Так, про таке, мабуть, навіть і найкращій подрузі не варто розповідати. Хто його знає, як воно в майбутньому може обернутися. А всередині все кипить. Хіба що так...
На початку минулого літа ми всією родиною — я, до речі, мене звати Лілею, мій чоловік і наші діти (синочок і донька) їздили до моїх батьків. Власне, відвозили малих до них на літо.
Доньці шість років, синові всього чотири, чоловік старший за мене на чотири роки, а мені — 29.
Мова піде про те, що сталося в дорозі. Машина в нас на той момент була в ремонті, і з варіантів поїздки потягом чи автобусом (зваживши всі за та проти) ми зупинилися на другому.
Дорога була далека — їхати потрібно було близько шести годин. Купили квитки так, що наші чотири місця були в один ряд — по один бік автобуса і по інший.
Увесь час, а з дітьми то їхати, самі знаєте як, мінялися по-різному місцями. Бардак, одним словом.
Якось, може, і одразу опишу. Літо, погода люкс. Я була в зеленій літній сукні, до колін. Під сукнею тільки трусики — бежеві. Ліфчик не вдягала. На ногах були світло-сірі босоніжки. Надмірною вагою я далеко не страждаю. При своєму зрості трохи понад 170 см я важу близько 65 кг. Ну, нормальна, з усіх боків — якщо простіше висловитися.
Якщо у двох словах зупинитися на наших стосунках із чоловіком — усе, у принципі, нормально. Він «ніби як» мені не зраджує, та й у мене коханця нема. Зрозуміло, що за час нашого подружнього життя траплялося у мене бувати з іншими чоловіками — але це більше схоже було саме на спонтанні одноразові випадки й не на тверезу голову. З розряду свят, випивки та... раз на півтора роки, раз на рік — це все ж таки траплялося.
А так, щоб я усвідомлено йшла на контакт із чоловіком — ні.
Під випивкою я маю на увазі помірні дози, нормальні свята — звичайно, я з вином, коньяком і шампанським дружу не так часто і сильно. А горілку взагалі не п'ю. Не палю теж. До шмар і повій мені загалом далеко.
Ось якийсь такий мій — портрет.
Так ми їхали і їхали. Усе добре. А прямо за нами на сидінні, яке було не біля вікна, а біля проходу, сидів молодий і симпатичний хлопчина, худуватий такий, але в міру. Курс перший на вигляд — максимум. Так, різниця у віці між нами та ще. Якось спочатку я на нього взагалі уваги не звертала. Та й навіщо?
Але коли я після всіх цих пересадок із дітьми сідала теж на крісло біля проходу — по діагоналі відносно того хлопця — я почала краєм ока помічати, що він дивиться на мене, на мої ноги — наскільки там йому було видно. Сама теж оберталася, наші погляди зустрічалися. Коротше, це все нагадувало ту дитячу гру, коли перекидаєшся поглядами з кимось, немов підлітки на уроках. І від цього з’явився якийсь дивний, але приємний трепет.
Між нами відбувався своєрідний візуальний «роман» — якщо так можна висловитися. Дурниці, не більше. Ніби я маленька дівчинка, а він — хлопчик, який мені подобається.
Так поступово «маленька дівчинка» — тобто я — почала відчувати, що збуджуюся. Груди, животик, нижче, стегна — усе почало «співати». Вже й трусики сухими назвати було неможливо.
Мені це подобалось, але чорт — це ж... ну, чорт його знає що. Сама на себе злилася за те, що мене так понесло. А вихід де?
Вже навіть на дітей із чоловіком не могла нормально реагувати. Добре, що вони всі троє все ж таки заснули, хоча ми їхали вдень.
Хвилин через десять після того, як вони позасинали, я ще отримувала таким чином задоволення, і… оп! Наш автобус безнапасно зламався за сотню метрів від заправки. Еротичні розповіді про зраду на сайті
paprikolu.net.ua. Спочатку не було зрозуміло, що до чого, мої прокинулися — а через пару хвилин водій сказав, що зламалися ми, за його словами, щонайменше на годину.
