Сюрприз від подружжя (ОПОВІДАННЯ)

Як все починалося читай тут. Чотири дні подружжя мовчало, мабуть, все-таки передумали зустрічатися. Може, воно й на краще. Він так і не вирішив, хоче він знову їх бачити чи ні. Уже почав прикидати, чим займеться на вихідні, коли в четвер від Віктора прийшов лист:

Кириле, щоб нагадати тобі, як я виглядаю, надсилаю тобі своє фото. Аня».

Мазинчук відкрив фотографію. Аня позувала оголеною в залі, сором’язливо прикриваючи груди та лобок рукою. На обличчі застигла лукава посмішка. Виглядала вона дуже й дуже звабливо. Сумніваючись, хоче він іти до них чи ні, Мазинчук вирішив, що піде…

Розсипаючи через слово похвалу й Ані, і фото, він відповів згодою.

Знову затемнена вітальня, квіти й коробка цукерок до коньяку. Віктор, зустрівши Мазинчука, без зайвих слів одразу ж налив по чарочці. Коньяк вдячним теплом розлився тілом. Увійшла Аня, і Мазинчук здивовано подивився почергово на подружжя. На господині був легкий костюм: коротка спідниця, блузка, піджачок. Побачивши подив гостя, Віктор усміхнувся, а Аня не втрималася й хихикнула.

– Сюрприз! – сказав Віктор. – Погодься, дещо несподівано після того, що тут вже було? Але ти все зрозумієш. Трішки пізніше.

– Ага, без мене мій улюблений коньяк вживаєте? – Аня, цокаючи підборами босоніжок, сіла в крісло, що стояло збоку від столу. – Може, хтось із присутніх тут чоловіків подбає про даму?

Віктор, на правах господаря, знову наповнив чарки. Випили за даму. Мазинчука знову посадили на диван. Навпроти, у кріслі, розташувався Віктор. Аня вмостилася у другому кріслі, що стояло у торцеві столика. Її мікроскопічна спідниця задралася, і між ніг майнув білий трикутничок трусиків. Обидва чоловіки мимохідь глянули туди. Провокаторка Аня, помітивши їхній інтерес, виконала трюк Шерон Стоун із «Основного інстинкту» й, чарівно посміхнувшись, сіла скромно, схрестивши ніжки.

– От такі ми розкуті, – сказав Віктор із часткою гордості в голосі.

– Я тобі ще минулого разу сказав, що заздрю, тож не треба зайвий раз хизуватися, – зауважив Мазинчук, кидаючи до рота скибочку лимона.

Трохи обговорили фільми, але Аня нетерпляче покахикала, і Віктор, схаменувшись, різко урвав розмову.

– Щось я розбалакався. Солов’я байками не нагодуєш. Ми з Анею дещо придумали, щоб було веселіше.

Він приніс із кухні дерев’яний стаканчик із випаленою написом «Абхазія» і потряс ним. Усередині щось гриміло, ніби перекочувалися камінці.

– Кириле, ми з тобою дорослі люди, тому пропоную не лукавити одне з одним.

Мазинчук погоджувально кивнув, дивлячись почергово на господарів. Від коньяку вони всі вже були в приємно розслабленому стані, коли все здається легким і простим.

– Отже, ти не станеш зі мною сперечатися, що нам із тобою хочеться одного й того ж – щоб моя красуня роздяглася?

Поворот, якого набрав вечір, Мазинчук сприйняв із задоволенням, він кивнув, погоджуючись із господарем. Усміхнувся Ані, отримавши посмішку у відповідь.

– Але має бути якась інтрига, згоден? – продовжив свою промову Віктор. – Тому ми з тобою зіграємо в кості. Правила прості. Кидаємо тричі, у кого більше очок, той і виграв раунд. Переможець каже, що Аня повинна зняти із себе. Як тобі ідея?

– А що, мені подобається. Є випадковість, є чудовий приз. Тільки, – Мазинчук уважно подивився на господиню, змусивши її зніяковіло відвести очі. – Тільки нехай не ми з тобою вибираємо, а вона. Хай сама ставить на партію якусь річ. На свій вибір. Тим самим стане активною учасницею нашої гри.

