Ірина Петрівна з першого погляду здалася жвавою жіночкою. Її перший погляд на мою худу фігуру був оцінювальним. Причому в сексуальному плані. Знаєте, жінки оцінюють поглядом ваші фінанси, платоспроможність, силу, та багато чого ще. А от Ірина Петрівна, моя домовласниця, першим ділом оцінила саме це – здатність задовольнити її в ліжку. Хоча в той момент, коли я прийшов до неї знайомитися й оглядати моє майбутнє помешкання, такі думки я відразу відігнав. Ще чого! Їй п’ятдесят, фігура трохи розпливчаста, груди близько п’ятого розміру – коротше, не дівчина вже давно. Прогнавши всякі фантазії, я до них і повертатися не збирався, тим більше що були в мене тоді на прикметі дві особи, яких дуже хотілося перевірити на міцність передку...

Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

— Хочеш побачити? — Мілена усміхнулася. — Я тобі покажу. Вона простягнула мені свій планшет і торкнулася кнопки програвача. На екрані було щось незрозуміле. Очі не одразу звикли до ракурсу й освітлення. А от коли я змогла розгледіти те… побачила першим ділом себе. Я на цьому екрані — по пояс оголена — сиділа навпочіпки, збоку переді мною стояв хтось, причому голий, напевно, зовсім. Член хитався з боку в бік. — Вона не вміє, сам сунь їй, — почувся чийсь п’яний голос. Рука на екрані, тримаючи мою голову за підборіддя, наблизила мої губи до голівки члена. — Давай, сучко, — прошепотів ніжно голос. — Бери в ротик...

Твоє бажання виконано. Під цією сукнею тільки я. Сергій підвівся і підійшов до неї. Перевірив. Справді тільки вона, жодного обману. Руки під сукнею не зустрічали перешкод. Марина трохи попискувала, коли він її пестив, але більше для порядку. А Сергій добряче збудився, та й вона не залишилася байдужою — почервоніла, сосочки затверділи й нахабно стирчали вперед. Якось непомітно для обох спідниця підійнялася аж до талії. Сукня почала заважати, і він зняв її...

— Ось завдання для сміливої дівчини. Виходиш з машини так, як зараз одягнена — тобто в одній туніці. Береш із собою решту одягу. Переходиш рейки й на дальній зупинці акуратно складаєш шортики й трусики на лавку. Я сиджу в машині й спостерігаю за тобою. Потім знімаєш туніку, теж складаєш її на лавку. Чекаєш на мій дозвіл. Коли я тобі дозволю, підходиш роздягнена до машини, відчиняєш двері — і я кажу тобі, що взяти. Повертаєшся, береш потрібну річ і знову несеш до машини. Кладеш на заднє сидіння. Потім приносиш другу річ. Коли і її донесеш, повертаєшся, надягаєш туніку, сідаєш у машину — і ми їдемо. На сторонніх людей і машини не реагуєш і не закриваєшся, якщо такі раптом з’являться...

Залишивши їх самих, Віктор вийшов перекурити на майданчик. Сильно не поспішав. Простояв там з п'ятнадцять хвилин. "Ну, Ліно, ну відмочила... Подружка, та ще й більше... Досвідом вони діляться." Його уява розігралася не на жарт. "Цікаво, як вони? Тільки пальцями, чи по повній програмі? Хтось із них у ролі хлопця, чи по черзі? Непогано б подивитися. Оце ж задала загадку, чортівня мала!" Коли повернувся, побачив, що Ліна залізла до Свєтки під ковдру. Сарафан недбало висів на стільці. Ліна щось нашіптувала, притулившись до Свєти, а її руки, не поспішаючи, блукали по тілу подруги. Свєтка лежала, розслаблено заплющивши очі...

Мої обов’язки прості – возити Олю, студентку першого курсу, на заняття й назад, та її матір, куди скажуть. Робота, звісно, лакейська, але коли в тридцять з хвостиком вмирає твоя контора, і ти пів року не можеш знайти роботу, то погодишся на будь-яку пропозицію заради грошей. Треба сказати, що господарі поводилися по-людськи. Не хамили, зі слугами тільки на «ви», у них така мода. Та й Оля не схожа на типового представника золотої молоді — дівчина вся понура, замкнена в собі. За пів року, звісно, траплялося всяке, можливо, я б і пішов, якби не вона, точніше, не наші з нею вечірні прогулянки містом...

— Володимире Сергійовичу, а я на перескладання, можна? — безцеремонно випалила вона, пружною ходою підходячи до столу. — Ось, — Наталя недбало кинула на стіл залікову книжку. — Поставте, будь ласка. Вона стояла, трохи схилившись, дивлячись на Володимира впевненими нахабними очима, анітрохи не сумніваючись у результаті. Гарна була чортова дівка! Довгі ніжки, струнка. Невеликі, але й не маленькі груди чудово проглядалися в декольте вільної сукні. Навколо витав аромат недешевих парфумів. Тонкі пальці з химерним розписом на нігтях нетерпляче постукували по маленькій сумочці...

