Обидві кандидатки, що залишилися на роль, були чудові – гарно грали та ідеально вписувалися в образ. Але була й інша проблема: мені просто не хотілося розлучатися ні з однією з дівчат. І Світлана, й Аріна просто зводили мене з розуму, і варто було лишитися наодинці з однією з них, як я забував про роботу. Ось і зараз я слухав, як Світлана вимовляла завчені репліки, але майже не чув її. Мій погляд блукав по її стрункій фігурі, ще раз переконуючись, що й зовнішні дані у дівчини ідеальні для ролі.

Ну, ось знову, вже кінчив, а я як завжди залишилася ні при ділах. Зараз знову буде питати, чи сподобалося мені, і я з посмішкою скажу, що просто в захваті. А що я маю йому сказати? Правду? Ну, тоді, мабуть, чоловік дуже здивується, дізнавшись, що я вже три місяці з ним не кінчала, а лише вдавала. Але ж це нічого не змінить. Адже ми з ним намагалися внести якусь новизну в секс, я просила бути жорсткішим, і Костя справді намагався. Тільки виходило у нього так собі. Неможливо бути грубим і брутальним, якщо в тобі цього нема. У повсякденному житті м’якість Кості мені навіть подобалася. Він ніколи зі мною не сперечався, потурав моїм капризам, але от у сексі… У сексі мені хотілося, щоб він був справжнім чоловіком, а не ганчіркою...

І ось настала моя черга тягнути фант. Я майже не хвилювався, адже знав, що в зелених нічого особливо цікавого не було. Читаю. Ну, так і є: «зняти з себе одяг до пояса». Звісно, можна було пожартувати й зняти «до пояса» знизу, але поки що публіка явно була не готова до такого повороту, тож я, вдаючи стриптиз, почав стягувати з себе сорочку. Одразу помітив зацікавлений погляд Віки, що вп’явся в мої широкі груди, злегка прикрашені рідким волоссям, оченята в неї явно заблищали...

Спочатку це було весело та захопливо. Моє листування зі Славком перетворилася на справжній віртуальний роман. Можна сказати, я зраджувала чоловікові. Хоча яка ж то зрада, якщо я зі своїм коханцем навіть не бачилася? У мене не було таємниць від Слави, я розповідала йому абсолютно все, як, до речі, і він. Дуже скоро ми почали обмінюватися фотками. Він, правда, надсилав не часто, а ось я захопилася цим. І саме це мене й підвело...

Я відкинулася в кріслі й, заплющивши очі, опустила руку між ніг. Усі мої думки вже були лише про Сашу. Одразу чомусь згадалася наша перша зустріч, перший раз... Як він відмовлявся, і мені довелося погрожувати йому звільненням. Минуло всього пів року, а як усе змінилося. — Можна, Маргарито Іванівно? — почувся за дверима несміливий голос Олександра. — Заходь...

Їжа знову була така собі, але я вже звик — адже ходив у цей генделик не за кулінарними шедеврами. Вже пару місяців я приходив сюди на обід, але головне було не це. Я помітив тут одну офіціантку, і вона повністю заволоділа моїми думками. Тепер, якщо мені не вдавалося вирватися на обід або її не було на роботі, я почував себе жахливо. На перший погляд, у Ніки не було нічого особливого — звичайна симпатична брюнетка середнього зросту з великими виразними очима. Але саме в цих оченятах я й потонув. Коли Ніка підходила до мого столика, я ловив кожен її погляд і слово...

Скільки я себе пам’ятаю — в моєму житті завжди був чоловік, на якого я могла покластися. У буквальному сенсі цього слова. Він був ідеальним у всьому: зовнішність, розум, кмітливість, азарт, харизматичність. Одним словом — ідеал. Але навіть у цього ідеалу були свої таємниці. Я жила не зовсім звичним життям. Леді аристократичного походження, яку з дитинства привчали бути ідеальною в усьому: шахи, вишивання, підтримка розмов на політичні теми… Скільки я себе пам’ятаю — мене все завжди дратувало. І я б утекла з дому найближчим часом, якби не наш дворецький. Так, він мені подобався, приваблював, але чим саме — я не була впевнена. У ньому була якась сила, сила притягувати до себе людей...

Весна 1893 року. Міський перон був заповнений людьми, які чекали на черговий потяг рейсом Лондон — Париж. Юрби навколо намагалися всунути перехожим у руки якісь брошури, сподіваючись заробити пару монет на прожиття. Блукаючі п’яниці, що своїм жебрацтвом заважали руху поспішаючих на роботу. Дівчата у відкритих сукнях, що нахабно цокали підборами по мостовій, пропонуючи своє тіло черговому втомленому клеркові...

