Першокурсниця з коледжу або підстава Колесник (ОПОВІДАННЯ)

— Так, тупуватий нині студент пішов, тупуватий, — зітхав Максим Петрович Бондаренко, приймаючи іспит з економіки у першого курсу. — Навіть списати непомітно не можуть.
До його столу розхристаною ходою прямувала Колесник Світлана, в куценькій спідничці, вузькому розстебнутому піджачку та якійсь невагомій маєчці, під якою гойдалися при кожному кроці її грудки. Ліфчика на ній не було.
— М-да, — зітхнув Бондаренко. — І студентки туди ж, плутають університет з панеллю.
Слухати Колесник було нудно. Списати вона таки списала, але матеріал не розуміла. Читала з аркуша, запинаючись на термінах. Поставивши кілька запитань, він повернув їй заліковку зі звичним напуттям — прийдеш наступного разу. А до його столу вже двигався новий претендент, без жодної думки в очах. Бондаренко знову гірко зітхнув…
Зачиняючи аудиторію, Бондаренко знову подумав про маєчку Колесникової, усміхнувся сам до себе, згадавши приказку про вічно молодих студенток третього курсу. Правда, Колесник ще треба було дожити до третього. І як накликав. Вона перехопила його в коридорі, відлипнувши від стіни.
— Максиме Петровичу, можна Вас на хвилинку?
Яскраво нафарбовані губи заклично всміхалися, оченята блищали, стегно виставлене вперед, піджачок розхристаний. Справді дівчина плутає панель з університетом. Він зупинився, нетерпляче зиркаючи на неї.
— Максим Петрович, — вона облизала губи рожевим язичком. — Можна мені прийти до Вас на особисту консультацію? Додому? Є кілька важких питань, які без Вашої допомоги ніяк, — і скромно потупилась, граючи оченятами.
Усе те саме, тільки якось пряміше, грубіше, чи що. Ну й покоління ми виростили. Хоча, звичайно, сам Бондаренко нікого у свої тридцять п’ять не виростив. За плечима лише бездітне розлучення і три роки парубоцького життя.
— Раніше він завжди ухилявся від таких пропозицій, спершу через дружину, потім, ну, гидував чи що. Він і тепер хотів відмовити, як завжди, м’яко, але категорично. Уже відкрив рота… Та на очі потрапила натягнута маєчка, що ледь прикривала юні зворушливо-тремтливі груди. В принципі, якого біса? Один раз живемо!
— Гаразд. Приходь завтра о вісімнадцятій нуль-нуль. Подивимося, що можна зробити. Тільки підготуйся гарненько.
— Дякую, Максиме Петровичу, — засяяла Колесник, і вже навздогін крикнула: — Я добре підготуюся, не хвилюйтеся.
Шампанське й коробку цукерок він таки купив, хоча можна було обійтися й без того. Усе сказано майже відкритим текстом, Колесник спокійно обійдеться і без шампанського.
На початку сьомої пролунав дзвінок, Бондаренко відчинив двері. Буквально закам’янів, побачивши Колесник та ще одну дівчину, приблизно того ж віку.
— Добридень, Максиме Петровичу, — Колесник жувала гумку й видула бульбашку. — Ось знайомтеся, Аня. Теж першокурсниця, між іншим, тільки в іншій шаразі.
Вона підштовхнула Аню в спину, і та переступила поріг. На Бондаренка не дивилася, стояла мовчки, відвернувшись убік. Видно було, що дівчина трохи зніяковіла. Але всього лише трохи. Проте Колесник, голосно жуючи жуйку, розливалася соловейком.
— Я от подумала, Максиме Петровичу, навіщо Вам така шибайголова, як я? Ви ж людина інтелігентна, кандидат наук. А Аня дівчинка домашня, майже не цілована й не мацана.
— Свєтко! — обурилася Аня.
— Гаразд, гаразд. Вибач. Недоторкана дівчина. Якраз для Вас, Максим Петрович. Тільки одне "але" — вона в нас ще дівчинка. Ви вже їй цноту не ламайте. Знайдете ж спосіб? Заодно й навчите чогось.
Аня знову обурено пирхнула. Колесник усміхнулася.
— А як ще сказати? Я ж тільки вчуся.
Бондаренко все-таки зумів опанувати себе й спитав, не розуміючи:
— І вона згодна?
Лопнула ще одна бульбашка з жуйки.
— Згодна, згодна. Бачите ж, сама прийшла. У мене не вистачило б сил притягти її. Коротше, я йду. Ви тільки про угоду пам’ятайте, не підведіть мене, — й обернулася до Ані. — Давай!
