Назва в саму точку потрапила. Привіт усім. Мене звати Аліна.
Я закінчила інститут. Ну як закінчила — не без допомоги батьків і грошових вливань.
Даремно я, звичайно, зв’язала своє життя з їх подачі з фінансовою сферою. Це явно не моє. Мені ближчі гуманітарні науки. А всілякі там цифри для мене — темний ліс.
Зараз я працюю в одному з банківських відділень. Працюю до біса погано.
Але завдяки зв’язкам батька мене терплять, виправляють всілякі там мої провали.
Але все одно в моральному плані відчувається, що керівництву я вже порядком набридла.
Є відчуття, що мене все ж попросять на вихід. Батько ніби шукає мені інше місце роботи, де я впораюся.
У цей день до нас знову прийшов наш клієнт — 42-річний чоловік — Віталій Єгорович — підприємець. Він усім уже набрид. Постійно скандалиться. Все йому не так. Та ще й на мене його повісили, ніби спеціально.
Він одразу підходить до мене, сідає і водночас тараторить:
— Доброго дня, Аліно — я, звичайно, прошу вибачення — але ви взагалі при своєму розумі? Я через вас втратив вчора 328 тисяч гривень! І що ми будемо робити? Ви не ображайтеся на мої слова, але як взагалі таких бездарностей на роботу беруть?!».
Ну що за біда, справді. І так голосно навіщо? Навіть наш управляючий його почув (так вийшло, на щастя, що суми, яку він назвав, не розчув). Та й добре — що Віталій Єгорович підійшов до мене, а не одразу до нього. Добре, що у мене серце взагалі таке витримало, і я не з’їхала з глузду.
Але все одно, управляючий встав зі свого місця і через зал направився до мого робочого столу. От дідько. Не знаю, що робити. Як почнуть розбиратися — хоч одразу можна буде заяву на звільнення писати. А воно мені треба, питається. Та ще й від тата дістану.
Коротше, утнула я так, що аж прям…
Я швидко під столом зняла босоніжку (вони в мене без задників), ну не підошвою ж, і пальцями доторкнулася до ноги Віталія Єгоровича і кілька разів (поки управляючий підходив) — ніжно так поворушила ними (чи це більше мало характер взагалі таким способом змусити його замовкнути). Він одразу перемінився і замовк, втупившись на мене такими здивованими очима.
Я відміряла йому стандартну посмішку і зробила такий вираз обличчя — ніби благала його замовкнути.
Підійшов управляючий — Геннадій Валерійович:
— Доброго дня, Віталію Єгоровичу, у вас якісь труднощі?
А той йому відповідає (ноги я так і не прибрала):
— І вам доброго дня, Геннадію Валерійовичу, та ні, усе гаразд. Просто тут я сам помилився. Ми розберемося.
Управляючий ще так суворо подивився на мене, кивнув і знову пішов на своє місце.
А тут я забрала ногу, ніби й нічого не було. І ми почали розбиратися в питанні. Так і вийшло — я протупила (не суттєво) — а він реально пролетів на 328 тисяч гривень — без варіантів повернення — «сволоти» допустили мене до проведення такої операції, в якій я ні бе, ні ме, а право виконати її я мала.
Після був капець.
Віталій Єгорович подивився на стелю, підняв до неї вказівний палець і спитав мене:
— Аліночко, знаєш, що там?
Я так тупо подивилася на стелю, знизала плечима.
— А там, Аліночко, я живу — прямо над твоїм робочим місцем на другому поверсі, у мене спальня і ліжко. Тепер... це твоє нове робоче місце. Ти мене зрозуміла?.
Пи...ець!
Ну, я знала, що він з цього будинку (ну, в якому на першому поверсі й знаходиться наше відділення), але щоб таке почути взагалі… Сиджу як хвора — і що робити?
— Обід у тебе коли? — запитав він.
— Та через 20 хвилин — вся понура відповіла я йому.
— Сьома квартира — чекаю, і не запізнюйся — добив мене.
Ну не до батька ж іти грошей просити…
Так я й опинилася через 20 хвилин у його квартирі, у коридорі. Він був тільки в одних трусах і капцях. А там уже було видно, що член у нього ще не повністю стоїть, але вже й не просто «пів на шосту».
— Так, часу в мене небагато — давай одразу берися до відпрацювання — сказав він і зняв труси з капцями. Член його до того моменту вже повністю стояв.
Ну, хоч не огидний і не виродок. Після цих думок я присіла, обхопила його пеніс однією рукою за стовбур, іншою — обережно взяла в долоньку яєчка й, попередньо поцілувавши голівку його члена, взяла його в рот. Великий, зараза. І почала смоктати йому.
Через хвилин дві він сказав мені:
— Люблю дивитися, як жінки самі роздягаються. Давай, сама — і в ліжечко.