Аня захоплено заплескала в долоні.

– Точно! Так буде цікавіше. Я вас змушу насмерть битися за кожну нитку на моєму тілі!

– Згоден. Справді так буде цікавіше. А ми, якщо що, допоможемо тобі з одягом, – сказав Віктор і замовк, вражений двозначністю своїх слів.

Мазинчук хмикнув. Аня розсміялася.

– Що, Вітю, обмовка як у Фрейда?

– Та я мав на увазі, що ми допоможемо з вибором, що зняти, – почав виправдовуватися Віктор.

– Та ну, розповідай, – перебила його Аня й додала: – Але я, в принципі, не проти.

Віктор махнув рукою.

– Отже, нехай буде так. Хто виграв раунд, той і знімає…

Дивлячись на них, Мазинчук знову всміхнувся – вечір із кожною хвилиною подобався йому дедалі більше.

Побачивши, що всі згодні, Віктор простягнув стаканчик із двома кубиками Мазинчуку. Першим призом Аня оголосила одну з босоніжок, будь-яку – праву чи ліву. На вибір переможця.

Перші два раунди з великим відривом виграв Віктор, і босоніжки переможним трофеєм зайняли місце біля його крісла. Аня, закинувши ноги через підлокітник крісла, оголосила наступним призом блузку. Гравці трохи розгубилися. У відповідь на здивований погляд чоловіка, вона поблажливо пояснила:

– Усе дуже просто, любий. Знімається піджак, потім блузка, а піджак повертається назад.

Першим кидав Віктор, вибивши з трьох спроб шістнадцять очок. Мало. Мазинчук підбадьорився – був великий шанс виграти. Але удача продовжувала його випробовувати. Перший кидок – два. Другий – шість. Мазинчук затрусив стаканчиком. Усі напружилися. Аня навіть випрямилася в кріслі, уважно стежачи за грою.

Струснувши стаканчиком востаннє, Мазинчук кинув кубики. Перший показав чотири, другий котився по столу, і три пари очей пильно стежили за маленьким шматочком пластику. Кубик неохоче зупинився, наче розмірковуючи, чи не перевернутися йому ще раз… П’ять! Перемога!

– Ну й ну! Буває ж таке, – тільки й зміг видушити з себе Віктор і відкинувся на спинку.

Аня зітхнула, підводячись із крісла й поправляючи спідницю.

– Віддаюся на милість переможця, – сказала вона, єхидно посміхнувшись чоловікові.

Підійшовши до неї, Мазинчук помітив, що в нього тремтять руки. Довелося діяти повільно. Йому не хотілося, щоб господарі помітили його хвилювання. Звільнивши Аню від піджака й обережно перекинувши його на підлокітник крісла, він узявся за ґудзики на блузці. Почав із верхнього, відчуваючи на спині напружений погляд Віктора. Розстібнувши останній ґудзик, зупинився, не поспішаючи знімати блузку, знаючи, що вся увага господаря прикута до його рук.

Аня не дивилася на Мазинчука. Стояла, втупившись у підлогу. Він повільно розгорнув блузку, оголюючи її збуджені груди. Аня повела плечима, допомагаючи йому. Її пружні груди здригнулися, миттєво заводячи Мазинчука. Він глибоко зітхнув, остаточно звільняючи господиню від блузки. Позаду рипнуло крісло Віктора, який пожирав очима свою напівоголену дружину.

Намагаючись нахабно не витріщатися на звабливо оголену Аню, Мазинчук акуратно розклав блузку на дивані й накинув на Аню піджак, намагаючись не торкнутися зухвало випнутих сосків. Але застібав піджак із жалем.

Підморгнувши йому, Віктор спитав у дружини:

– Сподіваюся, наступним призом стане спідниця?

– Помиляєшся, любий. Ставлю на раунд трусики. Тож не розслабляйся.

– Ого! Ставки зросли, чи не так, Кириле?

Намагаючись якнайбайдужіше кивнути у відповідь, Мазинчук затрусив стаканчик, молячись душею за виграш. Але не пощастило, програв. Віктору сьогодні сам чорт ворожив!

