Секретарка без білизни або офісні спокуси (ОПОВІДАННЯ)

Відчайдушно замигав телеграм, прийшло повідомлення від Юлі:
— Ти такий серйозний. Сидиш, працюєш. На мене навіть жодного разу не подивився.
Володимир підняв голову і, озирнувшись на Віку, що сиділа по діагоналі від нього, послав Юлі повітряний поцілунок. Вона була його таємною коханкою. Таємною, тому що вони не афішували свої стосунки на роботі.
Їхня фірма невеличка — всього три співробітники й директор. Офіс дві кімнати: одна, велика, довга, де сиділи вони втрьох, і кабінет директора. Біля вікна — стіл Юлі, розташований навпроти його столу. Він відділявся від Вікиного робочого місця двома великими шафами з відкритими полицями, що стояли перпендикулярно до стіни, задніми стінками одна до одної. Ще одна шафа зі скляними дверцятами стояла біля його столу, ближче до дверей, навпроти Віки. І, звісно, кулер з водою в кутку біля дверей. От і вся обстановка в їхньому офісі.
Знову замигав телеграм:
— Я тебе хочу, страшенно. Навіть трусики намокли.
Він усміхнувся і відповів:
— Тільки одне можу тобі запропонувати — зняти трусики, — відіславши повідомлення, подивився на Юлю.
Та, пославши йому обурений до неможливості погляд, зробила вигляд, що зайнялася роботою. Хвилин за п’ятнадцять вона вийшла з кабінету. Повернувшись, відбила йому нове повідомлення:
— Вийшла в туалет і зняла, як ти просив. Зараз сиджу, розсунувши ніжки. Але ти цього все одно не побачиш. Так тобі й треба.
Це точно. У них стояли старі столи з деревинної плити, з великими, майже до підлоги, передніми стінками. Але Володимир не розгубився:
— Чому ж не побачу. Якщо ти встанеш і задереш спідницю, то я все прекрасно побачу. Я ж не сліпий. Тільки ти навряд чи наважишся на такий крок…
Юля хитро подивилася на нього й повільно підвелася зі стільця. Знову кинувши на нього виразний погляд, підняла спідницю, продемонструвавши свій голенький лобок, такий добре йому знайомий. Але на цьому вона не зупинилася — розвернувшись кругом, показала йому ще й свою чудову попку і, показавши йому язика, з задоволеним виглядом сіла на місце.
Він ледь зі стільця не впав. Піджартовуючи з неї, він і не думав, що вона наважиться на таке! Кинувши обережний погляд на Віку, та сиділа, не відриваючись від роботи, він написав:
— Я вражений і захоплений твоєю сміливістю та безшабашністю! Ти прекрасна й неповторна! У мене вже стоїть! Але є одне «але»…
— Яке «але»?
— Я нічого не встиг розгледіти, треба повторити твій спектакль, — і послав смайлик із висунутим язиком, зберігаючи на обличчі наскрізь робочий вираз — виключно для Віки.
— Ну, ти нахаба, Володю! Який нахаба! Повторити? Фіґ тобі, а не повторити. Досить тобі й того, що бачив, — вона люто стукала по клавіатурі. — Сам і на таке не наважишся!
Володимир усміхнувся й голосно спитав на весь кабінет:
— Юль, у тебе палітурка з договорами за минулий рік? Мені треба дещо уточнити по одному постачальнику.
Підвівся, підійшов до її столу, сховавшись за шафою від очей Віки. Знявши з полиці потрібну палітурку, поклав її на край Юліного столу й почав лівою рукою перегортати файли в пошуках нібито потрібного договору, а правою тихенько розстебнув блискавку, діставши свій напружений член.
Юля приголомшено втупилася в коханця. А він, для більшого ефекту, зробив кілька дрочильних рухів просто перед її ошаленілими очима. Потім, зовсім несподівано для неї, зробив крок уперед і провів членом по її губах. Вона мимоволі прочинила ротик, але він, уже прибравши член, грюкнув палітуркою й, промовивши, мовляв, усе правильно, помилки нема, повернувся за свій стіл, внутрішньо посміхаючись.
Він не боявся так пустувати. Останні три місяці директор бував у фірмі тільки до обіду, а тихоня Віка і є тихоня — сидить собі, працює, рідко кому слово скаже. Та й не могла нічого бачити. Не вміє ж вона дивитися крізь шафу. А двері в них завжди на замку — відвідувачі до них практично не ходять, а всілякі рекламні агенти, що нишпорять будівлею, не прорвуться.
Юля кілька хвилин не могла отямитися від його витівки, щось писала, потім видаляла, і знову писала. Нарешті прийшло повідомлення:
— Ти взагалі, чи що! А якби Віка все побачила? Що б ти тоді робив? Я повний аут!
