Гаряче південне сонце приємно пестило ніжну шкіру Варі, що лежала на шезлонгу. Відчуваючи ці дотики, вона посміхнулась і крізь темні окуляри подивилась на хвилі, що набігали на золотистий пісок. Трохи далі біліли кілька вітрил яхт, а на самому обрії повільно плив величезний лайнер. Ця чудова картина просто заворожувала своєю безтурботністю і ніби виривала дівчину з реальності. Але ось вона почула збоку знайоме бурчання і, повернувши голову, зупинила погляд на чоловікові, що лежав на сусідньому шезлонгу...

Паша стягує з себе труси, а я підіймаю нічну сорочку. Зазвичай чоловік спочатку цілує мене, лежачи на боці. Потім рукою гладить мої груди крізь тканину, а далі його спритні пальці вже мнуть мої соски під сорочкою. Паша проводить рукою по моєму животу й стегнах, навмисно дражнячи й не торкаючись самого потаємного. Я вже течу й облизую губи. Мої пальчики ніжно стискають його пульсуючий член, гладять головку, розмазуючи його вологу. Найбільше у такі моменти Паші подобається, коли я беру його палець у рота й облизую. Його збуджує вологе й гаряче нутро мого ротика...

Мер виліз із джакузі й, покликавши дівчат із собою, пішов до масажного стола, що стояв неподалік. Подавши Варі пляшечку з олією, а Люді — рушник, він сів на край і дозволив білявці себе витерти. Люда обтирала тіло пана дуже ніжно, але ретельно промокаючи пухнастим рушником кожну крапельку вологи. Особливо довелося попрацювати в районі лобка й сідниць, але незабаром Едуард Олексійович був сухим і цілком готовим до масажу. Він звалився на стіл, ліг на живіт і пробурмотів: — Починай, Варюшо, і Люду по ходу справи вчи...

Як і передбачав помічник мера, Варя та Люда не змогли відмовитись від настільки "заманливої" пропозиції відпочити кілька тижнів із таким поважним паном. Йому навіть не довелося пропонувати їм гроші - вистачило легких погроз. Дівчата одразу забули про своїх хлопців, навчання, друзів і зрозуміли, що потрапили у пастку. Після розмови з Юрієм обидві впали у відчай, уявляючи, що їх чекає. Варя навіть не втрималась і почала шукати в інтернеті фото мера. Вона, звичайно, знала, як він виглядає, але намагалась якось підготувати себе до майбутнього. Сама думка про близькість з кимось під примусом була їй огидна, але в цьому випадку все було ще жахливіше. Едуард Олексійович був просто бридким. Чим довше Варя розглядала його, тим більше він нагадував гібрид кабана та якогось лепрекона з фільму жахів...

Знову я не зміг зосередитися на підготовці до семінарів, а все через ту бібліотекарку. Вже спеціально сів далі, щоб не відволікатися на неї, а все одно марно. Хоч бери тепер у бібліотеку не ходи. Вона мені й раніше подобалася, але останні кілька місяців це вже почало переходити всі межі. Річ у тім, що за цей час моя улюблена бібліотекарка дуже змінилася, а причина тому — її вагітність. Жінка ніби розцвіла, і без того великі цицьки налилися ще більше, дупка стала трохи пишнішою й сексуальнішою, ну і, звичайно ж, животик...

Я гадала, зараз знову почне лаяти, що я в робочий час займаюся особистими справами, але тут він мене здивував. — Гаразд, я все розумію. Вам явно потрібно усамітнитися наодинці. Іди, візьми на посту ключі від 14-го кабінету та дай своєму кавалерові те, що він хоче. У вас пів години. Від почутого у мене аж у горлі пересохло. Я подумала, що неправильно зрозуміла, і перепитала, але Віктор Миколайович лише посміхнувся і, поклавши руку мені на спину, підштовхнув до дверей. Я відчула, як його пальці якось дивно обмацали моє тіло, але не надала цьому значення, адже все ще перебувала в шоці від пропозиції свого немолодого наставника. Вийшовши в коридор, я на секунду завмерла, а потім, плюнувши на все, сказала Сашкові, щоб він трохи зачекав, і побігла на пост. А власне, чому б і ні? Якщо Віктор Миколайович сам дав добро, то мені чого опиратися? Хороший він все ж таки чолов'яга, усе розуміє… Ось тільки дивно якось останнім часом на мене дивиться, та й зайвий раз доторкнутися намагається…

Ніжно-рожеві соски поступово набували яскраво-червоного відтінку через його покусування та відтягування — саме цим чоловік і займався. У дівчини перехопило подих. Так, вона, звичайно, все розуміла, але… але! До такого вона не була готова. Марина все ще намагалася вивільнити руки з міцної хватки, що їй, власне, не вдалося...

Раніше мама хоча б соромилась, і якщо приводила додому чоловіків, то принаймні не трахалася з ними, коли я була вдома. Але зараз вона, схоже, вирішила, що я остаточно виросла й усе розумію. Я, звісно, виросла, але, тим не менш, слухати другу годину поспіль її крики й стогін того товстого борова не доставляло мені жодної радості. Заснути під ці звуки було просто неможливо, і я, піднявшись з ліжка від нудьги, притулила вухо до стіни й почала прислухатися. Крізь стогін я одразу ж розчула мамин голос: — Віть, та коли ти вже кінчиш? Ти мені там, мабуть, уже всю дупу розвернув своїм дрантям...

