втрата невинності

Було це в далекому дитинстві, років так 8-9 було мені. Одного разу на уроці фізкультури було таке завдання, потрібно було залізти по канату до стелі та спуститися по ньому ж донизу. Висота стель була приблизно метра 3-4 в спортзалі. Коли підійшла моя черга, я так і не зміг забратися до кінця, так, як на мене, на середині шляху нахлинуло нез'ясовне тоді почуття, руки трохи не розтиснулися, ноги затремтіли й мені стало дуууже приємно і водночас незвично соромно і страшно за те, що відбувається...

Не знаю, чому мене почало тягнути до неї. Тягнути сильно. Я став помічати, що коли я вдома мастурбую думаю про неї. Як я її ласкаю: і багато іншого. Приходив я до свого друга досить часто. Так я її знаю вже багато років Валюша вже не сильно мене соромилася ходила в нічній піжамі або в довгій сорочці свого брата. Що було під якою мені залишалося лише здогадуватися. Я бачив її довгі ноги, ступні які вабили мене до себе...

Даша зручніше влаштувалася в кріслі літака, і подивилася у вікно. Їй завжди подобалося дивитися на хмари, що пропливають десь внизу. Але на цей раз у неї було якесь незрозуміле почуття. Вона вперше летіла куди-небудь одна. Даша летіла в Америку до її кращої подруги, яку не бачила вже два роки. Вона досі не розуміла, як батьки відпустили її одну. Напевно, вони вирішили, що хоч там вона навчиться нормально говорити англійською. Даша посміхнулася своїм думкам і задрімала…

Усе було готово, Рома випив шампанське зі снодійним і вже відрубався. А я дивилася на нього і розуміла, що ненавиджу. Ще можна було зупинитися і припинити це безумство, але що довше я на нього дивилася, то сильніше злилася. Подумати тільки, зрадити мені за тиждень до весілля, та ще й із моєю найкращою подругою. Виродок! Ну нічого, зараз він за все відповість. Задзвонив телефон, приїхав Максим. Я поправила весільну сукню і пішла йому відчиняти. Щойно увійшовши, Ромин друг одразу ж міцно мене притиснув і обхопив за попку, я ледве вирвалася...

Шість жахливих місяців тренувального табору позаду – за цей час я майже забула про своє колишнє життя, про родину та коханого, залишилися лише дуже невиразні спогади, які вже нічого не значили. Тепер я була повністю готова до продажу. У таборі мене повністю перевиховали, навчили справді слухатися чоловіків і доставляти їм задоволення. І ось настав вирішальний день, день, коли мене продадуть, і я дізнаюся про свого господаря...

Мій літак зазнав аварії на острові. Я не міг визначити координати, бо на карті цього острова навіть не було. Стояв спекотний літній день. Я намагався полагодити радіо, але спершу треба було щось перекусити. Їжі з собою не було (я ж не планував аварію, вона сама так вийшла). Довго шукати не довелося – у гущавині джунглів я почув гул барабанів. Обережно розвівши листя, я побачив дивний кам’яний вівтар, схожий на фалос...

— А знаєте, що я придумав? — Герман був великим любителем жартів і парі. Особливо на гроші. — Хто з нас зможе залізти всередину монастиря… Тому я дам десять тисяч баксів! Хлопці переглянулися. Герман міг побитися об заклад на що завгодно і з ким завгодно. І найчастіше він програвав. Том і Поль вирішили, що цього разу буде так само, знизали плечима і… Погодилися...

У моєї подружки того дня був день народження. Вона запросила мене до себе додому, сказала, що буде багато випивки та класних хлопців. Останнє мене дуже зацікавило, адже хлопець із мого гуртожитку, який мені подобався, здавалося, не звертав на мене уваги... Отже, я погодилася. До вечора я приїхала до Каті, моєї подруги, і вона, не встигнувши розглянути подарунок, потягнула мене знайомитися з гостями. Коли я зайшла в кімнату, просто оніміла... Там були одні хлопці!!! І ми з Катею удвох!

Вона сиділа на стільці зі зв’язаними за спиною руками, її легка сукня розірвана, через що прекрасно проглядалася оголена ніжка. Підвівши погляд вище, я помітив доволі великі груди, які помітно здіймалися з кожним її подихом. Шкода, погано видно під тканиною. Проте обличчя розгледіти ніщо не заважало — гарне, майже аристократичне, тільки бліде від страху. Так, їй було чого боятися. Бісова війна…

Усі дії приносили мені насолоду. Тепер я розуміла, що означали його слова з самого початку. О, Раю, але... все, що відбувалося зараз, — було реальним. Дворецький — був справжнім. Демоном у плоті, але ніжним демоном. — Я більше... — не договоривши, знову стиснула руки в кулачки, втискуючи нігті в м’яку плоть долонь. Я дихала так часто, що подекуди мої зітхання зривалися на крик, кличучи дворецького на ім'я. І в ту мить, коли відчула останній поштовх, ледве втрималась на руках — запаморочення від насолоди було настільки сильним, що моє тіло тремтіло, наче від ознобу...

Весна 1893 року. Міський перон був заповнений людьми, які чекали на черговий потяг рейсом Лондон — Париж. Юрби навколо намагалися всунути перехожим у руки якісь брошури, сподіваючись заробити пару монет на прожиття. Блукаючі п’яниці, що своїм жебрацтвом заважали руху поспішаючих на роботу. Дівчата у відкритих сукнях, що нахабно цокали підборами по мостовій, пропонуючи своє тіло черговому втомленому клеркові...

Я почала нудьгувати й замовила в барі джин з тоніком. Відійшла вбік і почала потягувати напій через трубочку. Раптом із темряви виринув Валерка й галасливо привітався. Цей Валерка вже другий рік залицявся до мене й, схоже, не збирався зупинятися. Він був "першим хлопцем у селі", а його батьки вважалися найбагатшими у нашому містечку. Йому йшов двадцять другий рік, але виглядав він набагато старше. Одягався модняво, завжди гладко виголений і постійно брязкав золотими ланцюжками. Через нього пройшло півсотні дівчат, але він не зупинявся на досягнутому. Він хотів мене, і я це знала...

Мені не хотілося опиратися, я розтулила рота, він заповнив його своїм пенісом, упершись мені прямо в горло. Я захлинулася й хотіла відштовхнутися, але не так сталося – він тримав мене за волосся й трахав прямо в рот. Його член заходив аж у саме горло, і слина стікала мені прямо на сосочки. Мене нудило, і я хотіла кричати, але він давав мені лише трохи вдихнути в перервах між глибокими поштовхами...

— Гріх відмовляти, коли дівчина просить, — посміхаюся я. У її посмішці у відповідь — складна суміш полегшення й рішучості. І ані трохи тепла. — Тільки без вина і дату коли я скажу. На тому тижні, — уточнює вона. Мовчки розвожу руками: це вже нюанси. І тут згадую — на тому тижні приїжджає мій друг. А якщо вдвох ми влаштуємо їй свято..?

Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...