Новий рік Сергій зустрічав зі своєю подругою Мариною. За три місяці знайомства вони ще не набридли одне одному й шукали будь-яку нагоду побути удвох. Марина подобалася йому. Студентка, третій чи четвертий курс, симпатична брюнетка з легким характером. Попри різницю у п’ятнадцять років вони, на диво, добре розуміли одне одного. Що ще треба неодруженому…
У кутку світилася гірляндою ялинка. Вже пройшло привітання президента. Пролунали перші тости в новому році, і під мерехтіння на екрані телевізора вічних, незмінних вже двадцять років зірок Сергій подарував Марині свій презент – новий, досить дорогий смартфон. Заслужила, чого вже там. Ніколи вона нічого в нього не випрошувала, тому йому захотілося побалувати її.
Марина аж завищала від захвату. Давно хотіла. Зацілований Сергій хотів сісти назад за стіл, але вона випроводила його з кімнати, щоб приготувати свій подарунок.
— Можеш заходити, — покликала Марина через зачинені двері.
Сергій увійшов. Біля ялинки, на колінах, боком до нього сиділа Марина, склавши руки перед собою. Вона прикрасила себе мішурою. Поряд стояла новорічна листівка. Дивлячись на здивоване обличчя Сергія, Марина ледве стримувала посмішку.
— Я так розумію, що листівка мені, — запитав він, читаючи привітання в листівці.
Після надрукованого новорічного побажання кілька рядків були дописані від руки:
«Сергію, найкращий мій подаруночок – це я. Тому вітаю тебе й дарую тобі себе на всю Новорічну ніч. З Новим роком!»
— Нічого собі! — вирвалося в нього. — Оце так подарунок! Про таке я навіть мріяти не міг. Це найкращий подарунок на Новий рік!
Він підхопив Марину з підлоги й притиснув до себе. З почуттям поцілував.
— Тобі справді сподобалося? Ти не жартуєш, — запитала вона після затягнутого поцілунку.
— Звісно! Не сумнівайся. Дуже сподобалося. Тільки хотілося б уточнити, — сказав він, не випускаючи Марину з обіймів і трохи хазяйнуючи на ній руками. — Я так розумію, що моя фантазія нічим не обмежена?
— Нічим, — лукаво посміхнулася вона. — Хіба що чимось самим позамежним.
— Круто! Оце так подарунок. Усім подарункам подарунок! Дякую. Давай вип’ємо за тебе, за найкращу у світі дівчину, яка вміє робити найочікуваніші подарунки.
Вони повернулися за стіл, і Сергій нарешті віддав належне смаколикам. Святкували в нього вдома. Багато чого було куплено готовим, але Марина приготувала пару салатів, а він, змусивши попрацювати імпортну кухонну техніку на повну потужність, приготував непогане запечене м’ясо.
— І що ти збираєшся робити зі своїм подарунком? — запитала Марина через пів години, не чуючи від нього жодних побажань.
— Зачекай. Дай звикнути до думки, що ця гарненька дівчинка повністю в моєму розпорядженні на всю ніч. А, до речі, ніч — це скільки?
— Не знаю. Напевно, поки не заснемо.
— Годиться, — кивнув Сергій.
— Але ти вже щось придумав?
— Звісно. Вагон усього. Невже думала, що коли я їм, у мене голова відключається? Просто зараз перебираю, що вибрати, щоб не шокувати тебе…
— Ну, ну. Чекаємо.
— Ні, чекати вже не треба. Треба діяти. Для початку — нехай під твоєю сукнею на тобі не буде білизни. Мені подобається, коли на дівчині немає трусиків і всього іншого.
— Дивно. Ти мені про це не казав.
— А ми познайомилися в холодну пору. Було б літо, ти б вже знала.
— Зрозуміло. Значить, літом би ти…
— Так, літом би ти в мене гуляла без трусиків.
— І навіть на вулиці? — округлила очі Марина.
— Особливо на вулиці.
— Та не вже… — невиразно відповіла вона, йдучи до ванної.
Повернулася вже без колготок. Ставши посеред кімнати, вона провела руками по тілу зверху вниз.