Під потужними поштовхами все тіло Лілі ходило ходуном, її сісечки так спокусливо підстрибували, наче просилися в руку — і парубок, звісно, не залишив їх без уваги. Не зменшуючи темпу, він почав грубо їх м’яти, стискаючи так, що на білій шкірі залишалися помітні рожеві сліди. При цьому покидьок ще й встигав знущатися з мене: — Ну що, рогатий, так і не згадав код від сейфа? Дивись, як твоя сучка благає, щоб ти нарешті згадав...

«Тільки б встигнути», – крутилося в мене в голові. «Це останній автобус на сьогодні, наступний буде лише завтра вранці, і на пари я точно запізнюся. Все через маму — не розбудила, поки збирала сумку. Я навіть не встигла переодягнутися, накинула сарафан на голе тіло. Груди погано приховані, ну й нехай, спека ще літня, а те, що трусиків нема, та й так ніхто не дізнається». Автобус уже заводився, але я прослизнула в задні двері між двома хлопцями. Один із них був у джинсах і сорочці — високий і стрункий, мабуть, з міста, а другий — по-сільському одягнений, з пляшкою пива в руках. До міського хлопця я стала обличчям, практично притулившись до нього, а рюкзак якось поставила на підлогу між ніг. Було дуже тісно і незручно стояти з розсунутими ногами, але що вдієш — треба було не запізнюватися. Зате я притулилася до гарного чоловіка.

Тобто, щоб ви розуміли: в цей момент я стояла обличчям до актової зали, до всіх цих порожніх крісел. Однією рукою він узяв мене за одну половинку сідниць, другою рукою вхопив свого члена і плавно ввів його в мене всередину. Далі він вже обома руками схопив мене за сідниці та почав, так би мовити, не по-дитячому мене трахати. У той момент я так собі уявила, що якби в залі були глядачі, то оваціям не було б кінця. Мені дуже складно описати, що коїлося у моїй голові, враховуючи, що мене бере раком просто посеред актової зали на сцені у вбранні Снігуроньки мій же учень...

Після розлучення так склалося, що, крім усього іншого, саме гараж залишився мені. Звісно — він же батьківський. Чи потрібен він мені — як чортові бантик. Вирішила продати. Але я ж у цьому не тямлю. Попросила знайомого — хорошого сусіда, дядька Толіка, йому вже за п’ятдесят — допомогти з продажем. Усе одно по допомогу до тих мужиків, пияків чоловіка, в яких були сусідні гаражі, звертатися не хотіла. Тобто дядько Толік мав бути присутнім, коли з’явиться охочий купити гараж. Так ми знайшли людину і домовилися про зустріч...

Я так і не змогла далі заснути. Лежу, і думки різні в голові — у вагоні вже світло не горіло, та й усі спали — ніхто багато не ходив. Через, мабуть, пів години — дивлюся, Максим почав повільно злазити з верхньої полиці. Не знаю, я одразу закрила очі, вдавала, що сплю, хоча й моїх очей за такого освітлення видно не було. Так собі, трохи приплющеними залишила. Він спустився ногами на підлогу і підійшов ближче до столика, ніби й до моєї голови трохи простягнувся. І тут — щось таке, що взагалі не вкладається в голову. На якусь мить я навіть подумала, що це сон, але сон настільки реальний, що й слів нема. Але ні, це не був сон, а сама що ні є справжня реальність. Ой, мамо… він дістав члена, та ще й повністю стирчачого — було видно лише його контури — але таких розмірів, що навіть у темряві стало страшно. Я оніміла...

Того дня – це була п’ятниця – я вранці забула ключі від квартири. Так і пішла на роботу. Працюю я в дизайнерському агентстві – творча особистість, але без крайнощів. Чоловікові вірна. За п’ять років шлюбу – ані-ні. Отже, ми домовились із чоловіком зустрітися біля входу в парк, неподалік від моєї роботи – він передасть мені ключі, а сам поїде ще у справах своєї фірми. Ну а я через парк на метро – і додому. Так і перетнулися біля входу – цьомки-бомки, як пройшов робочий день. Усе нормально. Я взяла ключі, а він сів у машину та поїхав у інший бік...

Востаннє член (не чоловіка) був у мене в роті ще чотири роки тому. Можете зрозуміти моє щастя від того, що відбувалося. Навіщо і чому я так зберігала вірність чоловікові, і стільки часу пішло намарно у цьому сенсі – досі не можу зрозуміти. Через пару хвилин наші хлопці організовано випустили своє сім’я нам у ротики. Задоволенню не було меж – у мене в роті була сперма малознайомого чоловіка. Скільки змогла, із задоволенням проковтнула. Знову випили, хлопці відпочили й…