Ну, чесно кажучи, іншої назви й придумати не змогла.
Чула я розповіді про всіляких там збоченців, маніяків, ексгібіціоністів та інших діячів статевого фронту – але наживо з подібними персонажами мені до цього стикатися не доводилося.
Розповім, як все було...
Ми з чоловіком живемо вже п’ять років. Нашій донечці чотири роки. На літо ми відправили її до моїх батьків. Аж видихнули.
Мені 27 років, чоловік старший за мене на три роки. Майя – так мене звати.
Того дня – це була п’ятниця – я вранці забула ключі від квартири. Так і пішла на роботу. Працюю я в дизайнерському агентстві – творча особистість, але без крайнощів. Чоловікові вірна. За п’ять років шлюбу – ані-ні.
Отже, ми домовились із чоловіком зустрітися біля входу в парк, неподалік від моєї роботи – він передасть мені ключі, а сам поїде ще у справах своєї фірми. Ну а я через парк на метро – і додому. Так і перетнулися біля входу – цьомки-бомки, як пройшов робочий день. Усе нормально. Я взяла ключі, а він сів у машину та поїхав у інший бік.
Я – у парк. По дорозі випадково помітила, що за мною йде якийсь молодий хлопець і, ну не знаю, погляд його мені видався якимось підозрілим.
Ну, гадаю, чого боятися – люди навколо, не ніч же на дворі.
У підсумку він мене наздогнав, і між нами відбувся приблизно такий діалог...
– Жіночко, доброго дня, я перепрошую, можна вас на пару хвилин? – ніжно так і ласкаво.
Я зупинилася й питаю:
– А що трапилося, доброго дня?
– Мене Русланом звати. Я не знаю, як ви відреагуєте, але вислухайте мене до кінця й не перебивайте, будь ласка. Гаразд?
Ну а мені то що. Міркувала, нехай, що там йому треба. Час був. От і стоїмо посеред алеї, все одно ніхто нічого не почує зі сторони, та й у чому справа.
Він якось дивно зібрався з духом і видав таку маячню, що в мене просто дух перехопило...
– Зрозумійте мене правильно. У кожної людини мозок влаштований по-своєму. Одним одне, іншим інше... – завагався він так і продовжив: – Я помітив у вас на руці перстень, та й ви гарненькі. Просто мене найбільше у світі збуджує... – після цих слів я хотіла його перебити, що це за розмова, але стрималася – ...коли мені дрочить жінка з перснем на руці. Не знаю, чому так. Може я хворий... – ага, може, стовідсотковий пацієнт психіатричної лікарні, але мовчала далі, точніше, язик віднявся – ...допоможіть мені, давайте прямо тут у кущі підемо, там ніхто не побачить, і ви мені подрочите, і все. Грошей у мене нема, щоб вам заплатити, та і якби й були, то це було б не те. Ну, начебто все. А, і сексу не треба.
Стою, дивлюся на нього, навіть демонстративно себе ущипнула – ну серйозно, щоб переконатися, що це не сон. Ні, не сон, а шкода. У той момент я його сприйняла реально за дебіла, навіть не допускаючи думки, що це може бути розіграш якийсь чи щось із цього ряду. «Зраділа», що так і виявилося – не розвод, а переді мною стояв справжній ідіот, яких світ не бачив. Чи я від життя відстала.
Хвилину я переварювала все у своїй голові й нарешті запитала його:
– І багато вже на подібне погодилися? Як тебе ще не прибили чи щось у цьому дусі за таке?
– Ні, ще жодна. Ну, приб’ють, то приб’ють, – відповідь, ну, не знаю кого...
Розмовляти з цією людиноподібною істотою далі було марно. У мене було два варіанти, як я вважала:
- просто піти – не буде ж наздоганяти;
- або у 27 років, жодного разу не зрадивши до цього чоловікові, маючи дитину (та й чи зрада це) – дійсно, від душі й серця допомогти йому й піти з ним у кущі (не вб’є ж, напевно).
Коротше, я не знаю, чому я обрала... другий варіант – але так.
– Ну, добре, Руслане чи як там тебе, я Майя, підемо, чи що... – видавила я з себе.
– Так, я – Руслан. То ви згодні?! – і хлопчина розплився в усмішці, такої радісної, що я ще ні на одному людському обличчі до цього такого щастя не бачила.
– Не те щоб я згодна, ну, нехай буде так, – додала я.
Так ми опинилися між кущів і дерев. Нісенітниця. Видно нас не було, але навколо – багато людей. Ну та гаразд.
Стою й дивлюся на нього:
– Ну, діставай вже, що там у тебе...
