— Твоя сестра досі незаймана, чи що? Доросла ж дівчина. – Василь перевернувся на живіт і іронічно подивився на мене. – Школу закінчила, а досвіду не набула?
— Ай, – я махнула рукою. – Вона нудна. Ти ж сам знаєш. І зубрила.
— Ботанічка. – Мій хлопець шмигнув носом. – Поступила хоч?
— Начебто, – я знизала плечима. – Як же можна її так відпускати?
— Як – так? – Вася дістав цигарку. – Це її справа.
— Вона моя сестра, – я теж витягла в нього з пачки. – Ти розумієш? Вона ж старою дівою залишиться, якщо не спробує. А вона й не спробує. Боїться чи соромиться.
— То й що?
— Та нічого! – я затягнулася. – Ти їй допоможеш.
— Як? – Василь мало не захлинувся димом. – Вона ж зі мною ні в яку.
— А ми зробимо так, – я повільно облизнула губи. – Що вона буде в яку, у будь-яку буде. Зрозумів?
…Я дівчина наполеглива, від свого не відступаю ніколи. А Олька, моя сестричка, просто тихоня й зубрила, могла померти незайманою. Хоч у монастир віддавай. Ні, ми цю справу так не залишимо. Не може бути, щоб їй єбля не сподобалася! Головне, щоб хлопець нормальний трапився. А де його взяти? Правильно, Василь, мій залицяльник, саме воно. Для початку він зробить те, що я попрошу, завжди робить. Ну й взагалі він хлопець хоч куди, і агрегат у нього у стоячому положенні в долоню не поміщається, і в рот цілком не пролізає. Олька, ясна річ, буде проти, ну так я ж наполеглива. Я ж казала…
— Олюнчику, ти коли вже на навчання?
— Ти ж сама знаєш, що з жовтня навчання, тож ще майже три місяці, – відповіла мені моя сестра. – Ти вже чекаєш, поки я поїду? Не терпиться всю нашу кімнату освоїти?
— Так вона тобі вже й не потрібна буде, – я повернулася до неї. Ми просто лежали на ліжках, ліньки було щось робити. – Я от ліжка до купи зсуну, буде нам із Василем простір! Накохаємось, намилуємось!
— Що ти в ньому знайшла? – поморщилася сестра.
— А вам, недоторкам, того не зрозуміти! – я хихикнула. – Завзятість молоду, пружну, та міцну. Ось так!
— Слухай, – вона задумалася. – А це взагалі боляче? Ну, те саме робити?
— Трахатися? – я навмисне говорила грубіше. – Ні, це так приємно й класно. Поки не спробуєш – не зрозумієш.
— Я не можу, – прошепотіла сестричка. – Знаю, як усе має бути. А не можу. Страшно мені.
— Хочеш, я тобі допоможу? – байдужим тоном сказала я. – І страшно не буде.
— Ех, – Олька важко зітхнула. – А як ти мені допоможеш?
— А ми зараз придумаємо. – Я перелетіла на її ліжко. – Усе придумаємо. Ось дивись…
…З клубу ми поверталися втрьох – я з Олькою та Василь мій. Ніч віяла прохолодою, дерева ледве чутно шелестіли листям. У нашому селі клуб – не лише місце дозвілля, танців, а й побачень. Зазвичай біля нього й призначалися зустрічі. Олька пішла зі мною спеціально. Василь повертався з нами теж не просто так. Я його попередила спеціально, щоб не пив і багато не курив, і старанно зажував все «Орбітом» якимось. Сама я лише дві чарки вина ковтнула за весь вечір, переважно для сміливості. Олька рідко бувала на таких вечірках, за останні два роки це був лише третій раз. Але пішла вона туди за моїм проханням і за нашим спільним планом. Зараз ми поверталися додому, і мене хвилювало лише одне – чи зможе Василь зробити все як треба. Вдома нікого не було, мати чергувала в лікарні, а батько пішов із вечора на рибалку.
— Проведи Ольку, – штовхнула я нашого залицяльника. – Я тут ще у справах.
Сподіваюся, він зрозумів усе як треба. Вони зникли в хаті, я зайшла за кут і припалила цигарку. Даю їм хвилинок п’ять. Коли від цигарки залишився лише фільтр, я вирішила, що вже цілком можна. Світло в кімнаті так і не запалили, і Василько мій не з’являвся. Невже сестричка не така вже й сором’язлива? Увійшовши всередину, я почула лише якісь шелести й шепіт. Щоб не налякати їх, увімкнула нічник на кухні. Стало хоч трохи світліше.
