її вразити.
Щупальце безперешкодно стягнуло верхній одяг, оголивши рельєфний животик і залишивши дівчину в одному ліфчику. Вона вже навіть не намагалася чинити опір, мов спіймана жертва, Сіренко колихалася на плавних хвилях, розкинувши своє волосся в різні боки й байдуже чекала подальшого розвитку подій. Невідоме чудовисько довго вовтузилося з гарним італійським бюстгальтером зі складним замком, доки не знайшло найпростіше рішення — з гучним тріском ліфчик розірвався на дві частини й зник у темних пучинах Дніпра. Так само створіння вчинило й з набридливими джинсами. Діна залишалася в одних акуратних жіночих боксерах, яким вона часто віддавала перевагу, вважаючи їх достатньо сексуальними й зручними.
Біла тканина щільно облягала її найінтимніші місця, підкреслюючи кожен вигин тіла. Сіренко інстинктивно намагалася прикрити своїх оголених «дівчаток» і, на диво, у неї це вийшло: небачене створіння більше не сковувало рухів. Дівчина підігнула ноги й схрестила руки на грудях, серце шалено калатало, вона озиралася довкола, та жодних щупалець не було видно, лише темна мла води. Діна усвідомила всю дурість ситуації, перебуваючи на глибині ріки з незрозумілим створінням, але чомусь не сумнівалася, що може статися далі. Втім, у її душі не було страху, радше спокій і легка цікавість. За своє недовге життя дівчина багато разів була у стосунках, довго жила з хлопцем, та на цей момент була абсолютно вільною.
Діну почала напрягати ця пауза, дівчина не намагалася вчинити спробу до втечі — інтуїція підказувала їй, що це буде безрезультатно. Вона опустила руки в боки, вирішивши, що соромитися тут нікого, й озирнулася навколо: нічого, нікого, ніде, одна темрява довкола. Вона вдихнула киселеподібний розчин і голосно вигукнула перше, що спало на думку: «Що ти таке!?» — зніяковівши від власної дурної фрази, дівчина здивувалася, що дивна субстанція не заважає мові, а також як спотворюється звук. Її рот наповнювала ця солодкувато-фруктова рідина, яка зігрівала її. Поступово Діна почала помічати, що їй стає дедалі тепліше й тепліше: «Може, мене хочуть зварити й з’їсти?» — майнула ще одна думка. Але таким ідеям не судилося збутися: рідина густішала, і течії всередині сфери пестили її тіло. Потоки дивної води наче гладили шкіру. Ніколи ще Сіренко не відчувала таких відчуттів — ніби тисячі масажистів пестили її з усіх боків.
З кожною миттю щільність субстанції змінювалася — від киселю до густої желеподібної маси. Немов живе створіння, вміст сфери постійно рухався, трохи охолоджувався чи, навпаки, нагрівався, і всі ці зміни були спрямовані на задоволення дівчини. З тілом дівчини грався досвідчений майстер, що кожної миті вигадував нову забаву. Кожен міліметр шкіри Діни був під ретельною увагою. Дівчину з мінливою періодичністю: то били потужні поштовхи (наче в гідромасажі чи джерелах), то субстанція, граючись щільністю, жорстко стискала все тіло, то пестила його мільйонами рук найніжніших і найдосвідченіших професіоналів своєї справи.
Рухи Діночки перетворилися на конвульсивні судоми насолоди, і колиска наповнилася стогоном. Серце завмирало від нескінченного задоволення, коли найгустіше желе сильно стискало з усіх боків її тіло, втискаючи пружні груди в ребра або, навпаки, м’якими щипками ковзаючи по шкірі, відтягуючи пружних «дівчаток» уперед і пестячи їх з усіх боків. Діна майже не помітила, як наскрізь мокрі, прозорі, немов скло, боксери самі собою знялися з її тіла. Наче нага кішка, вона еротично смикалася у сфері хтивості, піддаючись усе новим і новим мукам. Тому, коли найінтимніші частини тіла зазнали масованої атаки, це стало лише новими довгоочікуваними вибухами насолоди.
