— Вам, Іване Івановичу, номер люкс. Як і замовляли, — худорлявий чоловічок м’яв капелюха в руках і ледь не вклонявся. — Ну а вашій команді — чотиримісний, їм вистачить. Усі розмістяться.
Іван Іванович пригладив залишки волосся на своїй округлій голові і поблажливо глянув на чоловічка.
— Окей, — кивнув він поважно. — Що в нас на сьогодні?
— Ну, само собою — представлення колективу та урочиста вечеря з адміністрацією нашої гімназії.
— Вечеря — це добре, — поважний перевіряльник махнув рукою. — Приходьте за годину...
...Інна Тимофіївна вже збиралася йти. День затягнувся, була майже сьома вечора. Завтра на неї чекали зошити й плани. Ця перевірка з управління була дуже недоречною. Так би можна було прилягти, фільм подивитись. Та де там! Обов’язково потрібно підготуватись до уроків. Раптом перевірятимуть. Хоч вона й молодий спеціаліст, але ж прийти можуть. Особливо цей їхній головний — літній, з сальним поглядом, що вмить оцінив усі її принади.
Інні не було соромно за своє тіло й зовнішність, хоч і доводилось носити в школі спідниці нижче колін і вельми скромні блузки. За середнього зросту її округлі стегна й груди важко не помітити. Так само, як і тонку талію, що підкреслювала і те, й інше. Щоправда, в гімназії помічати все це було нікому. Двоє представників чоловічої статі — щуплий, заляканий посадою директор та трохи випиваючий самотній фізик — не рахуються. Такі їй і задарма не потрібні.
Тож накинувши плащ, Інна взялася за ручку дверей, які раптом розчинились.
— Як добре, що ви ще тут! — директор з’явився зовсім несподівано. — Ви — наша рятівниця! Наша надія!
— Я вже йду, Якове Степановичу, — проспівала Інна. — Треба готуватись до уроків. Підготовки багато.
— Яка підготовка! Яка??? — сплеснув він руками. — Бажання комісії — закон! Ви що?
— Які бажання? — зупинилась Інна. — Якої комісії?
— Перевіряльників, — шикнув директор. — Сам просив вас привести на банкет. Розумієте?
Інна нічого особливо не зрозуміла, але відклала сумку із зошитами й покірно поплелась за директором, прикидаючи, наскільки вона ще затримається.
В окремому залі їдальні банкет вступив уже в ту стадію, коли краватки давно зняті, і на черзі вже ліфчики. Один з членів комісії вже спав, схиливши голову на стіл. Двоє інших гаряче сперечались із завучем, махали руками й намагались щось довести. Ще один чоловік, цілком привабливої зовнішності, обійнявши вчительку англійської, щосили зазирав їй у декольте, погладжуючи рукою округле колінце, чому сама Олександра Іванівна зовсім не противилась. Нарешті, сам — голова комісії — відверто нудьгував, вистукуючи пальцями по столу одну йому чутну мелодію...
…Дівчина була гарна. Він помітив це одразу і, звичайно ж, розраховував побачити її на банкеті. Але смаки цього хлюпика-директора були зовсім інші. Якого біса він притягнув сюди цю мимру-завуча? Мабуть, саме вона тут головна з паперів, вивчила їх усі напам’ять. Довелося непрозоро натякнути. Дівчина прийшла швидко, директор здогадався посадити її поруч із ним. Цікаво, вона кмітлива чи норовлива?..
…Інна одразу все зрозуміла, але вирішила трохи поламатися для вигляду. Вона була якраз із кмітливих. І чудово знала, навіщо її запросили окремо. Тому, коли ревізор-шеф запропонував просто називати його Іваном, вона так само порадила одразу перейти на «ти». Іван налив їй коньяку, поскаржившись, що для такої дівчини немає нічого пристойнішого. Нічого, Інна зробила пару ковтків, потім поклала собі салату. Коли його рука владно опустилася на її ногу, вона промовчала й удала, ніби нічого не сталося. Ну, нехай папіку буде приємно, хай розжариться до краю…
…Було видно, що їй було соромливо, коли він спробував приголубити її, залізти у трусики. Вона м’яко, але дуже наполегливо відвела його руку й, нахилившись, прошепотіла:
— Подумай про мою й свою репутацію, зробимо це пізніше.
