Удаючи, що дрімає, Василь їхав у приміському, тряському автобусі. Було душно, пахло спеченими спітнілими тілами, парфумами та пилом. Навпроти Васі сиділа жінка років п'ятдесяти. Трохи повнувата, з пишними грудьми, які так і норовили вискочити з вирізу сарафана, з копною рудого кучерявого волосся, зеленоока та пухкими, нафарбованими яскраво-червоною помадою, губами. Вася спостерігав, крізь вії за незнайомкою. Жінка почервоніла від духоти й вирішила прибрати волосся. Вона покопалася в сумочці, знайшла заколку-банан і прийнялася збирати неслухняні локони у хвіст. Коли вона підняла руки, Василя обдало запахом поту, змішаним із запахом парфумів. Під пахвами у жінки Вася помітив чорні волосики. — Цікаво, а пізда в неї теж чорноволоса? — міркував Василь. — А губки, ці пухкі губки, цей чудовий ротик. Так би й сунув їй хуй. — Пронеслася шалена думка. Вася опустив очі. Білі босоніжки, червоний лак педикюру, міцні ікри, округлі колінки. Сарафан — халат на ґудзиках, нижні ґудзики розстібнуті, поли сарафану-халату розкрилися й відкрили вигляд на пухкі стегна. — Та-ак... Гарнааа... Жіночка!
— Пендюрівка — оголосив водій автобуса. Вася відкрив очі. Йому пора було виходити. Він підхопив рюкзак і рушив до виходу. Автобус зупинився біля самотньої, обшарпаної зупинки. — Дякую. — Сказав Василь і вийшов. Автобус поїхав далі, диркаючи та підіймаючи придорожній пил. Василь закинув рюкзак на плече і пішов до села. Він ішов і відчував запах полину, запах сонця, запах пилу.
— Онук... Онук приїхав. — Почув Вася, відчиняючи хвіртку. Йому назустріч поспішала літня жінка. Сивина в чорному волоссі, зморшки на обличчі, колись яскраво-блакитні, але тепер тьмяні очі.
— Баба Віра. Моя Віра. — Василь кинув рюкзак, обійняв, підняв і закрутив жінку.
— Ой... Ой... Постав на землю, онуче. А то в мене голова закружиться.
— Бабусечка. Як ти? — цмокнув Вася бабу Віру.
Вони увійшли в дім. Бабуся кинулася метушитися, збираючи на стіл. Вася оглянувся. «Нічого майже не змінилося з того часу. Всі ті ж меблі, тільки телевізор новий кольоровий. Фотографії в рамці, на стіні. Головне місце відведено йому, улюбленому онукові.
— Сідай, сідай, я вареники наліпила з вишнею, як ти любиш. І вишневої наливочки за зустріч випий. — Бабуся щось говорила, а пам'ять Василя відносила в те його літо, коли він востаннє був тут.
Мати народила Васю в 16. Баба Віра, Віра Іванівна, не думала, що так швидко стане бабусею. Мати поїхала до міста, залишивши онука на бабусю. Так вони й жили. Василько закінчив школу і вступив до училища механізації, вирішивши отримати професію тракториста. — Не називай мене баба Віра. Зви просто Віра. — Говорила бабуся Василю, переодягаючись у себе в кімнаті. — А чому? — запитав Васька і заглянув у кімнату. Віра стояла біля великого дзеркала і була оголена. Груди невеликі зі стирчачими рожевими сосками. Невеликий животик, а нижче, чорні кучері лобка. Коліна, трохи розведені в сторони, але не настільки, щоб щось побачити з-за її волосся. Вася підвів очі й зустрів погляд Віри. Декілька секунд вони дивилися, один на одного, потім Віра зробила сердите обличчя, її яскраво-блакитні очі метали блискавки, Василько швидко вискочив на вулицю, встигнувши побачити, як на очах набухають, стаючи ще більшими, соски... — Ех і гарна у мене бабуся... — зробив висновок після цього випадку Василь.