Люди заворушилися: заправка, їжа, вода. Мої ж машинально знову позасинали, я встигла лише шепнути чоловікові, що йду на заправку. Я вже викинула з голови того хлопця — не в ліс же з ним іти. І щоб перевести дух — вийшла з автобуса та пішла до магазину, купити щось. Навіть не слідкувала, де він. І перетинатися з ним не в автобусі — соромилася.
Їсти я не хотіла. Вистояла чергу й купила лише маленьку пляшечку мінералки. Вийшла знову на вулицю, окинула поглядом — чи нема його. Його не було. Було інше — точніше, інший. Чоловічок, трохи старший за мене — роками десь як мій чоловік — співробітник заправки, ще й у спеціальній формі.
Він ніби збирався йти, я так зрозуміла, що в нього закінчилася зміна. Такого роду діалогів із чоловіками у мене ще не було. Та й більшість буде здивована.
Коли він порівнявся зі мною, запитав у мене:
– Доброго дня, жіночко. Заправляєтесь?
– Та ні, я з того автобуса – і показала йому – ми зламалися, от чекаємо.
А він:
– Ви сказали ми, а ми – це хто, якщо не секрет?
– Ну, я маю на увазі всіх нас, пасажирів. Там в автобусі ще мій чоловік і діти, сплять, правда – і зробила на своєму обличчі навіть мені незрозумілий вираз, ніби наполовину посміхнувшись.
– Чоловік, діти, шкода, а то б я вам провів екскурсію за заправкою, – додав він.
Не скажу, що мені миттєво дійшов зміст його слів – але через кілька секунд я цілком усвідомила, що він ніби пропонував мені пройтись з ним кудись, і... ну зрозуміло. Начебто й не по-хамськи.
Сто відсотків вплинуло те, що я вже була збуджена. До того ж і прямолінійність підходу подіяла дивним чином. А сплячий чоловік з дітьми – це взагалі, без слів. І форма, і те, що він заправник, і нормальний на вигляд...
Ймовірно, якби я не була збуджена, може навіть і ляпаса б йому відправила, хай навіть за настільки завуальоване, але все ж хамство. Але між нами точно нічого б не було. Якось очима я вже того хлопця з автобуса не шукала, та й куди вже було. Я глянула у бік автобуса, заспокоюючи себе запевненням, що чоловік і діти сплять. Перевела погляд на заправника і була небагатослівна:
– Та нічого страшного, ведіть. Я Ліля.
Він навіть трохи здивувався:
– Ви серйозно? Я Міша.
Я кивнула, більше очима, і посміхнулася.
Він також поглядом показав мені йти за ним. Я й пішла (міркуючи, якою я в нього за рахунком буду, от так просто погодившись на подібну екскурсію). От ми й зайшли за заправку. Хто її такої химерної конструкції побудував. Ми пройшли крізь густі кущі в закритий закуток. Нас побачити було важко.
От так і стали один перед одним. Я за ніжний і повільний секс.
Але через це за такий довгий час накручене збудження – мене ніби підмінили.
Які там поцілунки. Я як скажена одразу присіла перед Мішею, відставила сумочку і почала тремтячими руками намагатись витягнути його член. Намацуючи його, я вже відчувала й розуміла, що його розмірів мені вистачить з головою. А від першого дотику, навіть через штани – ледь рука не заніміла.
Михайло допоміг мені, і ми спільними зусиллями звільнили його.
Це божевілля!!! Години виснажливого збудження – і перед моїми очима такий скарб. В ту мить я «кохала» усіх чоловіків на світі.
Я різко схопила його двома руками – одною за стовбур, іншою трохи за яєчка – і одразу ж проштовхнула собі в рота. Так, я саме проштовхувала його – товстий і довгий. І давай всмоктуватись у нього кожною клітинкою язика і губ. Якби це був банан чи морозиво – їх би не стало відразу.
