Предмет радіотехніка у нас на факультеті вважався найстрашнішим за всі п’ять курсів. Цілий рік наш викладач Іван Антонович намагався хоч трохи привчити нас, дівчат, до паяльника, якихось плат і різних хитрих деталей. А ми просто сиділи й дивувались – нащо нам, майбутнім педагогам, усе це потрібно! Тим більше на потоці лише троє хлопців, а в нашій групі так і взагалі самі дівчата. Але сивуватий викладач був невблаганним. На лекціях його так і несло різними термінами, графіками, діаграмами. Лаби здавалися абияк, і після кожної здачі хотілося напитися або написати заяву на відрахування. Ми з моєю подругою Людкою чесно намагалися хоч щось вивчити, але щоразу питання Івана Антоновича ставили нас у такий тупик, що хотілося плакати. Наближення літа ми чекали з трепетом, весняне сонце нас зовсім не тішило, думалося не про кохання, а про страшний іспит, який навис над нами невідворотною загрозою.
Це сталося на передостанній лабі перед початком сесії. Ми з подругою, як завжди, опинилися останніми за столами й із тугою дивилися на цілих п’ять незданих робіт, що важким тягарем лежали перед нами. Людка, пригнувшись, щось читала, ворушачи губами. Іван Антонович суворо оглядав нас з-під окулярів, очікуючи першу, найсміливішу. Мисленно махнувши рукою, я згребла свої лаби в пачку й підійшла до його столу.
– Ну що, Іванчук? – суворо спитав він. – Готова? Чи, як завжди?
Я зітхнула.
– Значить так, – він показав мені рукою на стілець. – На вихідні я їду на дачу. Так вийшло, що компанії не буде, а мені дуже хочеться розслабитися на природі. Тому запрошую вас, дівчата.
– А, так... – я шукала підходящі слова, щоб відмовитися якнайввічливіше.
– Та ми згодні, звісно, Іване Антоновичу, – улесливо відповіла моя подруга, не давши мені й слова сказати. – Їдемо, їдемо! Тим більше така погода!
Я геть уся стиснулася від цих слів. Навіщо? Навіщо нам це потрібно?
– Значить, домовилися, – викладач навіть спробував усміхнутися. – Зустрічаємося о 9 ранку. Ваші роботи я залишу в себе, перевірю на дозвіллі. Після вихідних.
Останні слова він вимовив багатозначно, оглядаючи нас.
Ну і що мені було робити? Людка була невблаганною цілих два дні:
– Це наш шанс, ти розумієш? Треба скористатися ним на повну.
Загалом, погодилася я. Ранок суботи був присвячений причепурюванню. Висока струнка Людка вбралася у легку сукню, що вигідно підкреслювала її високі груди й виставляла напоказ повняві, довгі ноги. Я одяглася простіше – тонкі облиплі штанці й майку. Зростом я нижча, ніжки тонкуваті, та й груди ледве другого розміру. Не зовсім худенька, але нічого зайвого, хіба що де-не-де можна було б додати. Особливо на стегнах і попі. Одне слово, приїхали ми на дачу до Івана Антоновича. Дім був великий, двоповерховий, з усіма зручностями та річкою поруч. Людка щебетала й сміялась. Майже одразу скинула свою сукню, залишившись у відвертому купальнику, і кинулася засмагати. Я викликалася допомогти накривати на стіл. Зібрали швидко. Іван Антонович смажив шашлики, я йому допомагала, Людка інколи підбігала до нас урвати шматочок м’яса. Загалом – ідилія.
Ближче до обіду сіли за стіл. Попивали вино з шашликами, викладач відважував нам компліменти, безсоромно витріщаючись на принади моєї подруги. Вона на той час випила пару скляночок і з насолодою почувалася найкрасивішою у світі. Я випила менше, але відчула, що голова паморочиться і хочеться скористатися туалетом. Вибачившись, вийшла з-за столу й пішла в знайдену раніше туалетну кімнату. Зробивши свої справи та сполоснувши руки, уже поверталася назад, коли випадково виглянула у вікно, що виходило в сад. Ого! Моя подруга вже без ліфчика, весело сміялась на колінах Івана Антоновича, який на повну лапав руками її стиглі груди.
Зібравшись із думками, я впевнено попрямувала до них. Зрештою, я ж і сама знала, навіщо ми сюди їдемо.
– Оленко, іди до нас, – махнула рукою подруга. – Іван Антонович такий шикарний чолов'яга!
А цей чолов'яга тим часом активно посмоктував її сосок, рукою тереблячи другий. Я зняла з себе майку, ліфчика я не вдягала, і поклавши її на спинку стільця, наблизилася до них. Наш викладач глянув на мене:
– Іванчук, роздягайся, що ти як чужа.
Останні слова він вимовив багатозначно, оглядаючи нас.
Ну і що мені було робити? Людка була невблаганною цілих два дні:
– Це наш шанс, ти розумієш? Треба скористатися ним на повну.
