Перш ніж почати читати цю розповідь, рекомендуємо прочитати початок оповідання... Повернутися в табір Патриція встигла буквально за 5 хвилин до підйому. Верховний маг Меків вже не спав і чекав на своїх бійців. Він побачив, як зі спини підходить Патриція.
- Не дарма мій вибір припав на тебе. Ти майстерна. Ти непомірно сильна, але ще не знаєш цього. У наш день знайомства вся магія була в тобі. Ти, можливо, наш порятунок від Демонів.
Ельфійка нічого не сказала, лише насупила брови. Під полами мантії вона міцно стиснула руків'я рунного меча.
Рівно о 8:00 всі війська висунулися в гору, прямо до порталу. Воїни йшли навпростець, готові зустріти заточеними лезами сокир поплічників Темряви; мисливці займали позиції вище, щоб було зручніше попадати в очі ворогам; а магам потрібно було обійти вирву і накласти щит.
Піднімаючись в середовищі порталу, Патрицію добряче тряхнуло. Вона впала на сніг і міцно схопилася за голову. Маг-тролиця дбайливо підняла її й потягла далі. У печері, завдяки крижаному лицареві, юна чарівниця змогла підзарядитися, але її не вистачить на весь бій, враховуючи, що він може ніколи не закінчитися. Їй потрібне було підживлення, але до нього ще цілий день. Сьогодні третій день повного місяця, може, вони повернуться в табір, хоч трохи відбивши атаку монстрів.
- Ми сьогодні битися не будемо. Поставимо щит, на ніч закриємо портал, воїни очистять землю від тих, кого знайдуть. Ти підзарядишся сьогодні.
Меків ніби прочитав думки дівчини, подивився в її очі й ніжно посміхнувся.
Вирва була вже зовсім близько. Пронизливий холодний вітер завивав у вухах, хуртовина, що підіймається, сліпила очі, але загін мусив іти вперед.
Зробивши останнє зусилля, поглядам визволителів відкрився найпохмуріший краєвид: величезний кривавий вир, що бере початок з неба: з нього, з різницею у хвилину, виповзали Демони. Були й дрібні Біси, і величезні Вогнетаври, і сексуальні Флери. Маги розподілилися і стали чекати команди від Меківа. Вождь-огр видав несамовитий крик і завмер - він чекав відгуку. Через кілька секунд усі відчули тремтіння землі. Крик огра знайшов слухача і тепер армія Вогнетаврів мчала на Воїнів берсерка. Солдати занесли сокири над головами. Річки крові розповзалися по сніжній рівнині, забарвлюючи білий колір у червоний. Одна голова зрізалася з плечей, слідом інша; ось пролетіла повз чиясь рука, яка творила заклинання. Різанина була страшною. Мисливці добивали тих, кого не вбили воїни, а маги тим часом оточили портал щільним кільцем, виставили вперед руки та стали створювати щит. Разом зі своїм загоном стояв і Меків. Він намагався віддати максимум зі своїх сил. Патриція ж була осторонь. Вона вже занадто слабка, щоб творити чари. Бар'єр був майже поставлений, тоді як чудовиська, що виповзали, глухо шльопалися об стіни щита; розуміючи, що вони в пастці, несамовито волали та намагалися прорвати оборону. Але магія була сильнішою за кулаки.
На галявині стало тихіше. Звуки битви притихли. Вождь подав знак, що Демони закінчилися і пора повертатися в табір. Меків кивнув. Щит був достатньо насичений, щоб протриматися до ранку без магів. Верховний підчепив під руки Патрицію і загін почав спускатися до підніжжя. Наближалася ніч.
Бліда ельфійка крові, тремтячи від ознобу, лежала біля саморобного магічного колодязя. Сьогодні тут зібралися всі представники її раси, хто був у загоні: воїни, мисливці та маги. Вони були більш загартовані й підживлення потребували рідше, але сьогодні була особлива ніч. Наближається Велика битва. Настає повне очищення або знищення Землі.