— Та не гони! Порожні побоювання, — відмахнувся він. Трохи замислився і, осяяний ідеєю, написав: — Сьогодні середа, Віка піде за годину. Є в мене один задум, — і не втримався від шпильки. — Тобі не холодно без трусиків? Не травень місяць… — не травень. За вікном — кінець червня. Дівчата вже давно перейшли на літню форму: голі ноги, короткі спідниці, тонкі блузки.
Вона намагалася випитати, яка ж ідея прийшла йому в голову, але він уперто мовчав, чекаючи на третю годину. Щосереди Віка водила свою дитину на якісь заняття, і тому, з дозволу директора, йшла на дві години раніше.
Коли вони залишилися самі, Володимир підвівся зі стільця й сів на стіл, дивлячись на Юлю. Та з цікавістю дивилася на нього, очікуючи.
— Повтори свій стриптиз, будь ласка. Я хочу перевірити, чи не вдягла ти трусики.
— А якщо я не хочу? — кокетуючи, заперечила дівчина.
Він підвівся, підійшов до неї, поцілував дуже довгим поцілунком. Випрямившись, запитав:
— А тепер ти виконаєш моє маленьке прохання?
Вона, задихаючись від поцілунку, лише кивнула у відповідь, встаючи з крісла. Знову, як і минулого разу, задерла спідницю і повільно розвернулася кругом перед ним, демонструючи свою голу попку і лобок. Зупинилася, не поправляючи спідниці, і подивилася на нього сміючимися очима.
— Задоволений, розпуснику?
— Цілковито… Ти зараз дуже звабливо виглядаєш, ти знаєш? — він помовчав, пожираючи її очима, і додав: — Але буде ще краще, якщо ти знімеш спідницю.
— Ні, Вова, ти точно кінчений збоченець, — сказала Юля, розстібаючи блискавку. Зняла спідницю, акуратно повісивши її на спинку стільця, завмерла перед ним.
— Чудово! Дуже збуджуюче! — він не шкодував захоплень. Видовище справді було звабливим. — А тепер пройдись, будь ласка.
Вона зробила коло по кабінету, хитро поглядаючи на нього. Пролунав новий прохальний наказ:
— Підійди до кулера й принеси мені, будь ласка, водички, бо від хвилювання в горлі пересохло, — і додав: — Мені подобається, як ти ходиш напівоголена офісом. Штани зараз порвуться.
Юля, усміхнувшись і задоволена його реакцією, взяла зі шафки його кружку, трохи нахилилася, наливаючи воду. На мить показалися її губки між ногами, вже вологі від збудження. Коли йшла до нього з кухликом в руках, він не міг відірвати погляду від її лобка. Видовище було якнайрозпусніше. Еротичні історії paprikolu.net.ua. Взявши з її рук воду, він зробив усього один ковток і, відставивши кружку вбік, обійняв її. Цілуючи, почав нишпорити руками — вільно гладити по попці, по спині, забираючись руками під ліфчик. За деякий час він спритно звільнив її від ліфчика, витягнувши його, не знімаючи блузки. Вона не відбивалася, дозволяючи йому робити все, що він захоче.
Його руки спустилися нижче до пружної гладенької попки, а далі настав час губок і клітора. Засунувши палець у вологу дірочку, він почав двигати ним усередині Юлі.
— Що ти робиш, розпуснику? Просто на робочому місці, а що як хтось зайде? І взагалі, так не можна, — зірваним від збудження голосом прошепотіла вона, втім, ніяк йому не перешкоджаючи.
— Де написано, що не можна цілувати й гладити дівчину в офісі? Ти десь таке читала? А раз не заборонено, значить, дозволено, — у тон їй відповів Володимир, продовжуючи трахати її пальцями, заводячи все більше й більше.
Незважаючи на те, що їх захищало безлюддя й замок на дверях, затягувати з іграми не варто було, і він, відчувши потрібний момент, нахилив збуджену дівчину над столом, розстебнув блискавку штанів. Але раптом пролунав стукіт у двері.
— Доставлення води в офіс. Воду замовляли?
На мить вони завмерли, застукані зненацька! Їх накрило! Юля кинулася до спідниці, забувши про майже повністю розстебнуту блузку. Володимир не з першої спроби застебнув штани. Стукіт повторився. Юля плуталася тремтячими руками в спідниці.
— Хвилинку, — крикнув Володимир у двері й обернувся до дівчини. — Не встигнеш, — прошепотів він. — Сідай за стіл. Ти працюєш. Тебе не видно. Блузку застебни. Все буде нормально, не бійся, — забравши в неї спідницю й узявши ліфчик зі столу, попрямував до дверей, дорогою поклавши все на стілець Віки й повністю засуваючи його під стіл.
