Три ворони плавно пролетіли повз фортечні стіни. Сірі камені промайнули буквально за кілька метрів під ними. Над ними скупчувалися хмари, наче вони були провісниками страшного горя. Звук пір'я, що розсікало повітря, дзвінко відбивався від стін і посилювався. Потім вони активно замахали крилами, відірвалися від цієї сторони замку і перестали чути цей звук, але одразу ж поринули в інший, більш зловісний. Звук битви наче цунамі накрив їх, тому вони почали швидко набирати висоту. Вся битва відбувалася з одного боку замку. Наші війська зосередилися біля слабкого місця фортеці. В інших частинах замку битва відгукувалась лише луною, настільки замок був величезний. Але наші війська впевнено штурмували стіни. Їхні люди були виснажені, але билися відчайдушно, у нас не було часу чекати, фортецю потрібно було взяти негайно. Звичайно, крім регулярної армії, була ще купа найманців, серед яких були й ми. Відчайдушні хлопці, що билися за гроші.
Місиво було жахливе, потрібно було активно битися, прорубуючи собі дорогу, інакше тебе могли зарубати хлопці, які билися на нашій стороні, з регулярної армії. Обладунки найманців не завжди яскраво відрізнялися від ворогів, до того ж на їхній стороні теж була купа найманих воїнів. Якщо ти не показуєш діями, на чиїй ти стороні, то ненароком могли й тебе прийняти за ворога. Тож доводилося битися так само люто, як і хлопцям з регулярної армії, які билися за свого короля чи феодала.
Забратися на стіну – ще пів біди. Якщо тобі пощастило, і на тебе не вилили окріп чи не засипали градом стріл, якщо ти витримав бій із супротивником, який стояв вище тебе на міцній кам’яній стіні, то тобі доводилося йти лише вперед, бо позаду – лише смерть, а попереду маячив шанс. За будь-яку ціну намагаєшся вижити, вижити, лише тому йдеш вперед. Блок, блок, атака, захист, ухилення, от чорт! Дуже тісно, треба проштовхнутися вперед, у них перевага. З усієї сили я рубанув своїм дворучним. Він зіткнувся з головою супротивника, що стояв попереду. Брязкіт металевого шолома та бризки крові. На мене почали навалюватися його товариші. Але я не встигав швидко занести меча для захисту, встигнувши щось зрозуміти, я відпустив його, і він впав разом із трупом, похований під живими. Я відстрибнув назад, пропустивши їхні удари перед собою. Ззаду я наштовхнувся на товаришів, які вже зайняли простір за мною. Один із них з силою штовхнув мене вперед, мабуть, використовуючи як живий щит. Але мені пощастило, один із них не встиг підняти свій меч. Я впав на нього, схопивши ту руку, в якій був меч. Однією рукою він намагався стряхнути мене, а іншою потягнувся за кинджалом. Вийнявши його і замахнувшись для удару, він впав мертвим. Праворуч від мене наш мечник проколов його в бік. І ми почали падати під тупіт чобіт. Це була б смерть для мене, бо було б неможливо піднятися в такій гущі. Меч труп так і не відпустив, довелося вихопити кинджал з іншої руки та різко присісти від удару.
Заблокувавши другий випад нападника правою рукою, у лівій у мене був кинджал, яким я без особливих зусиль проколов його. Тіло одразу обм’якло, і мені вдалося-таки вихопити меча. Тепер у мене був кинджал у лівій руці та меч у правій. А попереду на кілька секунд відкрився прохід. Швидкий викид сили, і я опинився біля сходів, що ведуть униз зі стіни. На мій подив, вони були вільні.
Я швидко спустився з них у двір, різко обернувшись, я помітив, що всі наші кинулися за мною, оборона в цьому місці була прорвана. Залишилося захопити внутрішній двір, але я вже був на межі сил. Я помітив це, коли видалися вільні пару секунд. Усвідомлення жаху картини навколо, наче злива, обрушилося на мене. Я помітив, що я був весь мокрий від поту. «Якого чорта я тут роблю?» – подумав я.
На мене вилетіли двоє супротивників. Боковим зором я помітив двері. Судячи з усього, я був один, товариші ще не встигли добігти до мене. А одному проти двох підготовлених супротивників без щита – вірна смерть. Парирувавши один з ударів мечем, я по дотичній направив другий кинджалом, і він вдарив мене в ліве плече. Я не відчув болю, але відчув небувалу силу. Одним ривком я опинився за дверима і заблокував їх.