Меків створив колодязь неподалік від табору, з мілкого озера, розташованого в затишному скромному лісовому острівці. Меків ніжно підняв тремтячого мага на руки та відніс до імпровізованого колодязя. Обережно поклавши у воду, Верховний зняв ковдру з чарівниці, оголивши її тремтяче тіло. Головний подивився на місяць; наближається. У повній тиші почулися звуки одягу, що падав: брязкіт обладунків, шурхіт легкої тканинної броні. Усі ельфи зробили крок у воду. Меків теж був із ними. Він підійшов до Патриції та легко поцілував її в губи, які вже посиніли; вона розплющила очі. "Усе добре. Ми це зробили" Патриція глибоко і полегшено зітхнула, відчувши, як рука Верховного мага доторкнулася до її пікантного місця. Поступово наростаюче збудження мимоволі випускало з прочиненого рота легкі стогони дівчини. Решта ельфів, вловивши команду, стали тертися один об одного, заводячи себе і родичів. Ось одна пара вже пестила один одного руками, мастурбуючи на другу пару, дівчина якої робила солодкий мінет; чоловік із третьої пари язиком облизував анус своєї коханки; четверті вже займалися пристрасним сексом, голосно викрикуючи від задоволення. Меків же поки що тільки пестив пальцями клітор Патриції. Вона глянула на нього і запрокинула голову у воду. Місяць з'явився з-за хмари, обдарувавши теплим світлом розпорошені тіла ельфів. Фантастичні порно історії на paprikolu.net.ua. Стогони розносилися по всьому лісі; Меків ввів член у Патрицію. Цього разу він був ніжнішим, ніж під час першої зустрічі: а по-іншому поводитися з Обраною не можна. Вона рятівниця. Місяць яскравіше освятив маленьке святилище, обдаровуючи коханців світлом; раса ельфів отримувала оргазм одночасно. Кінчаючи один за одним, світло від тіл з'єднувалося з місячним сяйвом, спокусливо танцюючи, сяючи й об'єднуючись; спліталося, як тіла ельфів між собою... Обряд вдався.
На ранок, уже набагато сильніше почуваючись, Патриція прийшла до трьох вождів, поклала на стіл рунний клинок і все розповіла. Але слухачі не здивувалися: Меків це передбачав.
- Лицар майже закінчив цю війну, але впав. Ти закінчиш і закриєш усі шляхи Демонам. Але їхній ватажок сюди може не з'явитися... Доведеться або його виманювати, або стрибати назустріч. Обирай сама. Я зможу телепортувати тебе, але повернутися буде тільки один шанс. Чи ти готова?
- Так. - сухо відрізала чарівниця, підхопила клинок і кинулася в гори, до порталу.
Війська цієї миті вийшли за нею. Тепер вона їхня ватажкиня.
На полі колишнього бою була тиша. Демонів у щиті не було; стояла пронизлива жахлива німота...
Раптово пролунав несамовитий крик: один з воїнів впав без свідомості. Терр оглянув померлого - порча. За кілька метрів від загону стояло полчище Демонів Темряви. Їх було не менше п'ятисот тисяч, тоді як захисників було в рази менше. Вітер пронісся повз дві сили й, ніби бувши відліком, дві протиборчі сторони накинулися одна на одну. Криваве місиво; останні крики Воїнів і Демонів, свист зимового вітру - грандіозна картина Життя та Смерті, Надії та Відчаю, Перемоги або Програшу. У самому кінці нескінченного демонічного загону Патриція помітила його - Архі-Демона. Він був вкрай величезним, перевершуючи в кілька разів найбільшого Вогнетавра. Юний маг впевнено попрямувала до нього, минаючи сокири та магічні стріли.
І ось Архі був уже за кілька метрів від грізної чарівниці. Вона створила найпотужніший вогняний щит навколо себе, дістала з-під мантії рунний клинок і важкою ходою стала наближатися до Демона.
Помітивши її, князь Темряви фиркнув; його плече почало пульсувати в міру наближення клинка. Демон, зробивши магічні паси, створив новий портал, зникнувши в ньому. Патриція стрибнула слідом; кровопролитна війна не зупинялася.
У порталі було холодно, волого і душно. Ельфійка насторожено ступала поверхнею, виглядаючи жертву і вловлюючи кожен шерех. Вона з криком замахнулася клинком і, різко розвернувшись, прорізала щільність порталу. Нікого.
-Клинок... Звідки? - голос з самого пекла вимагав відповіді.
-Не твоя справа. Ви атакували Землю, через вас гинуть жителі! Ви мерзенні покидьки, або відводь загін, або бийся зі мною. І цього разу ти будеш переможений.
Простір заполонив грізний сміх. Демон вийшов з тіні.
-Вони вирішили, що ти Обрана? Ти навіть щит не змогла зробити міцнішим...
Змахом руки Архі-Демон зірвав увесь одяг з тіла войовниці. Вона злякалася, але не впустила з рук клинок. Демон хтиво оглянув дівчину й облизнув губи роздвоєним язиком.
-Покажи, на що ти здатна, Обрана. Якщо ти справді нею є.
