Втомлено потягнувшись, щось він сьогодні засидівся за комп’ютером, Віктор, неодружений, щойно розміняв четвертий десяток, поглянув на час.
— Ого! Пів на другу ночі, треба йти спати.
Вийшовши з ванної, він почув писк телефона з передпокою, той просився на зарядку. Взявши телефон, Віктор почув приглушене клацання замка сусідських дверей. Дивно, хто там ходить уночі? Він натиснув кнопку, що вмикала екран відеовічка. Дуже навіть цікаво!
Двері в сусідів тихенько відчинилися, на майданчик, стараючись не шуміти, вийшла Юля й вимкнула світло. Шмигнула до себе, але двері не зачинила. Віктор зацікавлено чекав. Недаремно вона робить такі маневри. І не помилився.
Хвилин за п’ять Юля знову з’явилася на майданчику й метнулася нагору сходами, одягнена лише у футболку і… Він не розгледів, чи були на ній трусики, чи ні. Світла знизу вистачало, щоб бачити дівчину, але деталі ховалися в тіні. Йому здалося, що не було… Член миттєво встав, щойно він уявив, що та могла бути без трусиків.
Віктор жив на останньому поверсі, і з їхнього майданчика нагору йшов ще один сходовий марш, до невеличкого тамбуру з круглим вікном, перед дверима на горище, зачиненими й опечатаними. Він іноді палив там узимку.
— Ну, Юленько! Ну, даєш!
Віктор вдивлявся в екран, подумки хвалячи себе, що не пошкодував грошей на якісне відеовічко, очікуючи, коли дівчина спуститься вниз. У будинку було по три квартири на поверсі. Навпроти нього — Олена з донькою, студенткою. Одна квартира пустувала. Господар купив її про запас, а квартирантів пускати не хотів, шкодував ремонт.
Зараз Юля перебувала нагорі, але що вона робила, Віктор бачити не міг, вічко було налаштоване на майданчик. За кілька хвилин Юля спустилася вниз, поспішаючи, але не бігом. Дорогою кинула кілька обережних поглядів у бік його дверей. Як він не вдивлявся, так і не зміг з’ясувати питання з трусиками. Або їх не було, або на ній були стрінги тілесного кольору — коли вона заходила до себе, майнула її голенька попка.
«Але, яка ж таки наша Юля, вигадниця!» — Віктор знову повернувся думками до сусідки.
Схоже, її мати, медсестра в лікарні, сьогодні чергувала, тому Юля й почувала себе вільно.
Взагалі, вони за півтора року, що він тут жив, добре подружилися: він по дрібницях допомагав їм із ремонтом, вони іноді тішили його домашньою випічкою.
Ніколи, до сьогоднішнього дня, він Юлю не оцінював як жінку. Нічого особливого. Струнка, звичайна, тихоня. Ось тобі й тихоня! У тихому болоті, як відомо…
План визрів і реалізувався швидко — наступного дня, під вечір, вічко було переналаштоване, тепер воно захоплювало і тамбур угорі, а в передпокої висів пристрій складніший, що записував будь-який рух на майданчику.
За три тижні спостережень Юля відкрилася йому з нового, дуже цікавого боку.
Вона чотири рази «гуляла» по майданчику. Завжди вночі, під час маминих чергувань. Іноді один раз за ніч, іноді два чи три. Одягалася по-різному. Футболка чи блузка, з трусиками чи без. Могла піднятися до горища, постояти там, пестячи себе, могла тільки піднятися й одразу спуститися. Одного разу вона його сильно потішила — вийшла на майданчик й пройшлася від своїх дверей до його дверей зовсім голенька. Він кілька разів прокручував цей запис, милуючись її маленькими міцними грудками та гладеньким лобком.
Віктор припустив, що це така своєрідна гра для неї. Зараз хлопця, здається, у неї не було, отже, бавилася сама з собою.
Зустрічаючи її в під’їзді, він не переставав дивуватися: на вигляд звичайна дівчина, дещо ботанічного типу, і хто б міг подумати, що в неї є таке пікантне «друге дно».
Непомітно для себе він втягнувся, із задоволенням переглядаючи записи прогулянок Юлі, гадаючи, що нового вона вигадає, чим іще його потішить. І звичайно, майнула думка із таємного глядача стати учасником.
Для початку він вирішив провести невеличкий експеримент. Дочекавшись її чергової прогулянки нагору, на горище, цього разу вона вийшла у футболці й усе, він, нарочито гуркочучи дверима, вийшов із квартири. Не поспішаючи, вовтузився з замками, замикаючи обидва на всі оберти, краєм ока зиркаючи нагору, але Юлі не побачив.
Від його дверей тамбур проглядався досить добре, огороджений тими ж поручнями, що й сходи в під’їзді, але якщо відійти до стіни й присісти біля самих дверей на горище, то можна було сховатися з очей. Що, мабуть, вона й зробила.
Зачинивши двері й смикнувши ручку перевіряючи, треба ж було час потягнути, Віктор спустився вниз, у цілодобовий магазин.
