Дізнавшись, що мені дзвонить хлопець, Віктор Миколайович одразу пожалів і якось дивно посміхнувся, ніби здогадався, про що ми з ним говорили, але більше розпитувати не став, і я змогла зосередитися на роботі.
Однак мій спокій виявився недовгим. Якихось пів години потому у двері кабінету постукали, і я, звично відповівши «Увійдіть», просто завмерла біля столу, роззявивши рота. У дверях стояв мій Сашко, увесь захеканий і розчервонілий. Невже біг? Чи то від збудження? Швидко оговтавшись, я майже виштовхала коханого з кабінету, помітивши при цьому здивований погляд Віктора Миколайовича, який здивовано спостерігав за цією дивною сценою.
Щойно двері кабінету зачинилися, я почала пошепки лаяти Сашка:
— Ну ти що, зовсім з глузду з’їхав? На роботу до мене приперся. Мене ж через тебе скоро звільнять!
— Та й нехай, зате ми частіше будемо разом, — вже розпускаючи руки, прошепотів у відповідь мій ненаситний, але я швидко прибрала його долоню зі стегна й уїдливо заявила:
— Так? А жити ми на що будемо?
Сперечаючись із Сашком, я й не помітила, що двері кабінету відчинилися, і зрозуміла це лише тоді, коли почула, як Віктор Миколайович тихенько покашляв, даючи зрозуміти, що мені пора повертатися до роботи.
— Настю, зайди на хвилинку до кабінету, потім договорите… із молодим чоловіком, — тихо промовив лікар, окинувши Сашка оцінюючим поглядом.
Я гадала, зараз знову почне лаяти, що я в робочий час займаюся особистими справами, але тут він мене здивував.
— Гаразд, я все розумію. Вам явно потрібно усамітнитися наодинці. Іди, візьми на посту ключі від 14-го кабінету та дай своєму кавалерові те, що він хоче. У вас пів години.
Від почутого у мене аж у горлі пересохло. Я подумала, що неправильно зрозуміла, і перепитала, але Віктор Миколайович лише посміхнувся і, поклавши руку мені на спину, підштовхнув до дверей. Paprikolu.net.ua — це не лише порно. Я відчула, як його пальці якось дивно обмацали моє тіло, але не надала цьому значення, адже все ще перебувала в шоці від пропозиції свого немолодого наставника.
Вийшовши в коридор, я на секунду завмерла, а потім, плюнувши на все, сказала Сашкові, щоб він трохи зачекав, і побігла на пост. А власне, чому б і ні? Якщо Віктор Миколайович сам дав добро, то мені чого опиратися? Хороший він все ж таки чолов'яга, усе розуміє… Ось тільки дивно якось останнім часом на мене дивиться, та й зайвий раз доторкнутися намагається…
Взявши ключі, я подзвонила Сашкові й сказала, куди йти, а сама негайно попрямувала до 14-го кабінету. Кабінет був невеликий, з меблів лише канапка та стіл. Ось на останній я в очікуванні Сашка й сперлася, спокусливо випнувши дупу, так що халат на ній натягнувся до межі.
Буквально за хвилину він постукав у двері й запитав:
— Можна?
— Увійдіть, пацієнте.
Мить, і коханий, навалившись своїм мускулистим тілом, притиснув мене до столу. Його рука одразу пірнула під халат і стиснула мої груди, а між сідницями я відчула приємну твердість напруженого члена. Я ледве вивернулася з-під Сашка і простягнула йому ключа.
Він навіть не встиг відійти від дверей, як я обняла його ззаду й, повільно опускаючись на коліна, провела ручками вздовж такого улюбленого для мене тіла. Щойно коліна торкнулися підлоги, як Сашко крутнувся на місці — і прямо перед моїми очима опинився манливий горбок відстовбурчених штанів. Ще мить — і тверда плоть опинилася у мене в роті.
Трясця! Як же я люблю цей смак. Таки добре, що мій Сашенько такий невгамовний, а то знову довелося б чекати вечора. Член приємно терся об піднебіння, впираючись десь у глибині ротика в щось м’яке. Я підтискала його язиком і з усієї сили стискала губками. На язик потрапила липка солонувата краплинка. Смакота.
Мій любий, як завжди, не витримує й починає хапати мене за потилицю, засовуючи свого красеня до упора. Я давилася, але не припиняла смоктати, лише трохи впиралася рученятами, намагаючись стримати його натиск.
А от він, добре розігрівшись, витягує члена і, схопивши мене під руки, буквально кидає грудьми на стіл. За два рухи халат задраний, а трусики спущені. Відчуваю на своїй щілочці його грубу руку – від одного цього дотику все тіло починає тремтіти, я вже благаю:
— Ну давай, давай! Не можу більше!
— Зараз, Масю. Зараз ти в мене отримаєш за те, що я так довго терпів.
Сашко із сопінням притискається до моєї дупки, поштовх – і я провалююся в насолоду. Кицька швидко розступається під напором члена, і я, як не намагаюся, не можу стримати стогону:
— Ох! Як добре... Ти й справді зачекався.
