Читай початок тут
– Зробити те, чого я хочу?.. – прошепотіла, але голос перейшов у тремтячий шепіт, а губи розтягнулися в ніяковій усмішці.
– Якщо хочете – можете це припинити. Я не стану вас зупиняти.
– Ви надто мені догоджаєте...
– Я просто виконую свою роботу дворецького. Можливо, це і не дає мені багато чого зробити. Але, як чоловіку, мені важко спокійно реагувати, коли поруч таке невинне, привабливе тіло. До того ж увага до мене дає зрозуміти, що ви не проти моїх дій, – зробив ще кілька клацань застібкою і нарешті розстібнув сукню, переклавши обидві руки на талію, стягуючи її вниз. – Я-то навчу, але потім цей досвід ви вже не повернете. Що буде зроблено – те буде зроблено.
Від шелесту тканини, що стягувалася, за інерцією притиснула руки до грудей і зробила крок назад, але не від страху, а від несподіванки. Щоки палали від сорому, тому довелося опустити погляд додолу.
– Зрозумійте, мені просто соромно за мій зовнішній вигляд. Адже мене ще ніхто не бачив у такому... вигляді...
– Тш... – зробив крок уперед і взяв за руку, притягуючи до себе. – Я не робитиму того, про що ви можете пожалкувати. Ба більше – я не стану робити щось заборонене. Ви не одна з тих, кого використовували в тій чи іншій справі.
Повільно підняла погляд зелених очей на демона, в яких не було й тіні остраху.
– Ви й досі мені лестите.
– Я вирощу з вас прекрасну троянду, – провів долонею по спинці й зачепив сукню пальцями, стиснувши тканину в руках.
Здригнулася, відчувши мурашки, що пробіглися по шкірі, глибоко вдихнула, опустила руки й заплющила очі в спробі заспокоїти шалено стукаюче серце.
– Це стандартна реакція в таких випадках. Просто розслабтесь. Я не завдам болю й не стану примушувати, – переклав одну долоню на щоку дівчини й провів великим пальцем по її нижній губі.
– Я вся у вашому повному розпорядженні… – уривчасто вдихнувши, несподівано, навіть для самої себе, прикусила демону палець, злегка нахиливши голову набік і дивлячись йому у вічі.
Продовжуючи непомітно стягувати сукню другою рукою, дворецький розплився в легкій усмішці й нахилився до щойно відкритої оголеної ділянки в області ключиці. Торкнувшись шкіри губами, демон залишив ніжний поцілунок і провів по ній кінчиком язика.
– Не вважайте мою поведінку зухвалою, але я голодний.
Відчуваючи незвичне торкання дворецького на шиї, спробувала трохи здригнутися, всміхаючись, побіжно стежила за діями демона поглядом напівприкритих повік.
Покірно впавши спиною на диван, дворецький на мить затримався, а потім знову підвівся, охоплюючи мої руки та притягуючи мене до себе.
— Звісно, адже Ви ще така несмілива. І все ж таки, повалити мене на диван зараз — була Ваша ініціатива.
Підкоряючись дворецькому, не замислюючись, я встала в ту ж позицію, що й дворецький — на чотири лапки, але що робити далі, я не знала.
— Була моєю, справді. Але... а що робити далі? — губ торкнулася ніякова усмішка.
— Якщо хочете, можете мене роздягнути й оглянути. Бажання побачити й дізнатися більше читається у Ваших блискучих очах. Або можете дати мені право, і я зроблю все сам, — підвівшись на ліктях, чоловік недовго залишався лежати на спині, повільно змінюючи положення на сидяче.
— Я...? Зараз...? — відчуваючи, що знову починаю червоніти, приклала долоні до щік. З погляду було зрозуміло — блаженне відчуття, що до цього моменту було тихим, повільно переростало в паніку.
