Офіційно — доброго здоров’я. А якщо простіше — усім привіт.
Мене звати Анастасія Андріївна. Я працюю в ПТУ у місті Києві. Наразі мені 28 років. Навчаю хлопців різним технічним штукам.
У принципі, справа наближалася до Нового року, і в будь-якому разі треба було влаштовувати в училищі новорічне свято.
На роль Снігурки, окрім мене, жодної іншої кандидатури навіть близько не розглядали.
А от на роль Діда Мороза претендувало дуже багато чоловіків різного віку.
Не можна сказати, що я вже настільки крута організаторка масових заходів, а, скажімо так, щонайменше, назвемо це — усередненим варіантом.
Снігуркою я була і позаминулого року, і минулого…
Що до сімейного стану. У мене є чоловік. 6 років тому, після інституту, ми одружилися, а нашій дитині-донечці 5 років.
Дружина я порядна. І за час життя з чоловіком жодного разу йому не зрадила.
Хоча можливостей було більш ніж достатньо. Тим більше якщо ти працюєш у навчальному закладі, де окрім викладачів ще й навчаються учні…
Але ви це й самі чудово розумієте.
Однак репетиція репетицією, а попередньо костюм Снігурки, як такий, все ж потрібно було приміряти.
Мені його на замовлення привезли зі спеціальної фірми ввечері, коли всі вже розійшлися, і залишилися лише один літній охоронець та я.
Я, відповідно, націлилася попрямувати до актової зали, щоб там приміряти наряд Снігуроньки прямо на сцені й, скажімо так, з психологічної точки зору потренуватися перед порожньою залою.
Адже це завжди хвилююче — виступати на сцені, коли перед тобою сидить ціла актова зала.
Звісно, я взяла із собою смартфон, щоб зняти на камеру, як я виглядатиму в костюмі.
Хоч якість тієї камери, м’яко кажучи, ніяка.
Та все ж краще, ніж нічого. Кур’єр передав мені пакет, і я пішла до актової зали.
Увімкнула світло, замкнула двері й почала переодягатися.
За кольором одяг був стандартний — блакитний.
Гарненький такий капелюшок, пальто трохи нижче колін, рукавички та білі черевички.
Вікна нашої актової зали розташовані так, що зовні ніяк не можна побачити, що відбувається всередині — це перше.
По-друге, двері були замкнені, тож соромитися мені було нічого. І я навіть із цікавості, перебуваючи сама у такому великому приміщенні, роздягнулася повністю — залишила на собі лише бюстгальтер і трусики, а джинси, блузка та туфлі пішли геть.
Було трохи холодно, але для такої справи можна було й потерпіти.
Спочатку я вдягла черевички на босу ногу — шкарпетки теж перед цим зняла. За розміром вони мені ідеально підійшли.
Потім — пальто, капелюх, застібнула його й наділа рукавички.
Але перед тим, як одягнути рукавички, я ввімкнула камеру на телефоні (тобто відеозапис), поставила його так, щоб добре було видно сцену, і сама піднялася на неї…
І, ну крутися там, випендрюватися, розмовляти сама з собою (слова сценарію) і все таке, щоб потім подивитися, як це виглядає на камері зі сторони.
І тут я раптом чую стук у двері. Я, правда, не одразу розчула. Спочатку здалося, що це мені почулося. Але стук ставав все сильнішим.
Я так, у вбранні Снігуроньки, і підійшла до дверей, навіть з острахом запитала:
— Хто там? — з легким тремтінням у голосі.
Почулася відповідь, яка мене одразу заспокоїла:
— Анастасіє Андріївно, це я — Олег.
Олег, по суті, мій учень, до якого в мене нема ні позитивних, ні негативних емоцій — такий собі «нейтралітет». Він вже закінчує останній рік — йому 18.
Олег продовжив:
— Анастасіє Андріївно, що ви там робите? Просто Ігор Петрович попросив зайти, подивитися, що тут і як. Хтось світло забув вимкнути?
(Тобто Ігор Петрович — наш охоронець, а з його місця добре видно, що в актовій залі світяться вікна).
У такому сенсі все стало на свої місця, тим більше охоронець Ігор Петрович і Олег — родичі, і останній часто заходить у ПТУ ввечері, щоб побазікати.
Я відчинила двері й впустила Олега в актову залу. Одразу побачила подив у його очах через мій вигляд. Він навіть на 10 секунд втратив дар мовлення.
Я пояснила йому коротко, що мені привезли костюм Снігуроньки, і я його приміряю.
Від Олега трохи тхнуло алкоголем. Було зрозуміло, що вони з Ігорем Петровичем трохи випивали.
Олег у цій ситуації був мені абсолютно не потрібен. Але мені спала на думку ідея: якби він зняв мене моїм телефоном, це було б набагато зручніше — можна було б зробити кадри з різних ракурсів.
Взагалі, ідея непогана, тож я його попросила про це. Пояснити, що знімати з телефону, який ледь тримається на столі чи стільчику, незручно — було легко.
Я попросила, щоб він особисто зняв мене з різних кутів. Олег, звісно, погодився — і почалися зйомки (зрозуміло, не інтимного характеру).
Олег за натурою хлопець не сором’язливий, і вже буквально через 5 хвилин зйомок я почула від нього… ТО Є ЖАХ!
