Ельфи славилися своєю пристрастю до магії. Щоб вижити у світі, наповненому Демонами Темряви, вони створили Місячний колодязь, з якого черпали чарівні сили. Це був особливий груповий ритуал. У третій повний місяць всі ельфи збиралися біля колодязя, роздягалися, заходили у чан, який сяяв і віддавалися масовій оргії. Підтягнуті оголені тіла ельфійок ніжно терлися одне об одне в переповненому Святилищі, а чоловіки-ельфи пестили їх, цілували та розбещували пальцями мокрі кицьки дівчат. Усі учасники оргії мали одночасно досягнути кульмінації, доки місяць не сховається з виду. Саме від спільного й одночасного оргазму місяць наповнював колодязь своїм світлом, а він, своєю чергою, дарував сили расі ельфів.
Після обряду всі учасники розходилися по домівках, а зранку збиралися на головній площі та слухали накази короля.
— Жителі Лоренталя! Усім відомо, що на Землю впало прокляття. Нас атакували Демони Темряви, що прийшли з іншої, невідомої нам планети. Нашій Землі загрожує небезпека. Я прошу кожного, хто здатний тримати зброю та воювати, поповнити лави нашого війська! Ваша магія принесе користь у кожній нашій битві! На славу Місяця!
Народ ельфів підняв руки вгору з бойовим кличем. Кожен хотів допомогти своїй рідній землі, кожен відчував свій обов’язок.
— Ти куди збираєшся?
— Мамо, я хочу захистити наші землі. Я володію магією вогню, я зможу використати її правильно!
— Ох, рідненька… Це буде важке випробування для тебе… Але якщо ти хочеш — іди. Я вже стара, а ти зможеш допомогти нашій землі.
Патриція вийшла з дому і, не озираючись, пішла у бік військового міста. Від набору до війська її відділяв лише ліс та річка, що кишить дивними риблойдами. Вони не були небезпечними, але дуже нав’язливими. Риблойди не славилися майстерними воїнами, вони були скоріше як набридливі нахлібники, які доки не випросять того, що їм потрібно — не заспокояться.
Молода ельфійка вже майже пройшла ліс. Вона побачила за кількасот метрів берег річки. «Лише б не помітили… Може, вдасться швидко прошмигнути».
Магиня обережно ступала по землі, намагаючись не привертати уваги. Риблойдів поблизу не було, і вона прискорила крок. Раптом під ногою хруснула гілка — ельфійка зупинилася і завмерла… Не вийшло.
Тієї ж миті її з усіх боків оточив клекіт огидних істот. Еротичні казки з елфійками на paprikolu.net.ua. Вони наближалися, принюхуючись до незнайомки. У них не було ватажка — вони були однією великою зграєю, яка навіть мислила однаково. Побачивши перед собою молоду гарячу красуню, риблойди хтиво закричали й кинулися на неї. Вона не встигла створити вогняний бар’єр — настільки швидко чудовиська повалили її на землю.
Їхні огидні язики почали облизувати струнке тіло дівчини, а численні перетинчасті лапи гладили її вже розпещене тіло. Ельфійка кричала, благала відпустити, але ця раса не відстане, доки не отримає бажаного. А вони хотіли її.
Слизькі шорсткі язики пробиралися крізь легку тканину сукні, пестячи груди та ніжні сосочки юної чарівниці. Перетинчасті лапи підкрадалися знизу до гладенького лона. Дівчина стогнала й благала про милосердя, але риблойди її не чули. Вони облизували кожен міліметр її тіла, видаючи хрюкаючі та стогнучі звуки.
Патриція намагалася стримуватися, але не витримала. Від масового натиску огидних пестощів вона солодко зітхнула й здригнулася. Риблойди так само непомітно відступили, як і з’явилися.
Трохи полежавши, дівчина прийшла до тями після оргазму, усвідомила, що небезпека минула, і спокійно пішла далі до міста.
У поселенні вже зібралося багато народу: колишні й нові рекрути. Патриція підійшла до столу, за яким сидів головний воєначальник. Лихо від Демонів зблизило багато рас: тут були тролі, огри, перевертні й навіть люди. Сам воєначальник виявився огром — гора м’язів з довгою бородою, заплетеною у дві коси, і пов’язкою на оці. Було видно, що цей воїн бачив багато боїв і пройшов через усе.
Магиню він оглянув зверхньо.
— Чарівниця вогню? Дорогенька, я зовсім юних не беру. Мені потрібні хоча б такі, що таргана не бояться.
— Я щойно відбилася від зграї риблойдів!
— Та що там відбиватися? Пройшов повз, штовхнув одного — і вже не страшні.
— Я вимагаю записати мене до загону!
— Є один спосіб… Ходімо.
Огр провів чарівницю до намету. Всередині були ще двоє воїнів: троль і людина. Вони стояли над столом, на якому лежала розстелена карта земель, активно обговорюючи стратегію оборони чи наступу.
— Друзі. Молода чарівниця бажає приєднатися до наших лав. Що скажете?
Воїни оглянули ельфійку. Троль підвів брови й усміхнувся до людини.
— Є один спосіб… — загадково промовив чоловік і зробив рукою жест. Патриція зависла у повітрі. Виявилося, що він теж був магом, але керував іншою стихією.
— А вона непогана… Треба придивитися уважніше.