Нарешті сівши, демон тихенько засміявся й притягнув мене до себе, усадивши між своїх ніг спиною вперед і обійнявши. Нахилившись до вушка, чоловік вискалитися і прикусив мочку, одразу ж заслинивши укус, ніби вибачаючись за таку витівку.
— Я зроблю все сам, а Ви... просто отримуйте задоволення. Забудьте про хвилювання і більше ні про що не думайте.
Щойно дворецький сів позаду, як хвилювання всередині знову почало підніматися від низу живота, від чого я трохи поворушилася на місці, намагаючись позбутися незвичного відчуття. Щойно дворецький торкнувся вуха, як по руках побігли мурашки, а губи задрижали, груди ж, своєю чергою, з хвилюванням здіймалися з кожним несміливим вдихом.
— Як скажете... — лише зірвалося з моїх губ.
Відчуваючи напругу, що розтікалася по всьому тілу, починаючи з живота, дворецький ніжно всміхнувся й поклав руку на моє стегно, обережно погладжуючи світлу шкіру.
— Тс-с... Я ж Вас не з’їм, чого Ви так тремтите? — нахиливши голову, демон відкинув своє волосся набік і торкнувся моєї шиї губами, залишаючи яскравий засос.
— Хочете остаточно показати, що я належу Вам? — не заважаючи дворецькому, я нахилила голову, спрямувавши на нього погляд напівзаплющених повік. — Що, втім, я навіть і не проти. Не буде спокуси втекти від Вас... — повністю розслабившись, несвідомо торкнулася рукою грудей демона, плавно опускаючись до живота, ледь торкаючись пальцями шкіри.
— Саме так. Мій. І нічиїй більше, — впритул притиснувшись грудьми до моєї спини, демон переклав одну долоню на мої груди й обережно стиснув, продовжуючи цілувати шкіру на шиї. Щойно я повністю розслабилася, дворецький скористався моментом і повернувся впівоберта, тим самим дозволяючи мені впасти на його плече. Нахилившись до обличчя, чоловік торкнувся пухких від поцілунків губ своїми, а потім і взагалі — обережно поклав мене на м’який диван, нависаючи зверху.
— Я завжди знала, що бути поруч із кимось — це не для вас, — усміхнулась, підкоряючись діям дворецького, відчуваючи його дотики до своїх грудей. І все ж не змогла стримати стогін. — Торкайтеся мене... ще і ще... багато разів... Стільки, скільки буде потрібно... — я підняла на демона свої зелені очі, наче в очікуванні. — Ви ж самі казали, що мені від вас не сховатися...
— Ось як? Не моє? Але тим не менш я поруч із Вами, — продовжуючи залишати поцілунки на солодких губах, чоловік коліном майже непомітно розвів ніжки й влаштувався між ними, обережно піднявши мої стегна й опустивши на свої коліна. Схопившись за щиколотки, демон трохи натиснув на них, змушуючи обхопити свій торс. — Я хочу чути Ваш голос. Він — насолода для мого слуху. Я зриватиму кожен стогін і подих, діятиму різкіше, якщо спробуєте щось приховати, — нахилившись до невеликих, але акуратних грудей, дворецький обхопив губами сосок і потягнув на себе, заспокійливо погладжуючи шкіру мого стегна.
Щойно дворецький торкнувся моїх ніг і притягнув до себе — я усміхнулася нишком, прикриваючи усмішку долонею.
— А якщо я все ж таки спробую приховати свої стогони — Ви справді виконаєте свою погрозу? — я вже давно помітила, що щойно демон мене торкається, по тілу пробігає приємна дрож, а на місці дотику — палає шкіра. Але щойно він торкнувся моїх грудей — я судомно зітхнула, не відводячи погляду від дворецького.