Він і дістав. Скажу одразу – член у нього, ну просто нічого сказати – одне слово – чарівний. Та ще й перший член, який я побачила за стільки років, крім чоловіка, чужий член. Аж знемога почала брати.
– Ти знущаєшся, і це з таким апаратом дурнею маєшся? У тебе комплекси, чи що, родом з дитинства... – говорила й не думала, чи образливо йому, чи ні – ...я тобі, Руслане, по-жіночому скажу: не будь я заміжньою, то я б... ну ти зрозумів. Та й будь-яка інша, не фригідна, була б від нього в захваті. То в чому проблема?
– Майє, я не знаю. Бардак у голові. От якось так. Я вас прошу, давайте ви не говоритимете. Такі запитання мене збивають.
Ну, ні, так ні.
Я приготувалася. Бісило те, що це ж перстень – символ всього й вся, і тепер він стикатиметься з членом іншого чоловіка. Але вигляд його пеніса був такий, що вже та ладно.
Я доторкнулася спочатку пальчиками десь посередині до нього, зверху. Він у нього здригнувся, та й мене в середині торкнуло. Так, поспішати я не хотіла.
– Руслане, а можна я спочатку твої яєчка помну, га? – ніби й не я це сказала.
– Ну, можете, як вам краще. – Ага, краще.
Я запустила руку йому під член і обережно взяла в долоню його яєчка, трохи стиснула їх і почала акуратно м'яти. Дивлюся на його реакцію – а він аж очі закотив. Все гадала, скільки він витримає.
Так хвилинку я їх пом'яла й провела пальчиком по всій довжині – від основи до голівки. Потім приклала долоню до стовбура й обхопила його пальцями. Так, там треба було три таких моїх долоні поспіль, а може й трохи більше, щоб охопити всю довжину його до божевілля шикарного члена.
Почала водити рукою – то до нього, то до себе. А мене торкало все більше й сильніше. Ніколи б не подумала, що так можу заводитись.
А перстень же ходив по ньому, мрррр... Чоловік гадав, що я вже їду додому. А я...
– Руслане, а тобі сподобається, якщо я й другою рукою, але вже без персня, за нього візьмусь?
– Гадаю, що ще більше. – І я так подумала, якщо це взагалі можна назвати процесом мислення.
Я приклала до його ковбасного виробу другу руку й почала дрочити йому вже двома. Далі почергово – то одну руку, то іншу – запускала під нього й переминала йому яєчка. А іноді погладжувала йому низ живота.
Хлопчина тримався стійко – мій чоловік вже давно б від таких пестощів кінчив.
Так до мене поступово дійшло вже цілковите усвідомлення: я більше за життя хочу втягнути його член собі в ротика. Я до цього так сильно нічого в житті не хотіла – у всіх сенсах. Припустила, що хлопчина із заскоками – може, це йому не сподобається. Але впускати вже такий момент я не могла.
І вже не питаючи його, я нахилилася, широко розкрила рота й одразу ж взяла його член.
Чекала його реакції – він мовчав. І як тільки – о, господи – він поклав свої руки мені на голову, у мене одразу підкосились ніжки, і я, гепнувшись перед ним на коліна, почала отримувати те, чого так сильно хтіла. Мрія миттєво перетворилася на реальність. Так, у той момент за розумовим розвитком ми були на одному рівні, а може, він мене й випереджав.
Я так присмокталася язиком, ніжно зубками, міцно губками та щічками в середині ротика до його голівки та частини стовбура – просто не описувано. Реальні інтимні історії на
paprikolu.net.ua. А коли він почав стискати мою голову й сам проштовхувати його глибше мені в рота – так взагалі, ледь не впала в кому. Я обхопила його за сідниці – я не могла не торкатися його обома руками, навіть щоб погладити свою кицьку, настільки була збуджена.
Так він мені проштовхував у ротика, а я стискала його сідниці й повільно дісталася до його анального отвору й... саме той пальчик, на якому був перстень... обережно засунула йому туди. Ну, не з самим перснем, звісно.
І саме в цю мить Руслан затремтів, і ріка сперми – якщо не водоспад – почала вивергатися мені в рота.
Я кашляла, задихалася, але ковтала її всю, всю, всю!!! І текла вона з такою силою, що не передати...
– Руслане, вибач, якщо що не так – я не втрималася й взяла його. Я кожен день так з роботи ходжу в цьому місці. Повторимо, як тобі? Чи ще щось по серйозніше придумаємо.
– Так навіть краще було. Ну гаразд, буду чекати вас. Дякую вам, Майє, – порадував так порадував.
Він провів мене до метро, і я поїхала додому.
Наш «роман» триває донині – повернула людину до нормального життя, краще за будь-яких лікарів.
Чи може він мене?