Усі дії приносили мені насолоду. Тепер я розуміла, що означали його слова з самого початку. О, Раю, але... все, що відбувалося зараз, — було реальним. Дворецький — був справжнім. Демоном у плоті, але ніжним демоном. — Я більше... — не договоривши, знову стиснула руки в кулачки, втискуючи нігті в м’яку плоть долонь. Я дихала так часто, що подекуди мої зітхання зривалися на крик, кличучи дворецького на ім'я. І в ту мить, коли відчула останній поштовх, ледве втрималась на руках — запаморочення від насолоди було настільки сильним, що моє тіло тремтіло, наче від ознобу...

Далі за «імпровізованим планом» йшла решта явно непотрібного одягу. Костюм покоївки виявився далеко не таким простим, як здавався спочатку. Різні ґудзики, паски та стрічки. Вільям знатно помучився, поки з усім цим впорався. До цього йому й на думку не спадало зв’язуватися зі слугами, а тим більше — як було згадано — спати з ними. Але ця дівчина його зацікавила. Незрозуміло чим, але встигла. Вже за кілька хвилин, хоч вони його й втомили, молодий лорд нарешті впорався. Але чим далі він заходив, тим активніше покоївка намагалася сховати своє оголене тіло, незважаючи на зв’язані руки. Кілька таких спроб почали бісити, тому пан вирішив дати непокірній дівчинці урок. Він навис над оголеним тілом, підняв одну руку догори, ще міцніше стиснувши зв’язані зап’ястя, щоб її пальці не тремтіли...

Весна 1893 року. Міський перон був заповнений людьми, які чекали на черговий потяг рейсом Лондон — Париж. Юрби навколо намагалися всунути перехожим у руки якісь брошури, сподіваючись заробити пару монет на прожиття. Блукаючі п’яниці, що своїм жебрацтвом заважали руху поспішаючих на роботу. Дівчата у відкритих сукнях, що нахабно цокали підборами по мостовій, пропонуючи своє тіло черговому втомленому клеркові...

Яна закохалася у свого шефа з першого погляду, як тільки її взяли на роботу. І той, звичайно ж, не забув скористатися цим — він одразу примітив новеньку молоду дівчину й те, як вона на нього дивиться. Яна була саме до його смаку: брюнетка середнього зросту з гарненькими грудьми та пружними сідничками, а головне — не одружена, що спростило зближення з нею. Спочатку роман між одруженим шефом і молодою співробітницею розвивався цілком традиційно: залицяння, компліменти, рідкі побачення задля сексу в орендованому номері. Однак дуже скоро досвідчений чоловік зрозумів, наскільки сильно закохалася в нього Яна, і почав використовувати це на повну...

Я почала нудьгувати й замовила в барі джин з тоніком. Відійшла вбік і почала потягувати напій через трубочку. Раптом із темряви виринув Валерка й галасливо привітався. Цей Валерка вже другий рік залицявся до мене й, схоже, не збирався зупинятися. Він був "першим хлопцем у селі", а його батьки вважалися найбагатшими у нашому містечку. Йому йшов двадцять другий рік, але виглядав він набагато старше. Одягався модняво, завжди гладко виголений і постійно брязкав золотими ланцюжками. Через нього пройшло півсотні дівчат, але він не зупинявся на досягнутому. Він хотів мене, і я це знала...

Парами розійшлися по кімнатах. Едуард Миколайович взяв Мар'яну, а Ірині дістався Роман Юхимович. Не гаючи часу, вона ротом підняла його член із відкритою голівкою, тим же ротом «одягла» його у скафандрик. Хотіла вже сісти верхи, але він раптом, спалахнувши пристрастю, перекинув її на спину й навалився. Багровіючи від досади, безпорадно тикався. Вона допомогла йому рукою знайти «вхід». Сопучи та похрюкуючи, швидко засовався. Його тіло стало мокрим від поту. «Брр! Огидно...»

«Тільки б встигнути», – крутилося в мене в голові. «Це останній автобус на сьогодні, наступний буде лише завтра вранці, і на пари я точно запізнюся. Все через маму — не розбудила, поки збирала сумку. Я навіть не встигла переодягнутися, накинула сарафан на голе тіло. Груди погано приховані, ну й нехай, спека ще літня, а те, що трусиків нема, та й так ніхто не дізнається». Автобус уже заводився, але я прослизнула в задні двері між двома хлопцями. Один із них був у джинсах і сорочці — високий і стрункий, мабуть, з міста, а другий — по-сільському одягнений, з пляшкою пива в руках. До міського хлопця я стала обличчям, практично притулившись до нього, а рюкзак якось поставила на підлогу між ніг. Було дуже тісно і незручно стояти з розсунутими ногами, але що вдієш — треба було не запізнюватися. Зате я притулилася до гарного чоловіка.