Коли через три місяці сидиш у барі одного африканського міста й дивишся на місцевих дівчат у коротких спідницях, які підсаджуються до білих клієнтів, ці слова вже не здаються такими мудрими. У цій країні в центрі Африки білих не так вже й багато. Чомусь вважається, що всі білі люди — багаті. За місцевими мірками, мабуть, так. Або це життя тут настільки дешеве? Усі ці місяці я тримався. Мої приятелі давно вже спробували місцевих темних дівчат, і нічого з ними не сталося, а я от... Мене з дитинства лякали лікарі, мабуть, і цей налякав. Або ж мені не подобались місцеві красуні. Тут вже на любителя. Однак саме того вечора я підійшов до небезпечної межі, коли власна рука вже не допомагала, і хотілось відірватись по-справжньому...

Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

Ну хіба не чудо? — Свєто, іди до нас, — кличу я новеньку. — Приєднуйся. Світлана підходить, досить впевнено прилаштовується поруч з Ілоною й перехоплює долонею мій член. Я вже приспустив штани, щоб дівчаткам було зручніше. Світлана буквально присмоктується до мого члена. Ілонка допомагає мені зняти труси й штани, вона просто гладить мої сідниці, стегна, ноги. Світланка смокче. Я кладу руки їй на голову й починаю направляти її рухи. Вона покірно насаджується на нього ротом. Але це ще не все — мій хлопчик вже упирається їй у горло, вона намагається відсунутися. Але мої руки тримають. Ілона лише посміхається, адже вона вже давно знайома з моїм членом. Свєта починає задихатися, хватку послаблюємо, даємо їй ковтнути повітря — і знов член увійшов їй у рот...

Залишивши їх самих, Віктор вийшов перекурити на майданчик. Сильно не поспішав. Простояв там з п'ятнадцять хвилин. "Ну, Ліно, ну відмочила... Подружка, та ще й більше... Досвідом вони діляться." Його уява розігралася не на жарт. "Цікаво, як вони? Тільки пальцями, чи по повній програмі? Хтось із них у ролі хлопця, чи по черзі? Непогано б подивитися. Оце ж задала загадку, чортівня мала!" Коли повернувся, побачив, що Ліна залізла до Свєтки під ковдру. Сарафан недбало висів на стільці. Ліна щось нашіптувала, притулившись до Свєти, а її руки, не поспішаючи, блукали по тілу подруги. Свєтка лежала, розслаблено заплющивши очі...

Трусики злетіли з її тіла, наче їх і не було. Аня вже важко, уривчасто дихала, її тіло ніби вібрувало в його руках. Роман періодично відривав від себе її губи й цілував її плечі, груди, живіт. Його гарячі губи легко знаходили ціль — пружні коричневі сосочки, туго згорнутий і заглиблений у крихітну ямку пупок і його околиці, та гладенький лобок із крихітним, майже нерозвиненим клітором. Губи її щілини були закриті, як стулки раковини. Коли його язик торкався теплих стиснених губок, Аня здригалася й завмирала із застиглим диханням, і вже жодна жилка не тремтіла на її тілі. У неї просто зупинялося серце в цей момент — від страху, від збудження, від насолоди. Але поцілунки і язик Романа потроху зробили свою справу — щілина поступово розкривалася, оголюючи свої вологі скарби...

Аня повернулася в халаті. Коли вона, сильно бентежачись, скинула його, демонструючи купальник, Роман подумки здригнувся. Вицвілий, з чашечками з поролону, з трусами, які були завеликі, купальник спотворював її. Аня була тендітною. На цьому тілі купальник вирізнявся жахливими плямами й горбами. — Що, зовсім погано? — Аня навіть втягнула голову в плечі. — Ти виглядаєш добре, худувата, але спортивно. Зарядка? — Роман оцінив рисунок живота й рук. Вона кивнула. — Але купальник нікуди не годиться. Треба інший. Є? Ні? Так я й думав. Гаразд, іди, збирайся. Поїдемо. Купимо... Жодних заперечень! Гроші не великі, нехай це буде мій внесок у твою освіту, — обірвав він її заперечення...

– Дядь Міш, дай машину. Нам зі Свєткою в центр треба. А йти не хочеться. Він похитав головою. Свєтка відштовхнула подружку. Прошипіла: – Що ти мнешся, я ж тобі як казала, – зробила крок уперед. – Дядь Міш, а ми пива вам привеземо. Свіжого, холодного. Він усміхнувся. – У мене ще три пляшки в холодильнику. Дякую, але не треба. Олена багатозначно подивилася на Свєту, мовляв, я ж казала, що все марно. Але та не здавалася. – Усього на пів години. Самі ж казали, що Оленка добре водить. Михайло мовчки мотнув головою, не бажаючи ув’язуватися в безрезультатну суперечку, і уткнувся в планшет. Але Свєта не здавалася. – А якщо я Вас дуже сильно попрошу? Дуже-дуже, – з дивною інтонацією вимовила вона. Михайло підняв голову. Свєта стояла перед ним, усміхаючись. Одна з бретельок легкого літнього сарафана зіслизнула з плеча. Другу вона багатозначно теребила, дивлячись на нього впритул...

Просто на столі вчительки ми розгорнули газету, у кожного знайшлося щось на закуску — і пляшка швидко спорожніла. Настрій був піднесений, ми всі світилися від радості. Катька раптом почала цілувати мене, а мій «друг» знову став твердіти, надувши мої спортивні штани горбиком. Тут і Галка почала водити рукою по моєму члену крізь штани і явно балділа. Я впав у ступор і не знав, що робити, мабуть, червоний став, як помідор — я був дуже збуджений. Бачачи мій стан, Катерина просто залізла своєю ніжною гарячою рукою мені в труси й доторкнулася до члена. «О, клас!» — скрикнула вона. — Катюха, молодець! Одразу до діла, — відгукнулася Галка...