Відчинивши двері, він впустив хлопця з двома великими бутлями води. Поки той міняв пляшку на кулері, Володимир озирнувся на Юлю. Вона сиділа за своїм столом, застигла, мов статуя, боячись зайвий раз поворухнутися. Блузка була застебнута. Трохи розтріпана зачіска і палаюче обличчя з припухлими губами трохи її видавали. Але навряд чи сторонній міг би це помітити.
Володимир, висунувши верхню шухляду Вікиного столу, дістав печатку. Швидко оформив накладні, відпустив хлопця і ретельно зачинив за ним двері. Полегшено перевів подих. Пронесло! Повернувшись до Юлі, заспокійливо погладив її по голові.
— Звідки він узявся? – нервово запитала вона.
— Каюсь, моя вина. Вони дзвонили сьогодні, попереджали, що доставлення буде після обіду. Я просто забув, – він винувато змовк, продовжуючи погладжувати її волосся.
Доторкнувся до шиї, маючи намір опустити руку нижче, за комір блузки, крізь яку звабливо просвічувалися її груди. Вона поплескала його руку, зупинивши його наміри.
— Ну ти даєш! Як ти міг? – видихнула вона, але особливого обурення у її голосі він не почув.
— Я був вражений твоєю голою попкою, тому всі інші думки вилетіли з голови, – промовив Володя й поцілував її, гладячи груди крізь блузку. – Знаєш, а мені сподобалося. Ти сидиш, працюєш, а хлопець і гадки не має, що ти напівоголена, – він знову поцілував її, підіймаючи зі стільця. – Шкода, що кулер стоїть біля дверей. Якби він був біля вікна, то хлопцеві довелося б кілька разів пройти повз тебе з голою попкою.
— Ти точно найрозпусніший розпусник у всесвіті, – видихнула вона, відповідаючи на поцілунок.
Він цілував її, водночас пестячи її груди з напруженими сосками – і крізь блузку, і під нею.
— А що робити, коли перед тобою така пристрасна дівчина, мимоволі стаєш таким, – прошепотів він, продовжуючи бавитися її сосками. – Знаєш, мені зараз спало на думку, що можна було б побешкетувати й при Віці. Наприклад, ти знімаєш ліфчик і, коли я попрошу, розстібаєш блузку, показуючи мені груди, просто сидячи за своїм столом. Або я підходжу до тебе, нібито за палітуркою, дістаю член, а ти цілуєш мене там. Вона ж усе одно нічого не побачить, головне – щоб не було жодних звуків. Або… – продовжував він, відчуваючи, як вона шалено заводиться від його слів.
— Або, навіть так: ти, звісно, без трусиків, задираєш спідничку, трохи пестиш себе. Потім я підійду, нахилюся, намочу пальці у твоїй волозі й скуштую тебе, або дам тобі їх облизати, – він, погладивши її лобок, торкнувся її губок і ошелешено завмер на мить – вона буквально текла!
Його палець, здавалося, сам прослизнув у дірочку, і Володя почав неквапливо двигати ним уперед-назад, заводячи дівчину ще сильніше.
— А наступної середи, коли Віка зникне, ми могли б спеціально організувати візит. Наприклад, замовити піцу в офіс, чи щось іще…
— Або канцтовари… які ти б довго… перевіряв при кур’єрі. А я… би в цей… час, – почала шепотіти Юля голосом, що зривався від збудження, та раптом скрикнула, застогнала й затряслася в його руках в оргазмі.
Поклавши ще тремтячу дівчину на стіл, Володя ривком розстебнув штани й різко увійшов в неї. Від збудження в нього аж ломило поперек, але він рухався в ній повільно, розтягуючи задоволення.
— Так, точно, канцтовари, – його голос теж зривався. Роблячи численні паузи після кожного слова, під схвальні стогони й схлипування дівчини, він продовжував: – Можна навіть зробити так, щоб ти підписала накладну, а кур’єр у цей час стояв поруч. Або навіть інакше… Поки я перевіряю товар, ти б засунула в себе, наприклад, ручку, і так підписувала документи, просто при кур’єрі…
У них обох зносило дах від збудження, коли вони уявляли картинки, про які зараз говорили.
Володимиру вистачило сил накинути ще одну ситуацію, але потім терпіти вже не було змоги. Він рухався в Юлі дедалі швидше й швидше. Масивний стіл поскрипував під їхнім натиском, та тримався міцно. Підтримуючи її за стегна, він заганяв у неї член до упору, ще більше прискорюючись. І Юля не витримала! Знову скрикнувши, голосно застогнала, затряслася на столі. Володя, зробивши ще кілька рухів, кінчив сам, виплескуючи сперму прямо в неї, немовби прошиваючи її струменем наскрізь…
Здавалося, минула ціла вічність, перш ніж у них з’явилися сили поворухнутися.
— Володимире, ти точно кінчений маніяк, – прошепотіла Юля. – Але саме тому ти мені й подобаєшся.