Темна вулиця Вестероса, невеликого містечка в Німеччині, зірвалася гучним хором чоловічого сміху. Це були троє друзів – Том, Герман і Поль, які гуляли з минулого вечора. Вони дружили з дитинства, разом вчилися, разом вступили до університету і тепер були вже на третьому курсі.
У Тома був день народження, і хлопці вирішили відзначити цю круглу дату – двадцять шість з половиною років!
Потусивши в місцевих барах, друзі пізно вночі йшли містом, своїм галасом будячи мирно сплячих мешканців. Але раптом вони зупинилися біля одного дуже незвичайного будинку.
— Ха! Знаєте, що це? Це ж жіночий монастир! — весело запитав Герман.
— Так, кажуть, там такі суворі правила… Нібито чоловіків не пускають, а якщо хтось потрапить, то може й до смерті дійти… — похмуро відповів Поль.
— А знаєте, що я придумав? — Герман був великим любителем жартів і парі. Особливо на гроші. — Хто з нас зможе залізти всередину монастиря… Тому я дам десять тисяч баксів!
Хлопці переглянулися. Герман міг побитися об заклад на що завгодно і з ким завгодно. І найчастіше він програвав. Том і Поль вирішили, що цього разу буде так само, знизали плечима і… Погодилися.
Умова була такою: непомітно пробратися в монастир і вкрасти трусики черниці. Здавалося б, що тут складного? Трохи підпиті хлопці почали шукати спосіб потрапити всередину.
Монастир оточувала висока кам’яна огорожа, на якій було розміщено безліч дрібних софітів. Часте світлове оснащення дозволяло освітлювати всю територію. Але друзі знайшли потаємні дверцята! Ними виявилася невелика тріщина в закутку огорожі.
Першим проліз Герман, щоб переконатися, що у дворі немає нічого небезпечного. Другим пішов Том. Останнім був Поль, як найбільш скептично налаштований учасник операції.
— Я ж вам казав! Тут безпечно, як у лоні матері! — оглянувши двір, заявив Герман.
— Тшшш… Говори тихіше. А то ще нацькують на нас або рушницю, або собак… — прошепотів Поль.
— Так-так-так! Обіллють нас з даху святою водою! Не сміши мене! Чим дівчата можуть захиститися від таких сильних хлопців, як ми?! — Герман ударив себе кулаком у груди.
І раптом на даху монастиря спалахнув яскравий прожектор, і пронизливо завила сирена. Промінь світла впав прямо на трьох незваних гостей. «Великі та сильні» хлопці в цю мить перетворилися на переляканих хом’ячків і почали метушитися двором, шукаючи виходу.
Раптом почувся гавкіт собак і низький грубий жіночий голос:
— Шукайте їх! Знайдете — відкусите їм яйця!
Першим знайшов рятівну щілину Поль, прослизнув крізь неї й відбіг на кілька метрів від монастиря. Герману теж пощастило уникнути «кастрації». А от Тому не пощастило — він остаточно заплутався. У паніці він помітив на першому поверсі монастиря відчинене віконце й вирішив, що кращого варіанту немає — заліз всередину й сховався.
Скулившись у темному приміщенні, Том побачив, як повз вікно пройшла висока постать. Це була Наглядачка монастиря — літня жінка з владним характером, яка ненавиділа чоловіків. Католицька феміністка, якої боялися навіть голодні монастирські собаки.
— Втекли… Сподіваюся, більше тут не з’являться. Жіночий монастир — не місце для мужчин! Тьху! — Том почув, як її кроки віддаляються.
«Що робити? Як вибратися? Назад — помітять… Чекати до ранку?» — він не знав, як вчинити. «Треба оглянутися, куди я взагалі потрапив…»*
Томас підвівся й, не встигнувши зробити й крок, вдарився всім тілом об величезну дубову шафу, з гучним грюкотом. Отримавши шишку на лобі, він відчинив шафу й побачив там — отак несподіванка! — чернечий одяг.
— От тобі раз… — раптом почулися швидкі важкі кроки. — А от тобі й два!
Хлопець миттєво зрозумів, що робити: швидко роздягся, кинув свої чоловічі речі в кущ під вікном і переодягнувся в черницьке вбрання. Двері відчинилися. У проході стояла Наглядачка. Вона увімкнула світло, і її розлючений вираз обличчя раптом змінився на ласкавий.
— Ти чому тут, сестро?
— Я… забруднила рясу й вирішила переодягнутися… — намагаючись говорити тонко й ніжно, відповів Томас.
— До ранку не могла зачекати? Іди спати.
