— Гріх відмовляти, коли дівчина просить, — посміхаюся я. У її посмішці у відповідь — складна суміш полегшення й рішучості. І ані трохи тепла. — Тільки без вина і дату коли я скажу. На тому тижні, — уточнює вона. Мовчки розвожу руками: це вже нюанси. І тут згадую — на тому тижні приїжджає мій друг. А якщо вдвох ми влаштуємо їй свято..?

…Я дівчина наполеглива, від свого не відступаю ніколи. А Олька, моя сестричка, просто тихоня й зубрила, могла померти незайманою. Хоч у монастир віддавай. Ні, ми цю справу так не залишимо. Не може бути, щоб їй єбля не сподобалася! Головне, щоб хлопець нормальний трапився. А де його взяти? Правильно, Василь, мій залицяльник, саме воно. Для початку він зробить те, що я попрошу, завжди робить. Ну й взагалі він хлопець хоч куди, і агрегат у нього у стоячому положенні в долоню не поміщається, і в рот цілком не пролізає. Олька, ясна річ, буде проти, ну так я ж наполеглива. Я ж казала…

Вона приклала чип до дверей, і коли замок клацнув, відчинила їх та несподівано втягнула мене всередину за руку. Я трохи прибалді́в, якщо чесно, особливо коли після зачинення дверей вона навалилася на мене й почала гаряче цілувати в губи. Ми стояли, я обійняв її за талію, притулився, і ми самозабутньо цілувалися в темряві міжпід’їздних дверей. Жадібні поцілунки, гаряче тіло, груди – все зводило мене з розуму. Вона відірвалася від мене й, схопивши за руку, потягнула вгору сходами. Сам не знаючи куди й навіщо, я йшов за нею. Зрозуміло, що не до неї додому...

Поки чекали, Діма пішов палити, а Свєтка покликала мене в кімнату. — Серьож, мені так соромно… Вибач мені. Я не знаю, що на мене вчора напало, — затинаючись, виправдовувалася вона. — Та все гаразд, Свєтко. Нам із Христиною теж сподобалося… і нам теж соромно. Адже у нас такого раніше ніколи не було. — Та… мені теж дуже сподобалося. Але тоді можна вас попросити нікому про це не розповідати? Я не хочу, щоб Діма дізнався. — Звичайно, ми нікому не розкажемо. Можеш бути спокійна. Свєта посміхнулася — мої слова її заспокоїли. — Серьож, а ти випадком не бачив, де моя… штучка? — сказала вона стурбованим голосом. — У шафі лежить твоя штучка, — усміхнувся я. — Фух! — видихнула вона і, схопивши фалоімітатор, побігла в кімнату одягатися...

Я глянув на Свєтку, і мій погляд впав на область її грудей. Після балкону у Свєтки чітко випирали соски — видно, бюстгальтер вона зняла, і щільно облягаючий груди халатик це яскраво підкреслював. Дивлячись на це, я почав збуджуватися — мій член приходив у «бойову готовність». Про що одразу ж повідомила Христина п’яним голосом: — Милий, у тебе член підіймається! — голосно захихикала вона. Весь цей час я витріщався на Свєтчині соски, не відводячи очей, і коли почав підіймати погляд — зустрівся очима зі Свєткою...

І от настав день весілля. Христина спочатку не хотіла йти, бо нікого не знала, але моя наполегливість і умовляння дали свої плоди. Я вже був готовий і сидів у машині, чекаючи на Христину. Коли вона вийшла, я просто очманів. На ній була облягаюча червона мінісукня, на ніжках — червоні туфельки на високому підборі, і під колір усього цього її губки були також підфарбовані в червоний. Сукня ідеально сиділа на її фігурі, сексуально підкреслюючи груди та округлі сідниці, відкриваючи при цьому її гарні ніжки. «Яка ж вона досконалість!» — гадав я, допомагаючи Христині сісти в машину. Коли вона сідала, сукня піднялася, і мені стали видні гумки її панчіх та прозорі трусики-стринги, через які просвічував трикутник темних волосиків на лобкові...

Їй було з ним приємно, і вона ніколи не думала, що цей милий романтичний хлопець робить із жінками таке. Ще годину тому він сказав їй: «Пішли зі мною, в мене для тебе сюрприз». Вечір справді вийшов несподіваним. Вони зайшли до квартири Михайла, і тут почалося найцікавіше. Міша владним тоном сказав Маріанні: «Мені потрібна дівчина, яка буде повністю мені підкорятися, готова принизитися і переступити через себе. Ти можеш зараз піти, але тоді ми розійдемося, або прийняти правила гри». «Я прийму твої правила», — боязким голосом сказала Маріанна...

