«Тільки б встигнути», – крутилося в мене в голові. «Це останній автобус на сьогодні, наступний буде лише завтра вранці, і на пари я точно запізнюся. Все через маму — не розбудила, поки збирала сумку. Я навіть не встигла переодягнутися, накинула сарафан на голе тіло. Груди погано приховані, ну й нехай, спека ще літня, а те, що трусиків нема, та й так ніхто не дізнається». Автобус уже заводився, але я прослизнула в задні двері між двома хлопцями. Один із них був у джинсах і сорочці — високий і стрункий, мабуть, з міста, а другий — по-сільському одягнений, з пляшкою пива в руках. До міського хлопця я стала обличчям, практично притулившись до нього, а рюкзак якось поставила на підлогу між ніг. Було дуже тісно і незручно стояти з розсунутими ногами, але що вдієш — треба було не запізнюватися. Зате я притулилася до гарного чоловіка.