Наглядачка пішла, а наш герой з полегшенням зітхнув. «Не спіймали… Як же вибратися звідси? Гаразд, придумаю щось вранці, на свіжу голову… Ще й ця шишка…» Іменинник ліг на ліжко, що стояло неподалік шафи, і заснув.
Ранком його розбудили чиїсь дотики.
— Прокидайся! Прокидайся! Привіт! Ти новенька?
— Що? А? — сонливо і чоловічим голосом відповів Том, але потім згадав про минулу ніч і швидко перейшов на вищий тон: — Так, новенька. Привіт. Я прийшла сюди вчора вночі, мене Наглядачка прийняла, от я поки тут сплю.
— Треба їй сказати, щоб поселила тебе до мене. А то я сама, нудно. Мене Мартою звуть, а тебе? — весело підспівувала нова знайома.
— Я… Том… Тобто… Томмі…
— Рада познайомитись, Томмі! Ну, ходімо! Скоро сніданок!
Марта підстрибнула, зіскочила з колін і вибігла в коридор. Том підвівся, поправив сукню, взув туфлі й, намагаючись іти граціозно, поплівся за нею.
— Дорогі сестри! Вночі на територію нашого монастиря проникли чоловіки! Один із них, на жаль, сховався десь у приміщеннях. Будьте пильні! Амінь!
— Отакі справи! Чоловік! У нашому монастирі!
— Як їм не соромно порушувати святиню!
— Чоловіки — звірі!
Тому хотілося зникнути. Але як? Від галасу черниць його відволікла Марта. Вона схопила його за руку й…
— Ой! - в очах Марти читався жах. Вона явно не очікувала, що нова подруга виявиться чоловіком.
Том різко підвівся, обхопив її в обійми й потягнув у свою схованку-кімнату. Різким рухом він шпурнув Марту на ліжко й одразу замкнув двері на замок. Черниця, глибоко збентежена, вже збиралася кричати, але Том встиг запобігти цьому. Він вп'явся своїми губами в її вуста й пристрасно поцілував. Служницю Бога охопило дрож, трепет і якесь нове, незнайоме почуття. Ніби знизу живота щось затремтіло. Том ще міцніше притиснувся до її губ. Вологий язик розкрив міцно стиснуті зуби монахині й проник глибоко в її рот. Чоловік пестив своїм гарячим вологим язиком незайманий язичок дівчини. Обережно взявши Марту за голову, "подружка" продовжувала запально й ніжно цілувати свою нову знайому.
А в неї внизу живота починалися нові відчуття: трепет перейшов у гуркіт, стало тепло й волого. Після довгого поцілунку герой-мандрівник відірвався від губ дівчини. Вона дивилася на нього вже інакше - вона не хотіла кричати. Вона хотіла чогось іншого, але не знала чого саме.
— Я знаю, чого ти хочеш. Якщо пообіцяєш не кричати та не здавати мене, я даруватиму тобі це щодня, щоночі. Кожного разу по-іншому, по-новому...
Марта трохи захоплено кивнула і заплющила очі.
Томас знову припав до губ дівчини – спочатку трохи повів язиком по них, потім облизнув, ледь вкусив і проник твердим язиком у її м'який ротик. Марта тихо зітхнула. Чоловік акуратно поклав дівчину на ліжко. Перекинувши одну її ногу собі на талію, він правою рукою обережно відсунув сукню і ніжно торкнувся стегна нової подруги. Його міцна, трохи шорстка долоня ледве дряпала незайману шкіру супутниці, повільно, але впевнено піднімаючись вище. Томас відчув рукою жар, яким палало невинне лоно дівчини. Воно нічого не знало, але воно хотіло. Хотіло його зараз.
«Томмі» продовжувала цілувати черницю в губи. Це давало їй розслаблення від нової ситуації. Чоловік обережно торкнувся вологих трусиків. Дівчина трохи здригнулася, але продовжувала насолоджуватися його поцілунками. Том у вигляді «подруги» педантично відсунув трусики набік і провів пальцем по мокрій западинці. У наступну мить він обережно проводив уже між її чистих стулок, які наливались пекельною пристрастю. Черниця несвідомо почала повільно погойдувати тілом, дозволяючи йому таким чином увійти всередину. Томас зловив натяк і старанно почав вводити свій вказівний палець у неї. Марта відірвалася від поцілунків і видала легкий млосний видих. Звичайно, вона була незайманою, і він це розумів.
— Будь ласка, не роби боляче – тихо попросила вона.
— Не бійся. Я обіцяю.
