Я слухав студентку й отримував задоволення — Віка чудово підготувалася, навіть причепитися ні до чого, хоча й не дуже хотілося. Мені завжди була симпатична ця студентка, причому в усіх сенсах. А все тому, що вона була рідкісним зразком дівчини, яку природа наділила одночасно й гострим розумом, і прекрасною зовнішністю. Коли вона відповідала, я просто не міг відвести від неї погляду, розглядав кожну рису її обличчя та фігури. Струнка, симпатична, а ще ці окуляри, що надавали її образу якогось особливого шарму й благородства. Особливо мені подобалося, як Віка поправляла їх тонкими пальчиками — сам цей жест викликав у мені бурю емоцій, і я відчував, як в мене починали нити яйця...