Вона лежала млосно, розвалившись на своєму широкому ліжку зі скрипучими пружинами та м’яким матрацом. Альоні було п’ятдесят з гаком — зовсім непримітна жінка: коротке фарбоване волосся, помірна повнота, груди шостого розміру як мінімум, трохи обвислий живіт, вкритий світлим волоссям лобок і зовсім не стрункі ноги. Загалом — типова українська жінка, могло б бути й більше зайвої ваги та зайвих амбіцій. Мені про неї розповів Павло — її племінник. Мовляв, тітка непогано дає, не соромиться, і хата в неї є, і час вільний, і все таке...

Ірина Петрівна з першого погляду здалася жвавою жіночкою. Її перший погляд на мою худу фігуру був оцінювальним. Причому в сексуальному плані. Знаєте, жінки оцінюють поглядом ваші фінанси, платоспроможність, силу, та багато чого ще. А от Ірина Петрівна, моя домовласниця, першим ділом оцінила саме це – здатність задовольнити її в ліжку. Хоча в той момент, коли я прийшов до неї знайомитися й оглядати моє майбутнє помешкання, такі думки я відразу відігнав. Ще чого! Їй п’ятдесят, фігура трохи розпливчаста, груди близько п’ятого розміру – коротше, не дівчина вже давно. Прогнавши всякі фантазії, я до них і повертатися не збирався, тим більше що були в мене тоді на прикметі дві особи, яких дуже хотілося перевірити на міцність передку...

— Піди-но спину йому потри… Іди, кому кажу. Чи не сподобався дівер? Ніна спалахнула, блиснула подовженими зеленими очима й вилетіла за двері. Образа на такого гада, відчуття безпорадності — куди вона подінеться від нього в 38 років з малою дитиною, яку любить втричі сильніше, бо старші діти зрадили — викликали короткі злі сльози, і вона затрималася на ґанку, перш ніж ступити у бік лазні. Так само зло скинула з себе одяг у передбаннику й увійшла всередину, прикриваючи соски рукою — не від сорому, а від жару. Але жару особливого не було, мабуть, Микола не любив паритися й вистудив лазню. На високого, гарно скроєного Сергія він не був схожий навіть статурою — невисокий, кістлявий, але з тією особливо сяючою гладкістю шкірою, яка буває тільки в молодих сильних чоловіків і якої вже не було в Сергія...

Вона приклала чип до дверей, і коли замок клацнув, відчинила їх та несподівано втягнула мене всередину за руку. Я трохи прибалді́в, якщо чесно, особливо коли після зачинення дверей вона навалилася на мене й почала гаряче цілувати в губи. Ми стояли, я обійняв її за талію, притулився, і ми самозабутньо цілувалися в темряві міжпід’їздних дверей. Жадібні поцілунки, гаряче тіло, груди – все зводило мене з розуму. Вона відірвалася від мене й, схопивши за руку, потягнула вгору сходами. Сам не знаючи куди й навіщо, я йшов за нею. Зрозуміло, що не до неї додому...

— Я знаю, що ви гарний фахівець, — ледь усміхнулась вона. — Але мені цього замало. Ви маєте бути відмінним коханцем. Я, чесно кажучи, мотнув головою, відганяючи наслання. — Ким, вибачте? — ковтнувши, запитав я. — Я сказала свої вимоги до вас, — вона сіла, закинувши ногу на ногу. — Посада дістанеться вам у тому разі, якщо ви сподобаєтесь мені не лише як фахівець, а і як коханець. Що скажете?..

Інна нічого особливо не зрозуміла, але відклала сумку із зошитами й покірно поплелась за директором, прикидаючи, наскільки вона ще затримається. В окремому залі їдальні банкет вступив уже в ту стадію, коли краватки давно зняті, і на черзі вже ліфчики. Один з членів комісії вже спав, схиливши голову на стіл. Двоє інших гаряче сперечались із завучем, махали руками й намагались щось довести. Ще один чоловік, цілком привабливої зовнішності, обійнявши вчительку англійської, щосили зазирав їй у декольте, погладжуючи рукою округле колінце, чому сама Олександра Іванівна зовсім не противилась. Нарешті, сам — голова комісії — відверто нудьгував, вистукуючи пальцями по столу одну йому чутну мелодію...

— Ну от, а ти боялася! — підбадьорював Степан Вікторович, заглядаючи під Юльчину спідницю, немов грибник, який зазирає під ялинку в пошуках вдачі. Його «удача» завдяки стрункій фігурі дівчини та гладко виголеним інтимним місцям нагадала йому підліткові підглядання за дівчатками в піонертаборі. — А тут у нас що?.. «Батьківський» погляд, втомлений від сімейної сексуальної одноманітності, піднявся вгору, а руки почали неспішно, подовжуючи задоволення, розстібати блузку. За хвилину блузка вже лежала на підлозі. Ще кілька секунд — і там же опинився ліфчик. — Вікторовичу, нам-то хоч щось залиш! — почувся Димчин голос із сусідньої кімнати...

Сергій, перший та єдиний чоловік, пішов від неї три роки тому. Зустрів молоду – і чкурнув у блуд, накивавши п’ятами! Спершу, правда, намагався дзвонити, щось виправдовувався, гроші пропонував, але ні вона, ні Семен спілкуватися з ним не захотіли. З того часу так і жили удвох… Подруги, щоправда, натякали вже сто разів, що обов'язково треба коханця знайти – «ну, хоч для здоров'я, а то так і онкологію можна заробити!», а де їх шукають, тих коханців? На роботі колектив переважно жіночий…

Мене звуть Костя. Лариса — наша сусідка. Сорокап'ятирічна злісна тітка зі зморшкуватим обличчям, обвислими цицьками та товстою дупою. Вона завжди ганяла нас за всякі провини. То ми голосно сидимо під її вікном на лавці, то ще що-небудь. Іноді складалося враження, що їй взагалі всі підлітки противні. Одного разу хлопці вирішили над нею пожартувати, бігали по черзі, надзвонювали у двері й тут же тікали. Черга дійшла і до мене. У мене ноги тряслись від страху, але я, не видаючи своєї боязні, пішов в під'їзд. Опинившись перед дверима тітки Лариси, я занервував, але вирішив виконати свою частину. Я тільки підніс руку до дзвінка, як двері відчинилися, і рука тітки Лариси схопила мене за сорочку. Я був шокований, навіть не попробував вирватися. Тітка Лариса, одягнена в зелений халатик, ривком затягнула мене у квартиру і закрила двері на ключ, після чого прибрала його в кишеню...