Повернувшись, подивився запис. Як він і припускав, почувши звук дверей, що відчинялись, Юля сховалася, а коли він спустився на перший поверх, вона швидше за блискавку метнулася до себе. Віктору було цікаво, чи сильно вона злякалася, чи закине вона свої ігри, чи ні.
Не закинула — після невеликої перерви її прогулянки відновилися, тільки вона частіше почала поглядати в бік його дверей і, як йому здалося, спеціально по майданчику проходила повільніше, ніж раніше.
Можна перетворюватися на учасника, і Віктор став із нетерпінням чекати чергової Юльчиної прогулянки. Вислідивши, коли вона, в одній блузці, піднялася нагору, покрутилася там, трохи попестила себе, він вийшов із квартири й неквапливо, несучи в руці цигарки, піднявся слідом.
Зупинившись на останній сходинці, закурив. Видихаючи дим, ліниво озирнувся і, звичайно ж, побачив Юлю. Та сиділа навпочіпки, боком до нього, згорнувшись, стараючись здаватися якнайменше помітною.
Віктор, зобразивши здивування, мовчки розглядав дівчину: блузку, голі ноги, попку. Пауза затягувалася. Вона перелякано дивилася на нього, впавши в ступор.
— Юлю! Оце так справи! Що ти тут робиш? Щось сталося? — напівголосно, майже пошепки, спитав він.
— Н-ні, — насилу видушила вона з себе.
— Все нормально?
Вона тільки кивнула у відповідь, продовжуючи сидіти навпочіпки.
— Я не розумію, все нормально, нічого не сталося, але ти тут, скажімо так, дуже незвично вдягнена… Гуляєш, чи що? — Віктор продовжував відверто розглядати сусідку.
Вона загнано мовчала.
— Отже, гуляєш? — він, не поспішаючи, зробив чергову затяжку. — От виявляється, ти яка, симпатична, розкута, цікава… Ось так живеш собі й не знаєш, що відбувається за дверима, чи не так?
Вона трохи відсунулася від нього, чи то йому здалося.
— Та розслабся! Не бійся! Думаєш, що я, побачивши голу попку, одразу накинусь… Мені, звичайно, подобається на тебе дивитися, приховувати не буду, але я тебе й пальцем не зачеплю, не переймайся.
— Можна, я тоді піду додому?
Він усміхнувся у відповідь.
— Ні, — повільно затягнувся. — Юленько, сама поміркуй, шкода тебе так просто відпускати… Сподобалася ти мені така… Я ж не альтруїст. Тому з тебе невеличкий викуп, — побачивши, як вона знову знітилася, роздратовано кинув. — Та не смикайся ти! Я не про банальний секс. Обіцяв же, що пальцем не зачеплю.
Вона мовчала, спідлоба дивлячись на нього.
— Викуп буде такий — два оргазми. Один за свободу, другий за мовчання. Мені здається, це справедливо. Один зараз, другий потім. Повинен же я отримати свій гонорар за таке цікаве відкриття, — Віктор загасив цигарку в попільничці, що стояла на вікні.
— Як це, прямо зараз? — пискнула дівчина.
— Дуже просто. Встаєш. Щоб не соромитися, повертаєшся до мене спиною й починаєш себе пестити.
Юля мовчала, задумавшись.
— А може, я просто піду, і все? — вона вже заспокоювалася, і в голосі промайнули грайливі нотки.
Віктор усміхнувся.
— Ні, так не піде.
— А може, всього один раз, але потім?
— Ну, в принципі… Один раз, але зараз. І ти мені розкажеш, чому тут опинилася.
— Гаразд, — обміркувавши, погодилася вона.
Встала, відвернулася, зам’ялася, не знаючи, як почати. Збираючись із думками, посмикала комір блузки.
Віктор, притулившись до поручнів, із задоволенням розглядав її ніжки й голу попку.
— Ну, коротше, — почала вона, запинаючись. — Це типу гра така, — Юля помовчала. — Я її сама придумала для себе. Я граю в пасьянс чи якусь іншу простеньку іграшку, і якщо програю, повинна виконати одне із завдань. Їх я теж для себе сама придумала. От. Тому я тут, — вона з полегшенням замовкла.
— А ще які завдання? І як ти обираєш, у чому вийдеш на майданчик?
— Ну, я їх написала на картонках, перемішала й беру по черзі… Які ще? Різні… Вийти в трусиках і без. Спуститися до поштової скриньки тільки в сукні. Торкнутися себе чимось там… Ну, і взагалі…
Вона замовкла, безвольно опустивши руки.
— Схоже, наш майданчик багато всього бачив, навіть заздрощі беруть. Смілива ти дівчина! Добре… А тепер друга частина нашої угоди, — нагадав Віктор.
Юля помовчала, потім прошепотіла:
— У мене не вийде. Справді.
Віктор усміхнувся.
— Давай спробуємо, а там подивимося. Для початку розстібни блузку…
Слухаючись його вказівок, вона розстібнула блузку, розчинила її, погладила себе по грудях, погралася із сосочками, стискаючи їх між пальцями й обводячи їх пальцем. Гарячі історії про секс paprikolu.net.ua. Розстібнута блузка сповзла з одного плеча, гола попка повністю сховалася під нею. Тепер вона стояла перед Віктором майже в «пристойному вигляді», і він не бачив, що саме вона робила, але дивна річ — вона збуджувала його ще більше, ніж якби стояла перед ним обличчям.