Іван Іванович не міг дочекатися закінчення тепер уже обтяжливого банкету. Дівчина Інна дозволяла себе торкатися, гладити коліна, підніматися рукою по стегнах, але й усе… Нічого більше. Цей пройдисвіт Коваленко вже з п’яної англійки трусики собі в кишеню поклав, падлюка. Ну нічого, пора закінчувати…
…Інна опинилася у номері люкс, і почалося те, чого вона й очікувала. Іван Іванович виявився таким самим, як і всі вельможні чоловіки. Посада давалася взнаки. Їй довелося стати на коліна прямо при вході. Як інакше — сильні руки буквально шпурнули її на підлогу.
— Ти, суко, змучила мене, — блискавка ширинки ледь не лопалася від напруги. — У рот бери швидко.
Інна акуратно розстібнула блискавку, обережно дістала спочатку з трусів, а потім зі штанів його гордо стоячий агрегат. Розмір був вражаючим. Стовбур горбистими венами, голівка розбухла. Інна, облизнувши її, одразу ж прийнялась посмоктувати, пропустивши до рота. Чоловік, охопивши долонею її голову, так притиснув її до паху, що Інна задихалася від запаху, вдихаючи його волосся, яке намагалося потрапити й у ніс, і в рот. Член дуже швидко виплеснув в’язкий струмінь їй на язик…
…Дівчина смачно ковтнула, але Іван Іванович не збирався на цьому зупинятися. Він терся своїм членом об її обличчя, витираючи залишки сперми, розмазуючи її по носі, губах і щоках Інночки. Вона покірно дивилася на нього знизу вверх. Вигляд її збудив його ще більше, він з силою смикнув краї її блузки, вона поспішно розстібнула ліфчик, демонструючи повнуваті важкі груди із темними кругами й стирчачими сосками. Пальці м’яли й крутили соски, викликаючи стогони, а потім він просто перекинув її на підлогу й взявся стягувати спідницю. Інночка сама взялася крутити свої соски й підіймала стегна, допомагаючи позбутися непотрібного одягу й трусиків. До речі, трусики-стрінги з тоненькою смужкою тканини у попі Іван Іванович поклав собі в кишеню як нагороду. Виблискуючи чисто виголеним лобком і міжніжжям, дівчина розсунула ноги, запрошуючи його члена в себе…
...Ох, як він увійшов у неї. Інна вся затремтіла, вона обвила ногами його стегна й присунулася до нього, вганяючи його член у себе аж до самого кінця. Трохи підійнявши таз, щоб клітор торкався його стовбура, вона віддалася йому з усією пристрастю. Інтимні байки про секс на paprikolu.net.ua. Повновагий і вже немолодий чолов'яга таранив її як молодий. Справжній самець, він схопив її за груди своїми важкими руками й двигав членом, проникаючи в середину її лона. Вона підіймалася й опускалася, і їй хотілося лише одного — щоб це не припинялося якомога довше...
...Іван Іванович ледве-ледве стримувався. Ох, гарна дівка! Сама все робить, і фігуриста при цьому. Цицьки такі пружні, сосочки товстенькі так класно стирчать. Відчувши наближення найприємнішого, він поспішив вибратися з її обіймів, і тут вона теж не схибила — охопила рученькою стовбур і ніжно надрочуючи, довела його до екстазу вже вдруге. Ні, цю перевірку він проведе з великим задоволенням...
...Інна не поспішала одягатися. Якщо ревізорові схочеться — може її ще й помацати. Судячи з його стану, на третій захід вже не спроможний. Іван Іванович лежав, важко дихаючи.
— Мені пора, — Інна почала натягувати спідницю. Про трусики й мови не йшло — нехай залишаться на пам'ять. — Завтра уроки все ж таки.
— Які уроки? — не відкриваючи очей, прошепотів ревізор. — Ти свої уроки тут проводитимеш, шльондра. Тобі не в класі, а на панелі місце. Туди й підеш, якщо завтра о восьмій вечора тебе тут не буде. А тепер іди!
Інна усміхнулася. Вона завтра тут буде. Ще як буде!