Двері були дерев'яні. Виявилося – це щось на кшталт каплиці. Я перекинув якийсь вівтар зі згаслими свічками, і він заблокував прохід. Передихнувши та відійшовши на безпечну відстань, я опинився біля входу в крипту. Ліворуч від мене стояла дівчина.
Довге світле волосся було розпущене і, наче водоспад, спадало по її ніжних плечах. Плаття було зовсім легким. Зверху було щось на кшталт фартуха. Ексклюзивне порно paprikolu.net.ua. Помітно, що битва застала її зненацька, і вона не встигла надіти спідню білизну. Груди здіймалися і опускалися від частого дихання. Виріз на сукні був глибокий, але мені не було часу дивитися на її шикарні та білі груди. Опускаючи погляд нижче, я побачив у її руках меч на готові. Вона хотіла битися зі мною, хоча могла б просто втекти чи сховатися. Але вона підняла меч і дуже впевненим рухом зробила випад.
Я його заблокував і не встиг нічого сказати, як за ним пішов новий.
– Нам нема чого битися, – говорив я, – я б'юся не проти людей…
Я не встигав закінчувати фрази, вона люто робила випад за випадом, я не встигав нічого говорити. Потім її погляд опустився на мій кинджал. Мабуть, він був іменний.
Вона закричала і почала завдавати ударів ще швидше. У якийсь момент сукня розкрилася надто сильно, і з неї вивалилася права цицька. Мені коштувало великих зусиль, щоб не відвертатися на неї. З кожним ударом вона тремтіла і спокушала поглянути на неї. Наче запрошувала погладити, наче кидала виклик – чи впіймаю я її в руку. Але при такій швидкості атаки це була вірна смерть. Я відкинув кинджал убік і зосередився лише на захисті.
Через деякий час атаки сповільнилися. Варто зауважити, що її сил вистачило надовго, але всі ми люди, сили наші обмежені. І ось вона опустила меч. Задихаючись, вона впала на коліна і деякий час просто важко дихала.
– Послухай, я тут не для того, щоб убивати тебе, – промовив я, борючись із задишкою.
Вона так і не закрила сукню, мабуть, не помітила. Потім вона підвелася на повний зріст і дивилася на мене задирливим поглядом.
– Ми прийшли взяти лише замок, – говорив я в ці очі, але складалося враження, що вона мене не розуміє.
Вона пильно дивилася на мене, повністю випустивши меч із рук. Я почав ніяково озиратися, щоб якось намагатися пояснити їй, може намалювати на піску чи знайти якесь рішення.
Кілька разів я поглянув на груди, озираючись. Треба було попросити її прикритися, адже стільки днів у поході без жінок, мені було важко себе контролювати, тваринні інстинкти брали верх. Я показав їй жестом, щоб вона прикрилася, вона різко схопила мою руку і поклала її собі на груди. У моїй голові щось ніби переклинило. Я ще раз глянув на двері крипти. Але дівчина різко другою рукою повернула мою голову назад. Ліву руку вона досі не відпускала, а тримала її на своїх грудях. Другою рукою вона спритним рухом витягла якусь мотузочку зі свого плаття, і воно різко впало на підлогу.
Я більше не міг відволікатися і дивитися по сторонах, наче древня магія прикувала мене до неї. Я раптом усвідомив, що вона досі мене не розуміє, можливо, вона думає, що я хочу її зґвалтувати. Тоді єдине, що я міг придумати, – це міцно обійняти її та притиснути до себе, щоб вона почувала себе в безпеці.
Я скинув холодний металевий нагрудник, і наплічники впали разом із ним. Мені не хотілося, щоб її торкався цей метал війни. Меч я теж уже давно випустив. У обіймах я провів її до лавки, на якій була розстелена шкура. Побачивши, що ми наближаємося до крипти, вона різко розвернулася і поцілувала мене.
Я подумав, що чинити опір цій магії було б не просто дурістю, але й за межами всього людського. Господи, що я тут роблю, вбиваю за гроші, перестав відчувати хоч щось. Може, все-таки й чудеса трапляються. Чому б і ні? Чому б не зараз, прямо під час битви за цю грандіозну фортецю? Зрештою, я всього лише найманець і отримую платню не за кількість вбитих ворогів, я отримаю гроші, лише якщо виживу, а зробив я й так дуже багато для цієї битви, далі вони впораються без мене.