— Твоє бажання виконано. Під цією сукнею тільки я.
Сергій підвівся і підійшов до неї. Перевірив. Справді тільки вона, жодного обману. Руки під сукнею не зустрічали перешкод. Марина трохи попискувала, коли він її пестив, але більше для порядку. А Сергій добряче збудився, та й вона не залишилася байдужою — почервоніла, сосочки затверділи й нахабно стирчали вперед. Якось непомітно для обох спідниця підійнялася аж до талії. Сукня почала заважати, і він зняв її.
— От тепер чудово, ось тепер я можу детально розглянути свій подарунок, — зауважив він, відступивши на крок назад і відверто оглядаючи Марину.
— Та ти ж мене бачив тисячу разів, — помітила Марина, посмішкою приховуючи своє збентеження.
— У ліжку багато не розглянеш, а тут ти як на долоні. Повернись. Підніми руки догори. Стань навшпиньки. Пройдись…
Марина слухняно виконувала всі команди, бачачи, як помітно набрякла ширинка у Сергія. Він помітив, що невеличке почуття ніяковості в Марини залишалося, але, покірно, не сміючи заперечувати, виконувати його бажання їй подобалося.
— Давай трохи прикрасимо тебе, — сказав Сергій, налюбувавшись маленьким стриптизом.
Взявши пухнасту мішуру, він притягнув дівчину до себе. Повісив мішуру на шию. Довгі кінці звисали аж до лобка. Взявши один з них, Сергій провів ним по грудях, пестячи набряклі, стирчачі маленькими пеньками соски. Марина голосно зітхнула, прикусивши нижню губу. Сергій усміхнувся. Цей вираз обличчя він знав чудово — Марина була сильно збуджена.
— Погравши трохи з грудьми, він опустив мішуру вниз, до лобка. Безліч довгих м'яких ворсинок доторкнулися до важких, набряклих від бажання губок. Прикривши очі віями, Марина почала часто й глибоко дихати. А мішура рухалася вперед-назад, витончено пестячи її від самої попки до клітора. Марина вчепилася в Сергія, опираючись на нього. Пару разів тихо простогнала... Раптом він перервав ласки. Не стримавшись, Марина розчаровано схлипнула.
— Не будемо поспішати. Я хочу ще подивитися на тебе. Секундочку, — прошепотів Сергій.
Він метнувся на кухню за степлером і швидко змайстрував Марині своєрідні трусики з мішури: один шматок у вигляді пояса на талії, другий — пропущений між ногами. Вимкнув набридлий телевізор і запустив повільну мелодію на домашньому кінотеатрі.
— Потанцюй для мене.
Марина почала рухатися. Мішура між ногами народжувала непередавані відчуття, посилюючи бажання. Спочатку вона намагалася просто танцювати, але потім, відкинувши всякий сором, почала двигатися так, щоб отримувати максимум задоволення від мішури, що пестила текучу від похоті щілину. Еротичні оповідання на paprikolu.net.ua. Сергій бачив, що вона вже досягла того ступеня збудження, коли жінка стає по-справжньому розкутою, забуваючи про будь-які правила й обмеження. Він із задоволенням насолоджувався видовищем, засунувши руку в кишеню й легенько надрочуючи член.
Марина продовжувала рухатися у своєрідному танці. Пару разів, не витримавши, намагалася потягнутися рукою до лобка...
Сергій вирішив перервати цю солодку тортуру. Притягнув дівчину до себе, поклав долоню на щілину, засунув палець у дірочку, і через кілька миттєвостей Марина здригнулася, зависнувши на ньому, голосно, немов скрикнувши, простогнала й на пів хвилини завмерла, не ворушачись. Вона завжди так кінчала...
Тримаючи в руках розпечене тіло, Сергію прийшла чудова думка! Коли він ходив на кухню за степлером, помітив, що коробка з шампанським, купленим одразу на всі свята (до сьогоднішнього вечора він охолодив лише дві пляшки), приставлена прямо до батареї. Як так вийшло — незрозуміло, але зараз це було саме доречно.