Заняття в училищі закінчилися о сьомій вечора. Постоявши з друзями біля клубу, викуривши пару цигарок, Вася пішов додому. В домі було тихо, тільки у бабусі в кімнаті працював телевізор. Вася потихеньку вирішив пробратися до себе. Заглянув до бабусі. Віра сиділа на дивані, піднявши сарафан на живіт, розсунувши свої стегна і відсунувши тканину трусиків убік. Вася побачив великі статеві губи, порослі завитушками волосся, великий, набряклий клітор визирав між ними. Бабуся теребила пальцями клітор, м'яла пізду, відтягувала губки. Василька заціпило. Йому дуже хотілося підійти до бабусі. Стати на коліна й уткнутися носом у її пізду. Йому хотілося спробувати на смак цей блискучий від мастила клітор, йому хотілося відчути запах бабусиного єства. Іноді, коли Віра, прийшовши влітку з дійниці, влаштовувала з Васильком жартівливу боротьбу. Васька немов кошеня тикався бабусі між ніг і відчував запах душно-терпкий, що хвилював його свідомість.
Віру викликав директор училища, Васю з друзями застукали, коли зливали бензин у тракторів, щоб продати приїжджим. Це було вже не перше, і директор погрожував вигнати Василя з училища. Секс оповідання на paprikolu.net.ua. Віра була дуже розсерджена. Вася, наобіцявши взятися за розум, кинувся цілувати Віру. Віра розсерджено, відштовхнула юнака від себе і Вася, удавано плюхнувся на підлогу й обійняв бабусю за коліна.
— Ну не буду, не буду я більше! Прости. — Василько став цілувати Вірі руки, якими вона відштовхувала його, а потім і коліна. Він раптом, осмілившись і втративши голову від близькості жіночого тіла, поліз бабусі під халат. Василь підвів очі й вперше побачив великі білі труси Віри у неї під халатом. Несподівано, навіть для себе самого, він майже в той же миг опинився під полами халату, втикаючись носом у величезну теплу кицьку жінки, м'яко пружинячу під трусами пишною, що вибивалася за краї гумок з боків, чорною волоснею. Віра охнула і завмерла. — Василько!... Годі..., — вона обхопила, намагаючись відштовхнути, голову юнака під своїм халатом, але тільки сильніше притиснула до себе.
Вася потягнувся руками й потягнув донизу за резинку білі труси. — Василько!!! — Віра сплела пухкі коліна, не даючи зніматися трусам. Васька рвонув сильніше, і труси зіслизнули аж до самих щиколоток. Солодкувато-кислий терпкий сморід туманив свідомість. Він уткнувся обличчям у рясно порослий темними кучерями лобок жінки, і коліна її безвольно розійшлися в сторони. Це був найсмачніший з тих вареників, якими годувала його добра Віра! Він вліз усім обличчям до неї між ногами й засунув язик так глибоко всередину, що язик навіть заболів, ледь не надриваючись. Баба Віра прикрила очі й зітхнула, Васька став безладно вилизувати гарячу м'яку смердючу щілину, мнучи в руках принади пишної бабусиної дупи. Через хвилину Віра стала неголосно постогнувати, а через кілька хвилин її дупа задрижала, коліна трохи зігнулися, кицька широко розкарячилася назустріч обличчю юнака, і Віра протяжно заохала, кінчаючи струмочками солонуватої вологи прямо онукові в рота...
Віра відправила онука вчитися у військове училище, їй хотілося, щоб він став людиною. Приїхавши в училище, розпаковуючи валізу, Васька виявив серед своїх речей пакет, у якому лежали білі бабусині трусики. Він вивернув їх навиворіт. Жовтувата пляма, пара чорних волосиків, що прилипли до тканини. Вася понюхав трусики. Запахи сечі, змазки й виділень пізди змішалися, і від цього душно-терпкого смороду у Василя запаморочилася голова.