Таня не давала мені спокою. Вона просто вибивала мене з колії своєю присутністю в офісі – хоч бери та звільняй її. Ось навіщо вона мені здалася? Адже на фірмі було достатньо сексуальних красунь, деяких з них я вже встиг успішно "оприходувати". Та ні – мені вони були не потрібні. Усі мої мрії були про цю скромницю. Те, що я був директором, звісно, у рази підвищувало мої шанси в спілкуванні з будь-якою дівчиною з нашого офісу. Але Таня – це інша справа. Я бачив, що вона з іншого тіста, і навіть боявся до неї підкотити...

У потягу, як завжди, задуха. Може, коли рушимо, стане трохи легше. Ось і моє купе — хоч би попутники були адекватні, а не як минулого разу… Щойно зайшла, одразу зрозуміла, що мої надії, видно, не справдяться. На одній нижній полиці сиділа парочка й на повний голос з’ясовувала стосунки, а на другій розлігся якийсь дідусь, що намагався не звертати на них уваги. Його мені й довелося потурбувати, щоб поставити свою сумку. Парочка ж навіть не відволіклася від своєї сварки, щоб привітатися — ну й не дуже й треба було. Забралася на свою верхню полицю, вставила у вуха навушники й краєм ока почала спостерігати, як дівчина завзято вичитувала, як я розумію, свого чоловіка. Хлопець уже навіть не огризався — сидів із похиленою головою й просто слухав...