Чоловік знову махнув рукою — і з молодої ельфійки злетіло вбрання. Маг перевернув її вниз головою й підійшов ближче.
— А тепер подивимося, на що ти здатна.
У вологий рот Патриції різко увійшов член чоловіка. Він був твердий, як скеля, і солодкий, як ванільна цукерка. Ельфійка заплющила очі, відчуваючи задоволення. Вона ніжно облизувала смачний стовбур, пестячи його гострим язичком і повними губками. Маг засміявся й відійшов. Вона знову перевернулася у повітрі, але тепер зависла, ніби накарачках, спиною до воєначальників.
Почулися кроки. Новий пружний член із силою увійшов у її молоде лоно, видавши характерне хльоскання.
— Ого! Та вона вже готова!
Троль міцно вхопив ельфійку за талію й погрузив у неї свій член. Хльосткі звуки лунали все частіше, а з її стегон котилися краплі на підлогу. Троль сміявся, примовляючи, що вона справді чудова, і висловив бажання, щоб у його загоні були лише такі бійці.
Патриція скрикнула, коли її груди стиснули міцні мускулясті руки огра. Він пестив її сосочки, кусав, смоктав. Перекинувши чарівницю вниз головою, огр заглибив у її горло справді колосальний член.
Обоє воєначальників гаряче трахали завислу у повітрі ельфійку, погойдуючи її тіло у потрібному ритмі. Людина-маг сидів осторонь, спостерігаючи за товаришами й посміхаючись. Він вирішив пожартувати й почав крутити дівчину у просторі. Троль і огр просто стояли, а маг робив усе, аби жіночим тілом задовольнити своїх друзів. Він повертав її, підіймав, опускав, погойдував, доки обидва не випорожнилися.
Ельфійка із задоволенням скрикнула, а маг підкинув її під самий дах намету. З її сповнених насолоди дірочок невпинним потоком лилася сперма. За кілька секунд чоловік поставив дівчину на місце, одягнув і сказав:
— Прийнята.
Вітер злобно завивав, обморожуючи тіло.Ельфійка створила магічний вогняний щит, щоб трохи захиститись від пронизливого холоду. Піднімаючись вгору, вона помітила невеличку печеру. Увійшовши всередину, виявила ще теплі вуглики багаття.
Магиня відчувала втому. Їй потрібна була підзарядка, але сьогодні був лише другий день повного місяця. Доведеться чекати наступної ночі, щоб набратися сили. Вона знала, як навіть у звичайному тазику з водою створити подібність Місячного колодязя, як підживитися енергією нічного світила.
Дівчина втомлено притулилася спиною до стіни сховища. Щоб розважити себе, почала грати з вогнем: скручувала його у спіралі, ліпила вогняні кулі, виписувала полум’ям власне ім’я. Її самотність перервав хрипкий голос:
— Вітаю, мандрівнице. Ти не випадково опинилася в моєму лігву?
Перед чарівницею постав чоловік у крижаній броні, з очима, що світилися блакитним сяйвом. У руках він тримав меч, вкритий таємничими рунами.
— Мене звуть Антос. Колись я був лицарем. Боровся з навалою Демонів, але один із них поранив мене, заразивши Темрявою. Я не зміг повернутися до людей — вони б загинули… Тому я лишився в цій крижаній тюрмі, це стримує зло всередині мене.
— Я Патриція. Ельфійка крові, маг вогню. Я вступила до війська, щоб звільнити нашу землю від прибульців. Я відчувала, що щось тягне мене сюди, що тут я знайду щось дуже важливе…
— Щоб отримати важливе, мені потрібно переконатися, що ти справді та, хто вартує цього дару.
Магиня підвелася, підійшла до лицаря й палко поцілувала його. Він ніжно обійняв її й поклав біля вогнища. Роздягнувши дівчину, крижаними губами пестив її затверділі соски, смоктав один за одним. Патриція стогнала від його дотиків. Її пальці знайшли під одягом лицаря збуджений член і почали ніжно масажувати.
Антос повільно опустився нижче. Його морозний язик доторкнувся до вогняної кицьки ельфійки, і він із задоволенням впивався теплом її молодого тіла. Вона була для нього, як ковток крижаної води у спеку.
Дівчина глибоко дихала, тілом даючи зрозуміти, що хоче його зараз. Не гаючи часу, лицар вийняв свій покритий інеєм член і різко увігнав його всередину. Пара пристрасті окутала коханців.
Вони міцно обійнялися, піддавшись поклику плоті. Повільні, але глибокі поштовхи приносили насолоду. Чарівниця стиснула лицаря ногами, щоб він проникав ще глибше. Він прискорився.
Вогонь у печері розгорявся — так само як і бажання закоханих. Тріск дров змішувався з хлюпанням вологої промежини, а стогони обволікали стіни печери німбом пристрасті.
Полум’я танцювало, відкидаючи на стіни дві тіні, злиті в єдиному коханні. Лицар міцніше притиснувся до дівчини й випорожнився. Ельфійка знову ніжно поцілувала його.
— Так. Ти гідна дару. Тримай.
Він простягнув їй свій рунічний меч.
— Ця зброя — єдина у світі, здатна вбити Архідемона. У тій битві я поранив його в плече, але не зміг дістати до серця. Ти зможеш.
Патриція подякувала Крижаному Лицарю, взяла меч і повернулася до табору.
Продовження читаємо тут...