Так, мабуть, хвилини три чи більше я смоктала Мішин пеніс, іноді вилизуючи язиком його волохатенькі яєчка.
Ми розуміли одне одного без слів. Я підвелась і почала підіймати сукню. Нахилилась, обпершись руками об будівлю заправки.
А Міша стягнув мої трусики до колін, трохи помацав мене за дупу, провів рукою по моїй піхві, приставив голівку до неї – і швидко ввів у мене свою махину.
Якщо я про що й думала в той момент – то лише про те, що з нашим автобусом. Чи не вийде так, що мої сплять і поїдуть. Коротше.
Але Мішин член у мені заносив мене кудись в інший бік. От так він жарив мене раком і без презерватива (пронесло, дякувати богові) – ще хвилину. Чому "ще хвилину"? Ви не повірите! Це шок, чи як ще це назвати?!
Я побачила в кущах того хлопця з автобуса. Він тупо витріщився на нас з Мішею. Питання – з якого моменту? Морок, але швидше – приємний. Адже саме він був винуватцем усього, що відбувалося. Я зависла на десяток секунд – ми дивились одне одному в очі, а Міша продовжував п'ялити мене на свого члена.
Тоді я прибрала одну руку від стіни заправки, трохи повернулась до кущів, посміхнулась і поманила пальчиком того хлопця.
Він пом'явся трохи – і почав виходити з кущів. От тільки тоді Міша його помітив.
– Ти хто, блядь, такий, га? – гаркнув він, все ще тримаючи свій член у мені.
Я одразу:
– Міша, ти продовжуй, усі свої.
Він, мовчки, знову почав двигати в мені своїм членом, набираючи швидкість.
А хлопець підійшов ще ближче – було видно, що член у нього стоїть на "максималках".
Такого повороту подій я не очікувала. Тож які там презервативи...
Я вже нахилилася до нього, і ми з ним почали витягувати його член. Витягли – о так! – нічим не гірший за Мішин: соковитий, але молодший. Я потрапила в казку.
А його член потрапив у мій ротик.
(Пізніше я дізналась, що його звати Толік, на другому курсі).
Зраджую, і з двома одразу, та ще й де – неймовірно.
Ще хвилина – і Міша запропонував Толікові помінятися: він уже хотів кінчати. Толік пристроївся позаду мене й увіпхнув в мене член, а Міша, задоволений як слон, вже сам засунув мені в рота свій член і, взявши мене за волосся, почав пхати його глибше й глибше. Добре, що не їла. Не минуло й пів хвилини, як я відчула після його здригань у себе в роті його сперму.
Проковтнути всю я не змогла – її було так багато, що більша частина капала на землю, і трохи потрапило на мої босоніжки та пальчики ніг.
Ще хвилину я облизувала йому члена. Міша поойкував, засунув його назад, щось пробурчав і пішов – ну зрозуміло.
А Толік, продовжуючи трахати мене, питає:
– Я Толік, а вас як звати?
– Лі-іл-ля... – якось так я відповіла.
– А можна мені теж вам у рот, ну як той?
Питання, ще й від такого юнака.
– "Та-а, мо-о-ожна-а..." – я була в такому стані, що так – було можна.
Ще трохи – і Толік вже стояв переді мною, а я сиділа перед ним на колінах – на щастя, там була трава.
Він, як і Міша раніше, тримав мене за волосся й трахав мене в рота, а я дивилась йому в очі. Я чекала його сім'явилиття – і дочекалась. Сперми в нього було ще більше. Захлинаючись...
Водичка допомогла. Витирати було що – і чимало.
Так, задоволена й віддерта двома Чоловіками з великої літери Ч (для мене вже точно), я заснула в автобусі й проспала аж до кінцевої. Навіть від чоловіка відсіла – щоб не винюхав запаху сперми.
А Толік вийшов десь раніше.