– Вам там нормально? Що ви там задумали?
Опинившись на порозі нашої з Олькою кімнати, я побачила, як Василько, забравшись на неї, намагається чи то стягнути, чи то розстібнути блузку на грудях. Сестричка ніби опирається, але якось мляво. А в Василя мало що виходить.
– Ви як діти, – я врубила торшер біля стіни. – Олько, та допоможи йому, а то ж порве нову річ!
Сестра сильно почервоніла, проте справилася з ґудзиками блузки й навіть сама розгорнула її, демонструючи Васильові свої пружні груди у тонкій мереживній білизні. Руки хлопця відразу ж почали їх м’яти, і ліфчик не став йому перешкодою.
– Васю, – я сіла на своє ліжко і скинула туфлі. – Може, роздягнетеся?
Моєму – що? До біса! Він підвівся й швиденько стягнув із себе майку, штани й одразу за ними труси. Красунчик! Молодець! Його член стояв гордо, голівка майже навипуск, пружний, товстенний такий, ммм… Гаразд, чого це я? А от Олька, треба сказати, остовпіла. Не маю поняття, чи бачила вона таке раніше.
– Мала, – майже гаркнула я. – Роздягайся!
Вона глянула на мене так жалібно. Ха, я не збиралася відступати! Сама показала їй приклад і швиденько скинула сукню, залишившись лише в білизні. Вона підвелася й рішуче, ніби пірнаючи у вир з головою, стягнула з себе блузку, спідницю й розстібнула ліфчик. Її соковиті груди гордо піднялися догори. Я не встигла й рота роззявити, як Василь вже припав до них і почав облизувати й цілувати. Еротичні оповідання paprikolu.net.ua. Він смачно смоктав її сосочки, мабуть, покусував – він любить так робити. Олька обійняла його рукою, так ніжно й ніби ненароком. А мій кобеляка уже облизував її майже всю.
– Олю, – продовжувала командувати. – Допоможи йому. Рукою приголуб його члена.
Вона спробувала долонею погладити його, потім поводити туди-сюди, але видно було, що виходило не дуже. Тоді я, обійшовши парочку, опустилася на коліна перед ним і мовчки взяла його член у рота. Як він тремтів! Я сподівалася, що Олька бачить це й запам’ятовує. Орган набряк і затвердів майже одразу. Я ще трохи його відполірувала язиком – і годі. Головне – попереду.
Василя змушувати не треба було. Він підштовхнув свою партнерку, і коли вона опинилася на ліжку, спробував лягти на неї.
– Олю, ноги, – попросила я. – Ноги в сторони. Де в тебе дірка, як ти думаєш?
Васькові вже було все одно, куди тикати. Я його знаю – коли член стоїть і голівка вся блищить, думки в нього лише одні: кому б присунути. На це й був розрахунок. Тепер йому все одно. Він і ткнув! Попри те, що під ним опинилася справжня незайманка, а його апарат не маленький, увійшов він акуратно. Сестра лише верескнула. Ойкнула, навіть більше. І все. А він, схоже, так і не помітив, що щойно її відкоркував. Почав наярювати, пхати їй, як завжди, свого лисого. Я, стоячи на колінах, стежила, як його зад плавно здіймається, а потім різко опускається, ніби встромлює ножа в тіло. А Олька почала справді зітхати, а потім й стогнати. Я ж казала – сподобається суці. Знаю я, як мій Василько вміє дівці засадити.
Сама я присіла біля ліжка.
– Коханий, ти пам’ятаєш, що в неї не можна? – байдужим тоном запитала я.
Звісно, нічого він не пам’ятав, коли такий трах гуде. Руками, майже стискаючи Ольчині цицьки, він заганяв свій стовбур, і йому було начхати на все. Принаймні в цю мить. І коли він загарчав від задоволення, я різко простягнула руку й схопила його за волосся, відтягуючи назад. Діє безвідмовно.
Васько посунувся, і його член висковзнув з обіймів Ольчиної пізди. Хлопак невдоволено гаркнув, але я тут же накрила його голівку ротом і почала повільно облизувати розпечений член. Сперма потекла фонтаном мені в рота. Тільки встигай ковтати. Але я нічого – звикла. У Василя сперма тягуча й рідка. Тож ковтай – і все...
– Ну як я? – Василь обійняв мене на прощання біля дверей.
– Самець, – видихнула я. – Приходь завтра. Продовжимо.
І підморгнула йому.