Подружжя не стало влаштовувати виставу зі зняттям трусиків. Віктор недбало запустив руки під спідницю дружини й одним рухом позбавив її білизни. Повернувся за стіл, кинувши трусики на крісло.

– Що цього разу ставитимеш? Піджак чи спідницю? – спитав він дружину, загримівши кісточками в стакані.

– Напевно, все ж піджак, – вона нахилилася й поцілувала чоловіка. Під піджаком майнула відстовбурчена цицька.

Але Мазинчук знову програв.

Швидко звільнивши дружину від піджака, Віктор по-господарськи притяг її до себе. Поцілував, ковзнув рукою по сідничці. Потім накрив долонею ліву цицю. Потеребив сосок, стискаючи його між пальцями. Аня, споглядаючи на гостя, збуджено задихала, дозволяючи Віктору бавитися з нею. Він захопився, нахилився вже поцілувати сосок, але зупинився, не прибираючи руки з грудей. Продовжуючи її погладжувати, мовив:

– Продовжимо?

Мазинчук знизав плечима, кинувши черговий погляд на руку Віктора. Спохопившись, той відпустив дружину. Та за стіл не сів. Переглянувшись з Анею, узяв із підвіконня два конверти й кинув їх на столик.

– Пропоную супер-гру!

Мазинчук терпляче кивнув, чекаючи продовження, розуміючи, що зараз буде черговий сюрприз. Віктор пояснив, простягаючи йому стаканчик із кісточками:

– Усе дуже просто. Якщо ти виграєш — відкриваєш конверт із літерою «В», якщо програєш — із літерою «П».

Кісточки покотилися столом, і, дивно, але Мазинчук виграв, випередивши господаря всього на одне очко! Аня нервово хихикнула. Віктор незворушно простяг гостеві відповідний конверт. Мазинчук із цікавістю дістав звідти аркуш із двома рядками:

«Аня у твоєму розпорядженні на десять хвилин.

Обмеження: торкатися лише руками, не роздягати й не лазити під одяг».

Коротко й зрозуміло. Він глянув на господарів. Аня стояла поруч із чоловіком, хитро споглядаючи на Мазинчука. Віктор чекав, що скаже гість. Мазинчук усміхнувся:

– Від такого виграшу не відмовляються, – і підвівся з дивану.

Віктор легенько підштовхнув дружину до нього, а сам вмостився в кріслі. Мазинчук узяв Аню за руку — і в ту ж мить згас неяскравий торшер, єдине джерело світла у квартирі. Та темрява тривала недовго. На столі спалахнув маленький світильник, що імітував свічку. Подружжя ґрунтовно підготувалося!

Притягнувши Аню до себе, Мазинчук ногою відсунув убік її крісло, аби не перечепитися. Для початку погладив дівчину по волоссю. Він відчував, що вона трохи напружена, але все ж не відсторонювалась. Мазинчук кинув погляд на Віктора. Той сидів у кріслі, попивав коньяк, розглядаючи їх у мерехтливому відблиску світлодіодної свічки. Ну що ж, буде вам, шановані, вистава!

Поставив Аню спиною до себе, він обійняв її за плечі й, погладжуючи по плечах, водячи пальцем по ключицях, нахилився та поцілував у шию, вдихаючи дурманний запах жаданої жінки. Вони стояли буквально за два кроки від Віктора, але напівтемрява створювала враження усамітнення.

Продовжуючи пестити Аню, уникаючи доторкання її грудей, старанно оминаючи їх пальцями, Мазинчук пошепки спитав:

– А якби ти програла спідницю, тоді що?

– Тоді б на мені залишилися трусики. Тобі просто не пощастило, – голосом, що тремтів від збудження, відповіла вона.

– Тобто все було продумано?

Вона лише кивнула у відповідь. Мазинчук відчував, що його обережні пестощі збуджують її набагато сильніше, ніж відвертіші ласки чоловіка.

– Але ви трохи прорахувалися, – промовив він, беручи її руки у свої та кладучи їх їй на груди.

Виходило так, що вона пестила себе сама, але слухалася його рук. Спочатку він змусив її погладжувати себе, потім – пестити більш витончено: стискати свої груди в долонях, по-різному гратися з сосками. Аня заводилася просто на очах. Напруга зникла зовсім, вона стала м’якою, як віск.

