— Ну давай швиденько, у нас десь пів годинки, — Настя влетіла в мій ранок як вихор. — Давай, соня. Круто, що тобі не треба роздягатися. Майже.
Вона кинула на мене швидкий погляд, на ходу розстібаючи блискавку спідниці. Настя – шикарна жінка, а від її манер я просто божеволію. Ось і зараз, лише наспіх чмокнула в щічку, навіть не привіталася як слід, а вже роздягається, майже від вхідних дверей.
— А... чому? – дурнувато спитав я. – Ну, чого з таким поспіхом?
— Ду-р-ник, – Настя вже переступала через свої трусики-стрінги — павутинки. – Мій Микита чекає мене через пів години в супермаркеті. У нього завтра День народження. Забув?
— Так, мені в принципі… – пробурмотів я, розуміючи, що мій член уже приходить у бойовий стан при вигляді її стирчачих доверху грудей. – Тобто ти хочеш сказати…
— Так, так, так, – поспішно пробурмотіла моя коханка. – Давай його до мене. Я вся горю. Ну!
Останній вигук я тепер точно розцінив як наказ. Просто підійшов до неї – вона стояла біля низького декоративного столика – і тут же присіла з виглядом професійної повії, безсоромно розставивши ноги. Настя одразу ж припала до мого члена, акуратно й не поспішаючи облизуючи виступаючу головку. Так, власне, повія вона і є.
Пару місяців тому ми почали з нею зустрічатися. Точніше, зустрічатися заради сексу, скажімо так. І я певний час думав, що це я її привабив як чоловік, як самець, зрештою. Але тепер я все частіше ловлю себе на думці, що це вона. Скільки чоловіків у неї було до мене? А скільки ще буде? До того ж Настя – донька поважного і солідного бізнесмена, дружина керівника банку (невеликого, але з перспективою) – не приховувала, що їй потрібен хороший трахач, молодик із міцним членом. Просто потрібен, як повітря. Усе в її житті залежало від сексу – ранковий настрій, плани на день, вибір парфумів і косметики. Та майже все!
Ого, Настя майже проковтнула мого пеніса й несподівано випустила його з ротика. Вона повернулася до мене спиною й лягла на мій столик, відставивши дупу й широко розставивши стегна. Я бачив обидва її соковиті отвори. Вони вабили мене, але я розумів, що на обидва часу замало. Тут головне – вгадати. Я приставив член до її ануса й трохи натиснув. Настя захихикала.
- Як ти відчуваєш, чого саме хочу?
- Я бачу твої бажання, – прохрипів я. – Твоя дупа хоче сексу.
Настя знову захихикала. Сідниці в неї підтягнуті, пружні, ніжні, але з дуже чутливою шкірою. Тому ляпаси туди небажані. А взагалі-то я не вгадував, а бачив, що Настя як мінімум ніч провела з анальною пробкою всередині. Тож вибір був очевидний.
Так і є – мій чималенький, чесно кажучи, член увійшов у неї дуже швидко й майже безболісно для жінки. Вона правда здригнулася, але… Не мої проблеми. Я проштрикнув її до самого кінця й просунув руку під її стегно. Ого, яка мокра! Видно, тече, сучка. Мої пальці почали терзати її клітор. Водночас я притискав її зад до своїх чересел, міцно схопивши, як тигр здобич. Настя намагалася підмахувати, але ні – сьогодні я хочу керувати!
Щоразу я жорстко входив у її попку, не турбуючись про ніжність. Я її драв, інакше й не скажеш. А вона вигиналась й стогнала, фиркала й плювалася, й текла соками зі своєї пізди. Я водив пальцями в ній, засовував їх углиб, а вона стояла рачком, віддавалася мені. Шкода, що тут немає дзеркала в полі зору – мабуть, видовище було ще те.
Скрикнувши, Настя кінчила так бурхливо, що і я не втримався – виплескав у її зад сперму. Я знав, що перший оргазм не позбавить її сил, і просто акуратно розтиснув обійми. Секс розповідь на paprikolu.net.ua. Настя випросталася й швиденько побігла в душ. На щастя, дорогу знала, а я передбачливо тримав там для неї рушник, її улюблений гель, мило й туалетну воду. Настя, як солдат, впоралася за п’ять хвилин.
З душу вона вийшла з блиском в очах і легким рум’янцем. Телефон у її сумочці зрадницьки пищав. Настя притулила палець до губ, я кивнув.
— Так, коханий, — заворкувала вона в трубку. — Під’їжджаєш? Я в кафешці. Окей. Виходжу.
При цьому другою рукою вона встигла натягнути свої символічні трусики. Що за жінка!
— Уяви, — Настя натягнула спідницю, — він вже під’їжджає! Гаразд, цьом-цьом. Я зникаю!
Ось і все — мить, і двері за нею зачинилися. Ніби й не було цієї казки…
***