— А тепер трохи розведи ніжки… Погладь себе по животику… опусти руку донизу… Доторкнися там пальчиком… Погладь себе, — командував він захриплим від збудження голосом. Дівчина мовчки виконувала все, що він просив. Було видно, що вона трохи соромиться, але глибоке й часте дихання видавало її збудження.
— Тепер зніми блузку і віддай її мені.
Вона слухняно опустила руки, блузка зіслизнула з плечей по руках до ліктів. Юля простягнула руки назад, і Віктор забрав її. Повісив на поручні. У під’їзді нещодавно зробили ремонт, і все сяяло чистотою та свіжою фарбою — торкатися перил і стін було не страшно.
Віктор обперся на поручні й приспустив шорти, витягуючи член. Почав піддрочувати його, дивлячись на оголену Юлю. Вона стояла перед ним, так само спиною, пестячи себе вже самостійно. Дихала ще частіше, навіть іноді схлипувала.
— А тепер повернися до мене, я хочу це бачити!
Юля на секунду завмерла й повільно повернулася, не прибираючи руки від своєї щілинки. Тихенько ойкнула, побачивши Віктора, що пестив члена. Остовпіла.
— Продовжуй пестити себе! Поклади пальчик у свою щілинку й повільно, так, щоб я бачив, засунь його у свою мокреньку дірочку.
Юля, мов сомнамбула, виконала його прохання, почала повільно ворушити пальчиком вперед-назад. Значить, не цнотлива, майнула цинічна думка у Віктора.
— Ти ж не раз пестила себе на площадці?
— Так!
— Тобі ж хотілося, щоб на тебе в цей момент хтось дивився? — запитав Віктор, захлинаючись від збудження.
Юля кивнула. Вона стояла, трохи нахилившись, заплющивши очі. Її пальчик у дірочці двигався, не зупиняючись.
— Підійди ще ближче, — наказав Віктор збудженій до межі дівчині.
Вона зробила крок уперед, підняла вії.
– Ти знаєш, я тебе обдурив, – сказав він і підтягнув дівчину до себе.
Прибрав її руки й торкнувся вологої гарячої щілинки. Впевнено й уміло пробігся пальцями по ніжних складках, викликавши перший стогін у тремтячої в його обіймах Юлі. Його пальці не зупинялися – пестили клітор, губки, дірочку, і за кілька секунд вона забилася, заглушаючи неголосний зойк стиснутим кулачком, піднесеним до рота.
– Значить, ти брехун? – промовила вона, трохи згодом.
Притулилася до нього, підвелася навшпиньки. Жест був зрозумілий без слів. Віктор направив член до дірочки. Гаряче колечко обхопило голівку.
– Значить, я брехун.
Він повільно занурив член у вологу печерку.
– Брехуном бути недобре, – видихнула вона, повністю приймаючи його.
При перших рухах заскрипіли старі перила, довелося, підхопивши невагому Юлю під попку, опуститися на коліна. Вона відкинулася назад, обхопивши його шию руками, а стегна – на диво сильними ногами. Завмерла. Віктор залюбувався напруженим, витягнутим, як струна, тілом із двома пружними півкулями. Намилувавшись, почав двигатися. Спочатку повільно, але з кожною секундою все швидше й швидше. Раптом пригорнув її до себе й, знайшовши напіввідкриті сухі губи, поцілував, впиваючись. Вона відповіла йому жадібно, притискаючись до нього всім тілом, сама рухала стегнами, щоб насолодитися ним усюди… Так вони й кохали одне одного – то щільно притискаючись тілами, то навпаки… щоб знову, за мить, злитися в єдине.
Усі думки відлетіли вбік. Віктору, та і Юлі було байдуже, що вони кохаються в під’їзді, що будь-якої миті їх може хтось побачити. Їм було все одно. І коли він вибухнув усередині гарячої, щільно стискаючої його піхви, Юля скрикнула, ніби тільки цього й чекала. Зробивши ще кілька рухів, вона повисла на ньому, застогнавши й заглушаючи себе, впиваючись у його плече гострими зубками та роздираючи спину нігтями. А він тільки міцніше притиснув її скажене молоде тіло до себе, не помічаючи болю… Потім вони довго сиділи на підлозі, злиті воєдино, боячись поворухнутися…
Коли нарешті підвелися, то Віктор опинився без сорочки. Коли він її позбувся, ані він, ані вона — згадати не змогли. А Юльчина блузка знайшлася поверхом нижче. Віктор спустився за нею, але Юля вдягатися не стала. Так оголеною й спустилася до своїх дверей. Вже зайшовши у квартиру, не зачиняючи дверей, озирнулася.
— Значить, ти брехун?
— Ага, — усміхнувся Віктор.
— Виходить, наступного разу, коли ми будемо домовлятися про викуп, тобі вірити не можна?
— Не можна, — зітхнув він.
— А куди діватися, так? — усміхнулася Юля й чмокнула його в щічку.