Том ще кілька разів ввів і вийняв палець, тим самим ще більше розпаливши бажання Марти. Вона запрокинула голову назад і трохи вигнула спину. Чоловік підняв поділ сукні, в яку був одягнений з минулої ночі, і дістав із трусів набряклий член.
— Хочеш подивитися?
Марта підвела голову. Її очі широко округлилися.
— Візьми його в руки.
Вона послухалася. М'яко обхопивши за основу, дівчина знову відчула раніше незнані їй відчуття. Його орган пульсував, ніби розмовляв з нею, дражнив і грав. Марта повільно провела рукою по ньому до себе, трохи затрималася, і провела назад. "Які цікаві відчуття..." - міркувала черниця. Знову провела до себе й від себе. Інстинктивно стиснула член міцніше і знову: до себе, від себе... До себе, від себе... Швидше, сильніше... Том не очікував такого і солодко зітхнув.
-А тепер перейдемо до того, чого ти справді хочеш.
Чоловік ніжно розсунув білі стрункі ніжки нової знайомої й, ще раз ввівши в неї палець, переконався, що збудження не зникло, а лише посилилося. Спочатку він погладив голівкою члена її стулки, відсунув одну, другу і філігранно почав входити в незайману черницю. З кожним міліметром Марта відчувала нову хвилю солодкості. Вона розуміла, вона знала - це брудне, це заборонене, але... Чорт забирай, це приємно! Відчуття, коли в тебе входить гарячий, набряклий пружний член... Коли він повільно заповнює тебе, ніжно тручись об внутрішні стінки... О, це божественне відчуття. Диявольська насолода! Том продовжував повільно входити в дівчину. І раптом почувся легкий сплеск. Марта скривилася, але не показала, що хоче зупинитися. Чоловік продовжував повільно входити, розриваючи дівочу пліву. Черницю обдало гарячим повітрям, коли "подруга" Том повністю увійшов в неї. До самої глибини. Він трохи затримався, даючи можливість усвідомити нові відчуття, і так само повільно почав виходити з коханки. Кров на члені трохи налякала дівчину.
-Це нормально. Далі буде краще.
Том знову наблизив член до її лона. Цього разу він увійшов більш впевнено і настирливіше. Дівчина тихо стогнала. Чоловік почав двигати тілом, змінюючи темп: прискорювався, зупинявся; знову прискорювався і знову зупинявся. Черниця відчувала себе, ніби не в цьому світі. Вона летіла. Летіла в солодкій насолоді та хтивості. Думки про брудне вже давно її покинули. Вона хотіла більше, вона хотіла частіше. Вона хотіла Томмі. Дівчина несвідомо обхопила свого коханця ногами та міцно стиснула їх. Вона не хотіла відпускати його. Секс оповідання солов'їною на paprikolu.net.ua. Вона хотіла його цілком. До останнього. Герой-мандрівник піддався її бажанню. Він рухався швидше, сильніше заганяючи член в опановану хтивістю служницю Бога. Сильніше, швидше, глибше... Ще сильніше, ще швидше, ще глибше... Ще, ще, і ще! Роздався солодкий крик. Вони кінчили одночасно. Це відчуття було непорівнянне ні з чим... Двоє людей, два потоки енергії злилися воєдино, завершивши одну справу - виконавши бажання тіл.
Марта розвела схрещені на попереку Томмі ноги. З неї полилася біла рідина – його сперма. Справжнє чоловіче насіння. Вона з жадібністю провела вказівним і середнім пальцями по своїй вже не дівочій частині тіла, уміло підхопила стікаючі залишки, піднесла до губ, ненаситно облизнула і проковтнула.
– Тобі треба йти. Цей крик точно чув весь монастир... Виходь у вікно, там є щілина у стіні. Через неї вийдеш на вулицю.
Томас швидко опам’ятався. Йому не хотілося її покидати. Вона була гарна, ніжна і щаслива. Але гавкіт собак повернув його до реальності. Він вистрибнув з вікна.
– Постривай! Це нагадуватиме тобі про мене!
Марта простягнула йому щось у руку, хижо й голодно поцілувала.
– Біжи швидше! Я їх затримаю!
Нещодавній іменинник прошмигнув у тріщину й одразу відбіг на інший бік вулиці. З вікна монастиря він чув, як у кімнату увійшла Наглядачка й почала голосити та кликати лікаря.
Під глухий гавкіт собак, які тепер «Томмі» не страшні, він розкрив долоню й побачив трусики Марти.
– Герман знову програв! – розреготався переможець парі й легкою ходою пішов шукати своїх товаришів.