Їдеш у поїзді — та ще пригода. Кого тільки не зустрінеш у вагонах, що неквапно повзуть безкраїми українськими просторами. Яких тільки історій не почуєш від людей, які вперше бачать одне одного й коротають довгу дорогу…
Якось їхав я у відрядження, далеченько, десь годин десять на нічному поїзді. Моєму попутникові було років сорок, міцний такий чолов’яга. Судячи з одягу й квитка у вагон СВ — не бідний. Осінь. Не сезон. Поїзди напівпорожні. Крім нас у купе більше ніхто не сів.
Дорога довга… Слово за слово познайомилися, розговорилися. Сергій його звали. Ми обидва в поїздах не новачки, та він мене випередив. Трохи пом’явшись, виставив на стіл пляшку Hennessy XO й дві маленькі чарочки. Знайшовся в нього й лимон — відразу видно, людина ґрунтовна. Відмовлятися було нерозумно, і ми віддали належне якості напою.
Коли рівень у пляшці знизився на третину, я за обмовками Сергія зрозумів: є в нього якась заплутана історія, і він по-нашому, по-українськи, хоче нею поділитися, віддати, так би мовити, на осуд випадкового слухача.
Я ненав’язливо підштовхнув його, і він почав розповідати, ніби заздалегідь вивчений монолог, який програвав у голові не раз…
— Коли мені було двадцять п’ять, я думав, що знаю жінок на всі сто. З роками впевненість зменшувалася, а зараз, коли вже перейшов за сорок, — розумію що зовсім їх не розумію. Жодних — ні зрілих, ані молодих!
З дружиною не склалося. Давно розійшлися без особливих претензій. І я поринув у роботу. Я масажист. Кажуть, хороший. Певно, правда. Працював так: узимку — у салоні та на викликах, а влітку їхав у Затоку. Знаєш, масаж на пляжі? Непогані гроші виходили. Та й із жінками все було добре. Гріх скаржитися.
Зараз я масажем не займаюся, у бізнес пішов. Уже років п’ять. На життя вистачає, і часу вільного багато. Але справа не в цьому.
Заробив на однокімнатну квартиру, мені вистачало, хоча чотири місяці вона стояла порожньою. А рік тому купив трикімнатну. Переїхав. Сусіди за стінкою — мати з донькою. Донька в коледжі вчиться, мати працює, тягне з останніх сил. Не стара. Навпаки, симпатична жінка, себе не занедбала. Років на п’ять молодша за мене…
Ага. Ти посміхнувся, мовляв, зрозуміло. Невеличкий роман із сусідкою. Але ти не вгадав. Вип’ємо?
Ми швидко здружилися. Може, характер у Віри такий: балакуча, жвава, оптимістка. А донька в неї навпаки — мовчазна, уся в собі. Може, в батька пішла? Не знаю.
Отож, подружилися. Я їм то розетку полагоджу, то ще щось по дрібницях. А Віра мене своїм печивом пригощала, навіть на день народження запросила. Нетипово, одним словом. Зараз багато хто живе так, що з сусідами лише вітається, та й то не завжди.
А влітку донька, Юля її звати, невдало оступилася й упала. Здавалося, нічого страшного — стегно забила. Думала, поболить та мине. Але ні, не пощастило. Гострий біль пройшов, а ниючий залишився. Спершу не сприйняли це серйозно. Віра занепокоїлася тільки тоді, коли помітила, що донька почала кульгати. Повела її до лікаря.
Я тебе термінами не грузитиму, воно тобі ні до чого. Лікар призначив лікування й масаж. А в нас, сам знаєш, яка медицина. Безплатний масаж є, та черга — на пів року вперед. А платний… лікувальний масаж — річ недешева, понад п'ятсот гривень за сеанс. Для Віри це точно непід'ємне. Та і Юлі треба було не менше десяти сеансів, і починати негайно, бо інакше могла б усе життя кульгати, а то й гірше.
Вона кинулася до мене — допоможи. Готова була хоч на коліна впасти, просила зробити в борг, мовляв, віддасть потім. Я погодився, але від грошей категорично відмовився. Не збіднію. Та й заодно попрактикуюсь, навички пригадаю.
На перший сеанс вони удвох прийшли. Звичайно, Юля соромилася. Молода дівчина, а тут треба перед мужчиною роздягатися. Майже повністю, до трусів. Хоча я сильно не витріщався, коли вона на стіл лягала. Худенька, тоненька така. Лопатки, наче крила, стирчать. Але попка гарна, пружна. Я вважаю, що попка у жінки – найеротичніша частина тіла, а, повір мені, пом’яв і побачив я їх чимало, і не тільки на столі. Хоча, на столі, звісно, більше, хвалитися не буду.