Появу щупалець дівчина зустріла як довгоочікуваних вісників розвитку подій. Вони не були схожі на кінцівки головоногих — в них не було присосок чи чогось подібного. Гладенькі, слизькі відвідувачі прослизнули в найцікавіші місця Діни. Один проник у гаряче лоно дівчини, інший нахабно вліз в анальний отвір. Це було так різко й безцеремонно, що дівчина скрикнула й закрутилася, але так і не змогла позбутися гостей. Не зважаючи на опір, вони лише глибше забиралися всередину. Діна жадала й підсвідомо передчувала вагінальне вторгнення, хоч і трохи соромилася цих думок, але до анального сексу не відчувала особливої прихильності, відносячи цю забаву до «хвилин особливого настрою». Та дозволом дівчини мало хто цікавився, і щупальця почали активно досліджувати внутрішній світ Сіренко.
Вже за кілька секунд Діна забула про все на світі, бо вона ніколи й ні з ким не відчувала таких почуттів. Щупальця влаштували шалені танці в її дірочках, вони пульсували, збільшувалися в розмірах, розтягуючи стінки слизових оболонок ізсередини. Рідина навколо дівчини немов збісилася і від м’яких пестощів перейшла до грубих знущань. Її тіло м’яли, наче вона потрапила в лещата, волосся з силою відтягували назад. Як досвідчений ляльковод, чудовисько гралося з її тілом, немов із маріонеткою, і на кожну дію її організм відповідав новими імпульсами насолоди. Мозок красуні щоразу вибухав новими сліпучими спалахами феєрверків насолоди, а світ розлітався на міріади частинок, щоразу з’єднуючись знову й знову воєдино. Кожна клітина була наповнена задоволенням, кожне нервове волокно несло одне одному насолоду, і кожна активна речовина намагалася донести в мозок інформацію, що цього задоволення море, увесь організм був осередком насолоди!
Діна навряд чи могла вловити, як щупальця подолали маткові труби й вирують у матці, як хвилі хтивості вже проходять по її черевній порожнині від щупальця, що заповнило всі химерні вигини кишківника. Час від часу її мускулистий живіт здимався, ніби в ньому знаходяться зародки «Чужих». Вона вже й не пам’ятала, як почала інстинктивно смоктати третього гостя, а субстанція, у якій перебувала Діна, вже давно заповнила її міжклітинний простір, пестячи кожну цеглинку організму Сіренко.
Поняття часу й простору змішалися й більше не мали значення. Дівчина не раз спостерігала, як щупальця вивергали обпікаючі, сяючі червоним кольором соки, а на їхнє місце приходили нові побратими. Як її тіло здригалося від хвиль оргазму й впадало у стан апатичної розслабленості, але, піддаючись новим нападам, усе повторювалося знову, ще з феєричнішими фіналами, коли здавалося, що серце розірветься й зупиниться від задоволення, а тіло ще хвилинами накривали хвилі оргазму... Щоб за годину безперервного насилля все повторювалося знову й знову. Діні здавалося, що в одну з таких митей її серце й справді не витримає, але такого не траплялося. Іноді її залишали в спокої, тоді виснажена Сіренко згорталася клубочком і дрімала, погойдувана м’якими хвилями, аби потім, відпочивши, все повторювалося знову й знову. Вона вже не згадувала минуле життя, думки плуталися, не хотілося ні про що думати чи до чогось прагнути, усе було тут, поруч.
В одну таку прекрасну мить щось змінилося, вона відчула, як її сфера рухається. Дінка напружувала всі свої почуття, але так і не була в змозі зрозуміти, у якому напрямку вони пливуть, довкола була одна темрява. І тут вона це побачила: трохи підсвічувані надра і сотні, сотні сфер, усі вони випромінювали м’яке світло різних кольорів: жовтий, синій, зелений, її рідний червоний, безліч варіацій та відтінків. І в усіх були люди: десь по одному, по двоє, а в деяких — цілі групи.
Діна заворожено дивилася на ціле підземне місто, наче скупчення ікринок на морському дні. Захоплена спогляданням, вона й не помітила, як її сфера наблизилася до іншої. Діна з цікавістю дивилася на хлопця з дівчиною, які теж із цікавістю розглядали її.
