Хочу розповісти одну історію з моєї далекої тепер вже юності. Іноді здається, що все це було не про мене, або взагалі приснилося мені з п’яних очей. Але є одна деталь, сама наявність якої змушує все ж таки гадати, що це трапилося зі мною насправді...
...У ті часи ми були молоді, напевно навіть зовсім молоді. І не навчання, та робота цікавили нас у першу чергу. Кров приливала не до голови, а до голівки, і будь-яка дівчина розглядалася мною та моїми друзями-однолітками просто як об’єкт, якому можна присунути. Так ми говорили між собою. Кожна наша знайома обговорювалася на предмет наявності грудей, величини стегон, дупи та здатності дати просто так. При цьому далеко не кожен з нас уже бував із жінкою, але ж і ніхто сам у такому не зізнавався. У ту щасливу пору я водив дружбу з двома Сашками, одного ми називали Шура, а другого — Саня, щоб розрізняти. Компанія наша була не лише міцно збита, але ще добряче спита. Той, що Шура, навчався на другому курсі вдруге, залишившись ще на рік. Був він звичайним хлопцем, любителем випити, полапати дівок і пограти на гітарі. Навчання йому взагалі не давалося, але батьки вирішили платити гроші та вивчити його за будь-яку ціну. При цьому в кишені грошей у нього було не густо — батьківська любов була мінливою. Саня ж — звичайний сільський хлопець, вміючий і люблячий працювати. Вчився він лише для того, щоб стати інженером і вибитися в люди. Так вийшло, що Шура був на рік старший за мене, а Саня — на рік молодший. Нас поселили в одній кімнаті в гуртожитку, і це було роковою обставиною. Навчання давалося мені легко, вільного часу було багато, Шура взагалі не хотів вчитися, і в нього було дофіга свободи, Саня брав приклад з нас. Гулянки, п’янки, дискотеки були нашим улюбленим хобі. І, звичайно, ми шукали собі компанію з дівчат. І ось до чого нас привели ці пошуки...
...У той день Шура був щасливий — батьки його любили, сесію він здав вчасно, і з’явилися гроші. Спільно ми вирішили, що частину грошей він витратить на крутий шкіряний плащ, а решту ми прогуляємо (проп’ємо). Плащ цей вже давно було приглянуто, ціна питання відома, тож залишалися нам лише розваги. Першим ділом ми зайшли у зал ігрових автоматів. Я сам ніколи не був любителем таких ігор і деякий час просто спостерігав, як Шура спускає батьківські гроші у трубу. Потім я вирішив, що пора, і якось нам вдалося витягти його на вулицю. Шура спочатку опирався, сперечався, нам навіть довелося його притримати, поки він не охолонув від азарту.
— Та годі, хлопці, — стрепенувся він. — Пішли по пиву бахнемо. Де тут в нас?
А й справді — де? Якось захопившись суперечкою, ми звернули не туди й тепер йшли тихою вулицею, ліхтарі якої ледве освітлювали вітрини магазинів. Удалині чувся гул транспорту, сигнали машин, та й взагалі життя. Попереду горів напис «Вино з Погребку». Ми переглянулися.
— Ну наче ось, — я махнув рукою. — Наче в тему.
— Та ні, хвилин п’ять тому нічого там такого не було, — сказав Саня.
— Та годі вам, — махнув рукою Шура. — Просто напис не горів. Пішли! Труби горять!
Ми пішли, потім спустилися вниз по вузьких сходах. Справді «Погребок»! Двері були ніби дерев’яні, але з кільцем-ручкою. Заходимо. І завмираємо на місці. Яскраве освітлення, окремі відгороджені кабінки, м’які крісла й дивани, увесь такий нарядний і розфарбована помадою офіціянтка. Пройшли, сіли у першій же кабінці, взяли в руки меню. Ех, і що з того? Усе написано італійською, і що означають ті писання — секрет. Окрім двох пунктів — «Vodka» та «Cola».
— Нормаль, — сказав Шура. — Шкода, закусону нема. Нічо, прорвемось!
Горілка була справжня — столична. І потекла, рідненька! Пили ми її довго, доки дуже вже не ”натомилися“. Справи природні попрямував я шукати місце роздумів, коротше — туалет. Намагався дізнатися в офіціантки й бармена, а ті тільки італійською й уміють. Добре, хоч слово інтернаціональне. Зробивши все, що мені так хотілося, і трохи освіжившись цигаркою, повертаюся я до нашої кабінки. Та не до нашої — сидить у ній незнайома жінка у сукні, як на картині, такій, у якій усі груди назовні вилазять, ну, ви розумієте. Вибачився, іду далі й не можу знайти своїх хлопців. Ну що за! Покрутив головою й вирішив у кожну кабінку заглянути.