— Та пом’ялася трохи, але після повторної вимоги Колесник різко стягнула з себе плаття, залишившись у маленьких біленьких трусиках. Колесник акуратно склала плаття й прибрала його в пакет. Знову луснула бульбашкою.
— А це навіщо? — Бондаренко ткнув пальцем в оголену Аню, що стояла за спиною Колесник у тісній прихожій. Його голос здригнувся — події розгорталися надто швидко і яскраво, він не встигав реагувати.
— Це для конкретного настрою, щоб час не гаяти, — діловито пояснила усміхнена Колесник, надуваючи чергову бульбашку. — Гаразд. Я поїхала. Буду за годину десь. Нормально?
— За дві! — сердито сказав Бондаренко. — І припини свої дурні бульбашки. Як дитина, чесне слово!
— Добре, добре, Максиме Петровичу, — бульбашка здулася, і білий клубок жуйки сховався між яскраво-червоними губами. — Не підведи мене, подруго, — вона легенько підштовхнула Аню вперед. — Бувай!
Хлопнули вхідні двері, але Бондаренко цього не почув — стояв остовпілий. Та й на Аню задивився. Дівчина була в його смаку — худенька, з акуратними пружними грудками, що стирчали вперед, наче половинки апельсина. Тоненькі трусики підкреслювали плаский живіт, стрункі стегна, чітко окреслюючи манливий трикутник лобка. Дівчина стояла, потупившись. Чекала. Він не одразу отямився, що непристойно довго її розглядає.
— Прошу, — відступаючи назад, нарешті промовив він, запрошуючи свою напівголу гостю до квартири.
Невимушено скинувши босоніжки, дівчина шмигнула повз нього, соромлячись, звісно, але не так уже й сильно. Стала біля вікна, повернувшись до нього спиною. Маленькі сіднички зухвало дивилися просто на нього. Він ковзнув поглядом по її беззахисній спині, струнких ніжках, намагаючись не зупинятися на темнуватій щілинці, прихованій тонкою смужкою білої тканини. Член у штанях миттєво напружився. У голові стояв гул.
Збігав на кухню по шампанське, водночас намагаючись упорядкувати свої сумбурні думки. Копирсаючись із корком, щоб не вистрелив, трохи заспокоївшись, спитав:
— Щось я не зрозумів, які у вас із Колесник такі своєрідні стосунки?
— Зі Свєткою, чи що? Все дуже просто — у мене є перед нею боржок. Телефон узяла послухати й розбила. Її батько, якщо дізнається, то й прибити може. Він хоч і багатий, машину їй купив і права, але на голову хворий. Вона його боїться. А так усе нормально. Вона візьме гроші, нібито за іспит, і замінить екран. У мене ж грошей немає. Мати медсестра в поліклініці…
— А позичити?
— А віддавати як?
— Але ж ви подруги…
— Ну, так. В одному дворі живемо, просто.
— Зрозуміло.
Заповнюючи паузу, Бондаренко розлив іскристе вино. Приніс келих Ані. Вона зробила ковток, продовжуючи дивитися у вікно. Обоє мовчали, маленькими ковтками попиваючи холодне шампанське.
— Я Вам хоч трохи подобаюся? — раптово спитала вона, не повертаючись. Її голосочок здригнувся.
— Подобаєшся. Дуже.
— І що треба робити? Свєтка сказала, що Ви все скажете, — вона одним махом допила залишки й поставила порожній келих на підвіконня.
Бондаренко помітив, як вона тремтить.
— Нічого не треба робити…
Він підійшов до Ані ззаду й обережно обійняв її за плечі, притягуючи до себе. Трохи зволікаючи, вона відкинулася назад, притискаючись спиною до його грудей. Його член, натягуючи легкі літні шорти, вперся просто у заглибину між сідницями. Бондаренко ледь не задихнувся від бажання оволодіти цим крихким тілом, але доводилося стримувати себе з усіх сил.
Намагаючись не видати подихом, як він сильно збуджений, він почав цілувати її волосся, вдихаючи п’янкий аромат юної дівчини. З волосся він перейшов на плечі, цілуючи й пестячи заглибину біля ключиці. Аня була напружена на початку й здригалася від кожного дотику, та поступово розслаблялася в його сильних і впевнених руках, які, своєю чергою, пестили гаряче тіло дівчини то тут, то там — не нахабніючи, але точно знаючи, де й у який момент треба доторкнутися, щоб подарувати насолоду. Аня розслабилася остаточно. Трохи сама збудилася, ледь-ледь відповідаючи своєму дорослому коханцеві.