— Чудово, вона просто милашка, яке тіло, та ще й із такими шикарними цицьками, не те що в тебе! — сказав хлопець своїй супутниці.
Діна залюбувалася ним — він був насправді вродливий, коротко підстрижений із приємним обличчям, досить спортивної статури, з одягу на його шиї було лише намисто.
— Рота закрий, я довго сміятимуся, якщо вона тобі не дасть, може, вона тільки для дівчат? — грайливо фиркнула темноволоса дівчина, розглядаючи Діну.
Вона була по-своєму гарна: глибокі карі очі, східні риси обличчя з виразними бровами та чорне, мов смола, волосся. Образ довершувала худенька фігурка з невеликими, але акуратними грудьми та приємною, неповторною посмішкою, яка надавала дівчині загадковості й своєрідного шарму, наче вона щось знала, якусь життєву мудрість. Попри те, що Діна ставилася вкрай негативно до всього східного, ця дівчина їй дуже сподобалася, і вона визнала її надзвичайно милою, так само, як і вродливого хлопця.
Їхня сфера була синього кольору, і коли вони з’єдналися разом, спільна оселя наповнилася м’яким фіолетовим світлом.
— Звідси можна якось вибратися!? — хрипким голосом сказала Сіренко своїм новим сусідам.
— Так, на жаль, це не триває вічно, — відгукнувся хлопець, підпливши ближче, милуючись її тілом.
— Вибратися не так уже й складно, важче повернутися назад, — із хитрою усмішкою озвалася його супутниця...
Не передати, скільки хвилюючих відкриттів вони здійснили разом і скільки задоволення подарували одне одному. Коли, за невідомий відтинок часу, їхні сфери розійшлися, Діна вирішила, що заведе собі нових сусідів, але її маленька камера рвонула в невідомому напрямку й, за якийсь час, викинула полонянку. Еротичні оповідання paprikolu.net.ua. Сіренко інстинктивно попливла вперед і невдовзі опинилася на поверхні Дніпра. Вона вдихнула такий чужий і незвичний повітряний струмінь. Вогні, вогні, нічні вогні, й довкола розливався гидкий запах. Дівчина допливла до бетонного майданчика й, видершись на нього, побачила свою сумку. Абсолютно оголена, Дінка впала поруч у приступі нескінченного, істеричного сміху.
Мобільний підказав їй, що від вечора п’ятниці, коли вона тільки впустила сумку, минуло зовсім небагато часу...
Перша година ночі, неділя, клята неділя, а не ціла вічність — яку за мірками Діни вона провела там. Сіренко викликала таксі, доїхала додому, якось пояснила батькам, чому зникла й не відповідала на дзвінки... Зранку в понеділок вона вийшла на роботу. Все йшло як завжди, але, чорт забирай, вона прагнула повернутися назад — хай на день, на годину, та хай там, бодай на мить, аби знову пережити все це!
Діна запам’ятала те місце й ночами, ховаючись від чужих очей, пірнала в глибини ріки. Вона була не сама: дівчина познайомилася ще з сотнею фанатичних людей, які жадали повернутися туди. Та не всіх щасливців, кому випадало побувати там, річкове дно приймало назад. Хоча — хто як вважає: може, то й не такі вже й щасливці...
Але Діна Сіренко виявилася серед тої меншості, котра могла приходити й уходити, залишати й знову повертатися у світ похоті й розпусти...
P. S. Ця історія заснована на реальних подіях, розказаних мені однією моєю доброю знайомою. Довгий час вона просила не згадувати про це, але згодом зняла «гриф таємниці» й не заперечувала проти моєї скромної публікації. З міркувань безпеки її ім’я та прізвище було змінено.
Величезне прохання до читачів: будь ласка, не шукайте цього місця! Не поповнюйте череду засліплених бажанням людей, які постійно пірнають у річку. Не всі знаходять цю підводну цитадель, та й частіше вона забирає тих, хто не шукає й не здогадується... А вже потім кількість виловлених утоплеників поліція помилково списує на самогубства...