Перша — ух ти! Відверті розповіді
paprikolu.net.ua. Дві дівчини майже голі лежать на дивані й лижуть одна в одній між ногами. Пардон!
Друга — якась сивоволоса тітка смокче член розхристаному товстому чоловікові, стоячи на колінах перед диваном. Пардон!
Наступна — якийсь чолов'яга кавказької зовнішності люто трахає малолітку, що стоїть раком на дивані. Мамо моя!
Ще одна кабінка — двоє хлопців із дівчиною посередині, вона скаче на одному члені й смокче інший. Пардон!
П’ята — двоє мужиків смокчуть члени один одному. Ну зовсім не те!
Остання кабінка — та сама жінка, тільки сукня вже лежить на підлозі, а вона сама в білизні напівлежачи на дивані. І все! Усе! Нема моїх друзів! Як так? Я навіть від несподіванки присів на краєчок дивану.
Жінка усміхнулася мені й щось сказала. Тільки я не зрозумів що. І придивився уважніше. Її обличчя було смуглявим, вилицюватим, губи пухкі, ніс прямий і дуже тонкий, а ще — великі блакитні очі. Вона не соромилася мене. Груди зі стирчачими сосками так і вабили до себе. Я не розумів нічого, але тут вона заклично розсунула ноги, і я поплив остаточно. На ній були панчохи й дивні шовкові шортики. Як виявилося, вони мали проріз між ніг, нічого не приховуючи.
Я побачив яскраві червоні статеві губи жінки в обрамленні кучерявих волосків. Це було останньою краплею! Наплювавши на все, я скинув сорочку, майку, джинси з трусами й продемонстрував свій стоячий член. Мабуть, їй це сподобалось. Вона підвелася і, ніжно взявши його в руку, заглибила у свій рот. Я не хвалюсь — розмір у мене серйозний, небагато дівчат потім його до кінця брали. Але рот цієї жінки, здавалось, був бездонним. Мій стовбур занурювався в нього аж до самих яєць, і їх теж вона встигала облизувати. Я заплющив очі. Вологий, гарячий рот, м’який і дуже настирливий язик робили свою справу. Я з криком виплеснув у нього все, що накопичив за два дні після останньої дрочки у ванній. І вся моя сперма, мабуть, затекла в її горло. Але найголовніше — я хотів ще. Мій член анітрохи не впав! Вона побачила це й притягла мене, лягаючи на диван. Я миттю опинився зверху, тремтячи від передчуття. Я забув про захист, я хотів лише одного — увійти в неї. І одразу ж зробив це. Здається, мій член сам знайшов її вагіну, занурюючись у цю гарячу вологу жіночу щілину все далі й глибше. Вона безсоромно розсміялась. І це був сміх щастя. Точно! Я човпав її, човпав з усієї сили. Здається, мій член свербів нестерпно, і я хотів задовольнити цей свербіж. А зробити це можна було лише проникненням у неї, рухом у ній. Нова розрядка не принесла полегшення. Моїй партнерці теж хотілося ще. Вона відсторонила мене й, перевернувшись, стала раком на дивані. Долоні розсунули широкі, трохи обвислі сідниці, запрошуючи мене. Я не роздумував. Рукою впевнено приставив член до її анусу. Хоч і робив таке вперше, але я знав, що можна й потрібно туди. Там було тугіше. Я, тримаючи пані за стегна, спочатку нерішуче й повільно, а потім уже швидше заштовхав свій орган аж по самі яйця всередину. Вона стогнала, і я відчував по тремтінню її тіла, як їй добре. Коли настала розрядка, мій член уперше за цей вечір став м’яким і поступово зсаджувався. Здається, усе. Пані лежала на дивані, заплющивши очі й щось бурмочучи. Я швиденько одягався. Мабуть, треба тікати. Владною жестикуляцією вона поманила мене до себе. Потім притягла вниз і пристрасно поцілувала. А вже після цього зняла зі свого середнього пальця гарне кільце з великим каменем і наділа на мій середній палець. Пані відкинулась на диван, і я зрозумів, що пора йти. Офіціянтка, посміхаючись, вказала мені вихід. Я вийшов на вулицю, все таку ж ледь освітлену. Обернувся, намагаючись запам’ятати місце. Але позаду мене була лише темрява...
...Перша жінка в моєму житті іноді здається мені солодкою мрією. Але я дивлюсь на кільце на своєму середньому пальці й сумніваюсь, що це було марення.