Те, що я почула, навіть не могло мені спасти на думку — особливо від учня, який до того ж на 10 років молодший.
Олег абсолютно невимушено сказав:
— Анастасіє Андріївно, а давайте я вас прямо тут на сцені трахну.
Чесно кажучи, після цих слів я мало не знепритомніла. У голові почався такий хаос, що словами не передати.
З одного боку, я ніколи не зраджувала чоловікові. Не те щоб я його прям так кохала, але симпатія до нього є. І ще й дитина…
А з іншого боку — чути таке від свого учня, знову ж таки, за такої різниці у віці.
Посередині актової зали, такого великого приміщення, де, окрім нас, нікого немає.
І якщо цього замало, то я ще й у костюмі Снігурки! Ще трохи — і Олег би був у костюмі Діда Мороза… І от так реально трахнутися на сцені актової зали, навіть якщо вона порожня… Дівчата, це мене реально почало заводити.
Вже через хвилину таких роздумів я стала мокрою — у прямому сенсі слова…
Олег побачив по моїх очах, що я ніби згодна на його пропозицію.
Я ненароком запитала в нього (попередньо, звісно, ретельно наважившись):
— І як ти собі це уявляєш? — і почервоніла.
— Анастасіє Андріївно, усе просто, — сказав Олег, заліз на сцену, підійшов до мене ззаду…
Підняв пальто, нахилив мене раком, я вперлася руками в коліна, а він стягнув мої трусики до колін…
Тобто, щоб ви розуміли: в цей момент я стояла обличчям до актової зали, до всіх цих порожніх крісел.
Однією рукою він узяв мене за одну половинку сідниць, другою рукою вхопив свого члена і плавно ввів його в мене всередину.
Далі він вже обома руками схопив мене за сідниці та почав, так би мовити, не по-дитячому мене трахати.
У той момент я так собі уявила, що якби в залі були глядачі, то оваціям не було б кінця.
Мені дуже складно описати, що коїлося у моїй голові, враховуючи, що мене бере раком просто посеред актової зали на сцені у вбранні Снігуроньки мій же учень.
А член в Олега, я вам скажу, аж ніяк не маленький. Він навіть на кілька сантиметрів більший, ніж у мого чоловіка, який старший за нього на 15 років, і товщий теж. Оце так покоління!
Буквально через п'ять хвилин (зрозуміло, що за цей час Олег облапав мене всю, навіть черевички зняв) він вийняв з мене член і почав кінчати мені прямо на сідниці, щільно притискаючи своїм стовбуром між половинками.
Сперма потрапляла і на спину, і на костюм Снігуроньки.
А ще за дві хвилини до цього я вже, в цілому, не могла стояти на ногах — від підкочуваних оргазмів. І присіла навпочіпки, він теж.
Після того, як Олег кінчив, він схилився наді мною і тримав мене за груди, притиснувшись.
Ми б так і продовжували стояти в такій позі, але добре, що двері були замкнені.
Тому що ми знову почули стукіт — це вже був Ігор Петрович.
Ми швидко привели себе до ладу і відчинили двері. Він теж був здивований моїм виглядом, але, зрозумівши ситуацію, заспокоївся і пішов назад на пост.
Зрозуміло, що Олег — хлопець молодий, молода кров, і він зробив мені другу шокуючу пропозицію!!!
— Анастасіє Андріївно, давайте прямо на сцені, та ще й у ротик. Якраз потренуєтеся працювати з мікрофоном.
Я була збуджена до такого ступеня, що не взяти в нього в рота я вже не могла.
Ми знову вилізли на сцену...
Але тепер він стояв спиною до зали, сяючи голими сідницями, а я перед ним на колінах жадібно смоктала його член.
Це була якась ненаситна дика жадоба.
Я знала, що в Олега є дівчина, і в той момент я їй так заздрила, що ви собі навіть уявити не можете. Зрозуміло, без жалю, вічного кохання все одно немає...
Якщо спочатку все починалося з легкого мінету, поцілунків, пестощів яєчок, то потім все перейшло у більш жорсткіше русло.
Олег взяв мене за голову і почав все сильніше тупо трахати мій рот, не даючи навіть нормально видихнути.
У нього він був такий великий, мабуть, десь 20 см або трохи більше, що я реально ледве витримувала, геть почала захлинатися, коли він став випускати свою сперму мені прямо в горлянку.
Її було дуже багато – частина витікала з рота, частину я навіть не могла не проковтнути.
Ще з хвилину я тримала його м’якого члена в роті, роблячи йому «суші».
Потім ми зібралися, привели себе до ладу.
І домовилися, що якщо Олег ніколи й нікому про це не розповість, то час від часу у нас таки буде секс.
Сексуально відверті сповіді на
paprikolu.net.ua. А якщо я дізнаюся, що хтось про це знає, то більше між нами нічого не буде – та і йому все одно ніхто не повірить.
І, звісно, в той момент було бажання зайнятися з ним анальним сексом.
Але якщо чесно, я була вже настільки виснажена, та і його член таким великим, що навряд чи я б витримала це по-людськи.
Оце, у принципі, і все.
Вже понад місяць Олег поводиться «тихо» – тому у нас все добре, та й анальне випробування я вже встигла з ним пережити.