Так, щодо сором’язливості. Усякі в мене були. Одна товстуха була, більше сотні кіло, мабуть, так та ні за що не погоджувалася навіть ліфчик розстебнути. Сміх один… А була одна – цукерочка! Бізнеследі. От точно, ексгібіціоністка! Моя приватна клієнтка, тобто додому до мене приходять. Еротичні сповіді на paprikolu.net.ua. Так та одразу на стіл голісінька лягла. Доглянута, тіло виточене, приємно і подивитися, і доторкнутися. Після сеансу вона встала й, не кваплячись, у ванну пішла, як по подіуму. На другому сеансі історія повторилася. Я не одразу зрозумів, чого вона хоче. А коли дійшло, почав їй підігравати. Вийде вона з ванної роздягнена, а я ще простирадло не постелив, ось і доводиться їй по кімнаті гуляти, чекати, що вона й робила, із помітним задоволенням. Раз за разом ці затримки ставали все довшими й довшими. Жодного разу не обурилася! А от після сеансу не рекомендується голою ходити. Тіло ж гаряче…
Давай ще по одній. Добрий, зараза. Я тільки його й п’ю. Ти гадаєш, що в нас секс був? Ні. Не та дама. Вона до мене приходила, щоб трохи у свої фантазії зануритися. Іноді на столі кінчала. Стримано, але ж я відчував. Сама. Без усіляких там дотиків. Прогуляється по кімнаті, у віконце вигляне, постоїть біля нього, збудиться, а потім на столі розряджалася. Я перед її приходом став фіранки розсувати, так би мовити, все для клієнтки. Зніме вона в мене напруження й іде бадьорою ходою великий бізнес рухати.
Звісно, вона мене використовувала, але мене це не зачіпало. Подумаєш. Мені дівчат завжди вистачало… Не повіриш, але цікавіше було її розшифрувати, підіграти. Але й задоволення від вигляду красуні, що голою розгулює перед тобою, теж не віднімеш. Згоден?
Тож Юля мене не здивувала. Перші десять хвилин я їй загальний масаж робив, потім до сідниць і стегон перейшов. Трусики на ній були сліпи, не найзручніші для масажу. Знаєш, що це таке? Ага. Тоді описувати не буду. Перехожу я до сідниць, автоматично зсуваю їх убік, оголюючи сідницю повністю. Вона здригнулася, напружилася, витяглася, як струна. Нічого, на першому сеансі таке буває. Працюю далі — вона потроху розслабилася. Перехожу до стегна, до верхньої частини, моя рука опиняється в неї між ногами. Відчуваю, притихла Юля, як миша під мітлою. А за деякий час зрозумів причину — збудилася так, що трусики намокли. Але я вже сеанс закінчив. Вона встала, швиденько в халатик пірнула, який їй мама подала. Попрощалася, не дивлячись на мене. І Віра нічого не помітила. Пішли.
На другому сеансі історія повторилася. Знову вони удвох. Юля збудилася сильніше. Тут у мене останні сумніви відпали. Минулого разу я міг, у принципі, й помилитися: мої руки в олії, її шкіра в олії. А тепер жодних сумнівів не залишилося.
А на третій сеанс Юля прийшла сама — Віра була зайнята на роботі. Чесно кажучи, я відчув себе тоді некомфортно. Сам зрозумій: одне діло, коли мати поряд сидить і бачить, що я нічого, окрім масажу, не роблю, а інше — коли ми самі.
Але вона прийшла, не виженеш… Цього разу все робив обережніше, старанно не торкаючись її трусиків, аби уникнути, так би мовити. Подумай сам, навіщо мені такі проблеми із сусідами? Але торкатися внутрішньої частини стегна все одно доводилося. В один із таких моментів я відчув рух до моєї руки… Ні, скоріше не рух, а так, натяк на нього — Юля хотіла, щоб мої пальці торкнулися її губок. Може, неусвідомлено. Тіло саме відреагувало. З жінками таке буває, коли вони збуджуються…
Він ненадовго замовк. У купе було чути тільки стукіт коліс. Світло ми вмикати не стали, горіли тьмяні світильники над полицями. На вулиці давно стемніло. Без особливих зусиль у голові легко виникала картина, докладно описана Сергієм…
— От-от, ти мене розумієш. Я здався. Що я, святіший за Папу Римського? Виконав я її невисловлене бажання — перестав стерегтися. Ба більше, трохи спустивши трусики, щоб гумка не заважала, вже не соромлячись працював із нею, само собою торкаючись її губок збоку. Хотів подивитися, що буде.