Мені справді подобались дотики мереживної білизни до шкіри. Я майже не відчував трусиків на собі — це було непорівнянне відчуття. Дружина вийшла з кімнати, залишивши мене в стомливому очікуванні. Я сів на ліжко, мимоволі глянувши на себе в дзеркало. На широкому ліжку сидів… або сиділа, коротше, людина в рожевому боді, мереживних трусиках з поясом, підв’язками та тонкими тілесного кольору панчохами. Чесно кажучи, мені було все одно, наскільки я схожий на жінку зовні — мене збуджувала сама думка про те, що я вдягаю й ношу все це. До моєї радості, пів року тому дружина прийняла це моє захоплення, і їй воно теж сподобалося. Я почав приміряти жіночу білизну ще в 9 класі. Звичайно, збуджувався, звісно, завжди при цьому задовольняв себе. І цілком зрозуміло, що не зміг на цьому зупинитися. Почавши переодягатися, я став пестити свою задню дірочку — спочатку отримував задоволення лише від дотиків, потім усередину потрапили мої пальці, і після цього зупинитися було складно. Але мені майже

З труднощами я розібрала, що ці звуки видає Танька. А потім розгледіла їх. Вона лежала на ліжку, майже гола; я помітила її повні груді, джинси та трусиків на ній, схоже, не було. Тому що зверху на Таньці, впиваючись губами то в одну, то в іншу грудку, лежав напівголий хлопець. І не просто лежав — його рухи були красномовними, і без стогонів Таньки. Білий зад його рівномірно підіймався і різко опускався, то прискорюючись, то сповільнюючись, і в такт цим рухам голоснішими та частішими ставали стогони дівчини. Здавалося, їй було добре. Я мимоволі почервоніла та поспішила вийти...

Трусики злетіли з її тіла, наче їх і не було. Аня вже важко, уривчасто дихала, її тіло ніби вібрувало в його руках. Роман періодично відривав від себе її губи й цілував її плечі, груди, живіт. Його гарячі губи легко знаходили ціль — пружні коричневі сосочки, туго згорнутий і заглиблений у крихітну ямку пупок і його околиці, та гладенький лобок із крихітним, майже нерозвиненим клітором. Губи її щілини були закриті, як стулки раковини. Коли його язик торкався теплих стиснених губок, Аня здригалася й завмирала із застиглим диханням, і вже жодна жилка не тремтіла на її тілі. У неї просто зупинялося серце в цей момент — від страху, від збудження, від насолоди. Але поцілунки і язик Романа потроху зробили свою справу — щілина поступово розкривалася, оголюючи свої вологі скарби...

Аня повернулася в халаті. Коли вона, сильно бентежачись, скинула його, демонструючи купальник, Роман подумки здригнувся. Вицвілий, з чашечками з поролону, з трусами, які були завеликі, купальник спотворював її. Аня була тендітною. На цьому тілі купальник вирізнявся жахливими плямами й горбами. — Що, зовсім погано? — Аня навіть втягнула голову в плечі. — Ти виглядаєш добре, худувата, але спортивно. Зарядка? — Роман оцінив рисунок живота й рук. Вона кивнула. — Але купальник нікуди не годиться. Треба інший. Є? Ні? Так я й думав. Гаразд, іди, збирайся. Поїдемо. Купимо... Жодних заперечень! Гроші не великі, нехай це буде мій внесок у твою освіту, — обірвав він її заперечення...

– Дядь Міш, дай машину. Нам зі Свєткою в центр треба. А йти не хочеться. Він похитав головою. Свєтка відштовхнула подружку. Прошипіла: – Що ти мнешся, я ж тобі як казала, – зробила крок уперед. – Дядь Міш, а ми пива вам привеземо. Свіжого, холодного. Він усміхнувся. – У мене ще три пляшки в холодильнику. Дякую, але не треба. Олена багатозначно подивилася на Свєту, мовляв, я ж казала, що все марно. Але та не здавалася. – Усього на пів години. Самі ж казали, що Оленка добре водить. Михайло мовчки мотнув головою, не бажаючи ув’язуватися в безрезультатну суперечку, і уткнувся в планшет. Але Свєта не здавалася. – А якщо я Вас дуже сильно попрошу? Дуже-дуже, – з дивною інтонацією вимовила вона. Михайло підняв голову. Свєта стояла перед ним, усміхаючись. Одна з бретельок легкого літнього сарафана зіслизнула з плеча. Другу вона багатозначно теребила, дивлячись на нього впритул...

Просто на столі вчительки ми розгорнули газету, у кожного знайшлося щось на закуску — і пляшка швидко спорожніла. Настрій був піднесений, ми всі світилися від радості. Катька раптом почала цілувати мене, а мій «друг» знову став твердіти, надувши мої спортивні штани горбиком. Тут і Галка почала водити рукою по моєму члену крізь штани і явно балділа. Я впав у ступор і не знав, що робити, мабуть, червоний став, як помідор — я був дуже збуджений. Бачачи мій стан, Катерина просто залізла своєю ніжною гарячою рукою мені в труси й доторкнулася до члена. «О, клас!» — скрикнула вона. — Катюха, молодець! Одразу до діла, — відгукнулася Галка...

Сергій ривком задер коротеньку спідницю до талії. Під нею виявилася худенька попка в тоненьких біленьких трусиках. — Постій поки, подумай, поки я покурю. Його трясло від шаленства і злості на це маленьке стерво. Треба заспокоїтися, а то так і вбити можна. Постояв на кухні, викурив дві сигарети підряд, вирішив: десять ударів, а там подивимось. Взявши ремінь, повернувся до кімнати. Дівчисько так і стояло, відстовбурчивши попку. Було видно, що вона спробувала визволитися, та нічого не вийшло — мотузки тримали міцно. Сергій підійшов, без зайвих слів розмахнувся, вдарив по лівій половинці. — Ти що? Серйозно? Придурок, боляче ж! — скрикнула Олена...