— Тобі й справді так хочеться чоловіка? – я глянув у її глибокі карі очі. – Що ти готова прямо ось так?
— Дуже, – важко дихаючи підйомом по сходах, відповіла вона. – Дуже хочеться, давай вже, не стій.
Що тут лишалося робити? Ми стояли в балконній ніші цокольного поверху її будинку, куди я провів її, як галантний кавалер. Дома її чекав син, цілком уже самостійний, але все ж… У мене вдома теж повна хата – дружина, діти та теща. Ми погуляли містом, у сутінках вона взяла мене під руку, і я відчув м’які, податливі груди цієї жінки. Ми говорили про різне, але не про те, про що хотілося. Ну мені-то хотілося зрозуміло чого. Як будь-якому самцю, мені було б не ліньки всадити їй, а ось що хотілося Наді, я все ж не міг зрозуміти. Хай ми листувалися до цього тиждень, хай навіть вона погодилася на зустріч і прийшла, що характерно. Але. Жінкам за сорок п’ять, точніше ближче до п'ятдесяти, хочеться багато чого, і є можливість вже тепер. А от усе інше (сором, совість, громадська думка, діти, онуки) – лише заважає. Надія була саме такою – повненькою жінкою, з чудовими формами, бюстом більшим за п’ятий номер, натуральною блондинкою і при цьому зовсім недурною. Її товсті підбої цокали в такт моїм крокам, і на них вона здавалася навіть вищою за мене. Її рука з каблучками на кожному пальці трималася за мою. Постава пави, її стегна пружинили під натягнутою спідницею. Спідниця вище колін, круглих, чарівних колінок, без випираючих кісток, як заведено у худих скелетоподібних моделей. Колін, обтягнутих тонкими панчохами (я встиг оцінити їх, коли вона сиділа на лавочці у парку, де ми й зустрілися). Коротше, не знаю, як кому, а мені такі подобаються.
Я провів її до під’їзду багатоповерхівки й завагався, не знаючи, як попрощатися. До поцілунків у нас справа не дійшла, тож навіть у щічку якось ніяково. Відверті історії на paprikolu.net.ua. Рукостискання як в комуняк теж ніби не годилося. Вона приклала чип до дверей, і коли замок клацнув, відчинила їх та несподівано втягнула мене всередину за руку. Я трохи прибалді́в, якщо чесно, особливо коли після зачинення дверей вона навалилася на мене й почала гаряче цілувати в губи. Ми стояли, я обійняв її за талію, притулився, і ми самозабутньо цілувалися в темряві міжпід’їздних дверей. Жадібні поцілунки, гаряче тіло, груди – все зводило мене з розуму. Вона відірвалася від мене й, схопивши за руку, потягнула вгору сходами. Сам не знаючи куди й навіщо, я йшов за нею. Зрозуміло, що не до неї додому – вона сказала, що не може прийняти мене, принаймні сьогодні. То куди? Ось коли ми опинилися на самому цокольному поверсі, і вона зупинилася, я запитав:
- Тут?
Вона кивнула у відповідь і розстібнула блузку на грудях. Білий мереживний бюстгальтер підтримував її груди, у неясному відблиску світла з нижнього поверху було видно, як її засмаглі груди вирізняються на тлі білої тканини. Я впевнено торкнувся її цицьок. Вона здригнулася. Соски одразу ж напружилися. Тому я запитав її про чоловіка. Відчувалося, що бажання її дуже велике. Та й моє впевнено твердло й каменіло в штанах, поки я м'яв її груди. Руки самі собою опустилися на її стегна й почали підіймати вгору спідницю. Вона трохи стиснула ноги, і процес пройшов легко. Світлі підв’язки панчіх, я опустився навпочіпки перед нею. Запах жінки, точніше, її бажання — я відчув його. Тонкі, немов із павутинки, трусики були кокетливі. Я торкнувся губами до тканини, вбираючи аромати. Трусики були вологими, вони прилипали до голого лобка жінки. Тремтячими пальцями я обережно підчепив їх за стрічки.