— Прив’язати до ліжка й узяти ремінь до рук — це вважається покаранням за непокору? — піднявши голову, відповів чоловік і знову повернувся до улюбленої справи, вкриваючи груди поцілунками, а часом і укусами. Одна з його долонь плавно ковзнула між ніжок і ще раз провела по сокровенному місцю. Перемістивши цю саму долоню на свої штани, дворецький клацнув застібкою ременя й витяг його, повісивши на спинку дивана — раптом знадобиться. Трохи приспустивши нижню частину свого одягу, брюнет торкнувся статевих губ своїм пахом і зупинився, переклавши долоні вище й переплівши пальці з моїми.
— Як же Ви цього хочете... Тоді... Я покажу Вам Ваш перший досвід.
Я прикусила нижню губу зсередини, задоволена, як кошеня, спостерігаючи млосним поглядом за рухами дворецького. Мої груди здіймалися в унісон його пестощам, його рухам. Я була нетерпляча, хотілося більшого, того, про що ще навіть не здогадувалась.
— А Ви впевнені, що він зараз знадобиться? — мимохідь поглянула на вже непотрібну в цій ситуації частину гардероба. Але щойно пальці дворецького переплелися з моїми — усі думки звелись до одного — до нього. — А ось і покажіть...
Нахилившись до вушка дівчини, дворецький поворушився, зручно влаштовуючись під брюнеткою, і тихо прошепотів:
— Я буду ніжним, але спочатку буде неприємно, — у такт своїм словам чоловік підніс свою гідність до забороненого місця й повільно торкнувся голівкою статевих губ. — Заборонений плід солодкий, Ви ж знаєте? — дивлячись в очі, промовив демон і вкрай повільно двинув стегнами.
Слова дворецького заспокоювали й без того неспокійне серце, як ніжна колискова... але ефект від неї був дещо... інший.
— Ви й до цього зі мною були не такі вже й грубі, — лише тихо прошепотіла у відповідь, і тільки тоді до неї дійшов справжній зміст цих слів. Я простягла руки й обійняла демона за плечі, міцно притискаючись. — Я знаю, але все ж... Якщо це ви, то я все витерплю... — із цими словами закрила очі, прислухаючись до своїх відчуттів.
— Витерпите? Що ж в мені такого, що так на вас впливає? — стиснувши мої руки, дворецький все так само поворушив стегнами, відчуваючи, як його плоть поступово охоплює ще вузький вхід. Напруга, що паралізувала моє тіло, позначилася й на демоні, адже зараз його чоловіча гідність була у небезпечному стані. — Я ж поганий, — доторкнувшись губами до щоки, потерся носом об ніжну шкіру й гаряче видихнув, зараз же набираючи в легені повітря.
Тепер я почала розуміти, чому він так наполягав на тому, що мені буде неприємно. Відчувши певний біль, я широко розплющила очі.
— Біль... але... — лише це встигла промовити, перш ніж вчепитися нігтями в оголене плече дворецького. Я відчувала, як щось тверде поступово починає входити в мене. Щоб демон не побачив мимовільних сліз, я щільно закрила очі. — Мені... боляче...
Уся ця картина впадала в очі: на милому личку виступила гримаса болю. Хоч очі й були заплющені, чоловік відчував усе, як справжній демон. Дівоче серденько стиснулося від купи неприємних відчуттів, а я сама, наче дика кішка, вчепилася в його плече. З одного боку, за цим було приємно спостерігати, а з іншого... демон не бажав мені болю. Він не міг залишити все так, тому вда́вся до хи́трощів, вирішивши використати трохи своєї сили.
— Тшш... Тихше, тихше... — дворецький знову доторкнувся до тремтячих губ своїми й зробив порив, входячи до самого кінця й водночас заглушаючи весь можливий біль.
Я вигнулася назустріч, скрикнувши. Біль, який я відчула в цю мить, не можна було порівняти з жодним іншим. Він був іншим. Усередині палало. Навіть слова втіхи не могли його вгамувати. Але я з самого початку розуміла, на що йду. Я щільніше притиснулася до тіла демона, тремтячи. Але за мить відкрила очі й шмигнула носом.
