Привіт. Маю я подружку, вже років десять дружимо. Її звуть Лариса, а мене Марина. Обидві заміжні. Лариска моя ровесниця, по 26 років нам. Дітьми поки що ще не обзавелися.
Минулого тижня Ларка була в мене. Через роботу, різні справи нам частіше, ніж раз на тиждень, і не вдається бачитися.
Набалакались досхочу. Час був уже пізній, ближче до дванадцятої. Я пішла проводжати Ларису до нічної маршрутки.
Мій чоловік — Ігор (він старший за мене на п’ять років) пізно прийшов з роботи, як завжди втомлений. Так і не склав нам компанії. Завжди ж добре прогулятися перед сном, а він і так уже спав, як убитий, — треба було рано вставати.
До зупинки ходу хвилин десять, якщо не поспішати. Ідемо, балакаємо. Проходимо лавку, на якій сидять двоє хлопців, приблизно нашого віку. Зрозуміло, що нуль реакції на них загалом. Вони випивали, у них під лавкою стояло і пиво, і горілка.
— Дівчата, добрий вечір, а може до нас? — почули ми з Ларискою і переглянулися. Посміхнулися одна одній і, як завжди в подібних ситуаціях, одночасно показали хлопцям обручки на руках, заперечно похитали головами й пішли далі.
Дорогою ще й обговорили їх, і я посадила її в маршрутку. Вона мала від’їжджати за десять хвилин, я не стала чекати. Який сенс? Ми попрощалися, і я пішла додому.
Якось засоромилася, ніби. Та вирішила обійти тих хлопців іншою дорогою. Іду й усе думаю про них. Навіювання якесь... Біля свого під’їзду я вирішила просто вернутися та ніби випадково знову пройти повз них, якщо вони ще там сидітимуть, звісно. Засумувала за ті три роки у шлюбі за вуличними знайомствами з якимось продовженням. До того ж усіх без винятку відшивала.
Навіть не знала, що відповісти, якщо запитають — чому йду з того самого боку. Подумала, що скажу, мовляв, до цілодобового магазину — ну раптом що. Тобто в цілому хотілося пофліртувати, щось на кшталт того. Чоловік все одно спав.
Виходжу на ту саму доріжку, мене ще не було видно, і дивлюся — чи є вони, чи вже пішли. І бачу! Це не передати словами...
Ті самі двоє хлопців так і сидять на лавці, а перед ними стоїть, як ви думаєте, хто? Та сама Лариска! Оце так вона «поїхала»...
Стою й гадаю. Та все ж, мовляв, у магазин іду, і пішла до них. А в голові така хвиля збентеження — слів немає.
Ще на підході треба було бачити Ларисчині круглі очі — вона не знала, куди їх діти. А хлопці від такого повороту взагалі реготали, як навіжені. Ну, посудіть самі — така от ситуація.
Коротше, у підсумку всі попадали від сміху.
І тут вже Ларка каже мені:
— Марин, ну взагалі ми тут вже без тебе з хлопцями домовилися, ну ти зрозуміла про що. Ти з нами? Треба ж колись починати зраджувати чоловікам. А що?
Та й ви тут з Ігорем тільки винаймаєте квартиру, не твій район, тобі ж все одно?.
У цю мить я чітко усвідомила, навіть з якимось жалем і острахом, що член мого чоловіка, та й він як людина мені набрид.
Я хотіла іншого чоловіка, чужого члена, будь-якого і за будь-яку ціну.
Навіщо тоді було виходити заміж? — питання риторичне.
Отож ми й пішли на стадіон, у глухий закут до балонів.
Хлопці виявилися старші за нас на три роки: Рома й Денис. На вигляд вони мало чим відрізнялися. Секс оповідання на paprikolu.net.ua. Вони вже на місці налили собі й нам з Ларискою трохи горілки, ми випили за знайомство. У голові стало легше й простіше сприймати все, що відбувалося. А так то я не п’ю.
— Ну що, дівчатка, почнемо нашу таємничу вечірку? — сказав Денис. Та-ак, довго нас переконувати не довелося. Хлопці влаштувалися на балонах, розставили ноги й дістали свої члени. Світла було достатньо, щоб їх більш-менш розгледіти. Так, а розглядати там було що! Збоку нашу компанію видно не було.
Я стояла ближче до Роми, тому вже голодна й збуджена присіла перед ним, трохи пом’ялася для пристойності, перебираючи в руках його член, і взяла його в рота. Лариска теж сіла між ніг Дениса й, як я Ромі, взялася йому смоктати.
Востаннє член (не чоловіка) був у мене в роті ще чотири роки тому. Можете зрозуміти моє щастя від того, що відбувалося.
Навіщо і чому я так зберігала вірність чоловікові, і стільки часу пішло намарно у цьому сенсі – досі не можу зрозуміти.
Через пару хвилин наші хлопці організовано випустили своє сім’я нам у ротики. Задоволенню не було меж – у мене в роті була сперма малознайомого чоловіка. Скільки змогла, із задоволенням проковтнула. Знову випили, хлопці відпочили й…
Ларка була в сукні – вона так і зняла з себе трусики, підняла її й стала раком, тримаючись за балон.
А я була в джинсах, і мене «понесло».
Не довго думаючи, я просто зняла блузку, кросівки, шкарпетки, джинси, ліфчик і трусики, склала все акуратно на сусідньому балоні й повністю гола, боса, також нахилилася й уперлася в балон. Нормально? Всі трохи здивувалися.
Поганий приклад заразив – Лариска розігнулася й теж почала з себе все знімати. І, як і я, повністю гола, у чому мати народила, знову стала рачки.
Ми помінялися.
Тепер уже Рома пристроївся ззаду до Ларки й почав її трахати.
А Денис ввів мені в піхву свій – нічим не гірший за Ромин, і, звичайно, кращий за чоловіка (і за розміром, і психологічно) – член. І все це без презервативів.
Так вони нас "чпокали", міняючись, десь хвилин п’ять. Ну, просто п’ять очманілих хвилин у моєму житті. Вони ніяк не могли кінчити, точніше – хотіли, але просто тягнули задоволення для себе й для нас.
Тут хлопці запропонували анальний секс. Ми з чоловіком, та й Ларка зі своїм, іноді цим займаємось. Та й у такому стані вже не могли відмовити.
Для цієї справи Лариска вже дістала презервативи. Рома з Денисом їх натягнули, поплювали нам на «дірочки», і ми почали повільно, але впевнено приймати їхні великі члени в свої дупи.
Побачили б наші чоловіки нас у цю мить...
Наприкінці вже в ротик мені кінчив не Рома, як перший раз, а Денис. А Рома ощасливив своєю спермою Лариску, та й вона його.
На більше хлопців не вистачило. Ще пів години посиділи, побалакали, випили, обмінялися телефонами. Лариску посадили у таксі, а я пішла додому – до свого "коханого" чоловіка. Маючи в наявності двох нових коханців. Життя розпочалося! Навіть зараз страшно, та й поки що не хочеться заводити дитину. Невизначеність ще та...
От думаю собі – перед тим як пускатися у цей вир з головою, може ну їх – цих перших двох.
Мабуть, краще щоразу з різними чоловіками по разу спробувати?
Час покаже.
Через тиждень вирішили з Ларискою піти на «полювання» або, в крайньому разі, повторити з Ромою та Денисом.