Я покірно роззулася, прямо в коридорі на його очах зняла сукню, ліфчик і трусики й гола пішла за ним у спальню.
Він ліг на спину. Нескладно було здогадатися, що я мала на нього сісти.
Я залізла на ліжко, потім на нього, і його член опинився в мені.
Він стиснув мене за сіськи, а я, спершись руками на його груди, почала імітувати вершницю. Якій все це ніби подобається.
Спочатку — ні.
Але після кількох десятків рухів мені справді почало подобатися з ним трахатися. Збудження прийшло, і я почала непідробно стогнати. Взагалі-то, підробно я ніколи й не стогну, за природою речей.
— Не знаю, Алін, ковтаєш ти сперму чи ні, але сама розумієш — доведеться, виходу в тебе немає — от чорт!
Мені кінчали на обличчя — але я ще ні разу не ковтала. Ну і що робити?
Я злізла з нього, влаштувалася поруч і взяла його член у рота. Він поклав руки мені на голову, міцно стиснув її – і почав виливатися мені в ротика – а я вперше ковтала чоловічу сперму.
Не знаю, чи вся пікантність ситуації на мене вплинула – але відрази я не відчула, навіть отримала кайфове задоволення. Відпрацювала насухо. Давитися, правда, було важкувато.
Так і почалося моє відпрацювання...
Добре, що в дупу в мене вже було – а доведеться в будь-якому разі, тож це не стане для мене якоюсь несподіванкою. Такі думки в мене на той момент і були в голові.
Далі Віталію Єгоровичу хтось подзвонив, і він різко зібрався – час у мене ще до кінця обіду був – він сказав, що я можу випити кави, двері зачиняються, про нашу наступну зустріч він повідомить заздалегідь.
Він пішов, я одягнулася, зробила собі каву і підійшла до вікна. Дивись і дрочи на
paprikolu.net.ua. Дивлюся, а Віталій Єгорович то з нашим управляючим Геннадієм Валерійовичем сидять на передніх сидіннях його машини й щось бурхливо обговорюють. Міркувала – то поспішав, то ні – у цих бізнесменів усе шкереберть. Не життя, а чортзна-що.
І тут дзвонить мій телефон, синхронно дивлюсь, і так воно й виходить – це дзвінок від управляючого – Геннадія Валерійовича.
– Так, Геннадію Валерійовичу, – відповідаю.
– Аліно, ти де зараз? – я в ступорі – На вулиці, біля банку.
І на продовження чую:
– Тож ідіотко, щоб через п’ять хвилин була в туалеті, я постукаю п’ять разів – і відчиниш.
Я взагалі нічого не зрозуміла – до чого тут туалет. Туалет у нас, по суті, один, на кілька кабінок, але головні двері всередині зачиняються.
Коротше, я мигом туди. Закрилася, сама була. Чекаю, як дурна. Тут чую п’ять стуків. Відчиняю. Заходить Геннадій Валерійович із таким грізним виглядом, що аж впісятися можна.
І так «по-джентльменськи»:
– Ти тупорила тварюко, ти хоча б розумієш, що наробила? 328 тисяч гривень – це не космос, але все ж. Коротше, є шанс виправити ситуацію, поки котирування не закрилися – через пів години.
Я собі думаю – які котирування? Які пів години? Що виправити? Як виправити? І що виходить – цей Віталій Єгорович йому все розповів, чи це й так по системі було видно? Одним словом – я взагалі нічого не зрозуміла.
— Як виправити? — все, що я запитала, а на душі вже так полегшало, що словами не передати.
— Аналогічним чином, як і з Віталієм Єгоровичем. Давай, смокчи, сучко.
Грубості немає меж, але шанс відв'язатися від такої суми грошей — це щастя.
Я швидко присіла перед Геннадієм Валерійовичем і почала діставати його член. Він допоміг — так, розмір якраз — і я з люттю почала «закривати питання» на 328 тисяч гривень.
Так шалено я ще в житті не відсмоктувала жодного чоловічого члена.
Через дві хвилини управляючий притулив мене до унітазу – стуки у двері нікого не хвилювали – нахилив раком, я вперлась у кришку.
Геннадій Валерійович підняв мені сукню, я стягнула трусики, і він швидким рухом встромив у мене свого члена. Так, натягував він мене жвавіше та різкіше ніж Віталій Єгорович.
Ще хвилина – і його член знову у мене в роті, і це вже не мінет – а трах у рота – і водоспад сперми, з яким мені ледь вдалося впоратися.
Так питання вирішилось. Через три дні я вже працювала в іншому місці, де вже справлялася.
Мораль: нещодавно зустріла подругу, яка теж працювала зі мною в банку – вона теж змінила роботу – і пошепки розповіла, що Геннадій Валерійович і Віталій Єгорович мене банально... розвели, так само як і її колись.
ОТ ЦИМ ДУРНЯМ БІЛЬШЕ НІЧОГО РОБИТИ!!!