— Завжди мені буде так... боляче? — Він був в мені. Був. Я відчувала його. Як і його обійми, так і той жар, що йшов від нього.
— Ні, моя мила леді. Більше не буде, — завдавати болю було звичною справою для демона. Сльози, крики й благання ніколи не допомагали жертві, але цього разу все було інакше. Зараз дворецький намагався вгамувати новоотриманий мною біль. Навіщо? Він і сам не розумів. Підвівши голову, темноволосий поцілував мене у чоло й заплющив очі, поклавши одну руку на спину й міцніше притискаючи до своїх грудей. — У вас зовсім юне тіло, що не знало подібного раніше. Але тепер це тіло — моє, і я покажу всі його принади. Покажу те, що люди називають Раєм.
— Р-раєм..? — ледве прошепотіла тремтячими губами. — Невже може бути щось подібне після такого болю? — я з усіх сил притиснулася до дворецького, намагаючись звикнути до неприємних відчуттів. Зробивши кілька глибоких вдихів і видихів, опустила голову на його плече, переривчасто видихаючи. — Я... в порядку... Н-напевно...
— Відповіддю на питання став повільний рух чоловіка стегнами. Він обережно, щоб не пошкодити й так вразливе місце, відсунувся назад і покинув понівечене тіло. Але не даючи часу звикнути, дворецький знову увійшов. Увійшов повністю, і тоді припинив зупинятися, почавши плавні поштовхи.
— Все дуже скоро пройде. Однак, потім трохи поболить, але й це не страшно, — вткнувся у шийку й прикусив на ній шкіру, гаряче видихнувши. — Я хочу чути кожен ваш стогін.
Мені було страшенно боляче, але вона подумки дала собі настанову — триматися. Я усім своїм нутром хотіла йому довіритись, покластися на його слова.
Поки дворецький нічого не робив — біль поступово змінювався дивним печінням, яке так і хотілося швидше припинити. Мені коштувало великих зусиль розслабитися, але варто було це зробити — як він вийшов із мене.
— А-ах… — із губ зірвався стогін, який намагалася заглушити, втулившись у плече демона, але це був лише початок. Варто було демону знову оволодіти мною, як стогони іноді переходили у крик. Дико. Соромливо. Але страшенно... збуджуюче... Я, не роздумуючи, приховавши повільно відступаючі неприємні відчуття, послідувала його жесту — притулилася до шиї, торкнулася губами шкіри дворецького, ледь цілуючи.
Цей біль продовжував би нагадувати про себе, якби його не приглушили вчасно. Але приглушити — означає перестати ранити. Саме тому чоловік намагався перевести з болючого стану у солодку млість швидше. Він змінив повільні поштовхи на різкі, але через таку зміну я напружила м’язи й щільно обхопила чоловічу плоть, через що демон видав глухий рик і вперся долонею у поверхню дивана. Тряхнувши головою, щоб скинути тваринний навій і не зламати мене несподіваною дикою витівкою, диявольський дворецький проткнув диванчик своїми пазурами, які дозволив собі випустити, і зробив інтенсивний поштовх, нарешті дозволивши собі зупинитися й глибоко вдихнути. Тверезі думки переплуталися з тваринним бажанням бути набагато різкішим і грубішим, але темноволосий стримувався з останніх сил, адже дорожив новоотриманим тілом.
Я тримала очі заплющеними, очікуючи, коли неприємні відчуття зникнуть. Біль поновлювався щоразу, але поступово — стихав. Знайшовши в собі сили відкрити очі й подивитися на дворецького, на те, як він ричить від задоволення. Його подих був гарячим і переривчастим, що, безперечно, ще сильніше розпалювало моє бажання — належати йому. Його дії зводили з розуму: те, як він з усіх сил намагається стримуватися, те, як він намагався не завдавати зайвого болю. Я знову застогнала, несподівано для себе простягнувши руки й потягнувши його за волосся.
