Я подивився на годинник — до кінця останньої сьогодні пари ще 15 хвилин, мабуть, встигаємо розібрати останнє питання семінару. Так кого ж викликати? Як завжди, тягне руку Віка Самохіна, але в знаннях цієї студентки я й не сумніваюся, натомість її сусід цікавить мене набагато більше.
— Мотузенко, що ви можете нам сказати з цього приводу?
Звісно ж, Валера нічого путнього не відповів — знов не готовий. Зовсім хлопця нічого не вчить, його от-от виключать з університету за хвости з минулої сесії, а він знов за своє. Напевно, доведеться черговий раз слухати Віку; схоже, з усієї групи лише вона одна підготувалася до семінару.
Я слухав студентку й отримував задоволення — Віка чудово підготувалася, навіть причепитися ні до чого, хоча й не дуже хотілося. Мені завжди була симпатична ця студентка, причому в усіх сенсах. А все тому, що вона була рідкісним зразком дівчини, яку природа наділила одночасно й гострим розумом, і прекрасною зовнішністю. Коли вона відповідала, я просто не міг відвести від неї погляду, розглядав кожну рису її обличчя та фігури. Струнка, симпатична, а ще ці окуляри, що надавали її образу якогось особливого шарму й благородства. Особливо мені подобалося, як Віка поправляла їх тонкими пальчиками — сам цей жест викликав у мені бурю емоцій, і я відчував, як в мене починали нити яйця.
Я, звичайно ж, чудово розумів, що це неправильно й нереально — все ж таки ця прекрасна дівчина була років на 20 молодша за мене, до того ж я викладач, а вона студентка — але нічого не міг із собою вдіяти. У своїх фантазіях я відтрахав тендітну й ніжну Віку в усіх можливих і неможливих позах, і чорною заздрістю заздрив тому йолопові Валері, який, очевидно, був для Віки не просто сусідом по парті. Що ж мені, власне, залишалося, окрім як фантазувати? Ця молоденька красуня, напевно, навіть не бачила в мені чоловіка. Я, правда, краєм вуха чув чутки, що деякі наші несвідомі викладачі, користуючись службовим становищем, спали зі студентками, щоб таким чином «здавали» їм іспити. Але, по-перше, Віка явно була не з таких, а по-друге, я сам ніколи не брав хабарів, тим більше таким засобом. Та й навіщо це, власне, Віці? Проблем з успішністю в неї не було.
Я геть усміхнувся, спіймавши себе на думці, що міркую про можливість переспати зі студенткою — зовсім уже від нестачі сексу дах поїхав. Продзвонив дзвінок. Усі студенти швидко покинули аудиторію, лишився тільки Валера Мотузенко.
— Романе Євгеновичу, можна я зараз спробую перескласти іспит? Я готувався, — упевнено спитав хлопець, нависнувши над моїм столом.
М-да, нахабства йому не займе, але чому б і ні? Це, звичайно, супротив правил, проте до чого ці формальності, коли перед студентом замаячило відрахування й скоре відбуття до армії? Нехай спробує ще раз. Я навіть не пішов за білетами, просто задав кілька елементарних запитань — цього вистачило, аби ще раз переконатися, що Валера абсолютно не знає предмету. Схоже, він сам обрав свій подальший життєвий шлях. Хлопець ще спробував мене умовити, почав натякати на хабар — чим тільки остаточно вивів мене з себе. Я, вставши з-за столу, випроводив його до коридору.
Більше в університеті сьогодні справ у мене не було, і я, занісши на кафедру свої папери, прямував додому. Однак уже майже біля самих дверей мене зупинила Віка.
— Романе Євгеновичу, ви вже йдете? — Голос дівчини був тривожний, та й сама вона виглядала якоюсь скуйовдженою.
— Так. А що ти хотіла?
— Мені потрібно з вами терміново поговорити, — схвильовано сказала студентка, а потім уже тихіше додала: — Тет-а-тет.
Віка мене заінтригувала. Яка взагалі в неї може бути до мене розмова? Та ще й наодинці. Але оскільки дівчина більше нічого не пояснювала, мені нічого не лишалося, як зайти на вахту і взяти ключ від однієї з порожніх аудиторій.
Тільки-но увійшовши туди, я вже, палаючи від цікавості, запитав:
— Ну що там у тебе за розмова, Віко?
— Я хотіла з вами поговорити про Валеру.
А! Ось воно що — прийшла просити за того пройдисвіта. Ну вже ж він мені осточортів.
— Щодо Мотузенка? Ну там усе сумно, усі терміни по його хвостах минули — будуть відраховувати.
Віка раптом змінилася в обличчі й, зробивши крок назад, вперлася сідницями в парту. Я зрозумів, що вона от-от розридається.
— Його не можна відраховувати, він пропаде, — благально сказала Віка й подивилася на мене так, що аж дрож пробігла спиною.