Вона не обманула моїх очікувань — невдовзі кінчила. Тихенько так. Напружилася, затремтіла й затихла, переводячи подих…
Що приховувати, подобається мені відчуття влади над жінкою в цей момент — коли вона нічого не тямить від збудження, коли на все готова. Але я не знав, що випустив джина з пляшки.
На четвертий сеанс вона знову прийшла сама. І підготовлена. Коли дійшла черга до її трусиків, я побачив — вона зробила епіляцію, губки виявилися голісінькі. Я завівся, стягнув її трусики нижче, ніж вимагалося, і її щілинка вся опинилася перед моїми очима, волога, довірливо оголена. А вона й не здогадувалася, що лежить переді мною з оголеною щілинкою. Звідки?
Каюся, я трохи втратив контроль над собою, спеціально торкався її, щоб збудити ще сильніше. Не відверто торкався, ні. Але більше й частіше, ніж треба було. Вона цього не помітила, я все ж таки був обережний. І знову вона кінчає у мене в руках, тремтячи й затихаючи потім.
Мене накрило тільки тоді, коли вона пішла. Я зрозумів, що хочу знову відчути її оргазм у своїх руках. Причому, причина не в банальній похоті, хоча збудження, звісно, я відчував, тут було більше естетичного задоволення… Важко пояснити, але бачу, ти мене прекрасно зрозумів.
Відчуття було таким сильним, що я сам себе злякався. Набрав Віру, попросив зайти після роботи. І ввечері все їй розповів. Сказав, що відмовляюся від масажу, щоб уникнути проблем надалі.
Вона слухала мене мовчки. Уп’явшись поглядом у підлогу, могла б, мабуть, дірку в ній випалити. Довго мовчала, а потім через силу промовила:
— От скажи, Сергію, чому, якщо чорна смуга починається, то вона скрізь чорна, без просвіту? Чому?
Помовчавши, вона продовжила:
— Ти здивуєшся, але я про все знаю… Ні, Юля мені нічого не розповідає. Ти ж її бачив, мовчунка, вся в собі. Довелося самій вживати заходів. Виховувати дівчинку зараз — не солодко, мало що й з ким може статися, і все таке. Добре, що зараз є комп’ютери. Мені з роботи айтішник одну програмку дав, шпигунську, і тепер я в курсі, з ким і про що вона переписується, що обговорює. Боюся, ти вирішиш, що я страшна свиня, але, повір — так мені спокійніше. Загалом, Юля веде щоденник, не на папері, а на комп’ютері. Там вона пише про все без приховувань. У тому числі й про свої відчуття під час масажу.
Віра говорила, не відводячи погляду від підлоги. А я сидів… здивований — це м’яко сказано. Офігєвший до повного ступору, так буде точніше. А вона продовжувала:
— Юля спершу вважала себе якоюсь зіпсованою, чи що. Але, полазивши в мережі й обережно, натяками, недомовками, дізнавшись мою думку, трохи заспокоїлася. Залишився лише острах, що дізнаються, засміють… Але острах невеликий, адже вона гадає, що ти нічого не помічаєш. Ну, а я тим паче. Отакі пироги. Це тобі зворотний зв’язок, якщо хочеш… Ти своєю відмовою вибив мене з колії. Спочатку Юлька зі своєю травмою, а тепер ти хочеш добити. Зрозумій, у мене немає виходу! Якщо ти відмовишся, то вона може залишитися калікою. А кому потрібна кульгава дівчина? Скажи?!
Останню фразу Віра майже вигукнула й різко відвернулася. На її щоках блиснули дві сльозинки…
Сергій задумливо глянув у чорне вікно. Довго мовчав. Коньяк добряче подіяв на нас. Не сказати, що ми були з ним п’яні, але що перебували в зміненій свідомості — це точно. Такий стан, коли в будь-якому слові бачиш глибокий прихований зміст. Я терпляче чекав продовження — його історія мене зацікавила, і мені хотілося знати, чим усе закінчилося.
Сергій зібрався з думками, знову наповнив чарки. Ми мовчки цокнулися. І він знову заговорив.