— Мгх, я ж... лишуся без волосся, — підняв голову дворецький і відхилив її назад, відтягуючи темні пасма. Більш-менш заспокоївшись, демон продовжив свої поштовхи у прискореному темпі, щоразу входячи на повну глибину. Попри свою сутність, зараз він здавався звичайною людиною. Можливо, змученою і втомленою, але це лише оманливий вигляд. Одне було певно — мої стогони зводили його з розуму, доставляючи купу задоволення. Адже це значило, що мені подобалося те, що відбувалося. Те, що робив він — мій перший чоловік.
— Кричіть якнайчастіше... — видихнув на пухкі губки брюнет і торкнувся їх своїми.
— Я стогнала у такт рухів дворецького. Біль поступово змінювався... задоволенням? Відчувала, як палаю всередині, як хвилювання, що накопичувалося внизу живота — розтікалося тілом. Це було схоже на... оніміння, але при цьому — відчувала кожною клітинкою, навіть сильніше, ніж зазвичай.
— Ще... Ще... Ще...! — шепотіла з кожним видихом. — Що ж ти зі мною робиш..? І, не давши йому відповісти, несвідомо провела кінчиком язика по його нижній губі перед тим, як вкусити.
Встигнувши прикусити кінчик мого бешкетного язичка, демон усміхнувся й завмер, припинивши будь-які рухи. Затекле тіло через незручну позицію неприємно віддавало в шию. Тому чоловік вирішив змінити позу на більш сприятливу. Він вийшов із мого тендітного тіла, підвів одну руку під спину, підіймаючи її вгору, а потім і взагалі обережно перевернув мене на живіт. Залишилося лише допомогти мені стати навколішки — адже зараз тіло не слухалося. Чоловіча долоня лягла під животик і підняла його вище, змушуючи, хоч і на тремтячих колінах, та все ж підкоритися. Дворецький опинився позаду, притуливши груди до моєї спинки й щільно притискаючись пахом до сідниць, укриваючи шию поцілунками.
— Моя леді... Ви хочете продовження...? Чи... Ні? — демонстративно потерся об стегно й провів рукою від животика вниз, ковзаючи подушечками пальців по промежині.
Мені не хотілося залишати зручну позицію, в якій я перебувала кілька миттєвостей тому. Але варто було дворецькому вийти з мене — як я відчула певну... порожнечу. Тепло, жар його тіла все ще відчувалося внизу живота, так само, як і на шкірі.
— Куди...? — мимоволі вирвалося з моїх губ. Ледь надула губки від незадоволення, яке, звісно, не хотіла показувати чоловікові. Тому, сховавши погляд за прядкою волосся, що впала на очі — просто підкорилася рухам демона, тому, як він ніжно піднімав, як допомагав змінити... позицію? Руки тремтіли, через що я стиснула їх у кулачки, щоб утриматися. — Трохи нагадує собачу позу. І, здається, ви й так знаєте мою відповідь, — не втрималася від усмішки, але тут же вкусила нижню губу від його дотику до найпотаємнішого місця.
— Знову на «Ви»? — усміхнувся й провів язиком по мочці мого вушка, вкусивши ніжну шкіру й відтягнувши її назад. — Правильно. Поза названа вірно. Швидко вчитеся. Після цих слів дворецький болісно повільно увійшов у своє тепер уже законне місце й посовався, відчуваючи, як усередині все щільно стиснулося. З цієї хвилини всі рухи стали більш амплітудними. Еротичні казки на paprikolu.net.ua. Після плавного входу він почав робити різкі поштовхи, тепер уже не боячись завдати болю, а прагнучи подарувати максимальне задоволення. Умілі руки не залишалися осторонь: пальці правої активно працювали в області промежини, а ліва долоня продовжувала підтримувати, щоб я не впала від втоми чи нестачі сил.