Патриція вловила натяк Демона. Дівчина відклала недалеко від себе рунний клинок, сіла на поверхню, трохи відкинулася назад, розсунула ніжки, оголюючи свою кицьку погляду володаря Темряви; однією рукою вона почала пестити свої груди, завзято стискаючи соски між пальців, грубо охоплювала долонею та сильно стискала; саме так вона виказувала свою злість і ворожість на прибульців. Від цих жорстких дій, кицька чарівниці миттєво стала вологою. Вона відчула збудження, яке підступало. Ця ситуація справді заводила: самозадовольнятися, поки хтось дивиться. Патриція запустила руку у вологе лоно. Пальчики зажили своїм життям і стали грати музику кохання у господині на набряклому кліторі. Але потім вони змінили тактику: великий пальчик продовжував пестити горбок дівчини, а середній і вказівний пірнули всередину вагіни. У глибокому мовчанні порталу лунали лише тихі стогони та ритмічне хлюпання. Дівчина перевернулася: тепер вона стояла навколішки, раком, високо піднявши попку і максимально зігнувши спину, даючи Архі-Демону найкращий огляд на свої принади та вміння. Він же просто стояв осторонь і спостерігав, здавалося, абсолютно байдуже. Він не був вражений. У якийсь момент дівчина і сама подумала, а чи мав рацію Меків, а чи мав рацію крижаний лицар? Прогнати ці думки ельфійка спробувала якнайшвидше - їй треба було кінчити; може тоді вона відкриє свою велику силу. Запустивши пальчики глибше в кицьку, магиня намацала певну точку, масажування якої викликало ще більший наплив збудження і бажання. Дівчина, заплющивши очі, сперлася головою об димливу поверхню порталу. Не відволікаючись від кицьки, інша рука попрямувала до другого отвору - напевно, найсолодшого і найзабороненішого, що є в жінки. Нудьгуючий Демон стрепенувся і вже з певною цікавістю став спостерігати за тим, що відбувається. Ельфійка поставила середній пальчик в анус і вже в дві руки стала ґвалтувати себе. З кожним зануренням, дедалі глибше і глибше, дедалі наполегливіше, дівчина ловила хвилі пристрасті, уривками ковтаючи задушливе повітря простору ротом. Швидкість і повнота мастурбації наростали з кожним новим поштовхом рук у звабливі дірочки.
-К... К... К... КІНЧАЮ!!!
З кицьки ельфійки полився потужний струмінь сквірту, зоряно сяючи кожною краплею солодкого соку; тіло дівчини осяяло пронизливе тепле яскраве світло. Демон відскочив назад, здивовано втупившись на чарівницю: розпусна красуня зависла перед ним у повітрі, оточена білим сяйвом, і тримала в руці клинок, який палає блакитними рунами. "Ти кінчиш і закриєш усі шляхи Демонам" - луною пролунали слова Меківа.
-Я закінчу війну. Я зроблю так, щоб ти, тварюка, більше сюди не з'явився. ПРИЙМИ СВОЮ ДОЛЮ!!!
Патриція замахнулася клинком на ошелешеного Демона і різким нищівним ударом встромила палаючий меч у серце Темряви. Час зупинився. Крізь стінки порталу, що просвічувалися, Обрана бачила поле битви: демони Темряви падали мертвими. Крізь пелену туману дівчина зловила погляд Меківа. Він пильно дивився на неї, кивнув. Чародійка встромила меч ще глибше в серце, втупившись у скажені очі Архі-Демона.
-Будь ти проклятий... - холодно й жорстоко сказала вона, прокрутила кинджал і останнім ривком встромила клинок разом із руків'ям. Демон упав на коліна і розчинився, як і його прислужники. Портал спалахнув червоним вогнем і вибухнув.
На галявині, всипаній кров'ю й тілами полеглих доблестю воїнів-захисників, стояло мовчання. Навіть вітер кудись зник.
-І де вона?
-З нею все гаразд. Збираємося і повертаємося в місто. Вона закрила портали, вона знищила Архі-Демона.
Радісна музика розривала Лоренталь на частини, зустрічаючи героїв-визволителів! Усюди співали пісні, танцювали та вихваляли великих героїв.
- Побратими! Сьогодні справді радісний день! Нашим землям і Землі нині більше не загрожуватиме ніяка біда! Славні бійці відправили демонів прямо в пекло! Але те, що зробила наша маленька юна чарівниця - залишиться в легендах. Вона була обрана самим Місяцем! І цей день я радісно хотів би оголосити святом Патриції! Цей день даруватиме всім ніжність, тепло і пристрасть, з якою вона вбила Архі-Демона!
Мешканці весело раділи, обіймалися й цілувалися. А десь над містом, в оточенні білого щита, Обрана стежила за тишею і порядком на Землі.