У наступну секунду я перестав думати про що-небудь. Я взяв її за м’які й пишні груддя, стиснув міцніше, і мені полегшало. Диво й справді може трапитися тоді, коли його зовсім не очікуєш. Злившись у пристрасному поцілунку, ми впали на шкури. Легке світло від свічок освітлювало її голе й біле тіло. Я гладив її сідниці та цілував так, наче повернувся після багаторічного походу до коханої дружини.
Вона почала роздягати мене. Зняла всі захисні обладунки на ногах, чоботи, я залишився в одній сорочці. Сорочка була білою і забризкана кров’ю. Тільки зараз я згадав, що поранений.
– Ах, – вигукнула дівчина і заговорила незрозумілою мовою.
– Дрібниця, – сказав я і розірвав сорочку. Рана була неглибока, кров уже не сочилася. А я посміхався. Я нарешті почув її голос.
– У тебе дуже приємний голос, – сказав їй це і повалив на шкури, міцно поцілувавши.
Головне, що я міг двигати руками, і моя ліва рука ковзнула по стегнах і вирушила до заповітної промежини, щоб намацати ворота задоволення. Поцілунками я почав обсипати її всю, дійшовши до грудей, я пальцями намацав вологий розріз. Ось вона, вагіна, піхви для чоловічого члена. Їй, здавалося, це було зовсім не огидно, навіть здавалося, що вона отримувала від цього якесь задоволення.
Я знову подивився на крипту, і дівчина різким рухом перевернула нас.
Вона опинилася зверху і вже стягувала з мене портки.
У дитинстві, пам’ятаю, ми з хлопцями часто зустрічали лицарів із походів. Одного разу вони принесли цікаву книжку. Мову було неможливо прочитати. Але нам дуже подобалось розглядати картинки та сміятися, у яких смішних позах дядько й тітка злягалися голими. Коли я підріс, я навіть не думав, що ці знання можуть мені знадобитися, щоб отримувати більше задоволення від сексу.
Коли вона сиділа на мені зверху, я зустрічним рухом таза намацав своїм членом її піхву і всунув у цей вологий розріз свій член. Зробив це різко й упевнено, щоб показати, що те, що вона зверху, не робить її господаркою положення. Мені не хотілося трахатися з нею, як із портовою повією. Розвалившись на спині та почекавши пару хвилин, поки вона закінчить стрибати на мені, я почав сам робити зустрічні рухи й напружувати член, щоб вона максимально відчула його всередині. Хоча сам потрапив у свою магію. Відчувати мій член глибоко всередині неї було казковим задоволенням.
Я перекинув її на бік, не припиняючи робити коливальні рухи. Ми обоє лягли на бік і дивилися один одному в очі під час процесу. Це була гра в глядалки, вона перша програла і заплющила очі від задоволення.
Потім я трохи вигнувся назад і спробував повторити одну з тих кумедних поз, які я бачив у дитинстві. При цьому вона розвернулася до мене спиною, а я вигнувся назад, робити рухи вперед і назад виявилося дуже зручно в такій позі. Тому я зосередився на насолоді, яка наростала в нас обох і виплеснулася моєю спермою та її криком.
Ми спітнілі й мокрі лежали, дивлячись один на одного. Її погляд змінився.
Я встав і, не відриваючи погляду, пішов до крипти. Я зрозумів, що тут хтось був, вона когось захищала. Зараз вона вже не чинила опору, а спокійно дивилася мені в очі. Я мовчки відчинив двері. Там я виявив наступну картину: маленький сміливий хлопчик намагався закрити за собою потайні двері в рятівний тунель. Я не знав, куди він веде, і не хотів дізнаватися. Я підійшов до хлопчика і допоміг закрити її, так що він опинився по той бік, в тунелі, щоб втекти. А я – у крипті, щоб залишитися. У мене була ще одна незавершена справа.
Ось у чому річ. Ця смілива дівчина затримувала мене, щоб її люди встигли втекти. Це мене глибоко вразило. Я просто втратив дар мовлення. Але не думки, думки мої прояснилися.
Мені було неважливо, ким була ця дівчина, ким вона була в цьому замку, для цих людей. І я чітко розумів, ким вона зараз є і ким є я. Адже я колись вчився пекти хліб, чув, що мельники непогано заробляють.
Я зібрав наші речі. Вона допомогла мені одягнутися, я допоміг їй, і ми пішли геть від цієї війни.