Спостерігаючи за ними, Віктор змінив позу, відставивши чарку вбік. Уважно вдивляючись у виставу, що розгорталася перед ним, він намагався не втратити жодної деталі.

– Ви трохи прорахувалися зі спідницею, – повторив Мазинчук пошепки, опускаючи руки Ані вниз, до початку спідниці. – Трусики підіймати не можна, а от спідницю можна, – і, змусивши її взятися за поділ, наказав: – Підійми її.

Сильно збуджена Аня й не подумала заперечувати чи пручатися, покірно задираючи спідницю вгору, оголюючи лобок і, швидше за все, вологі губки. Спідниця задралася до талії, перетворившись на подобу пояса, й Аня опинилася цілком голою в обіймах Мазинчука.

Віктор заворушився у своєму кріслі й засопів. Мазинчук прекрасно його розумів. У нього самого член був, мов залізний, крізь штани впираючись між сідницями дівчини.

Притискаючи дівчину міцніше до себе, Мазинчук підвів її руки до її щілинки. Слухаючись його мовчазного наказу, Аня взялася гладити себе по губках, і невдовзі Мазинчук отримав підтвердження своїм здогадам – вона була мокренька, і не просто мокренька, а дуже мокра. Його пальці миттєво зволожніли. Аня вже нічого не тямила від збудження. Вона, швидко обходячись без підказок його рук, сама пестила себе, тереблячи та погладжуючи свої губки з клітором.

Усвідомлення того, що вона пестить себе сама, підкоряючись сторонньому чоловікові, а чоловік бачить її розпусту й безсоромність, неймовірно її заводило, і вона пестила себе все сильніше й енергійніше. Мазинчукові дісталася пасивна роль. Він просто накрив її пальці своїми, не заважаючи їй.

Дівчина почала постогнувати, спершу тихенько, але з кожною хвилиною все голосніше й частіше. Її тіло тремтіло. Мазинчук відчував, що ще трохи – і він кінчить сам: Аня не стояла на місці, її сіднички терлися об член Мазинчука, і той уже був готовий вибухнути.

Та все ж вона випередила його. Хтиві історії paprikolu.net.ua. Раптом завмерла, витягнувшись струною, й приглушено скрикнула, затремтівши в його руках. Ноги її не тримали, вона стояла лише завдяки підтримці Мазинчука. Він обережно опустив дівчину, що тремтіла від пережитого оргазму, на підлогу, до ніг Віктора. Аня безсило притулилася до нього.

Мазинчук нашвидкуруч бухнувся на диван, боячись кінчити сам, як пацан, у штани. Віктор мовчав, заспокійливо погладжуючи дружину по волоссю. Вона продовжувала тихо схлипувати, а Мазинчук раптом подумав, що незавершений секс у нього стає традицією в цьому домі. Але досади він не відчував. Його руки ще пам’ятали тепло тіла дівчини, що знемагала від бажання. Заради такого можна було потерпіти й дрібні незручності.

Розгледівши на столі чарку з рештками коньяку, він хильнув її й розслаблено відкинувся на спинку дивана, проводжаючи поглядом Аню, що виходила з кімнати на підкошених ногах.

Клацнув вимикач торшера. Віктор, хмикаючи, наповнював чарки. Теж уже традиція…

Вони мовчки випили, закусивши лимоном. Посиділи мовчки.

– Ми сподівалися, що ти не будеш так прискіпливо дотримуватися заборон, – усміхнувшись, промовив Віктор.

– А я подумав, що ти все ж не всидиш у кріслі, – відрізав Мазинчук.

Вони коротко хихотнули один з одного.

– Якщо знову потрібен буде експерт, то телефонуйте чи пишіть, вигадники. Краще пишіть. На листи з фото я завжди відповідаю, – сказав Мазинчук, встаючи з дивана. І вже в передпокої спитав:

– А що було в другому конверті?

– Та вони однакові, – розсміявся Віктор.

– Чорт! Ну і ну. Молодці! – похитав головою вражений Мазинчук. – Гаразд, бувай, – потиснувши йому руку, вийшов.