Підходячи до зали, я не одразу зрозумів, що сталося. Світла не було. Я зайшов туди й остовпенів. Вона знімала з себе останні трусики. Сама! Як я не впустив усе, що тримав у руках! Швидко поставивши на стіл пляшку й келихи, я одним рухом стягнув із себе футболку. Ми вже були на відстані 20 сантиметрів. Я чув її дихання. Очі звикли до темряви, і я почав розрізняти обриси її фігури. Пружні груди я побачив одразу й не став довго чекати. Я просто вже не міг...

Ми пішли, потім спустилися вниз по вузьких сходах. Справді «Погребок»! Двері були ніби дерев’яні, але з кільцем-ручкою. Заходимо. І завмираємо на місці. Яскраве освітлення, окремі відгороджені кабінки, м’які крісла й дивани, увесь такий нарядний і розфарбована помадою офіціянтка. Пройшли, сіли у першій же кабінці, взяли в руки меню. Ех, і що з того? Усе написано італійською, і що означають ті писання — секрет. Окрім двох пунктів — «Vodka» та «Cola». — Нормаль, — сказав Шура. — Шкода, закусону нема. Нічо, прорвемось!

Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

...Мене пропустили без проблем, сказавши, що я можу брати участь у всіх розвагах і заходити в усі кімнати, приклавши свою картку до зчитувача. Але тільки сьогодні — до четвертої ранку. Майже як у Попелюшки, бляха. Я поки нічого не розумів, вирішивши, що йдеться про випивку, їжу й усяке таке. Увійшовши у просторий хол, заповнений молодими людьми, я побачив несподівану картину: напівоголені красуні виступали по круглому подіуму, в центрі якого стояв барабан. Вони крутили ручку, діставали якийсь папірець і голосно вимовляли незрозуміле. Наприклад: «Рожева — три — два». Що б це значило — я не зрозумів. Але дівчата були на будь-який смак, і одна з них мені була дуже знайома...

Діма цілував дружині шию й рукою взявся пестити її кицьку. Я дивився на Юлю – вона заплющила очі, одною рукою тримала його за попу, а другою торкалася його члена (у Діми був трохи менший, ніж у мене – приблизно на 1 см), і на мене накотила хвиля дуже сильного збудження від цієї картини. Слава обома руками почала грати з моїм членом, поливаючи його пахучим маслом, потім терлася об нього грудьми, підіймалася вище, також цілуючи мене в шию, вуха, соски, і почала стогнати мені на вухо... Потім повернулася до мене задом і сказала, що я можу пограти з її гладко виголеною кицькою. Я почав торкатися її руками та побачив, що дружина дивиться на нас...

Твоє бажання виконано. Під цією сукнею тільки я. Сергій підвівся і підійшов до неї. Перевірив. Справді тільки вона, жодного обману. Руки під сукнею не зустрічали перешкод. Марина трохи попискувала, коли він її пестив, але більше для порядку. А Сергій добряче збудився, та й вона не залишилася байдужою — почервоніла, сосочки затверділи й нахабно стирчали вперед. Якось непомітно для обох спідниця підійнялася аж до талії. Сукня почала заважати, і він зняв її...

Останній вигук я тепер точно розцінив як наказ. Просто підійшов до неї – вона стояла біля низького декоративного столика – і тут же присіла з виглядом професійної повії, безсоромно розставивши ноги. Настя одразу ж припала до мого члена, акуратно й не поспішаючи облизуючи виступаючу головку. Так, власне, повія вона і є. Пару місяців тому ми почали з нею зустрічатися. Точніше, зустрічатися заради сексу, скажімо так. І я певний час думав, що це я її привабив як чоловік, як самець, зрештою. Але тепер я все частіше ловлю себе на думці, що це вона. Скільки чоловіків у неї було до мене? А скільки ще буде?..

Ми не бачилися з нею майже 10 років. Оце так! Кому розповісти – так і не повірить! Ми ж – нерозлийвода з п’ятого класу, що просиділи за однією партою майже п’ять років! І не бачилися одразу після випускного наступні 10 років нашого життя! Взагалі! Ніколи! Чому? Я й сама не знаю, можливо, ми так сильно набридли одна одній за попередні роки. Все якось так закрутилося, завертілося в моєму житті. Я виїжджала в іншу країну, вчилася у двох університетах, вийшла заміж, потім розлучилася, потім…