Загалом, погодилася я. Ранок суботи був присвячений причепурюванню. Висока струнка Людка вбралася у легку сукню, що вигідно підкреслювала її високі груди й виставляла напоказ повняві, довгі ноги. Я одяглася простіше – тонкі облиплі штанці й майку. Зростом я нижча, ніжки тонкуваті, та й груди ледве другого розміру. Не зовсім худенька, але нічого зайвого, хіба що де-не-де можна було б додати. Особливо на стегнах і попі. Одне слово, приїхали ми на дачу до Івана Антоновича. Дім був великий, двоповерховий, з усіма зручностями та річкою поруч. Людка щебетала й сміялась. Майже одразу скинула свою сукню, залишившись у відвертому купальнику, і кинулася засмагати. Я викликалася допомогти накривати на стіл. Зібрали швидко. Іван Антонович смажив шашлики, я йому допомагала, Людка інколи підбігала до нас урвати шматочок м’яса. Загалом – ідилія.
Ближче до обіду сіли за стіл. Попивали вино з шашликами, викладач відважував нам компліменти, безсоромно витріщаючись на принади моєї подруги. Вона на той час випила пару скляночок і з насолодою почувалася найкрасивішою у світі. Я випила менше, але відчула, що голова паморочиться і хочеться скористатися туалетом. Вибачившись, вийшла з-за столу й пішла в знайдену раніше туалетну кімнату. Зробивши свої справи та сполоснувши руки, уже поверталася назад, коли випадково виглянула у вікно, що виходило в сад. Ого! Моя подруга вже без ліфчика, весело сміялась на колінах Івана Антоновича, який на повну лапав руками її стиглі груди.
Зібравшись із думками, я впевнено попрямувала до них. Зрештою, я ж і сама знала, навіщо ми сюди їдемо.
– Оленко, іди до нас, – махнула рукою подруга. – Іван Антонович такий шикарний чолов'яга!
А цей чолов'яга тим часом активно посмоктував її сосок, рукою тереблячи другий. Я зняла з себе майку, ліфчика я не вдягала, і поклавши її на спинку стільця, наблизилася до них. Наш викладач глянув на мене:
– Іванчук, роздягайся, що ти як чужа.
Після цих слів він знову схилився над грудьми Людки, а його рука полізла в її кокетливі трусики. Ну гаразд. Я зняла брюки, а потім, недовго розмірковуючи, і трусики, лишившись голяка, благо було зовсім тепло. Після цього присіла на його друге коліно. Іван Антонович обійняв мене рукою за талію й почав цілувати вже мої груди. Людка, хитро всміхаючись, поклала руки йому на ширінку, погладжуючи її. Чоловік від наших тіл зовсім втратив голову. Почергово він пестив то мої груди, то її. Але Людчині йому все ж подобалися більше. Гаразд, подруго. Опустившись перед ним на коліна, я сміливо розстебнула ширінку його штанів і схопила рукою за його твердіючий член. Витягла його й одразу направила собі до ротика. Моя подруга тим часом цілувалася з чоловіком засмоктом. Він пристрасно обіймав її, м'яв пружні цицьки, а я ж спокійно посмоктувала його стояк. Він виявився зовсім не в'ялим і не маленьким. Для його віку. Я облизувала язиком голівку, затримуючись на вуздечці, й смачно смоктала, іноді засовуючи голівку собі за щоку.
Хвилин через п’ять я вирішила, що доведу його до оргазму. Але раптово він підвів мою голову.
– Молодець, Іванчук, – прохрипів він. – Лаби свої ти вважай, що здала. Відпочивай. Тепер здавати буде Семенова.
Відбувалося це так. Людка стояла, відстовбурчивши зад і спираючись на стіл. А викладач потужними поштовхами вганяв між її сідниць свій великокаліберний член. Просто їй у дупу. Секс оповідання на paprikolu.net.ua. Подрузі було не звикати – аналом вона вже давно бавилася, навіть казала, що анальний оргазм крутіший за звичайний. Іван Антонович смачно втиснув свою голівку в її анус і рухався на всю довжину, попри вигуки Людки. Тож їй довелося ширше розставити ноги й розслабитися. Я не хотіла просто спостерігати. Присівши поруч, погладжувала сідниці Івана Антоновича, цілувала його груди, пробігалася язиком по його сосках. Раптово застогнавши, він пригнув мене донизу і, вийшовши з попи моєї подруги, втулив свій червоний член у мій ротик, одразу ж почавши виплескувати сперму. Я намагалася проковтнути, але її було так багато, що це мені не дуже вдавалося. Начисто облизавши його голівку, я підняла голову.
– Чудово, милі студентки, – відновлюючи дихання, сказав викладач. – До іспиту допущені. Відпочиваємо поки. Можете до річки збігати, душ прийняти. А вночі я перевірю, як багато ви знаєте й умієте.