Сергій ривком задер коротеньку спідницю до талії. Під нею виявилася худенька попка в тоненьких біленьких трусиках. — Постій поки, подумай, поки я покурю. Його трясло від шаленства і злості на це маленьке стерво. Треба заспокоїтися, а то так і вбити можна. Постояв на кухні, викурив дві сигарети підряд, вирішив: десять ударів, а там подивимось. Взявши ремінь, повернувся до кімнати. Дівчисько так і стояло, відстовбурчивши попку. Було видно, що вона спробувала визволитися, та нічого не вийшло — мотузки тримали міцно. Сергій підійшов, без зайвих слів розмахнувся, вдарив по лівій половинці. — Ти що? Серйозно? Придурок, боляче ж! — скрикнула Олена...

— Дядьку Сашко, там Олег відео зняв... ми з Катькою роздягалися, а Михась сказав — не треба... А він його ударив, губу йому розбив... А нам сказав — якщо відсмокчемо, то він зітре, а інакше всі дізнаються... Я не знаю, що робити... Вони ще не виходили... Допоможи, будь ласка... — і вона заридала. — Стій, стій! Не торохти, а більш-менш зрозуміло скажи, у чому справа, — прикрикнув я, щоб перервати цю безладну балаканину. — Заспокойся й розказуй. Швидко, чітко. Подробиці потім. Хто такий Олег? Навіщо ви роздягалися? Давай...

Віктор вдивлявся в екран, подумки хвалячи себе, що не пошкодував грошей на якісне відеовічко, очікуючи, коли дівчина спуститься вниз. У будинку було по три квартири на поверсі. Навпроти нього — Олена з донькою, студенткою. Одна квартира пустувала. Господар купив її про запас, а квартирантів пускати не хотів, шкодував ремонт. Зараз Юля перебувала нагорі, але що вона робила, Віктор бачити не міг, вічко було налаштоване на майданчик. За кілька хвилин Юля спустилася вниз, поспішаючи, але не бігом. Дорогою кинула кілька обережних поглядів у бік його дверей. Як він не вдивлявся, так і не зміг з’ясувати питання з трусиками. Або їх не було, або на ній були стрінги тілесного кольору — коли вона заходила до себе, майнула її голенька попка...

Вона була самим звичайним дівчиськом. І на нашому дворі її знав кожен чи не з пелюшок. При тому сам я завагався б сказати точно, в якому будинку вона живе, та й не впізнав би в обличчя її батьків. Знаєте, бувають такі діти – діти з нашого двору. От і Свєтка була саме такою. Я бачив її все літо – швендяючою по двору, граючою в що завгодно і з усіма хлопцями. Судячи з усього, вона легко з ними сходилася, вони швидко приймали її у свої ігри. Своїх дітей у мене тоді не було, та й дівчини, якщо чесно, постійної також. Було мені майже 25, і в питанні створення сім’ї я нікуди не поспішав. Свєтка росла швидко, таке часто буває з дворовими дітлахами. Я пам’ятав її зовсім маленькою, а тут минуло всього кілька років – і вона вже витяглася та стала дівчиною. Нічого примітного в ній не було. Худа, висока, з довгими й теж худими ногами, завжди засмаглими, але мускулистими. Ручки тонкі, обличчя зовсім невиразне. Коротка стрижка під каре світлого волосся. Задертий ніс і тонкі губи. А очі...

— Максим Петрович, — вона облизала губи рожевим язичком. — Можна мені прийти до Вас на особисту консультацію? Додому? Є кілька важких питань, які без Вашої допомоги ніяк, — і скромно потупилась, граючи оченятами. Усе те саме, тільки якось пряміше, грубіше, чи що. Ну й покоління ми виростили. Хоча, звичайно, сам Бондаренко нікого у свої тридцять п’ять не виростив. За плечима лише бездітне розлучення і три роки парубоцького життя. — Раніше він завжди ухилявся від таких пропозицій, спершу через дружину, потім, ну, гидував чи що. Він і тепер хотів відмовити, як завжди, м’яко, але категорично. Уже відкрив рота… Та на очі потрапила натягнута маєчка, що ледь прикривала юні зворушливо-тремтливі груди. В принципі, якого біса? Один раз живемо...

Я увігнав свого члена геть до самої основи, доки її очі не заплющилися від насолоди. Я почав трахати її, цілуючи шию та губи, мнучи повні груди й покручуючи її соски. Вона підіймалася назустріч мені всім тілом, трохи стискала стегна й обіймала мене руками. За останні два роки вона стала справжньою жінкою — ніжною й вимогливою. Мій член заходив у неї раз за разом. Ми перевернулися, і я так і не вийшов з її лона, хоч опинився під нею. Вона випрямилася й почала люто насаджуватися на мій пеніс, руками притримуючи свої груди...

Домашній халат розв'язався, і тепер вона самовіддано скакала переді мною у прозорих трусиках, бовтаючи в усі боки оголеними цицьками. У мене відпала щелепа. Здається в розпалі вона, навіть цього не помічала. Проте мій член зрадницьки поважчав і вперся в тканину штанів. — Усе! Вони уповзли! Більше нікого нема! — прохрипів я, блукаючи поглядом від лахматого трикутника лобка під тонкою тканиною трусиків до білих, обвислих грудей з великими стирчачими сосками. Мати завмерла наче вкопана. Дихання важке, волосся розкуйовджене. Її очі спинилися на моєму обличчі, повільно простежили за моїм поглядом і впилися у власні груди...