Я почав розгублено мимрити, намагався донести до неї всю складність мого становища. Але нічого не досяг, тільки роздратував. Вона схопилася з крісла, вперла руки в боки й гнівно спитала:
— Сергію, ти мені якось натякав, що у тебе з клієнтками траплялися різні колізії, так би мовити. Я не дурна! Зрозуміла тебе чудово. А чим, скажи на милість, Юля відрізняється від тих колізій? Га? Ніколи не повірю, що ти щоразу мучився через те, що хтось оргазм на твоєму столі схопив. Швидше навпаки — пів дня задоволений, як слон, ходив. Я ж добре пам’ятаю твою фізіономію, коли ти ділився зі мною цими натяками.
Я розізлився у відповідь, сказав, що так, був задоволений, як слон. І що з того? То були сторонні…
— Повір мені, Сергію. Юля вже доросла і дуже собі на умі. Вона точно знає, що їй треба, повір. Рік тому в неї були стосунки з хлопцем. Серйозні. Було там багато переживань, сильних почуттів. Але, попри все, далеко вона його не пустила, вважаючи, що ще рано. Навіть під страхом розставання. Так прямо й писала в щоденнику. І хлопцеві довелося поступитися. Вони ще довго зустрічалися, суворо дотримуючись тих рамок, які Юля встановила. Тому про це можеш не перейматися! Так, до речі, візьми собі на замітку: вона після твоїх сеансів просто літає по квартирі, навіть іноді заздрість бере.
І закінчила свою тираду несподіваним висновком:
— Я знаю, у чому твоя проблема. І знаю краще за тебе. Є така поширена недуга в чоловіків, яка, на щастя, лікується простими народними засобами…
І поки я кліпав очима, переварюючи почуте, вона опустилася навколішки й розстебнула мені ширінку. Ну, ти розумієш. Зіграла на «гобої кохання». Отак одразу, не давши мені опам’ятатися. Але мушу сказати, виявилася майстринею… Завела мене, як ніколи.
Потім, коли вона підвелася з колін, навіть облизатися я їй не дав. Схопив у оберемок й потяг у спальню. Це було щось! Як ми роздягалися, ні я, ні вона так і не пригадали. Одяг валявся всюди, досить химерно валявся. Спеціально станеш розкладати — не вийде…
Коротше, вилікувала мене. Щоправда, коли я її проводжав, запитав, а що за хвороба, як називається? Вона довго сміялася. До сліз. Потім прошепотіла на вушко, назвавши дурником — спермотоксикоз.
На наступний сеанс Юля прийшла у трусиках-стрінгах… Так і пішло. Я старанно удаю, що не помічаю, як вона кінчає, часом по два рази за сеанс. Юля старанно робить вигляд, що саме так і треба для масажу — спускати трусики з попки й час від часу класти долоню на її мокру щілинку. Якщо чесно, не тільки це. Часто просто кручу її, як ляльку, на столі. А Віра… Віра забігає до мене раз на тиждень, щоб вилікувати мене від такої поширеної хвороби найпростішими засобами…
Ця дивна історія триває вже чотири місяці. Я щоразу чекаю сеансу, як наркоман. І Віру чекаю… Тону, як муха, в солодкому сиропі, розуміючи, що я нічого не тямлю в жінках. А вони ходять щасливі. Обидві. Ніби змовилися одна з одною. Дивно, але жодних ревнощів між ними…
Всього на чотири дні поїхав, а сумую за ними страшенно. Гадаю, і вони… Та скоро сам побачиш.
Потяг сповільнював хід — ми в’їжджали у велике місто. Світало. Виявляється, всю ніч просиділи й не помітили. Сергій швидко зібрався, попрощавшись, великодушно залишив мені пляшку, а там ще на третину залишалося. Я вийшов слідом за ним на перон. Він радісний ішов до вокзалу, а йому назустріч летіла щаслива тендітна, як він і описував, дівчина. За нею поспішала елегантна жінка. Обох можна було б прийняти за сестер, одна старша, друга молодша.
Дівчина з розбігу кинулася в обійми Сергія, палко цілуючи його в щоку. Коли підійшла її мати, він загріб обох в оберемок, міцно обійняв. Обидві дивилися на нього такими очима, що я мимоволі позаздрив йому. Я вже й забув такі погляди.
Оголосили відправлення, і мені довелося повернутися в купе. Вагон м’яко хитнувся. Поїзд набирав ходу. Я налив коньяку й, не кваплячись, випив. Чергова дорожня історія залишилася позаду.