– Тягни, рви їх, – шепотіли її губи, а руки притискали мою голову до лобка все щільніше й щільніше. – Не зволікай, швидше.
Вона трохи заговорилася, але мені було шкода рвати. Я потягнув їх донизу, вони почали скручуватися в тонку трубочку. Доки не впали до ніг. Вона переступила через них і, притримуючи спідницю на талії, розставила ноги ширше. Я торкнувся язиком до її щілини — запах запаморочував, її вагіна чавкала, наповнена вологою. З таким я стикався вперше. Мені в рот лився приголомшливий потік — соки цієї пані, змішані з моєю власною слиною. Вона водила стегнами, направляючи свій таз і лобок в мій бік. Її рухи були поривчасті й видавали всі її бажання. Вона справді хотіла. Це було Бажання. Я ковтнув і підвівся на ноги. Розстібнув ширинку, спустив штани з трусами. Чесно кажучи, мені було байдуже на всі застороги й безпеку. Я схопив її ліву ногу, вона підняла її, і я притримував її під коліном, а сам вштовхнув свого члена в палаюче пекло її вогню. Вона скрикнула й одразу ж прикусила губу. Мій член увійшов у її лоно поривчасто. Вона обійняла мене за шию, почавши тертися своїм лобком об мій і одночасно відкинувшись до стіни. Я тримав її ногу, і хоча мені, звісно, хотілося зайти в неї глибше й далі, особливо розігнатися було ніде. Ми швидко задихалися.
– Давай ставай рачки, – промовив я. Сам не гадав, що ця жінка так зробить.
І от вона опустила ногу, я вийшов з неї. Надя опускається просто на коліна, стає раком у вузькому прорізі – ну майже раком, опираючись руками на виступи вікна, але при цьому випинаючи свій зад. Мої пальці знаходять майже на дотик гарячу вагіну ззаду, я поплескую по її сідницях, блискучим від поту чомусь. Я швиденько пристроївся позаду цієї жінки й одразу ж ввігнав у неї свого члена до упора. Ох, як добре! Правда, місця небагато – стіна не дає можливості розгойдатися й з відтяжкою її віджарити. Але й так куди краще, ніж стоячи. Надя важко дихає. Одна долоня біля рота – щоб вчасно затиснути його, коли стане зовсім уже гаряче. Я наярюю її мовчки. Мої яйця ляскають об її зад, і це, можна сказати, єдиний зґук у під’їзді.
Почав підніматися ліфт. Ми завмираємо, але лише на мить. Він зупинився десь нижче, біля п’ятого поверху. Я різко збільшую темп. Надя кусає долоню – вона вже майже на самому піку пристрасті, а ліфт почав рухатися знову вгору. І я знову завмер, коли він зупинився за два поверхи від нас. Мій член усередині її лона пульсує. Залишилося зовсім трохи. Ну ж бо, ну…
От скотиняки, ліфт їде знову вгору. Ми тремтимо з Надією від нетерпіння. І тут вона починає рухати тазом, насаджуючись на мій стовбур, і я, не в силах стриматися, люто втолочую його. Вона ледь не кричить. Долоня не допомагає. Хрипи точно чутні. Ліфт зупинився на останньому поверсі, і ось тут вона кінчає. Боже, вона кінчає, і я слідом за нею. Усередині неї стискається матка – я відчуваю це. Вона стогне, і я сподіваюся, що ніхто не підніметься на один проліт подивитися на нас.
– Ти чув, дорогий? – жіночий грудний голос. – Це жінка?
– А, – грубий чоловічий. – Якусь шльондру деруть, мабуть. Ході, я тебе теж видеру.
І вони вульгарно засміялися.
– Ти не думай, я не шльондра, – Надя встигла привести себе до ладу й збентежено поглядала на мене. – Просто так хотілося.
– Так, я розумію. – Я взяв її за руку. – Я сам хотів. Наступного разу знайдемо місце зручніше.
У темряві вона хихикнула. І наступного разу ми справді його знайшли.