Сашко працює як відбійний молоток. Незабаром кабінет наповнюється безліччю звуків: скрип столу, сопіння коханого, мої приглушені стогони й зітхання. Лише б ніхто не почув! Сашкові руки мнуть моє тіло, пробираються до грудей і з усієї сили їх стискають. Ледь стримуюся, щоб не закричати – обожнюю, коли він так робить. Один з ґудзиків халата не витримує, і я чую, як він відривається. Але мені вже байдуже.
Упершись руцями в стіл, починаю подавати дупою назад, щоб член ще сильніше заколочувався в уже хлюпаючу кісочку. Заплющивши очі, з останніх сил стискаю губки. В голові одна думка: "Тільки не кричати, тільки не кричати!" Від насолоди зводить низ живота й стегна, кицька просто палає. Відчуваю, як по щоках починають бігти сльози. Як же добре! Замість криків із мого стиснутого ротика виривається гучне мукання. Чую голос коханого:
— Ну що, добре тобі, мала?
— Так, котику... Дякую... — із трудом розкриваю тремтячі губки.
— А тепер давай, як я люблю.
Я взагалі не часто пещу котика його улюбленою позою, але сьогодні можна. Залажу на стіл і, трохи повозившись, звисаю головою з його краю – так, що моє волосся ледь не торкається підлоги. Розкриваю рота. Тепер я готова.
— Ти моя розумниця. Ну, тримайся, — хвалить мене тремтячим від збудження голосом Сашко, і я бачу, як до мого обличчя наближається член. Зараз почнеться.
Я, звісно, далеко не вперше таким чином беру його в ротика, але все одно трохи боязно – адже знаю, що іноді котик буває дуже навіть грубим. Голівка члена торкається мого язичка і різко йде вперед. Як не намагаюся, але все одно одразу ж давлюсь, і слина починає летіти назовні. Сашко тут же схопив мене двома руками за голову, і тепер я майже нічого не можу зробити. Його орган мечеться по ротику, як божевільний – куточки рота одразу починають боліти. Намагаюся хоч якось уповільнити рухи члена, з усієї сили стискаючи його губками та зупиняючи язиком, але від цього Саня лише сильніше просовує його в ротика й стогне.
— Молодчинка, Масю, о це кайф. Ще сильніше стисни.
От негідник! Йому так навіть краще. Задихаючись, ляскаю коханого долонями по стегнах, даючи зрозуміти, що мені боляче, але він не зупиняється і лише шепоче: "Потерпи". Витікаюча з ротика слина стікає по обличчю і доходить майже до очей. Я вже реву, не стримуючись – нехай у коридорі думають, що тут катують пацієнта. Але ось, нарешті, чую короткий хрип Сашка і розумію – зараз він мене напоїть. Сперма потоком виривається з члена. Я намагаюся її ковтнути, але тут Сашків красен висковзує з моїх губ, і решта сперми розряджається мені прямо в обличчя. Не втримався, все ж таки, хоча чудово знає, як я це не люблю.
Мене завжди дивувало, скільки в Сашка сперми при кожному закінченні, і ось зараз я знову сповна це відчула. В'язка рідина залила все обличчя, оченята злиплися від цієї доволі огидної суміші слини та сперми. Відчуваю, що потекла вже аж до волосся. Дочекавшись, поки милий до кінця "спустить", різко встаю й ображено дивлюся на нього, готова ось-ось розплакатися.
— Ну навіщо? Ти ж знаєш...
Сашко не дає мені договорити й кидається втішати:
— Ну-ну, Настю, вибач, я зараз все витру.
Потрапивши в його обійми, я одразу перестаю сердитися й дозволяю хусткою та серветками витерти моє личко. Бозна-як привівши себе до ладу, дивлюся на годинник – ніби вклалися. Можна повертатися до роботи, тільки треба не забути подякувати Віктору Миколайовичу.
Розпрощавшись із Сашком і віднісши ключа на пост, повертаюся на робоче місце. Віктор Миколайович зустрічає посмішкою – мабуть, по моєму обличчю чудово видно, чим я займалася. Подякувавши, беруся за історії хвороб. Працювати після такого взагалі не хочеться, але я все ж намагаюся. Та ось мене починає дратувати якийсь дивний звук з боку столу лікаря. І щось у цьому звуку мені знайоме...
Крадькома дивлюся на Віктора Миколайовича – і до свого подиву розумію, що він, ніби нічого не сталося, дрочить. Спочатку подумала, що це мені здалося, але ні. Все тіло чоловіка ледве похитується, рука під столом, погляд упертий у монітор. Стовідсотково дивиться якусь порнушку. І раптом він помічає мій погляд і перехоплює його. До мого подиву, він навіть не зніяковів, а лише усміхнувшись каже:
— Ходи сюди, Насте, подивись, яке тут у мене цікаве кіно.
Червона, як рак, на ватних ногах підходжу до столу похилого віку лікаря, абсолютно не розуміючи, навіщо він вирішив мені це показати. Зазираю на екран – і дерев'янію... На відео я власною персоною лежу розкладена на столі й давлюся членом свого коханого. Одразу здогадуюсь – у 14-му кабінеті стоїть прихована камера. Дивлюся на Віктора Миколайовича: бачу, як напружено його обличчя, на чолі виступив піт. Він запрокидує голову – і я розумію, що він кінчає.
Далі буде...