В очах у студентки заблищали сльози, худенькі плечі почали тремтіти — вона заплакала. От мені ще й цього не вистачало. Я простягнув дівчині хусточку, щоб вона витерла сльози, і спробував заспокоїти:
— Та чого ти так за нього переживаєш? На цьому життя не закінчується.
Віка потягнулася за хусткою, але замість того щоб узяти її, обхопила мою руку долоньками й притягнула до губ. Усе сталося так швидко, що я відсмикнув руку, лише коли дівчина встигла кілька разів поцілувати мої пальці.
— Що ти робиш, Віко? — тремтячим голосом запитав я, дивлячись їй у вічі.
Студентка нервово поправила окуляри й раптом, схопивши зі столу залишений там мною ключ від аудиторії, швидко підійшла до дверей і замкнула їх. А потім так само швидко подолала кілька кроків між нами й міцно мене обійняла, притулившись голівкою до моїх грудей.
— Допоможіть йому, я вас дуже прошу.
Більше вона не сказала ні слова. Піднявшись на носочки, вона почала сипати поцілунками по моїй шиї та обличчю. Я перелякано шепотів, що «так не можна», і вимагав негайно припинити, але при цьому не відштовхував дівчину. Близькість молодого тіла паралізувала мій здоровий глузд — член встав за лічені секунди. Я шалено хотів цю граціозну красуню й не бажав її зупиняти. Користуючись моєю бездіяльністю, Віка поступово опускалася нижче, і незабаром, ставши на коліна, взялася боротися з ременем на моїх штанах. У неї не дуже виходило, і я, дивлячись згори на миле світловолосе створіння, почав допомагати. Вона навіть на мить не зупинилася, коли оголився член — ніби побоюючись, що я його сховаю, Віка відразу ж ухопила його ротиком і почала смоктати. При цьому дівчина продовжувала дивитися на мене крізь скло своїх елегантних окулярів, просто зводячи мене з розуму цим сповненим ніжності й благання поглядом.
Я відчував кожен міліметр її слизького язичка, що облизував мою голівку, відчував, як міцно стискають стовбур ніжні губки. Як же часто я про це мріяв і навіть не смів припустити, що колись моя мрія здійсниться. І ось ця розумненька й старанна студентка на всю довжину бере мого члена, та ще й тримає мене рученятами за штани — мабуть, боїться, що я втечу. Але не встиг я навіть як слід насолодитися її ласкавим ротиком, як Віка раптом зупинилася й, притискаючись до члена щічкою, запитала:
— Ви допоможете йому?
Ну й що я мав відповісти? Та і як взагалі можна відмовити панночці, що просить у такій позиції?
— Так, Віко, допоможу.
Я погладив її по світлому волоссю і, бажаючи швидшого продовження чудового мінета, ледь підштовхнув голівку дівчини в потилицю. Але, на мій подив, Віка не повернула член у свої губки.
— Почекайте, Романе Євгеновичу. В мене для вас невеликий сюрприз — обіцяю, вам сподобається.
З цими словами дівчина почала шарити у своїй сумочці й незабаром дістала звідти тюбик. Потім, швидко майстерними пальчиками, почала покривати мій інструмент якоюсь напівпрозорою слизькою маззю. Події почали розвиватися ще швидше: Віка, підвівшись, кількома рухами позбулася штанів, а за ними — і трусиків. Вона опустилася грудьми на стіл викладача, ширше розставила ніжки й покликала мене:
— Ну чого ви там застигли? Ідіть до мене. Тільки кицю мою не чіпайте — я ще незаймана.
Студентка завела руки назад і, вхопившись ними за сідниці, з силою їх розсунула, демонструючи мені у всій красі стиснуту зірочку ануса.
— Та й навіщо вона вам, коли в вашому розпорядженні ось це? — жартівливо щебетала Віка, кокетно поглянувши на мене через плече.
Я нарешті вийшов зі ступору й одразу ж кинувся м'яти чудові сідниці й обмацувати ніжну пісю. Від надмірного захвату й бажання я трохи перестарався й зробив дівчині боляче своїми грубими мацаннями. Вона, стиснувши зуби, простогнала, але промовчала.
Важко сказати, що сподобалося більше — ідеальні пружні сідниці чи виголена, ще ніким не торкана киця. Секс оповідання про студенток paprikolu.net.ua. Обидві ці прикраси так і просилися на член, і в цю мить я навіть радий був, що мені не довелося самому робити цей важкий вибір між двома дірочками. Я приставив член між сідницями й, намацавши ним заповітну дірочку, почав проникати.
Рухався я дуже повільно — але зовсім не тому, що шкодував партнерку. Ні, я просто подовжував свою насолоду від цього фантастичного моменту. Подумати тільки — я серед білого дня трахаю в дупу найкрасивішу свою студентку, а вона ще й допомагає мені рученятами, щораз сильніше розтягуючи половинки своєї попи.
Член повністю занурився в тісну сраку, і я відчував, як приємно пульсує, стискаючи його біля самого кореня, анус. Я поклав руки на плечі Віки й почав трахати.
