
Зустрічав свою родичку я о пів на шосту ранку на залізничному вокзалі. Був кінець травня, стояв якийсь легкий і пронизливий туман. Люди на пероні піднімали комірці легких курток та щулились від холоду. Поїзд прибув вчасно, і ось я вже біля провідника, чекаю на появу сестри. Тут мене наче струмом ударило. Висока шатенка з прекрасним заспаним обличчям в джинсах slim і тонкій чорній куртці посміхалася мені у всі тридцять два, простягаючи валізу...