Уловивши цей момент, Максим розвернув її до себе й ніжно поцілував у губи. Вони заворушилися, прочинилися, і він відчув солодкий смак несміливості та цікавості. Колесник не збрехала — справді майже не цілована. І коли вона, все ще несмілива, підняла свої тонкі руки й обійняла його за плечі, притискаючи до себе, Бондаренко відчув щось на кшталт найглибшого задоволення, сильного, мов оргазм.
Завівши і її, і себе глибокими поцілунками так, що їм обом почало бракувати повітря, він зробив перепочинок. Посадив дівчину на диван і знову наповнив келихи.
— За тебе, за найпрекраснішу дівчину в моєму житті!
Аня почервоніла, із видимим задоволенням дзенькнула келихом з Бондаренком, зробила глибокий ковток. Краплина вина скотилася з її губ на підборіддя. Він нахилився й поцілунком прибрав її. Аня подивилася на нього, поставила келих і невпевнено закинула руку йому на плече, шукаючи своїми губами його губи. Еротичні байки на paprikolu.net.ua. Вони знову злилися в поцілунку…
Коли вона почала тремтіти від збудження, і коли його обережні дотики до трусиків дівчини зустріли давно очікувану вологу, Бондаренко підхопив Аню на руки й відніс у спальню, на ліжко. Вона лежала перед ним, часто дихаючи, із заплющеними очима.
Він не став її томити. Нахилившись над нею, він покривав її тіло швидкими легкими цілунками. Плечі, шию, ключиці, підбираючись до її маленьких грудей. Нарешті його губи захопили сосок. Вона здригнулася від солодкої блискавки, що пронизала її. Він лизав, перекочував його між губами, ні на секунду не забуваючи, що для неї все вперше, обмежуючи себе тільки найніжнішими, найлегшими дотиками до неї. Награвшись із її сосками й добившись першого, несміливого стогону, він перемістився до живота, спускаючись нижче й нижче. Упевненим рухом, що не викликав жодного спротиву, зняв з неї трусики, оголюючи гладке, без єдиного волоска лобкове місце та губки. І ось уже його губи ковзають біля самих губок, його підборіддя зачіпає їх. Вона сором’язливо, в останній слабкій спробі, намагається звести ноги, але він не дає їй. Навпаки — розсуває їх ще ширше, відкриваючи собі доступ до жаданої мети.
Він цілує її навколо губок, по внутрішній, такій ніжній стороні стегон. Лише позначає дотики до її найніжніших місць, дражнячи її й розпалюючи бажання. Нарешті перший поцілунок, перший дотик до її губок, вологих від збудження, ще не розкритих для нього! Його язик ковзає навколо, зминаючи їх, безсоромно граючись із ними. Ось кінчик язика проникає між ними, торкаючись клітора, і відразу ж відступає назад. Аня стогне! Вона несміливо кладе йому руки на голову, сором’язливо завмираючи від власного безсоромного жесту. Підбадьорюючи її, він знову торкається клітора, проникаючи язиком у її щілинку. Тепер він не стримується. Його язик ковзає по вологих складках, добираючись до дірочки й повертаючись назад до клітора. На його потилицю тиснуть тонкі дівочі руки, притискаючи його туди, тільки туди, де приховане джерело насолоди! Він захоплює «ґудзик» клітора губами, стискаючи й розтискаючи їх, змушуючи дівчину стогнати вголос. Розтиснувши губи, він відпускає його, щоб тут же почати пестити знову, швидко-швидко торкаючись язиком. Цього вона вже не витримує. Хвиля оргазму накочує на неї, забираючи із собою! Вона напружується всім тілом і кричить, кричить від переповнюючих її відчуттів! Потім від безсилля падає на ліжко.
Максим не відпускає її. Скинувши з себе одяг, він надягає презерватив. Бере Аню за ноги й підіймає їх угору, схрещуючи. Її сіднички відриваються від простирадла. Все її тіло опиняється у повітрі, тільки лопатки спираються на ліжко. Стаючи на коліна, без зусиль просовує член між її зімкнених стегон, і він легко ковзає вздовж вологої щілини. Тепер він обхоплений стегнами дівчини. Максим починає рухати ним уперед-назад, розсовуючи голівкою ніжні губки. Все швидше й швидше, знову збуджуючи дівчину. Вона тихо зойкає, схлипує при кожному русі. Максим закидає її ноги собі на плечі, бере за стегна й пришвидшує рухи. Незабаром дівчина в його руках голосно стогне, та й він уже сам не свій від збудження, від нестерпного бажання, що зводить з розуму. Але йому замало її тіла! Хочеться, щоб вона була навколо його члена, хочеться всього!