Зачекавши, доки Марина трохи заспокоїться, він повів її до ванної. Загальне світло не вмикав, натомість запалив дві свічки. І притягнув решту чотири пляшки шампанського. Із задоволенням відзначив, що не помилився — пляшки на дотик були теплі.
— Зараз я буду тебе купати, — сказав він, допомагаючи Марині забратися у ванну.
Роздягся й заліз сам. Кілька хвилин поливав дівчину теплим душем, гріючи й заодно граючись, направляючи тугий струмінь на щілину. Марина знову збудилася.
Сергій обережно відкрив першу пляшку, тримаючи її над Мариною. Тепле шампанське хлинуло з горла й потекло по тілу дівчини, закручуючись маленькими пінистими водоспадами над сосками, збігаючи вниз до лобка, збираючись в один струмінь, що стікав по губках. Марина охнула від несподіванки. Бульбашки шампанського маленькими голочками приємно лоскотали тіло, але на сосках, а особливо на губках, ефект виходив приголомшливим, викликаючи дике збудження. Навіть коли вино перестало литися, бульбашки продовжували лопатися, пестячи дівчину...
Сергій одразу ж відкрив другу пляшку. Виливши половину просто на тіло дівчини, що тремтіла від небувалого бажання, він затиснув горлечко пальцем і трохи збовтав. Прицілився і пустив пінистий струмінь прямо на клітор, вздовж щілини... Марина скрикнула, забилася й сповзла, тремтячи від похоті, на дно ванни.
А Сергій відкрив третю пляшку й знову пустив струмінь туди, між ніг, прикриваючи Маринину щілину долонею, щоб якомога більше шампанського потрапило на гарячі збуджені губки. Марина голосно простогнала, тремтячи всім тілом, намагаючись ухилитися від шампанського й водночас розводячи ноги, вбираючи задоволення всім тілом. Спостерігати це спокусливе видовище було вище всіляких сил...
Відставивши пляшку, Сергій ривком поставив дівчину на ноги, розвернувши спиною до себе, і різко увійшов у її мокру, гарячу, тремтячу дірочку. Не звертаючи вже ні на що уваги, він взявся з розмаху трахати її, натягаючи на себе за стегна й заганяючи свого члена на всю довжину. Марина лише голосно охкала, приймаючи його, а Сергій не вгамовувався. Перед очима стояв туман, а він трахав і трахав свій безвідмовний подарунок, не помічаючи нічого навколо...
І раптом гостра голка задоволення пронизала його. Він вистрілив спермою, пронизуючи тіло дівчини наскрізь. Потім другий раз, третій...
Тут Марину прорвало! Вона протяжно закричала, вчепившись білими від напруги пальцями однієї руки в край ванни. По тілу хвилями пробігала велика дрож. Марина стогнала вголос, мотаючи головою в різні боки, по-особливому верещачи з кожною новою порцією сперми. Такої Марини він не бачив ніколи.
Сергій уже зупинився, відпустив Марину, яка не могла стояти, поклав її на дно, а дівчина ще довго билася у ванній — мокра, пахнуча вином і... прекрасна.
Трохи заспокоївшись, вона відпустила край ванни. Рука безвольно впала. Дівчина, продовжуючи здригуватися, лежала із заплющеними очима, глибоко дихаючи. У пляшці ще залишалося трохи, і Сергій ковтнув прямо з горла. Шампанське, хоч і тепле, допомогло прийти до тями. Він дивився на дівчину, що лежала, милувався, маленькими ковтками допиваючи вино.
Марина відкрила очі. Винувато посміхнулася й простягнула руку.
— Дай і мені. Щось у горлі пересохло. Довів мене до такого... Жах!
— Ні, не жах! А просто шикарний подарунок, — відгукнувся Сергій. — Зараз трохи відпочинемо й продовжимо. До ранку ще часу багато...
Марина відчайдушно замотала головою.
— Я вже не можу, ти мене всю вимотав. Давай перенесемо на завтра? Я готова ще завтра бути твоїм подарунком.
— А післязавтра? — єхидно запитав Сергій.
— Може бути. Там подивимося...